пошук  
версія для друку
15.04.2009 | Валентина Бадира

Дострокове звільнення і правові основи діяльності спостережних комісій

   

Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань створюються спостережні комісії, що діють на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК) та Положення про спостережні комісії, (далі – Положення про СК) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року №429.

В Положенні про СК зазначено, що одним з її основних завдань є організація громадського контролю за дотриманням прав засуджених, в тому числі при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни не відбутої частини покарання більш м’яким

Це здійснюється шляхом участі голови спостережної комісії у засіданнях комісії установи виконання покарань, яка розглядає питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни не відбутої частини покарання більш м’яким та внесення спільно з установами виконання покарань подань до суду про застосування статей 81-82 Кримінального кодексу України.

Спостережні комісії серед іншого погоджують постанови і подання, які приймаються і вносяться установами виконання покарань щодо зміни умов тримання засуджених в межах однієї кримінально-виконавчої установи або у зв’язку з переведенням до виправної колонії іншого рівня безпеки.

 Що стосується таких постанов та подань, то покладені на спостережну комісію завдання відповідають статті 100, 101 КВК України. Але законність та обґрунтованість погодження подань, які вносяться до суду щодо умовно-дострокового звільнення засуджених, викликає певні сумніви. Звернемося до КК України, який регламентує дострокове звільнення від покарання та заміну його більш м’яким, і розглянемо правомірність додаткової умови при застосуванні статей 81,82 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 81 КК України особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть бути умовно-достроково звільнені повністю або частково, зокрема, й від відбування додаткового покарання. Підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання існують формально-юридичні та оціночні.

Формально-юридичні підстави передбачені ч.3 ст. 81 Кримінального кодексу України і полягають у фактичному відбутті засудженою особою певної частини строку призначеного їй покарання. Оціночні підстави умовно-дострокового звільнення передбачені ч.2 ст. 81 Кримінального кодексу України і сформульовані так:: „якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення”.

Стаття 81 Кримінального кодексу України при вирішенні питань про звільнення особи від відбування покарання за наявності формально-юридичних та оціночних підстав не передбачає інших умов, за наявністю яких до засудженого може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, в тому числі погодження подання зі спостережною комісією. Такі ж підстави (формально-юридичні та оціночні) щодо заміни не відбутої частини покарання більш м’яким містяться в нормах ст. 82 Кримінального кодексу України, застосування якої теж не передбачає погодження зі спостережною комісією.

Цей кодекс як закон, який, виходячи з його особливого місця в системі законодавства, специфіки засобів впливу на поведінку осіб, які порушують закон, потребує абсолютно точного застосування.

Зрозуміло, що статті 81-82 КК України потребують кримінально-процесуального оформлення.

Згідно зі статтею 407 Кримінально-процесуального кодексу України, умовно-дострокове звільнення застосовується судом за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання і спостережної комісії. Варто наголосити, що редакція цієї статті в зв’язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України була змінена, при цьому в ньому цифри „52 і 53” (номера статей, які регулювали умовно-дострокове звільнення в КК 1960 р.) були просто замінені відповідно цифрами „81 і 82”,

Враховуючи природу кримінального процесу, його призначення обслуговувати потреби, пов’язані з реалізацією кримінального закону, обґрунтованим і логічним є погляд ряду науковців, які розглядають його, як похідний від матеріального права, а існуючий між кримінальним правом і кримінальним процесом взаємозв’язок розглядають як відносини між змістом і формою.

Відсутність в статтях 81 і 82 Кримінального кодексу України додаткових підстав, крім загально-юридичних та оцінюючих, дає підстави стверджувати про невідповідність наявних в статті 407 Кримінально-процесуального кодексу України вимог спільного подання органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії.

Варто звернутися до КВК України, який також передбачає можливість застосування відповідно до чинного законодавства до засуджених, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, умовно-дострокового звільнення та заміну не відбутої частини покарання більш м’яким.

Відповідно до п.2 Положення про СК КВК виступає як один із основних законів, яким керуються у своїй діяльності спостережні комісії. Частина 2 ст. 130 КВК України, яка передбачає можливість застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення або заміни не відбутої частини покарання більш м’яким покаранням, як заходів заохочення, не містить вимоги погодження зі спостережною комісією.

Статтями 81, 82 КК України та ч.3 ст. 130 КВК України не передбачено погодження зі спостережною комісією питання щодо умовно-дострокового звільнення і заміни не відбутої частини покарання більш м’яким покаранням.

З аналізу норм КВК України випливає, що тільки зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі, залежно від поведінки і ставлення до праці та навчання в межах однієї колонії, здійснюється постановою начальника колонії, погодженою зі спостережною комісією. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань (далі – департаментом) за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником Управління (відділу) департаменту в області та спостережною комісією. У відповідності до ч.1 ст. 140, 142 КВК України засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержуються вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку.

Оскільки розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний та превентивний вплив як на самого засудженого, матеріали на якого розглядаються комісією, так і на інших осіб, які відбувають міру покарання, важливим є дотримання законодавства, що регламентує даний інститут, та права засудженого на його застосування. Із практики участі в роботі спостережної комісії можу стверджувати, що права засуджених найбільше порушуються при розгляді цих питань на засіданнях комісій в установах, де переважає доцільність можливості застосування умовно-дострокового звільнення над законністю.

Питання про можливість представлення засудженого, який утримується у виправній колонії, до умовно-дострокового звільнення від покарання, заміни не відбутої частини покарання більш м’яким, переведення до установ іншого виду, вирішує комісія, до складу якої входять начальник установи – він же голова комісії, його заступники, начальники оперативної та медичної частин, а також начальник відділу по контролю за виконанням судових рішень – він же секретар комісії.

Одним із найважливіших і найвідповідальніших результатів діяльності комісії є прийняття рішення. Рішення повинно прийматися відкрито, безпосередньо в приміщенні, де проходить засідання комісії. Якщо комісія прийняла рішення про відмову засудженому в поданні матеріалів до суду, то зазначаються мотиви відмови, які передбачені чинним законодавством.

Витяг із протоколу про прийняте рішення оголошується засудженому під розписку і долучається до особової справи.

Відповідно до ч.3 п.16 Положення про СК голова спостережної комісії повинен брати участь у засіданнях комісії установи виконання покарань, які розглядають питання щодо умовно-дострокового звільнення. Його роль в прийнятті рішення комісією виправної колонії взагалі не визначена. Варто враховувати, що голова спостережної комісії призначається органом, який її створив, і як правило, це один із заступників міського голови або голови районної адміністрації. До його компетенції відноситься велике коло службових обов’язків, в тому числі і передбачених п.16 Положення про СК, отже, марно сподіватися на його реальну і дієву участь в роботі комісії виправної колонії, а також на можливість ефективно впливати на недопущення порушення прав засуджених при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення.

Можна зробити висновок, що погодження подань щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зі спостережною комісією не відповідає нормам статті 81 та 82 ККУ, які не містять інших підстав, крім загально юридичних та оцінюючих. А стаття 407 Кримінально-процесуального кодексу України, в якій передбачено порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м’яким, має бути приведена у відповідність з нормами статей 81 та 82 ККУ.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори