пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200908
30.03.2009

Щеплення – панацея чи небезпека?

   

Від редакції «ПЛ»:

Останнім часом на сторінках української преси розгорнулася широка дискусія стосовно необхідності робити профілактичні щеплення дітям. Дискусія, на наш погляд, необхідна, тому що за останній час кількість негативних реакцій серед дітей різко зросла, а епідемічна ситуація в Україні різко погіршилася. Це, перш за все, епідемія туберкульозу в країні. Епідемія туберкульозу має такі масштаби, що вже мова йде не тільки про обов’язкову імунізацію в пологових будинках, як було за радянських часів, а й про лікування хворих на туберкульоз не тільки в спеціалізованих, а й в медичних установах із закритим режимом.

На жаль, ми не чуємо відповідей  ані від Міністерства охорони здоров’я, ані від наукових медичних установ. Принаймні, не чуємо відповідей, які б викликали довіру. Чому так різко зросли алергічні реакції на щеплення? Чи це наслідок загально погіршення екологічної ситуації, чи наслідки Чорнобильської катастрофи? Можливо, погіршилася якість вакцин? Чи існують медичні програми виховання батьків, в яких не тільки роз’яснювали б необхідність щеплення або його негативний вплив на здоров’я дитини, але й пропонувалися санітарно-гігієнічні заходи. Наприклад, в Великій Британії існує правило, що якщо дитина віком до 7 років захворіла на вітряку або краснуху, то йому дозволяють контактувати з іншими дітьми, бо дитячі інфекції легше проходять у дитячому віці і є дуже небезпечними і підлітковому чи молодому віці.

Публікуємо думку експерта Харківської правозахисної групи з питань охорони здоров’я Андрія Роханського:

 

Чи обов’язково робити щеплення й що робити, якщо я не хочу робити їх своєї дитині?

Відповідь експерта:

Перше: Чинне законодавство України призиває громадян свідомо ставиться до планових профілактичних щеплень і при відсутності медичних протипоказань робити їх. Однак не є обов’язковим.

Друге: Якщо Ви самі не хочете пройти профілактичні щеплення, то в цьому випадку Ви не зможете займатися певною професійною діяльністю.

Третє: Якщо Ви вважаєте, що Ваша дитина хвора, і планове профілактичне щеплення погіршить стан його здоров’я, у цьому випадку необхідно звернутися з письмовою заявою до головного лікаря вашої районної дитячої поліклініки про проведення додаткового обстеження.

Якщо Вам буде відмовлено, то заяву необхідно направити до міського або обласного управління охорони здоров’я із проханням про комісійний розгляд стану здоров’я дитини.

Четверте: Якщо Ваша дитина здорова, за висновком педіатрів може проходити планові профілактичні щеплення, але Ви однаково не хочете цього робити - у такому випадку зовсім на законних підставах Вашій дитині буде відмовлено у відвідуванні дитячих дошкільних і загальноосвітніх закладів. У цьому випадку виховання й навчання дитини буде проходити у Вас дома."

Експертний висновок про кір та краснуху

Додаткова імунізація населення проти кору та краснухи в Україні встановлена наказами МОЗ №284-Адм від 24.09.2007 р., №178 від 03.04.2008 р., №213 від 18.04.2008 р., розпорядженням Кабміна №348-р від 27.02.2008 р. Вона має бути застосовано з метою організації та проведення додаткової імунізації населення України проти кору та краснухи в рамках виконання програми Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з ліквідації кору в Європейському регіоні та сертифікації України, як території, вільної від кору до 2010 року. В розпорядженні Кабміну йдеться, що вакцини, шприци та коробки для безпечної утилізації використаних шприців і голок одержані як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ і ВООЗ.

Аналіз вищенаведених нормативно-правових, а також чинного законодавства України, що стосується медичних щеплень дозволяє здійснити наступні висновки: В наказах МОЗ та розпорядженні Кабміну не йдеться про загрозу виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях України. Тому можливо застосування п.6 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 р. (див. нижче), а саме, пацієнт має вибір погодитись чи ні на профілактичне щеплення. Більш того, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» прямо не вказує й на обов’язковість «обов’язкових» щеплень. Положення про добровільність щеплень підкріплюється й ст. 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», в якої йдеться про обов’язковість отримання від пацієнта інформованої згоди для застосування до нього методів профілактики, до яких відносяться й медичні щеплення. Частина б) статті 10 Основ, в якій йдеться про обов’язок громадян у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення, на наш погляд, відсилає до п.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якому встановлюється обов’язок проходити профілактичні щеплення працівникам окремих професій. У КАЛЕНДАРІ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ (затверджений наказом МОЗ №48 від 03.02.2006 р.) додатково підкреслюється, що жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин. Та цей документ також не скасовує вимоги закону щодо отримання інформованої згоди від пацієнта на застосування до нього профілактичних медичних заходів.

На мою окрему думку, МОЗ України навряд чи порушило вимоги статті 13 ЗУ  «Про захист населення від інфекційних хвороб»: для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку. Що стосується загальних питань шкідливості профілактичних щеплень, зокрема проти кору та краснухи, це складне питання може бути розв’язане за допомогою провідних наукових установ, у тому числі й закордонних, шляхом подання запитів.

 

Щодо права: Стаття 6 Основи законодавства України про охорону здоров’я. «Право на охорону здоров’я»: д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

Стаття 10 Основ. Обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

Стаття 43. «Згода на медичне втручання» Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 р.

Стаття 12. Профілактичні щеплення

П.2 Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

П.3 У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

П.6. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам Профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Стаття 13. «Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх якістю та застосуванням»: Для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

 

 

КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ (затверджений наказом МОЗ №48 від 03.02.2006 р.) Розділ 1. Щеплення за віком 1.1. Щеплення для профілактики Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться комбінованою вакциною (далі - КПК) у віці 12 місяців. Друге щеплення для профілактики кору, паротиту та краснухи проводять дітям у віці 6 років. Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до18 років. У даному разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу. Дітям у віці 15 років, які отримали 1 або 2 щеплення проти кору, але не вакциновані проти епідпаротиту й краснухи і не хворіли на зазначені інфекції, проводиться планове щеплення проти епідпаротиту (хлопці) або проти краснухи (дівчата). Особи старші 18 років, які не були раніше вакциновані проти зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показами в будь - якому віці до 30 років. Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказами до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити моновакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. Робити достовірні висновки про імунність дитини можна тільки за результатами серологічних досліджень: при наявності антитіл класу IgG до відповідного вірусу особа вважається імунною. Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин.

Розділ 3. Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами

кір та краснуха – При виникненні вогнища (наявність контактних осіб) кору, епідемічного паротиту або краснухи проводять вакцинацію в перші три дні від моменту контакту дітям старше 1 року, які не хворіли на зазначені інфекції і не були щеплені. Дорослим (у віці до 30 років) роблять щеплення, якщо вони не хворіли на зазначені інфекції і не отримали вакцинацію та ревакцинацію проти них. Примітка. Перелік ендемічних та ензоотичних територій визначається Міністерством охорони здоров’я України за поданням Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської та управління охорони здоров’я Севастопольської міських державних адміністрацій та санітарно-епідеміологічних станцій Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських санітарно-епідеміологічних станцій і Центральної санітарно-епідеміологічної станції.
Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори