пошук  
версія для друку
24.06.2009

Права людини в Україні - 2008. 18. Торгівля людьми як сучасна форма рабства

   

[1]

1.  Загальний огляд

Проблема торгівлі людьми, організації заходів протидії цьому злочину, а також організація надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми залишалися актуальними питаннями в 2008 році. Більшість висновків щодо забезпечення прав потерпілих, які наводилися в звітах «Права людини в Україні – 2006» та «Права людини в Україні – 2007» у розділах, присвячених проблемам протидії торгівлі людьми, також залишаються актуальними й на початок 2009 року. Це спонукало авторів розділу до висвітлення деяких нових аспектів проблеми, зокрема, питань формування прозорості діяльності органів державної влади в напрямку протидії торгівлі людьми, аналізу поширення інформації про проблеми на сайтах державних установ, тощо.

Найбільш проблемними сферами реалізації державної політики з протидії торгівлі людьми залишалися ефективне розслідування та судове покарання злочинців, а також організація надання необхідної допомоги потерпілим від торгівлі людьми відповідно до вимог та стандартів міжнародних документів у цій сфері, зокрема, Конвенції Ради Європи по боротьбі із торгівлею людьми, в якій сформульовані базові принципи діяльності держав в цій сфері[2], Плану Дій ОБСЄ в галузі протидії торгівлі людьми[3] та інших документах.

Щорічно Державний Департамент США на виконання національного акту по боротьбі з торгівлею людьми готує доповіді про стан протидії торгівлі людьми в усіх країнах світу. Збираючи та аналізуючи інформацію, Держдепартамент розділяє країни на три групи – першого, другого та третього, відповідно, рівня реалізації політики протидії торгівлі людьми. Такі звіти готуються з 2001 року. Україна, за оцінками експертів Державного Департаменту США потрапляла до наступних груп[4]:

 

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

 

2

2

2

2 Watch list

2

2 Watch list

2

 

Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим.

Серйозним міжнародним заходом, який стимулював діяльність із протидії комерційній та сексуальній експлуатації дітей на національному та міжнародному рівнях став Третій Всесвітній Конгрес проти сексуальної експлуатації дітей та підлітків (25-28 листопада 2008 р.). Він був організований Урядом Бразилії, Всесвітньою організацією ЕКПАТ (Зупинимо дитячу проституцію, дитячу порнографію та торгівлю дітьми) та Дитячим Фондом ООН ЮНІСЕФ[5]. Нажаль, офіційна урядова делегація України не взяла участь у Конгресі і вона була представлена громадськими та міжнародними організаціями. Всеукраїнська мережа протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей підготувала до Конгресу моніторинговий звіт про стан реалізації державної політики боротьби із торгівлею дітьми[6]. Державний звіт на Конгресі представлений не був.

 

2.  Діяльність органів державної влади та координація їхньої роботи

У комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності 27 лютого 2008 р. був проведений круглий стіл на тему «Стан виконання Державної програми протидії торгівлі людьми в Україні», під час якого були сформульовані актуальні завдання покращення діяльності органів державної влади в напрямку протидії торгівлі людьми, а також рекомендації для державних структур, міжнародних та громадських організацій[7].

Кабінетом Міністрів була прийнята Постанова № 1013 від 19 листопада 2008 року «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)». Цей нормативно-правовий акт установив чіткі критерії з оцінок загроз вчинення щодо особи шахрайських дій недобросовісними ліцензіатами, неправомірних дій недобросовісних іноземних роботодавців, загроз стати жертвою торгівлі людьми.

У 2008 році була відновлена робота Міжвідомчої координаційної ради з питань демографії, сімейної політики, гендерної рівності та протидії торгівлі людьми, яка фактично не працювала в 2007 році. Засідання відбувалися тричі протягом 2008 року. Водночас, за своїм змістом, який охоплює різноманітні сфери соціальної політики, така Рада не може бути дієздатною, що вона й продемонструвала в 2008 році.

У відповідь на критику громадських та міжнародних організацій, у тому числі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», Міністерство у справах сім’ї молоді та спорту, яке залишається координуючим органом серед органів центральної виконавчої влади у галузі протидії торгівлі людьми, ініціювало підготовку постанови Кабінету Міністрів щодо створення окремої Міжвідомчої координаційної ради із протидії торгівлі людьми, виокремивши її зі створеної в 2007 році Міжвідомчої координаційної ради з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми.

Подібний крок міг би привести до покращення координації роботи різних структур на національному рівні. Водночас, він би відобразився й на роботі регіональних структур, які наслідують схему та модель діяльності національного координаційного органу.

Однак, підготовлений проект постанови був відхилений Міністерством юстиції.

Протягом 2008 року Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з громадськими та міжнародними організаціями велася робота по оновленню Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року у відповідності із прийнятими правилами та вимогами до таких програм. Її намагалися переписати із фактично мало зв’язаного плану заходів на документ, в якому визначалися б стратегічні цілі, заходи щодо їхнього досягнення, очікувані результати, індикатори оцінки діяльності, стратегія здійснення моніторингу виконання цієї програми.

Однак, у результаті здійснена робота не була підтримана Кабінетом Міністрів та не знайшла втілення в оновленому документі.

Наприкінці 2008 року взагалі була загроза скасування існуючої програми протидії торгівлі людьми, яка, на щастя, не була реалізована.

Аналізуючи діяльність державних структур у напрямку протидії торгівлі людьми, можна зробити висновок про те, що, не дивлячись не серйозні недопрацювання, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту в 2008 році значно активізувало свою діяльність. З бюджету Міністерства на реалізацію заходів були виділені окремі кошти.

Особливо важливим є той факт, що діяльність спрямовувалася на розвиток системи перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми, яка є основним механізмом надання допомоги жертвам цього злочину. Робота велася в тісній співпраці з Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда – Україна», Міжнародною організацією з міграції, громадськими та благодійними організаціями.

Залишається недостатньо активною позиція Міністерства охорони здоров’я.

З метою забезпечення дієвого зв’язку між суб’єктом управління, який здійснює координацію провадження державної політики у сфері протидії торгівлі людьми та об’єктом управління – підлеглим органом, що виконує управлінські директиви по концентрації власних зусиль на тому чи іншому напрямі державної політики зазначеного профілю заслуговують на увагу наступні пропозиції, які також підтримуються міжнародними експертами (ОБСЄ, МОМ, МОП):

--  з метою підняття рівня впливу суб’єкта координації досліджується можливість створення окремої інституції: Національний координатор з протидії торгівлі людьми (це може бути посадова особа рівня віце-прем’єр-міністр, або така, яка буде здійснювати координацію через рішення затверджені віце-прем’єр-міністром);

--  для проведення об’єктивної оцінки стану провадження профільної державної політики вивчається питання щодо створення окремої, незалежної від виконавчої влади, інституції: Національний доповідач з протидії торгівлі людьми;

--  увага приділяється питанням удосконалення дорадчої системи: Міжвідомча координаційна рада – Експертна робоча група (можливо, через створення об’єднаного дорадчого органу в складі міністрів або їх заступників із правом делегування права прийняття рішень, визначеним дорученнями особам на кшталт представництва в суді з максимальним обсягом прав).

Серед проблем, які також потребують вирішення, але не обов’язково на законодавчому рівні, є проблема загальної, уніфікованої, об’єктивної, профільної державної статистики. Адже сьогодні всі виконавці Державної програми надають виключно відомчу, суб’єктивну статистику, яка відрізняється за методологію отримання від статистики міжнародних та громадських організацій, від системи збору статистичних даних інших країн.

 

Прозорість висвітлення державної політики в сфері протидії торгівлі людьми

Тематика запобігання торгівлі людьми висвітлюється на сайті Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. У підрозділі «Протидія торгівлі людьми» розміщена Державна програма протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки. Інформація про поточні тематичні заходи, семінари, конференції тощо розміщується в розділі «Новини».

До реалізації Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки причетні 9 міністерств та багато відомств.

 

Аналіз сайтів міністерств і відомств, причетних до реалізації державної політики в сфері протидії торгівлі людьми

 

Міністерство чи відомство

Є окрема рубрика «Протидія торгівлі людьми»

Є окремі державні документи щодо тематики протидії торгівлі людьми

Є текст Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року

Є новини з проблематики, висвітлюється поточна діяльність

Є аналітичні матеріали, публікації, тексти звітів

Є можливість задавати питання, отримувати консультації

МОН

-

-

-

+

-

+

Мін’юст України

-

+

-

+

+

+

Міністерство праці та соціальної політики

-

+

-

+

-

+

Державна служба зайнятості www.dcz.gov.ua

-

+

-

+

+

+

 

МВС України[8]

-

+

-

+

+

+

Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми

www.ctu.mvs.gov.ua

+

+

-

+

+

+

Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС МВС

+

+

+

+

+

+

МЗС України

-

+

-

+

+

+

МОЗ України

-

-

-

-

-

+

СБУ

-

-

-

+

-

+

Міністерство транспорту та зв’язку

-

-

-

-

-

+

Державна прикордонна служба

-

+

-

+

+

+

Держкомтелерадіо

-

-

-

-

-

+

Держкомнацрелігій

-

-

-

+

+

+

Міністерство сім’ї, молоді та спорту

+

+

+

+

+

+

Міністерство культури та туризму

-

-

-

-

-

+

НЦБ Інтерполу

-

-

-

-

-

+

Держпідприємництво

-

-

-

-

-

+

 

Через засоби інформаційних ресурсів (www.dcz.gov.ua, 27 web-сторінок регіональних центрів зайнятості, та www.trud.gov.ua), постійно здійснюється оперативне інформування населення про можливість отримання соціальних послуг у службі зайнятості, надання адресних консультацій з питань чинного законодавства, пошуку роботи, новин з регіонів щодо роботи центрів зайнятості з населенням та надання послуг роботодавцям, взаємодії служби з соціальними партнерами.

У 2008 році впроваджено нову безкоштовну соціальну послугу – мобільний сервіс «Пошук роботи» (номер 730). Щодня до порталів служби зайнятості звертається близько 3, 4 тис. користувачів. За допомогою сервісу «Пошук роботи» шукачі мають можливість переглянути актуальні вакансії по всій країні, а в рубриці «Робота» кожен може залишити своє резюме. Загальнодержавна база даних Державної служби зайнятості оновлюється щодня й складає, станом на 29.12.2008 року, близько 100 тис. вакантних місць та 830 тис. резюме шукачів роботи.

У базових центрах зайнятості працює система автодозвону, що передає на стаціонарні телефонні номери безробітним інформацію щодо наявності вакансій за результатами автоматизованого підбору роботи.

Функціонує операторський телефонний центр, де за номером 8-800-50-50-600 шукачі роботи можуть вирішити питання зайнятості[9].

 

3.  Законодавство щодо протидії торгівлі людьми

Робота над комплексним законом «Про протидію торгівлю людьми»

З метою вирішення зазначених вище проблем та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів від 27 лютого 2008 року № 383 Міністерством сім»ї, молоді та спорту було розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів «Про схвалення Концепції Закону України «Про протидію торгівлі людьми та допомогу постраждалим від торгівлі людьми» та листом від 24 грудня 2008 року № 4.3/2332 направлено на розгляд до Кабміну.

Після цього робочою групою було розроблено проект Концепції Закону «Про протидію торгівлі людьми та допомогу постраждалим від торгівлі людьми», який пройшов процедуру погодження в центральних органах виконавчої влади та був направлений до Кабміну. Пізніше робоча група почала готувати цей законопроект.

Це не перша спроба, проект закону був розроблений ще в 2002-2003 роках колективом авторів. Однак, попередні розробки фахівців не були прийняті до відома новоствореною командою.

Законодавче закріплення державної політики в сфері протидії торгівлі людьми звільнить її від коливань політичної кон’юнктури та рівня фаховості та розуміння керівників відповідних міністерства та відомств. Процес розробки закону є досить публічним, демонструючи реальну та продуктивну взаємодію державних структур, громадських та міжнародних організацій.

Залишається актуальним питанням ратифікації Європейської Конвенції про заходи щодо протидії торгівлі людьми (2005 р.), яка приділяє серйозну увагу дотриманню та захисту прав потерпілих від торгівлі людьми. Але це питання досі залишається невизначеним.

В якості позитивної події, яка сталася вже 5 березня 2009 року, стало прийняття Верховною Радою Закону «Про загальнонаціональну програму «Національний план дій на виконання Конвенції ООН про права дитини», який знаходився на розгляді парламенту ще з 2006 року. Національний план має на меті об’єднати в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей. Метою є забезпечення оптимального функціонування цілісної системи захисту прав дітей в Україні відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини та з урахуванням цілей розвитку, проголошених Декларацією тисячоліття ООН, і стратегії Підсумкового документа Спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної Асамблеї ООН «Світ, сприятливий для дітей».

Національний план був прийнятий без переліку заходів, їх потрібно розробити згідно Постанови Верховної Ради до 5 червня 2009 року.

Національний план містить окремий розділ, присвячений захисту прав дітей різних категорій, зокрема, питанням протидії торгівлі дітьми, сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження з ними.

Основними завданнями у цій сфері мають бути підвищення ефективності профілактичної та роз’яснювальної роботи серед батьків з метою запобігання жорстокому поводженню з дітьми; удосконалення процедур щодо виявлення дітей, які потерпіли від сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження з ними; створення системи реабілітації та реінтеграції дітей, які потерпіли від торгівлі ними, сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження; забезпечення функціонування системи захисту дітей від жорстокого поводження, проведення відповідної профілактичної роботи.

Серед негативних оцінок 2008 року потрібно зазначити чергову нератифікацію Верховною Радою України Гаазької Конвенції з питань захисту прав дитини та міждержавного усиновлення[10]. Вона передбачає відповідальність та завдання, які розподіляють між собою країни походження та приймаючі країни, враховуючи організаційні розбіжності та національне законодавство. Одним з основоположних принципів Гаазької конвенції є те, що усиновлення не є особистою справою, яка може бути залишена в компетенції рідних дитини, її законних представників або майбутніх усиновлювачів. Це соціальний та законний спосіб захисту дитини. Отже, процедура міждержавного усиновлення повинна знаходитися у відповідальності держав, які залучені, і які повинні гарантувати, що усиновлення відповідає найкращим інтересам дитини, а також її основним правам.

Актуальною є й ратифікація Конвенції Ради Європи по боротьбі із сексуальною експлуатацією дітей та розбещенням неповнолітніх. Конвенція була підписана Україною ще в 2007 році, але досі не внесений закон щодо її ратифікації до Верховної Ради.

Конвенція складається з 50 статей та містить низку зобов’язань для держав, що приєдналися до цього міжнародного інструменту. Зокрема: щодо встановлення кримінальної відповідальності за сексуальне розбещення, організацію дитячої проституції та порнографії й участі дитини у порнографічних виставах, розбещення дітей, сексуальні домагання щодо дітей; щодо засобів захисту і допомоги жертвам, зокрема, ліній допомоги, у тому числі для запобігання їх повторній віктимізації; щодо запровадження спеціальних установ та координуючих органів у сфері попередження і боротьби проти сексуальної експлуатації і сексуального розбещення дітей; щодо розвитку програм та заходів корекції поведінки правопорушників та ін.

 

4.  Розслідування злочинів

Огляд ситуації з протидії торгівлі людьми відображений у статистиці Міністерства внутрішніх справ. Уже в 2007 році відбулось зниження рівня злочинності. Так, якщо у 2005 та у 2006 роках фіксувалось понад 400 злочинів на рік, які пов’язані із торгівлею людьми, то протягом 2007 року було зафіксовано лише 359 таких злочинів. Протягом 2008 року виявлено 322 злочини, передбачені ст. 149 (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини) КК України, установлено та повернено в Україну 342 потерпілих від торгівлі людьми, з яких 37 – діти, знешкоджено 18 організованих груп зазначеної спрямованості.

 

Кількість відкритих кримінальних справ за ст. 149 ККУ та кількість справ, за якими винесені вироки судами[11]

Як видно з наведеної діаграми, проблема розгляду справ у суді, а також винесення вироків злочинцям залишається дуже серйозним гальмом у реалізації права потерпілих від торгівлі людьми на справедливе судочинство та отримання відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих злочином.

 

5.  Надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми

У 2008 році відбулися позитивні зміни в ставленні державних структур щодо надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту та Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді надали допомогу першим дев’яти потерпілим від торгівлі людьми. Таким чином, почався злам тенденції, яка полягала в тому, що допомога потерпілим від торгівлі людьми залишалася сферою відповідальності міжнародних та громадських організацій.

На виконання Державної програми протидії торгівлі людьми (п. 22. Сприяти працевлаштуванню та професійному навчанню громадян України, що постраждали від торгівлі людьми) протягом 11 місяців 2008 року Державним центром зайнятості на професійне навчання направлено понад 229, 7 тис. осіб, що на 17, 1 тис. осіб більше за відповідний період 2007 року (212, 6 тис осіб). Навчання проводилося за професіями, які користуються попитом на ринку праці, або дають можливість займатися індивідуальною трудовою діяльністю[12]. Водночас, даних про кількість осіб, які проходили навчання в системі Державного центру зайнятості та центрах зайнятості в областях, та які потерпіли від торгівлі людьми до доповіді про виконання Державної програми протидії торгівлі людьми надано не було.

На даний час, за фінансової підтримки Міжнародної організації міграції, в Україні функціонує 8 центрів для потерпілих (у Волинській, Житомирський, Львівській, Одеській – 2, Чернівецькій, Херсонській областях та в м. Києві (медико-реабілітаційний). Діяльність названих закладів спрямована на забезпечення юридичного захисту жертв торгівлі людьми, конфіденційного медичного обстеження, соціальної та психологічної допомоги. Реінтеграційними програмами передбачено проведення тренінгів, індивідуальної роботи з метою подальшого працевлаштування жертв торгівлі людьми, надання їм практичної допомоги у вирішенні житлових та майнових питань.

Протягом 2008 року Мінсім’ямолодьспорт спільно з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) проводили моніторинг державної та регіональних програм протидії торгівлі людьми в західному та південному регіонах України (Херсонська, Одеська, Миколаївська, Тернопільська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська, Чернігівська області та АР Крим). Результати моніторингу опрацьовуються для подальшої роботи, можливості внесення пропозицій та зауважень, для врахування в подальшій роботі з областями та будуть розміщені на сайті Міністерства і надіслані до обласних управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту для ознайомлення та подальшої роботи[13].

Водночас, варто нагадати, що Державна програма протидії торгівлі людьми до 2010 року не містить положень про необхідність надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми та створення системи для організації такої допомоги, про що вже вказувалося в попередніх звітах. Внесення змін до Державної програми, ініційоване громадськими та міжнародними організаціями спільно з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту не було підтримано Кабінетом Міністрів.

 

Кількість потерпілих від торгівлі людьми, яким була надана допомога центром «Ла Страда – Україна (2003-2008 рр.)

 

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Кількість потерпілих

94

101

198

199

183

414[14]

 

Кількість потерпілих від торгівлі людьми, яким була надана допомога представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні (2000-2008 рр.)[15]

Форми експлуатації, які застосовувалися до потерпілих від торгівлі людьми, яким надавала допомогу Міжнародна організація з міграції в 2004-2008 роках[16]
Стать постраждалих[17]
Розподіл постраждалих відповідно за статтю за формами експлуатації[18]

Аналіз даних говорить про збільшення кількості чоловіків серед осіб, потерпілих від торгівлі людьми, які отримували допомогу в міжнародних та громадських організаціях.

Активними учасниками системи надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми є наступні організації: «Авенір» (Житомир), «Верітас» (Одеса), «Веста» (Ужгород), «Відродження нації» (Тернопіль), «Віра, Надія, Любов» (Одеса), «Волинські перспективи» (Луцьк), «Донецька обласна Ліга ділових і професійних жінок» (Донецьк), «Жінки Донбасу» (Луганськ), «Жіночий інформаційно-консультативний центр» (Житомир), «Жіночий інформаційно-координаційний центр» (Дніпропетровськ), «Любисток» (Миколаїв), «Молодіжний центр жіночих ініціатив» (Севастополь), «Надія на майбутнє» (Сімферополь), «Прогресивні жінки» (Вінниця), «Школа Рівних Можливостей» (Київ), «Шлях до життя» (Харків), Благодійний фонд «Карітас» УГКЦ (Івано-Франківськ), Благодійний фонд «Карітас» УГКЦ/Есперо (Хмельницький), Благодійний фонд «Салюс» (Львів), Довіра-МЕТ (Суми), Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» (Київ), МО «Жіночна громада» (Харків), ХОЦ «Успішна жінка» (Херсон), Центр підтримки громадських ініціатив «Чайка» (Рівне), ЧОГМО «Сучасник» (Чернівці) та інші[19].

 

Організація допомоги чоловікам, (потенційним) потерпілим від торгівлі людьми

У 2008 році набирала обертів діяльність по наданню різних видів допомоги чоловікам, як тим, що потерпіли від торгівлі людьми, так і з метою убезпечення їх від потрапляння в ці тенета. Це абсолютно об’єктивна тенденція, пов’язана зі стрімким зростанням кількості чоловіків, потерпілих від різних видів торгівлі людьми, перш за все, трудової експлуатації.

Так, з липня 2008 року в рамках проекту «Ініціативи чоловіків з протидії торгівлі людьми в Херсонській області», який реалізується Херсонським обласним громадським центром «Чоловіки проти насильства» за підтримки Міжнародної організації з міграції, діє консультаційний пункт, який надає безкоштовні інформаційні, психологічні та юридичні консультації.

Робота проводиться у трьох напрямках: по-перше, це консультування осіб, переважно чоловіків, які збираються працевлаштуватися за кордоном; по-друге, це інформаційна допомога потерпілим від торгівлі людьми чоловікам та членам їх сімей, переадресація до спеціалізованих установ, які надають допомогу, психологічна допомога у сфері особистості, корекція порушень у соціальних відносинах, безкоштовні юридичні консультації; і, по-третє, це підготовка волонтерів для роботи в рамках консультаційного пункту.

Фахівці консультпункту також можуть здійснювати направлення до інших служб і закладів з метою організації всебічної допомоги клієнту, у разі необхідності отримання додаткових соціальних чи кваліфікованих послуг або відсутності в консультпункті необхідних для клієнта послуг, які би відповідали його потребам; а в разі рішення мультидисциплінарної команди щодо використання додаткових ресурсів громади для покращення стану жертви складної життєвої ситуації. У зв’язку з цим спільно з партнерською громадською організацією «Херсонський обласний центр «Успішна жінка» було налагоджено систему реінтеграційної допомоги постраждалим, що включає в себе отримання можливості участі у реінтеграційній програмі МОМ[20].

Понад 60 000 осіб отримали індивідуальні консультації очно, телефоном або електронною поштою в Центрах консультування мігрантів, де працює Національна гаряча лінія ЦКМ (МОМ)[21]

До контакт-центру, який працює при МЗС, у першій половині 2008 р. звернулися понад 112 000 осіб[22]. Але викликає обґрунтовану підозру задекларована кількість консультацій, оскільки нескладні розрахунки показують, що тривалість кожної вимірюється секундами.

 

Створення національного механізму перенаправлення потерпілих

Активну роботу по розбудові національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми веде Міністерство в справах сім’ї молоді та спорту та Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

У 2008 році було завершено проведення дослідження потреб Національного механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми (НМП), розпочате в 2007 році. Дослідження проводилося групою незалежних консультантів (одним міжнародним і двома національними) на замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні на прохання Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії в рамках Датської програми з протидії торгівлі людьми в Південно-Східній та Східній Європі. Звіт дослідження «Оцінка потреб національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми в Україні» було представлено на розгляд Міжвідомчої ради з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми та було схвалено на її засіданні 3 липня 2008 року.

За підсумками проведеного дослідження та спираючись на рішення Міжвідомчої ради, Міністерство в справах сім’ї, молоді та спорту звернулося до Координатора проектів ОБСЄ в Україні з пропозицією підготовки та впровадження проекту з розбудови НМП з використанням передового міжнародного досвіду. Проектна пропозиція була розроблена та погоджена для впровадження в 2009-2011 роках. У рамках проекту, зокрема, передбачено здійснити заходи з удосконалення нормативно-правової бази в сфері ідентифікації та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми, відпрацювати механізми взаємодії та співпраці різних державних установ і служб, а також громадських організацій. Практичні аспекти функціонування НМП планується відпрацювати на базі двох пілотних регіонів. У процесі визначення таких регіонів братимуться до уваги низка чинників, серед яких відмінність демографічного та соціально-економічного становища в регіонах, відмінність у географічному положенні тощо.

Окрім згаданого, протягом останніх років Координатор проектів ОБСЄ в Україні проводив також низку інших заходів, які опосередковано сприяють розвиткові НМП в Україні. Серед таких заходів слід зазначити семінари та тренінги для представників різних державних установ та відомств, наприклад, служби дільничних інспекторів міліції, органів регіональної влади, представників медичної громадськості та інших. У ході таких заходів розглядалися питання виявлення та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Було також видано низку публікацій, які, серед іншого, висвітлюють різні аспекти надання допомоги таким особам[23].

 

Національна гаряча лінія по протидії торгівлі людьми центру «Ла Страда – Україна»[24].

За період листопад 1997 – грудень 2008 р. на Національну «гарячу лінію» з питань запобігання торгівлі людьми надійшло 38 761 дзвінків.

Статистика звернень на «гарячу лінію» центру «Ла Страда – Україна» в 2003-2008 р.

 

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Кількість звернень

4851

6191

4810

4720

3943

3247

 

Основні питання, з якими звертаються абоненти, стосуються можливостей та умов працевлаштування за кордоном, перевірки фірм, що надають посередницькі послуги в сфері працевлаштування (45, 8%); запитів щодо зниклих за кордоном (7 %); пошуку шляхів повернення на батьківщину та допомоги постраждалим особам, які повернулися на батьківщину (2 %); загальних умов одруження з іноземцями (2, 3%); правових наслідків розлучення з іноземцями та вирішення питання повернення дітей (1, 7%); можливостей виїзду за кордон на постійне місце проживання (1, 1%), консультації щодо судових процесів у випадках торгівлі людьми (1, 2%), питання щодо приватних, туристичних поїздок (3, 2%), навчання за кордоном (2, 2%) та інших питань (33, 5%).

Значна кількість дзвінків стосується скарг на недобросовісну діяльність фірм, що здійснюють посередницькі послуги в сфері працевлаштування за кордоном: фірми не виконують своїх зобов’язань, не мають відповідної державної реєстрації (ліцензії на «посередництво в працевлаштуванні за кордоном») та супутніх документів, відмовляють у підписанні трудового договору/контракту з роботодавцем, беруть передплату за послуги, а в разі відмови посольства у відкритті робочої візи, не повертають гроші й, навіть, погрожують розправою.

Важливим шляхом звернення громадян є консультації в режимі Он-лайн. За період січень-грудень 2008 року консультантами Центру було надано 235 консультацій. За весь період із січня 2004 по грудень 2008 – 1281 консультації.

У 2008 р. Центром було продовжено співпрацю з Департаментом МВС по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Представники Департаменту приймали участь у акції «16 днів проти ґендерного насильства» на «гарячій лінії» Центру 26 листопада, 3 та 10 грудня з 17.00 до 19.00. Протягом цього періоду було надано 17 консультацій від абонентів, які потерпіли від шахрайства не тільки фірм-посередників, а й окремих фізичних осіб, що займаються злочинною діяльністю.

Скарги стосувалися також і органів державної влади:

--  Міністерство внутрішніх справ (за бездіяльність у існуванні фірм-посередників, які продовжують займатися шахрайською або злочинною діяльністю);

--  Міністерство праці та соціальної політики (за видачу ліцензій фірмам, які займаються шахрайською або злочинною діяльністю, також у відмові ліцензійного відділу в перевірці ліцензії фірми-посередника фізичним особам);

--  Міністерство в справах сім’ї, молоді та спорту

--  Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації

М., 18 років, вихованець інтернату, є потерпілим від торгівлі людьми з метою трудової експлуатації. На момент експлуатації був неповнолітнім. Після повернення в Україну виникла потреба у визначенні місця проживання. Мати зловживає алкоголем, батьківських прав не позбавлена. Будинок продала, при купівлі нового помешкання сина не зареєструвала. На даний момент М. не має постійного місця реєстрації. Звернення до відповідних державних структур, щодо вирішення цього питання конкретних результатів не приносять.[25]

--  Міністерство закордонних справ (за затягування справ у розшуку осіб, які потерпіли від торгівлі людьми за кордоном);

«Яким чином можна наказати фірму-посередника за обман?»

«Чому фірми-посередники, які мають на сьогоднішній день дійсні ліцензії, ошукують громадян, чому держава не контролює цей процес?»

Питання правової культури та рівня обізнаності громадян із проблеми торгівлі людьми

Дослідження, проведені в 2008 році дають підстави зробити висновок про зростання рівня обізнаності різних категорій громадян з проблем протидії торгівлі людьми, що само по собі є позитивним моментом.

Так, наприклад, опитування учнів професійно-технічних училищ показало, що рівень обізнаності учнів про проблему торгівлі людьми є досить високим. Учні демонструють гарні знання про шляхи потрапляння до тенетів торговців людьми, а також способу захисту себе перед поїздкою. Проте, серед найбільш авторитетних джерел інформації про поїздку за кордон респонденти називали тих осіб, хто вже відвідав зарубіжні країни (68%) та родичів (57%). Насторожує схильність учнів покладатися на дані, отримані від тих, хто вже був за кордоном. Цілком імовірно, що такою особою виявиться вербувальник.

За оцінкою педагогів рівень опанування навичками безпечної поведінки перебуває на досить низькому рівні.

 

Рекомендації

1)  Найважливіші заходи в законодавчій сфері:

−  Ратифікувати Конвенцію Ради Європи про боротьбу із торгівлею людьми;

−  Ратифікувати Конвенцію Ради Європи про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей та розбещенням неповнолітніх;

−  Внести зміни до статті 301 ККУ, подавши визначення поняття «дитяча порнографія»

−  Доопрацювати та внести на розгляд Верховної Ради України комплексний закон «Про протидію торгівлі людьми»;

−  Розробити та затвердити державні стандарти соціальних послуг у сфері протидії торгівлі людьми.

2)  Найважливіші заходи в сфері державного управління та координації діяльності

−  Довести до логічного завершення створення окремої міжвідомчої координаційної Ради по протидії торгівлі людьми;

−  Створити окремі сторінки на веб-сайтах державних органів влади, присвячені їхній діяльності в галузі протидії торгівлі людьми;

−  Щорічно готувати та друкувати національні доповіді по огляду стану справ у галузі протидії торгівлі людьми;

−  Створити інститут Національного доповідача з питань протидії торгівлі людьми;

−  Створити інститут Національного координатора з питань протидії торгівлі людьми;

−  Включити тему запобігання торгівлі людьми в систему підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми;

−  Запровадити моніторинг реалізації Державної програми з протидії торгівлі людьми відповідно до розроблених показників ефективності впровадження.

3)  Розробити механізм соціального замовлення надання послуг громадськими організаціями від державних структур та заходи в сфері надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми.

 

 

 

 



[1] Розділ підготовлений представниками Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»: Дорошок Т.О., Євсюковою М.В., Калашник О.А., Левченко К.Б., Черепахою К.В.

[2] Конвенція Ради Європи по боротьбі із торгівлею людьми не була ратифікована Верховною Радою України і в 2008 році. http://www.lastrada.org.ua/content/doc/Convention%20on%20Action%20against%20Trafficking%20in%20Human%20Beings1.doc

[3] Decision no. 557 OSCE action plan to combat trafficking in human beings, http://www.osce.org/press_rel/2003/pdf_documents/07-3447-pc1.pdf (англ.)

[4] Trafficking in Persons Report, http://www.state.gov/g/tip/rls/tiprpt/index.htm Звіт оприлюднюється за результатами року приблизно на початку червня наступного року.

[5] Перший Світовій конгрес з такою ж тематикою пройшов в 1996 році в Стокгольмі. Він прийняв Стокгольмський План дій, який зобов’язував Уряди розпочати активну роботу в напрямку протидії комерційної сексуальної експлуатації дітей, визначити цей злочин та ввести кримінальну відповідальність за нього, а також закликав створити міжнародний правовий документ, який би формулював загальні визначення, принципи та зобов’язання в цій сфері. У 2001 році в японському місті Йокогамі відбувся Другий світовий конгрес проти комерційної сексуальної експлуатації дітей. Його практичним наслідком стало прийняття ООН у 2002 році Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини проти дитячої проституції, порнографії та торгівлі дітьми. Україна його ратифікувала в 2003 році. Більше інформації про Третій Світовий конгрес див.: «Річний звіт Центру „Ла Страда-Україна” за 2008 рік», http://www.lastrada.org.ua/about.cgi?lng=ua&Id=12 та http://www.iiicongressomundial.net.

[6] http://www.lastrada.org.ua/content/doc/Report%20Brazil%202008.pdf

[7] Стенограма та рекомендації «круглого столу» // Сайт Центру «Ла Страда – Україна», http://www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=1424

[8] Із сайтом МВС пов’язаний створений наприкінці 2008 року сайт Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ (www.umdpl.info), в якому є окрема рубрика «Протидія торгівлі людьми».

[9] Дані за результатами звіту про Стан виконання Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року протягом 2008 року (Державна програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 410), узагальненого Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту

[10] У березні 2009 року Верховна Рада України знову «провалила» ратифікацію Гаазької Конвенції.

[11] „Протидія торгівлі людьми: Україна”, Міжнародна організація з міграції (МОМ), http://www.iom.org.ua/img_collection/IOM%20Statistics%20December2008%20Ukr.pdf

[12] Дані за результатами звіту, про Стан виконання Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року протягом 2008 року (Державна програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 410), узагальненого Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту

[13] Дані за результатами звіту, про Стан виконання Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року протягом 2008 року (Державна програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 410), узагальненого Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту

[14] Із них 355 дітей, потерпілих від торгівлі людьми, експлуатації в секс-бізнесі, експлуатації праці, жорстокого поводження тощо.

[15] „Протидія торгівлі людьми: Україна”, Міжнародна організація з міграції (МОМ), http://www.iom.org.ua/img_collection/IOM%20Statistics%20December2008%20Ukr.pdf

[16] Там само.

[17] Там само.

[18] Там само.

[19] Там само.

[20] „Чоловіки проти насильства” консультують безкоштовно” // Портал українських гуманістів, http://new.humanism.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=349&Itemid=30.

[21] „Протидія торгівлі людьми: Україна”, Міжнародна організація з міграції (МОМ), http://www.iom.org.ua/img_collection/IOM%20Statistics%20December2008%20Ukr.pdf

[22] Дослідження з проблем трудової міграції в Україні, які здійснювались за підтримки фонду „Open Ukraine”. Open Ukraine, Звіт 2008.

[23] Інформація надана Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні

[24] Національна „гаряча лінія” з питань торгівлі людьми працює: понеділок – п’ятниця з 9.00 до 20.00, субота – з 9.00 до 16.00, години за підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Данії та фонду DOEN (Нідерланди).

[25] Випадок, яким займається МЖПЦ «Ла Страда – Україна».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори