пошук  
версія для друку
22.06.2009
джерело: www.helsinki.org.ua

Приєднуйтесь до спільної кампанії правозахисників і митців

   

Звернення до Президента України з проханням накласти вето на Закон України «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру)»

Президенту України

В.Ющенко

Звернення

Ми, що нижче підписалися, просимо вас накласти вето на Закон України «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру)», проект № 3221 від 24 вересня 2008 року, що був прийнятий парламентом 11 червня 2009 року.

Закон передбачає встановлення кримінальної відповідальності за зберігання творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження.

Цей Закон необґрунтовано та непропорційно обмежує свободу вираження поглядів, втручається у внутрішню свободу особи. Він не досягає тієї мети, заради якої розроблявся. Створює велику загрозу зловживання цією нормою правоохоронними органами, що можуть використовувати її з метою корупції чи шантажу особи.

Закон розроблявся Урядом для виконання Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії , Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність, а також Конвенції Ради Європи про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей та розбещеннями неповнолітніх (підписана Україною в 2007 році, але поки не ратифікована).

За цими документами держава має обов’язок встановити покарання за будь-яке створення, зберігання чи поширення дитячої порнографії, оскільки використання дітей у таких цілях є порушенням їхніх фундаментальних прав і не має виправдання.

Проте прийнятий закон не досягає цієї мети, бо не встановлює безумовної кримінальної відповідальності за створення, зберігання чи поширення дитячої порнографії. Тобто, він не наближає Україну до виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань.

З іншої сторони, прийнятий закон встановлює відповідальність за зберігання порнографії, що не вимагається жодним міжнародним договором і не є міжнародним зобов’язанням України. Більше того, криміналізація таких дій є сумнівним, оскільки встановлює непропорційне обмеження свободи вираження поглядів людини.

Ситуація ускладнюється нечіткістю законодавства. Зокрема, не існує зрозумілого визначення поняття «творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру». Також можливою підставою для зловживання є й нечітке визначення терміну «розповсюдження». Нечіткість термінології, з однієї сторони, не дозволяє особі передбачити свою поведінку, щоби уникнути кримінальних дій, а з іншої сторони - уможливлює численні зловживання з боку працівників правоохоронних органів з метою шантажу особи чи вимагання хабара.

Також слід врахувати, що за певних обставин зберігання порнографії з метою збуту навіть за чинною редакцією Кримінального кодексу може розцінюватися як співучасть у злочині, коли такі дії є елементом комерційного виготовлення та поширення порнографії, а тому немає жодної практичної потреби посилювати таку відповідальність.

Свобода особи та свобода поширення інформації є фундаментом вільного демократичного суспільства. Звісно, така свобода обмежується з метою захисту моралі. Зокрема, можуть встановлюватися обмеження щодо публічності таких дій, доступу неповнолітніх чи залучення неповнолітніх до такої діяльності. Проте даний закон втручається в приватне життя особи, незалежно від того, чи є його дії публічними й чи стосуються вони неповнолітнього.

Кримінальне покарання є виключним заходом держави, що зазвичай застосовується при значній суспільній небезпеці дій особи та коли іншим чином протидіяти цьому не можливо.

Очевидно, що даний Закон не поборе порнографію як явище, що століттями існує в світовій спільноті. Він також не захистить неповнолітніх, що зобов’язана зробити держава.

Проте цей Закон з очевидністю створить перешкоди для розвитку мистецтва та культури, де межа між дозволеним і недозволеним буде ще менш очевидною й суперечливою. Він створить зайві перешкоди вільному обігу інформації та вільному поширенню ідей, закладе фундамент для втручання в особисте життя людини при відсутності істотної шкоди суспільству від таких дій.

З огляду на ці аргументи, ми, що нижче підписалися, просимо вас застосувати право вето щодо цього Закону.

 

Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Марина Говорухіна, Українська Гельсінська спілка з прав людини

Євген Карась, галерист

Люся Комарницька, арт-куратор

Леся Мальска, фотограф

Лесь Подерев’янський, письменник

Олександр Ройтбурд, художник

Ілля Чічкан, художник

Маша Шубіна, художник

Влад Троїцький, режисер

Ілля Ісупов, художник

Стас Волязловський, художник

Альона Ємлютіна, арт-критик

Олександр Дірдовський, режисер

Надія Парфан, культуролог

 Приєднатися можна тут: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1245492991

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори