пошук  
версія для друку
24.06.2009

Права людини в Україні - 2008. 1. Право на життя

   

  [1]   

1.  Заборона позбавлення життя за винятком визначених законом випадків

У 2007 році не було зареєстровано вбивств, здійснених представниками влади із політичних мотивів.

Смертна кара

Україна ратифікувала Другий Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та додаткові Протоколи № 6 та № 13 до Європейської конвенції про захист прав людини, що в сукупності забороняють смертну кару за будь-яких обставин.

Міністр МВС Ю.Луценко 15 квітня на зустрічі з журналістами заявив, що він особисто виступає за відновлення вищої міри покарання у вигляді розстрілу за особливо тяжкі злочини проти особи.[2] Ця заява викликала хвилю громадського протесту[3], оскільки звучала не просто від політика, а від міністра, що реалізує державну політику в сфері охорони правопорядку.

УГСПЛ 19 квітня випустила відкрите звернення з приводу пропозицій повернення кари смертю, в котрому різко засудила спробу політичного маніпулювання смертною карою.[4]

Згодом, 22 квітня, Міністр МВС додав до своєї позиції, що смертну кару необхідно відновити з відстрочкою виконання на 10 років: «Упродовж цього періоду (10 років) засуджений до страти матиме можливість оскаржити рішення суду в усіх інстанціях, передбачених законодавством», – пояснив міністр.

Не зважаючи на громадський осуд такої позиції, Міністр публічно не змінив своєї позиції, хоча й припинив робити такі заяви.

Дозволені випадки застосування сили, що спричинила смерть

Відповідно до міжнародних стандартів держава є відповідальною за дії чи бездіяльність своїх представників, зокрема, правоохоронних органів, військовослужбовців і персоналу в’язниць. У випадках крайньої необхідності допускається позбавлення життя особи при відсутності попереднього наміру це зробити з боку правоохоронця з метою запобігання втечі правопорушника чи захисту будь-якої особи від насильства.

Проте часто не відбувається належне розслідування правомірності використання сили з боку правоохоронних органів.

У 2008 році було розслідувано 52 кримінальні справи щодо застосування вогнепальної зброї працівниками міліції, у тому числі 6 справ, де ця зброя використовувалася неправомірно. У наслідок застосування зброї працівниками міліції протягом минулого року загинули 4 людини й 27 було поранено.

 

2.  Здійснення державою заходів щодо охорони життя: захист життя осіб, що перебувають під контролем держави

Держава є відповідальною за життя осіб, котрі перебувають під її контролем, наприклад, у місцях позбавлення волі чи тимчасового затримання, збройних силах, державних лікарнях (особливо в місцях примусового лікування) тощо.

Істотною проблемою є численні порушення права на життя в місцях позбавлення волі чи тимчасового затримання особи (ІТТ, СІЗО, установи виконання покарань тощо). Жахливі умови перебування, часто практично відсутнє чи неефективне медичне лікування призводить до смерті людей. Яскравим прикладом є справа Ольги Біляк.

Справа Кац та інші проти України (заява № 29971/04)

18 грудня 2008 року Європейський суд з прав людини виніс рішення по справі Кац та інші проти України, в якій постановив порушення країною права на життя. Органи влади не виконали обов’язку по захисту життя Ольги Біляк, що була затримана за підозрою у вчиненні злочину і знаходилася під повним контролем держави.

Ця справа стосувалася трагічної смерті в лютому 2004 року в Київському СIЗО №13 поетеси Ольги Біляк, по кримінальному обвинуваченню щодо якої ще й досі не ухвалено остаточного рішення.

Ольга Біляк була заарештована й ув‘язнена за підозрою в пограбуванні 14 квітня 2003 року. Втім, на переконання заявників та адвокатів, які працювали зі справою, обвинувачення було сфабриковане.

Ольга Біляк мала ряд хронічних захворювань, які в умовах слідчого ізолятора та на фоні ВIЛ-iнфекцiї швидко загострилися й потребували негайного лікування. Її батько Олег Кац 26 вересня 2003 року надіслав лист адміністрації СІЗО, у якій вимагав госпіталізувати його ВІЛ-позитивну доньку. Проте представники слідчого ізолятора відмовилися помістити її в спеціальний госпіталь. Так само в січні 2004 року прокуратура відмовила на прохання звільнити Ольгу.

Знаходячись під вартою, Ольга Біляк вела щоденник, в якому описувала все те, що відбувалося із нею та оточуючими в умовах СIЗО №13. Після її смерті цей щоденник її батько розмістив в Інтернеті, його можна прочитати на http://olgabilyak.kiev.ua/. За даними щоденника, здоров‘я Ольги серйозно погіршилося в грудні 2003 року. Проте, незважаючи на серйозні проблеми із диханням, постійну високу температуру та швидку втрату ваги, необхідної діагностики не проводилося, а лікування зводилося до використання жарознижуючих препаратів.

На початку січня 2004 року Ольга поскаржилася лікарям на біль у шлунку та блювоту, після чого в неї діагностували хронічний гастрит. 21 січня 2004 року адміністрація СІЗО визнала затриману ВІЛ-позитивною й на цій підставі 29 січня місцевий відділ міліції надіслав вимогу її звільнити.

На фоні зволікання зі звільненням 1 лютого 2004 року Ольга Біляк померла в стінах СІЗО. Експертиза показала, що вона померла від хвороби, пов‘язаної із ВІЛ-інфекцією, – прогресуючої гнійної пневмонії. Проте безпосередньою причиною смерті також стала неадекватна медична допомога, коли вона перебувала в СІЗО.

 

Протягом 2008 року засудженими в установах виконання покарань вчинено 5 умисних вбивств та 4 особам завдано тяжких тілесних ушкоджень.[5]

Необхідно також згадати про ситуацію з дотриманням права на життя в Збройних силах. Громадські організації отримують інформацію щодо випадків «дідівщини», у тому числі тих, які призвели до смерті солдат. Позитивом є покращення розслідування таких повідомлень і засудження винних осіб у декількох резонансних випадках.

У 2006 році кількість загиблих військовослужбовців на службі за різних обставин складала 26 осіб, у 2007 році цей показник зменшився до 20, а за підсумками 2008 року – до 14. З 14 загиблих під час виконання обов’язків військової служби в 2008 році військовослужбовців: 5 – покінчили життя самогубством, 3 – загинули під час виконання господарських робіт, 2 – загинули під час занять з бойової підготовки, по одному – внаслідок ДТП, утоплення, нестатутних взаємовідносин та внаслідок нещасного випадку. Серед категорій загиблих військовослужбовців – 4 офіцера, 2 військовослужбовця військової служби за контрактом та 8 військовослужбовців строкової військової служби. Також у 2008 році було зафіксовано 61 випадок загибелі військовослужбовців поза службою. Тобто під час звільнень, відпочинку та у відпустках. Для порівняння, у 2007 році випадків загибелі військовослужбовців поза службою було 69.[6]

Наведемо випадок смерті, пов’язаний з нестатутними відносинами.

Начальник Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал-майор Федір Макавчук 11 лютого 2008 року повідомив пресі про загибель солдата строкової служби Андріана Поперечного, котрий 10 лютого приблизно о 16.40 годині під час шикування підрозділу солдат втратив свідомість і впав, а пізніше за 20 хвилин помер, не приходячи у свідомість. За даними судмедекспертизи, він помер від рефлекторної зупинки серця, яка сталася в результаті удару долонею в область грудної клітини. Прокуратура гарнізону порушила кримінальну справу. Солдат, який наніс удар був узятий під варту. Командир військової частини та командир роти були відсторонені від посад на час розслідування.[7] У жовтні 2008 року з’явилася інформація, що винний солдат був засуджений до 4 років позбавлення волі. При чому вбивство було кваліфіковано як убивство з необережності. Також на користь батьків і сестри вирішено стягнути з Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних силах по 80 тисяч гривень кожному, а також 42 тисячі гривень матеріальних збитків.[8] Дивно, що керівництво не було покарано за «дідівщину».

 

3.  Здійснення державою заходів щодо охорони життя: інші аспекти

 

Смертність населення від зовнішніх причин у побуті в січні-грудні

(за причинами смерті та типами місцевості)[9]

 

Міські поселення та сільська місцевість

Міські

поселення

Сільська

місцевість

 

2008

2007

2008

2007

2008

2007

Осіб

Усього померло від зовнішніх причин

 

59907

64989

37082

40545

22825

24444

 у тому числі

 

 

 

 

 

 

 – пішоходи, потерпілі внаслідок транспортного нещасного випадку

3791

4677

2377

3004

1414

1673

 – особи, що знаходились у легковому автомобілі, потерпілі внаслідок транспортного нещасного випадку

2992

3653

2009

2542

983

1111

 – від інших транспортних нещасних випадків

2652

2967

1395

1630

1257

1337

 – від падінь

3378

3378

2417

2423

961

955

 – від випадкової дії неживих механічних сил

466

473

252

281

214

192

 – від утоплення та занурення у воду

3506

4283

1787

2173

1719

2110

 – від інших нещасних випадків із загрозою диханню

2467

2727

1417

1592

1050

1135

 – від нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум’я

2569

2656

1221

1347

1348

1309

 – від нещасних випадків, пов’язаних з дією природних факторів

4401

4159

2839

2717

1562

1442

 – від випадкового отруєння та дії алкоголю

8119

8515

4692

4794

3427

3721

 – від іншого випадкового отруєння, спричиненого отруйними речовинами

2911

3113

1849

1979

1062

1134

 – від навмисного самоушкодження (включаючи самогубства)

9436

10037

5298

5638

4138

4399

 – від наслідків нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження

3766

4229

2514

2885

1252

1344

 – від випадків ушкодження з невизначеним наміром

8255

8842

6328

6817

1927

2025

 – від інших причин

1198

1280

687

723

511

557

на 100 тис. осіб

Усього померло від зовнішніх причин

129, 5

139, 7

117, 2

127, 8

156, 0

165, 3

 у тому числі

 

 

 

 

 

 

 – пішоходи, потерпілі внаслідок транспортного нещасного випадку

8, 2

10, 0

7, 5

9, 5

9, 7

11, 3

 – особи, що знаходились у легковому автомобілі, потерпілі внаслідок транспортного нещасного випадку

6, 5

7, 8

6, 4

8, 0

6, 7

7, 5

 – від інших транспортних нещасних випадків

5, 7

6, 4

4, 4

5, 1

8, 6

9, 0

 – від падінь

7, 3

7, 3

7, 6

7, 6

6, 6

6, 4

 – від випадкової дії неживих механічних сил

1, 0

1, 0

0, 8

0, 9

1, 5

1, 3

 – від утоплення та занурення у воду

7, 6

9, 2

5, 6

6, 9

11, 7

14, 3

 – від інших нещасних випадків із загрозою диханню

5, 3

5, 9

4, 5

5, 0

7, 2

7, 7

 – від нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум’я

5, 6

5, 7

3, 9

4, 2

9, 2

8, 8

 – від нещасних випадків, пов’язаних з дією природних факторів

9, 5

8, 9

9, 0

8, 6

10, 7

9, 7

 – від випадкового отруєння та дії алкоголю

17, 6

18, 3

14, 8

15, 1

23, 4

25, 2

 – від іншого випадкового отруєння, спричиненого отруйними речовинами

6, 3

6, 7

5, 8

6, 2

7, 2

7, 7

 – від навмисного самоушкодження (включаючи самогубства)

20, 4

21, 6

16, 8

17, 8

28, 3

29, 8

 – від наслідків нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження

8, 1

9, 1

7, 9

9, 1

8, 5

9, 1

 – від випадків ушкодження з невизначеним наміром

17, 8

19, 0

20, 0

21, 5

13, 2

13, 7

 – від інших причин

2, 6

2, 8

2, 2

2, 3

3, 5

3, 8

 

Як видно з цих даних, найбільше людей вмирає від ДТП, алкогольного чи іншого отруєння та самогубств.

Запровадження в листопаді 2008 року значно більших покарань за порушення Правил дорожнього руху істотно зменшило кількість осіб, що загинули в наслідок ДТП. Цим можна пояснити зменшення смертності від цієї причини в порівнянні з 2007 роком.

У державі практично відсутня ефективні державні програми щодо протидії алкоголізму та самогубствам.

 

Розподіл померлих за окремими медичними причинами смерті

 

2008

2007

осіб

на 100000 жителів

осіб

на 100000 жителів

Усього померлих

754462

1631, 0

762877

1640, 3

у тому числі від

 

 

 

 

Деяких інфекційних та паразитарних хвороб

16999

36, 7

16802

36, 1

з них туберкульозу

10301

22, 3

10506

22, 6

хвороби, зумовленої вірусом

 

 

 

 

імунодефіциту людини (ВІЛ)

4997

10, 8

4541

9, 8

Новоутворень

89042

192, 5

90030

193, 6

Хвороб крові й кровотворних органів та

окремих порушень із залученням

 

 

 

 

імунного механізму

315

0, 7

351

0, 8

Ендокринних хвороб, розладів харчування та

 

 

 

 

порушень обміну речовин

2827

6, 1

3087

6, 6

Розладів психіки та поведінки

2849

6, 2

3014

6, 5

з них розладів психіки та поведінки

 

 

 

 

 внаслідок уживання алкоголю

2079

4, 5

2266

4, 9

Хвороб нервової системи

7342

15, 9

7047

15, 2

Хвороб ока та його придаткового апарату

1

0, 0

2

0, 0

Хвороб вуха та соскоподібного відростка

44

0, 1

55

0, 1

Хвороб системи кровообігу

480260

1038, 2

480624

1033, 4

 з них алкогольної кардіоміопатії

9030

19, 5

8985

19, 3

Хвороб органів дихання

23322

50, 4

25075

53, 9

Хвороб органів травлення

35231

76, 2

33595

72, 2

з них алкогольної хвороби печінки

5109

11, 0

4813

10, 3

Хвороб шкіри та підшкірної клітковини

546

1, 2

559

1, 2

Хвороб кістково-м’язової системи та

 

 

 

 

сполучної тканини

722

1, 6

721

1, 5

Хвороб сечостатевої системи

3160

6, 8

3295

7, 1

Вагітності, пологів та післяпологового періоду

80

0, 2

94

0, 2

Окремих станів, що виникають у

 

 

 

 

перинатальному періоді

2620

5, 7

2507

5, 4

Природжених вад розвитку, деформацій та

 

 

 

 

хромосомних аномалій

2088

4, 5

2212

4, 8

Неуточнених та невідомих причин смерті

26254

56, 7

27829

59, 8

Зовнішніх причин смерті

60760

131, 3

65978

141, 9

з них транспортних нещасних випадків

9605

20, 8

11463

24, 6

випадкових утоплень та занурень у воду

3514

7, 6

4296

9, 2

нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум’я

2601

5, 6

2698

5, 8

випадкових отруєнь та дії алкоголю

8119

17, 6

8515

18, 3

випадкових отруєнь, спричинених

 

 

 

 

іншими отруйними речовинами

2944

6, 4

3188

6, 9

навмисних самоушкоджень

9436

20, 4

10037

21, 6

наслідків нападу з метою убивства

 

 

 

 

чи нанесення ушкодження

3766

8, 1

4229

9, 1

 

Окремо слід звернути увагу на незначне зменшення малюкової смертності. Попередні роки цей показник невпинно зростав. Проте незначно зросла кількість невідомих або невизначених випадків смерті, що загалом сягає аж 4, 5 %. Видається, що цей показник є занадто високим і може говорити про приховування справжніх причин смерті.

Понад 75 % дітей умирають через перинатальні патології й уроджені вади розвитку. Багато осіб вважають, що це відбувається через обмежені можливості вітчизняної медицини якісно діагностувати і надавати кваліфіковану допомогу через відсутність сучасного устаткування, [10] а також через недбалість лікарів.

 

Розподіл померлих дітей віком до 1 року за окремими причинами смерті[11]

 

2008

2007

осіб

у % до підсумку

осіб

у % до підсумку

Усього померлих 

5049

100, 0

5188

100, 0

у тому числі від

 

 

 

 

Деяких інфекційних та паразитарних хвороб

161

3, 2

192

3, 7

з них туберкульозу

2

0, 0

3

0, 1

хвороби, зумовленої вірусом

 

 

 

 

імунодефіциту людини (ВІЛ)

10

0, 2

19

0, 4

Новоутворень

53

1, 0

53

1, 0

Хвороб крові й кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму

26

0, 5

52

1, 0

Ендокринних хвороб, розладів харчування

 

 

 

 

та порушення обміну речовин

42

0, 8

46

0, 9

Хвороб нервової системи

140

2, 8

168

3, 2

Хвороб системи кровообігу

66

1, 3

60

1, 2

Хвороб органів дихання

136

2, 7

183

3, 5

з них грипу і пневмонії

78

1, 5

123

2, 4

Хвороб органів травлення

33

0, 7

32

0, 6

Окремих станів, що виникають у перинатальному періоді

2620

51, 9

2507

48, 3

з них розладів дихальної та серцево-

 

 

 

 

судинної системи, що виникають у

 

 

 

 

перинатальному періоді

1251

24, 8

1214

23, 4

інфекцій, специфічних для

 

 

 

 

перинатального періоду

493

9, 8

445

8, 6

геморагічних та гематологічних

 

 

 

 

порушень у плода та новонародженого

553

11, 0

496

9, 6

Природжених вад розвитку, деформацій та

 

 

 

 

хромосомних аномалій

1240

24, 6

1331

25, 7

 з них природжених вад розвитку

 

 

 

 

нервової системи

110

2, 2

127

2, 4

природжених вад розвитку системи

 

 

 

 

кровообігу

449

8, 9

523

10, 1

природжених вад розвитку органів

 

 

 

 

травлення

100

2, 0

103

2, 0

Інших хвороб

3

0, 1

9

0, 2

Неуточнених та невідомих причин смерті

229

4, 5

224

4, 3

Зовнішніх причин смерті

300

5, 9

331

6, 4

 з них наслідків нападу з метою убивства

 чи нанесення ушкодження

14

0, 3

20

0, 4

 

Постійно з’являються історії про лікарські помилки та постраждалих через них людей. Деякі з них пов’язані зі смертю людей.

 

Справа щодо порушення прав пацієнтів

Мешканка м. Первомайськ Харківської області перебувала на обліку та проходила обстеження з приводу другої вагітності в жіночій консультації за місцем проживання. Вона втретє проходила обстеження, в тому числі й ультразвукове. У період 36-38 тижнів вагітності їй не було проведено УЗД у зв’язку з відсутністю апарату в ЦРЛ, у якій знаходиться пологове відділення.

За чотири дні до пологів вона була госпіталізована у пологове відділення зі скаргами на болі в ділянці живота. Але ніяке додаткове обстеження та лікування їй не було призначено, її відпустили додому. Також, у зв’язку з діагнозом фетоплацентарна недостатність, на порушення наказу МОЗ №503, вона не була направлена на більш високий рівень надання акушерської допомоги – в клінічний пологовий будинок (третій рівень).

У день пологів вона знову звернулася зі скаргами на болі в ділянці живота у пологове відділення, де вона вже 4 дні перебувала на стаціонарному лікуванні. Їй було викликано штучний початок пологів – розтин плодового міхура. Однак перший період пологів проходив не відповідно до нормативів пологової діяльності – темп розкриття шийки матки був сповільнений. Це свідчило про вторинну слабкість пологової діяльності та вимагало негайного проведення операції кесаревого розтину згідно клінічних протоколів. Але лікар-акушер, який приймав пологи, втратив контроль над проведенням пологів. Він порушив протокол контролю ведення пологів, серцебиття плоду не визначалося та не фіксувалося, не велась партограма, за свідченнями вчасно не було проведено оперативне втручання у зв’язку з акушерською ситуацією. Плід із обвиттям пуповини навколо шиї, що не було вчасно діагностовано через відсутність апарату УЗД, та у зв’язку з розвитком вторинної слабкості пологової діяльності, загинув внутрішньоутробно у невстановлений час. Лікар втратив контроль за веденням пологів, що є його функціональним обов’язком – в цьому полягає його вина в заподіянні шкоди здоров’ю породіллі. Була проведена внутрішньоутробна плодоруйнівна операція. Існує низка документів, в тому числі експертний висновок, щодо вини лікаря.

Особа звернулася до суду за захистом своїх прав.

 

Закону про захист інтересів жертв лікарської помилки немає. Але головна проблема – навіть не в тому, що ту чи іншу статтю Кримінального кодексу складно застосувати через нечітко виписані або надто вузько сформульовані положення. Проблема в тому, що свого часу Міністерство охорони здоров’я пролобіювало віднесення експертної медичної діяльності до своєї компетенції, тоді як згадана сфера діяльності мала б бути у віданні Міністерства юстиції. Будь-які експертизи здійснюються силами Міністерства юстиції, і тільки медичні чомусь залишаються сферою Міністерства охорони здоров’я. Адже не може обвинувачений чи підозрюваний сам себе перевіряти. Варто додати до цього кругову поруку, і можна зробити висновок про судові перспективи такої справи.

 

4.  Обов’язок держави забезпечити ефективне розслідування позбавлення життя

Держава зобов’язана забезпечити виконання законів, що забороняють свавільне позбавлення життя, через забезпечення належного розслідування всіх підозрілих випадків позбавлення життя. Таке розслідування повинно мати такі ознаки, як оперативність і невідкладність, ефективність і незалежність.

Достатньо часто розслідування відбувається з порушенням указаних принципів.

Доцільно також проаналізувати ситуацію щодо захисту людей від незаконного позбавлення життя, що також показує й ефективність проведеного розслідування.

 

Злочини, що спричинили смерть потерпілого[12]

 

Зареєстровано злочинів

Відсоток розкриття, %

Розслідувано злочинів (розкрито)[13]

Не розкритих злочинів на 1.01.2008

2007

2008

динаміка, %

2007

2008

 

2007

 

2008

Окремі види злочинів

Умисне вбивство (та замах)

2906

2707

-6, 8

93.7

93, 1

2990

2802

7103 (209 у 2008 році)

Умисне тяжке тілесне ушкодження

5486

5055

-7, 9

88, 8

91, 4

5189

4972

17939 (465)

у т.ч.

що спричинило смерть потерпілого

1850

1633

-11, 7

92.8

94, 2

1802

1687

--

Порушення правил безпеки дорожнього руху

13526

11294

-16, 5

65, 8

76, 4

10193

10369

--

у т.ч.

що спричинило смерть потерпілого

3569

2852

-20, 1

64, 8

77, 6

2581

2629

9472

 

Слід додати, що кількість зареєстрованих злочинів показує статистику тільки щодо відкритих кримінальних справ. Проте не рідко такі справи можуть і не відкриватися, особливо у суперечливих випадках чи коли є певна зацікавленість слідчих. Особливо часто відмови в порушенні кримінальної справи відбуваються у випадках позбавлення життя працівником правоохоронного органу, смертей у лікарнях, смертей у наслідок ДТП, смертей у місцях позбавлення волі тощо.

Більшість заяв про вчинення злочину повертається без порушення кримінальної справи (за даними МВС – близько 75 %). Без порушення кримінальної справи провести належно розслідування практично не можливо, зокрема, не можна проводити судово-медичні експертизи чи застосовувати інші слідчі дії (наприклад, обшук). У багатьох справах, навіть не допитуються свідки подій, не кажучи вже про вжиття всіх заходів для розслідування злочину. Свідок також не несе кримінальної відповідальності за дачу неправдивих свідчень, коли кримінальна справа ще не порушена. Пізніше відмови в порушенні кримінальної справи можуть скасовуватися судами, проте частіше це не впливає на ефективність розслідування. Жертвам злочинів ускладнений, а у випадку відмови у відкритті кримінальної справи, не можливий доступ до матеріалів розслідування. Їх практично ніколи не інформують про хід розслідування. Також існує проблема з визнанням процесуального становища потерпілого у відкритих кримінальних справах, що робиться за окремою постановою слідчого.

Наприклад, у справі Кац та інші проти України (заява № 29971/04), що була згадана вище, Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 2008 року постановив порушення, окрім іншого, статті 2 Європейської конвенції, що встановлює процесуальні обов’язки щодо охорони права на життя. Зокрема, суд установив, що в цій справі не було проведено ефективне та незалежне розслідування смерті Ольги Біляк у СІЗО. Справа розслідувалася Прокуратурою 4 роки та 9 місяців і розслідування ще триває. Упродовж цього часу суди тричі скасовували постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Прокуратура, у свою чергу, не виконувала дії, що були причиною цих рішень судів. Крім того, прокуратура постійно ухилялася дослідити головну, на думку потерпілих, причину смерті Ольги Біляк – якість наданої медичної допомоги. Крім того, певні слідчі дії, а саме допит однокамерників померлої здійснювався адміністрацією СІЗО, що не відповідає критерію незалежності розслідування. Прокуратура не робила спроб опитати цих 8 осіб. Також впродовж розслідування були порушені права потерпілого. Зокрема, не визнавався їхній статус, відмовлялося в доступі до результатів розслідування, не повідомлялося про хід розслідування, їх не повідомляли про не продовження розслідування тощо.

Раніше Європейський суд з прав людини визнавав неефективним розслідування в справі Гонгадзе проти України[14] у контексті серйозних затримок і прогалин у слідстві, що підривають здатність слідства встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців, чи то тих, хто замовив або організував злочин.

Потім у справі Сергій Шевченко проти України[15] Європейський суд також констатував порушення права на життя через не проведення ефективного та незалежного розслідування смерті особи під час проходження військової служби. Як стверджував суд, розслідування було не послідовним, містило значні недоліки, не всі докази були ретельно вивчені, а певні докази, зокрема, свідчення родичів померлого та його друзів про несхильність до самогубства взагалі не були взяті до уваги. Крім того, розслідування не було незалежним, оскільки здійснювалося на початковому етапі військовими, що могли би бути причетним до смерті, а пізніше – військовою прокуратурою, яка також не є незалежною, оскільки слідчі та дізнавачі мають додержуватися військової дисципліни. Також заявнику не був наданий статус потерпілого в розслідуванні.

Усі ці справи показують про комплекс істотних системних проблем у розслідуванні смертей осіб, що виникають у дуже багатьох справах.

Прокуратура також погоджується, що розслідування проводиться повільно, нерідко кримінальні справи порушуються несвоєчасно, а першочергові слідчі дії провадяться неякісно. По Поширення набули факти прийняття незаконних рішень про зупинення досудового слідства і закриття справ. У наслідок цього протягом 2008 року прокуратурою було скасовано 59, 1 тис. постанов про зупинення слідства, 6, 5 тис. постанов про закриття кримінальних справ, надано 57, 6 тис. письмових вказівок.

Прокуратура визнає, що часто огляди місця події за фактами виявлення трупів людей проводяться не слідчими, а дільничними інспекторами, дізнавачами, без залучення судово-медичних експертів. Така практика в подальшому призводить до винесення незаконних процесуальних рішень, у тому числі – про відмову в порушенні кримінальних справ за наявності ознак насильницької смерті. Торік прокурорами скасовано з одночасним порушенням за ст. 115-119 КК України 48 таких постанов.

Загалом, за даними Генеральної прокуратури, нерозкритими залишаються понад 118, 8 тис. злочинів, або кожен третій із числа вчинених у 2008 році. Загальна кількість нерозкритих злочинів, з урахуванням минулих років, перевищила 2 мільйони, з яких понад 1 мільйон – тяжкі та особливо тяжкі, більше 7 тисяч умисних вбивств та понад 9 тисяч дорожньо-транспортних пригод із смертельними наслідками.[16]

 

5.  Зникнення осіб

Україна не підписала Міжнародну конвенцію ООН щодо захисту всіх осіб від насильницького зникнення.

За минулий рік не було зафіксовано випадків політично вмотивованих зникнень осіб.

 

6.  Рекомендації

1)  Запровадити ефективні незалежні механізми розслідування смертей, особливо тих, що були викликані діями представників правоохоронних органів.

2)  Змінити кримінально-процесуальне законодавство з метою надання більших прав потерпілим, у тому числі родині загиблих, та збільшення їхнього впливу на хід розслідування. Зокрема, слід надати обов’язкову можливість потерпілому ознайомитися з усіма матеріали розслідування після його завершення.

3)  Прийняти Закон України «Про права пацієнтів», що буде забезпечувати правові гарантії дотримання прав пацієнтів на життя.

4)  Забезпечити можливість проведення незалежної судово-медичної експертизи для оцінки причин завдання смерті особі.

5)  Запровадити належні механізми дотримання законодавства в роботі правоохоронних органів, а також забезпечити належний контроль з боку держави і громадськості.

6)  Провести реформи в сфері охорони здоров’я з метою попередження зростання показників дитячої й малюкової смертності.

7)  Підписати та ратифікувати Міжнародну конвенцію щодо захисту всіх осіб від насильницького зникнення, прийняту 20 грудня 2006 року (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/61/177).



[1] Підготовлено Володимиром Яворським, виконавчим директором УГСПЛ.

[2] Луценко хоче, щоб смертну кару відновили // Інформаційне агентство „УНІАН”, 15.04.2008 14:24, http://human-rights.unian.net/ukr/detail/187527; Луценко хоче відновити смертну кару в Україні // „Новинар”, 15 квітня 2008, 13:31, http://novynar.com.ua/politics/25102.

[3] Див. Зокрема: Правозахисник: заяви Луценка про смертну кару – абсурд // TCH.ua, 15 квітня 2008, 18:05, http://tsn.ua/ua/ukrayina/pravozahisnik-zayavi-pro-smertnu-karu-absurd.html.

[4] Відкрите звернення з приводу пропозицій повернення кари смертю в Україну // Сайт УГСПЛ, http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1208587531.

[5] Інформація «Про стан законності в державі за 2008 рік» (відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

[6] Начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України генерал-майор Федір Макавчук: “Коефіцієнт втрат особового складу з розрахунку на 1.000 військовослужбовців знизився з 0, 13 у 2007 році до 0, 09 у 2008 році” // Новини управління прес-служби Міністерства оборони України, 10.01.2009, 15:05, http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=13908.

[7] «На даний час відомо, що військовослужбовець Андріан Поперечний помер від рефлекторної зупинки серця, яка сталася в результаті удару долонею в область грудної клітини. Такий діагноз встановили судмедекспертиз», – генерал-майор Федір Макавчук // Новини управління прес-служби Міністерства оборони України, 11.02.2008, 18:45, http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=11211; http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=11209.

[8] "Убийца сына попросил у нас прощения, уверяя, что и с Андрианом, и с другими потерпевшими за время службы у него сложились дружеские отношения" // Газета „Факты и комментарии”, 15 октября 2008 года, http://www.facts.kiev.ua/archive/2008-10-15/90938/index.html.

[9] Данні Державного комітету статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2009/0209/38_doc.zip

[10] Див. наприклад: Життя дітей за півмільйона // Тетяна Катриченко, «Главред», 21.03.08 // 16:55, http://ua.glavred.info/print/articles/12889.prn.

[11] Демографічна ситуація в Україні у 2008 році. Експрес-бюлетень. Державний комітет статистики України. Відповідальна за випуск Стельмах Л.М, http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2009/0209/25_doc.zip.

[12] За офіційною статистикою МВС України за 2008 рік. Доступно на сайті МВС: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/control/main/uk/publish/article/170319;jsessionid=3114654682FFD6EE8BE566DE33BF2FCD.

[13] Маються на увазі кримінальні справи, передані до суду. Слід додати, що за даними ДСАУ в середньому 11-14 тисяч кримінальних справ щорічно повертаються з суду назад на додаткове розслідування (в порядку статей 232, 246, 281 та 249-1 КПК), що становить приблизно 6-8 % від загальної кількості кримінальних справ.

[14] Заява № 34056/02, рішення від 8 листопада 2005 року, http://khpg.org.ua/index.php?id=1179236218.

[15] Заява № 32478/02, рішення від 4 квітня 2006 року, http://khpg.org.ua/index.php?id=1179480242.

[16] Інформація «Про стан законності в державі за 2008 рік» (відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори