пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200914
27.05.2009 | Оксана Нестеренко

Харківські правозахисники презентували новий проект Конституції України

   

Прийнято вважати, що передбачений Конституцією України каталог прав людини є досконалою моделлю і відповідає європейським та міжнародно-правовим стандартам в цій сфері. Проте, чи дійсно розділ другий діючої Конституції є досконалим та не потребує змін? Це питання стало предметом обговорення громадських слухань «Права людини. Модель для нової Конституції України», що відбулись 26 травня за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»у Великому конференц-залі НАНУ.

У рамках заходу Харківська правозахисна група представила результати дослідницької та експертної роботи в сфері забезпечення прав людини.

В обговоренні взяли участь науковці, представники громадських організацій, засобів масової інформації, Спілки адвокатів України, Міністерства юстиції, судді Вищого Адміністративного суду.

Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров звернув увагу присутніх на те, що, хоча розділ другий Конституції України і містить велику кількість прямих запозичень з двох загальновідомих міжнародних пактів ООН про права людини 1966 р., але при цьому в суто юридичному сенсі не розрізняє норми Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які держава мусить виконувати за будь-яких обставин, і положення Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, можливість реалізації яких пов’язується, як відомо, з реальним економічним станом тієї або іншої країни.

Євген Захаров зазначив, що проведена ревізія тексту української Конституції в частині гарантування прав і свобод, дозволяє стверджувати, що текст Основного Закону України з одного боку перенасичений нормами, які, якщо придивитись до них уважніше, мають радше не гуманістичну спрямованість, а є патерналістськими за своєю природою (мова йде про положення Конституції, що проголошують Україну соціальною державою (ст. 1), людину, її життя і здоров’я найвищою соціальною цінністю (ст. 3), декларують «право на житло» (стаття 47), «право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло» (стаття 48), «право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування» (стаття 49), «право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (стаття 50)). Ці права у нинішніх українських умовах перетворилися на справжню фікцію, зазначив Євген Захаров, – що, в свою чергу, призводить до зневіри пересічного громадянина не тільки у можливості захистити свої права в судовому порядку, але й до глибокої недовіри суспільства щодо обіцянок політичних лідерів та Української держави взагалі. На підтвердження своєї позиції п. Захаров, влучно зазначив: «якщо припустити, що для Української держави норма ст. 3 Конституції України є дійсно категоричним імперативом, тоді влада всі кошти повинна спрямувати на медичну допомогу тяжко хворих громадян України, а уряд повинен продати останній мерседес, що йому належить, й спрямувати ці гроші на лікування онкохворих дітей. Втім, в Україні цього не відбувається. Отже, така нещирість Основного закону лише поглиблює недовіру українського суспільства до влади.

Що ж стосується дійсно невід’ємних прав та основоположних свобод, то діюча Конституція ще далека від досконалості. Для прикладу, хоча окремі елементи права на справедливий судовий розгляд містяться в Основному Законі України, проте, як комплексне право, що передбачено Європейською Конвенцією з прав людини, право на справедливий судовий розгляд не передбачено Конституцією України. Не містить діюча Конституція і право на доступ до офіційних документів, хоча це право міститься у Хартії основних прав Європейського Союзу, а також спеціальній Конвенції про доступ до офіційних документів (була прийнята Радою Європи у листопаді 2008 року й буде відкрита для підписання країнами-членами з липня 2009 р.). Крім того, Конституція України містить у собі неприпустимо велику кількість непрямих обмежень громадянських, політичних та особистих прав і свобод. Євген Захаров наголосив: «через те, що передбачені в Конституції України 1996 року норми про обмеження права на приватність, свободу думки, совісті і релігії, свободу вираження поглядів, свободу об’єднань, свободу мирних зібрань, свободу пересування не містять в собі загальної презумпції бути «необхідними в демократичному суспільстві» (вимога Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року), пропорційність втручання держави в реалізацію прав людини та основоположних свобод за стандартами Європейського суду з прав людини виміряти неможливо. І сам принцип пропорційності в загальному вигляді відсутній в Конституції Україні, хоча на необхідність його введення фахівці вказували неодноразово. Лише частково відповідають Європейській конвенції норми про право на розвиток, право на свободу та особисту недоторканність, заборону дискримінації, правовий статус іноземців та інші.

Отже, ретельний аналіз, який був проведений експертами Харківської правозахисної групи, не залишає сумнівів, що фактично Українська Конституція в частині прав людини не є взірцем і є нічим іншим, як перекручуванням прав людини (Жан-Франсуа Ревель). Саме тому існує суттєва потреба оновлення Конституції України не лише в частині розподілу повноважень між різними гілками влади, а й в частині закріплення прав і основоположних свобод.

Друга доповідь була присвячена вельми цікавій темі, якою дуже полюбляють спекулювати різні політичні сили. А саме, що більшості наших громадян притаманна властивість покладатись на державу, а не на власні зусилля. Саме тому, вони потребують радше не економічної та політичної свободи, а соціального захисту з боку держави. А щоб ці гасла звучали більш переконливо, наші політики постійно наводять результати різних соціологічних досліджень.

Хоча експерти Харківської правозахисної групи інтуїтивно відчували, що це не так, але, оскільки метою проекту в цілому є прийняття нового Основного Закону та відповідне реформування правової системи, було вирішено провести дослідження правосвідомості громадян аби певніше передбачити наслідки пропонованих реформ[1]

Отже, про результати цього національного соціально-психологічного дослідження побутових уявлень про права людини на громадських слуханнях доповів науковим керівник дослідження, кандидат психологічних наук Віктор Пушкар.

Він зазначив, що одним із основних завдань дослідження було зв’язати ставлення громадян України до проголошених Конституцією соціальних гарантій та очікувань їх втілення щодо себе. Отже, після підведення підсумків дослідження можна констатувати відносно низький рівень патерналістських очікувань стосовно дій держави; переважну надію на своїх близьких в сфері забезпечення матеріального статку та, зокрема, вирішення житлових проблем.

Віктор Пушкар навів цікаві дані щодо ставлення людей до процесів, що відбуваються зараз в Україні, та як вони самі оцінюють стан дотримання їх прав. Зокрема, він наголосив, що нині одним із питань, яке постійне обговорюється, є проблема дискримінації. Результати проведеного дослідження, звернув увагу Віктор Пушкар, показали, що дуже поширена дискримінація за віком (т.з. ейджизм). Найчастіше згадується дискримінація пенсіонерів (40%) і молоді (21,2%), іноді – дітей. Серед дискримінаційних практик найбільш поширені вікові обмеження при прийомі на роботу. Дискримінованими за соціальним статусом назвали селян – 31,5% (sic! – у міській вибірці), робітників – 17,3%, людей розумової праці – 12%, приватних підприємців – 9,4%. Сексуальні меншини вважають дискримінованими 19,8% опитаних; це значно більше, ніж за даними сексологів, серед опитаного населення є власне представники секс-меншин. Відповідно, більша частина тих, хто зазначив цей різновид, являють собою «співчуваючих» поза меншинами, яким відомо про факти дискримінаційного поводження щодо осіб нетрадиційної орієнтації. Віктор Пушкар, також відзначив, що на думку 14,2% опитаних, в Україні дискримінують національні меншини.

Хочу звернути увагу на те, що соціально-психологічне дослідження побутових уявлень про права людини, представлене Віктором Пушкарем, є ґрунтовним, всебічним дослідженням, результати якого вийшли окремим виданням. Воно розміщене в Інтернеті на сайті ХПГ, отже, з його результатами мають можливість ознайомитись всі зацікавлені.

Після обговорення дискусійних питань, що виникли після перших двох доповідей та перерви на каву конституційний експерт Харківської правозахисної групи, Всеволод Речицький, представив учасникам заходу проект Конституції й зокрема, закріплення прав та основоположних свобод, передбачені відповідним проектом. Всеволод Речицький зазначив, що органічна Конституція спрямована перш за все на гарантування свободи і автономності індивіда від держави. Зокрема, ринкова економіка є уособленням засад економічної свободи, демократія є уособленням засад політичної свободи, недоторканність приватного життя є уособленням засад особистої свободи. Він звернув увагу учасників заходу на те, що ці свободи не можуть бути ніким скасовані, а можуть бути лише обмежені у випадках, передбачених Конституцією. Суттєвими новелами представленого проекту в частині прав людини є втілення європейських стандартів щодо можливих обмежень здійснення прав та основоположних свобод, закріплення права на справедливий судовий розгляд, закріплення академічної свободи, права на доступ до офіційних документів, права на володіння зброєю для захисту себе та родини від протиправних посягань та ін.

Загалом, якщо текст діючої Конституції в частині прав і свобод нагадує турботливу бабусю, що занадто переймаючись здоров’ям онука одягає його занадто тепло, ретельно дезінфікує помешкання, а при перших проявах застуди змушує його вживати антибіотики, що в кінцевому рахунку призводить до відсутності будь якого імунітету у дитини, слабкого здоров’я, хронічних хвороб, тобто фактично перетворює здорову людину на інваліда, то проект, запропонований паном Всеволодом, це безжальний тренер з фізичного виховання, який привчає до фізичних справ, закалювання, загалом до великих навантажень, і лише в крайньому випадку, коли дійсно постає загроза життю, він готовий прийти на допомогу. Результатом саме такого виховання буде людина з міцним здоров’ям, яка може подбати про себе й своїх близьких, отже, на перший погляд безжалісний спосіб виховання, насправді є більш гуманним по відношенню до дитини.

Обраний формат спілкування дозволив не лише представити проект, але й створити майданчик для ведення конструктивного діалогу. Зокрема, всі бажаючі змогли задати свої запитання доповідачам, запропонувати власні пропозиції та висловити свою позицію.

Зауваження та запитання:

1. Чи варто дублювати Європейську Конвенцію з прав людини?

На переконання одного із учасників громадських обговорень включення до Основного закону України принципів обмеження щодо здійснення прав і основоположних свобод, які передбачені Європейською Конвенцією, є зайвим, адже остання є частиною національного законодавства. Втім пан Речицький наголосив, що це не є достатнім аргументом, адже Конституція України - документ, який гарантує і захищає людину від незаконного обмеження її свобод, крім того, втілення в тексті Конституції України європейських стандартів підтверджує, що Україна є прихильником європейських цінностей.

2. Конституція України не є підручником з конституційного права.

Також у учасників громадських слухань виникло питання, чому в представленому проекті у розділі «Громадянське суспільство» відсутнє власно визначення цього поняття. Відповідаючи на це запитання, Всеволод Речицький зазначив, що існують різні підходи щодо визначення цього поняття, зокрема у роботі Коена Дж., Арато Е. «Громадянське суспільство та політична теорія» (ця робота на думку фахівців є найкращим дослідженням громадянського суспільства) наводяться три основні підходи щодо визначення сутності громадянського суспільства. Всеволод Речицький також наголосив, що західні експерти неодноразово звертали увагу на те, що Конституція України не повинна перетворюватись на підручник з конституційного права. Крім, того Основний Закон України повинен створити гарантії автономності проявів життєдіяльності громадянського суспільства в Україні, а не додаткові перепони, які можуть виникнути в разі наявності в Основному законі України дефініції «громадянське суспільство».

Загалом, свої пропозиції та зауваження висловили майже всі учасники форуму. Але, як виявилось під час обговорення, присутні, ознайомившись з текстом проекту Конституції України, перш за все звертали свою увагу на ті положення Конституції, що стосувались власно можливих змін їхнього статусу за цим проектом. Наприклад, представник Спілки адвокатів висловилась про те, що відсутність представників адвокатів у Вищій Раді юстиції України є суттєвим недоліком представленого проекту Конституції. У свою чергу представники Вищого Адміністративного суду звернули увагу на необхідність конкретизувати норму, згідно з якою захист професійних інтересів суддів здійснюється у встановленому законом порядку, оскільки на їх думку такий закон може не прийматися протягом багатьох років, і судді будуть залишатись без відповідних гарантій їх діяльності. Представники правозахисних організацій звернули увагу на те, що недоліком запропонованого проекту є відсутність інституту індивідуальної конституційної скарги, зникнення із норми, яке гарантує право на мірне зібрання, положення, згідно з яким обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися лише судом.

Насамкінець, необхідно додати, що на громадських слуханнях Харківська правозахисна група представила одразу чотири нових видання: «Проект Конституції України – 2009. Перспектива прав людини», «Права Людини. Модель для нової Конституції України», «Конституційний процес в Україні (2005–2008)».

З моменту проведення заходу пройшов тиждень, протягом якого Всеволод Речицький доопрацював свій проект з урахуванням запропонованих зауважень. Отже, можна констатувати, що проведення громадських слухань «Права людини. Модель для нової Конституції України» було вчасним та корисним.



[1]" «Соціально-психологічне дослідження побутових уявлень про права людини», Харківська правозахисна група, Х., Права людини, 2009р. с.9

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори