пошук  
версія для друку
02.07.2009 | Лілія Бондаренко, Олексій Кубар

Ризики офіційних сайтів місцевого самоврядування

   

Одне із питань, яке заслуговує на увагу при дослідженні сайтів органів місцевого самоврядування – це питання того, чи є веб-сайт органу місцевого самоврядування і справді офіційним. На більшості з них зазначається «офіційний» статус. Наприклад:

«Лукьянченко Донецк – официальный сайт городского головы и городского совета Донецка»
«Днепропетровский городской совет»
«Львівська міська рада. Львів. Офіційний портал»
«Офіційний сервер Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету»
«Офіційний портал Київської міської влади»
«WWW.Odessa.UA - Офіційний сайт міста Одеса - Головна»

Однак сама назва сайту не є підтвердженням його офіційності. Тому що ніщо не заважає будь-кому зареєструвати веб-сайт і назвати його «офіційним». Слово «офіційний» та деякі інші слова що можуть увести в оману не заборонені для вжитку чинним законодавством, на відміну від інших слів.

Наприклад – «банк», щодо якого є застереження в нормі ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: «Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

 Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

 Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

 Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.»

Отже відсутність заборони на вживання слова офіційний та можливість маніпуляцій (наприклад з використанням назви «офіційний сайт міста N» і схожого дизайну), а також технічна можливість реєстрації різних доменів скасовує будь-які гарантії «офіційності» сайтів органів місцевого самоврядування. Використання у державних органах домену «org.ua» створює певні гарантії запобіганню реєстрації «фальшивих» сайтів. Щодо веб-сайтів органів місцевого самоврядування, вони поки що не використовують один домен. Наприклад, серед названих вище, є такі домени:

Київ, Дніпропетровськ - gov.ua, Харків, Одеса – ua, Львів - lviv.ua, Донецьк - donetsk.ua.

Що заважає зареєструвати який-небудь «Офіційний портал м. Київ» на домені kiev.ua?

Отже домен не можна вважати страховкою від створення липових веб-сайтів органів місцевого самоврядування. Повинно бути якесь рішення, в якому має бути зазначено адресу офіційного веб-сайту (домен), мінімальні вимоги до дизайну (наприклад – використання місцевої символіки), технічний адміністратор сайту (особа чи організація, уповноважена на реєстрацію домену та розміщення інформації на веб-сайті), процедури розміщення інформації.

Для кого є ризики від створення липово-офіційних сайтів? Насамперед для журналістів, бо вони обмежені строками (вихід газети чи телепередачі), що не дозволяє здійснювати перевірку розміщеної інформації шляхом отримання офіційного письмового підтвердження. Згідно ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»: «Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об’єднань громадян;»

По-перше, веб-сайти фактично не зазначені у чинному законодавстві як легальне джерело інформації. По-друге, низька правова і політична культура, а також наближення виборів-2010 (президента і міських голів) може призвести до якісно нового використання веб-сайтів для «чорних» PR-технологій. На думку Богдана Бондаренко, юриста спеціалізується в тому числі в сфері захисту прав журналістів, є обґрунтовані ризики можливих провокацій для журналістів. Їх можна розподілити на дві групи:

1) провокації на чинних сайтах шляхом тимчасового розміщення матеріалів з наступним видаленням. Журналісти можуть використати «сенсаційні» заяви, а потім не зможуть юридично довести джерело інформації. Теоретично, можна зберегти HTML-сторінку та зателефонувати посадовим особам (прес-службу) з проханням підтвердити інформацію. Але в Україні немає правових норм про веб-депозитарій, тому жоден нотаріус не зможе засвідчити наявність певної веб-сторінки в Інтернеті. Хоча повідомляється, що в певних розвинутих країнах така можливість передбачена – сторінка копіюється на фізичний носій, захищений від можливого редагування (наприклад: фіналізований CD-R диск) і з супровідними документами є «стовідсотковим доказом». Чи прийме суд, Національна Рада з телебачення і радіомовлення чи Центральна Виборча Комісія збережені веб-сторінки у якості доказів?

2) створення «дзеркальних» сайтів чи хакерські атаки. Подібні випадки поки що невідомі, хоча є певні приклади, які засвідчують реальність таких дій. Візьмемо такий поважний орган влади як Верховний Суд України. Як підмічено журналістами газети «Юридична практика», фізично існує два веб-сайти: офіційний (www.scourt.gov.ua) та тестовий (www.scourt.intprof.com). Що заважає використати юридичну необізнаність і брак часу у журналістів шляхом створення схожого веб-сайту певного органу місцевого самоврядування із закладеною на ньому «інформаційною міною»? Майже нічого. Також більшість сайтів явно не розраховані на хакерські атаки. Але ж дружні нам країни, а саме Естонія та Грузія були жертвами російських хакерів. Чи можна ігнорувати можливість, що за декілька днів до голосування на сайтах обласних рад і міських рад західної України не буде розміщена інформація про заборону російської мови, визнання ветеранів УПА та заборону святкування 9 травня? І чи зможе Україна потім протистояти російським телеканалам та іншим інформаційним ресурсам, які будуть розповсюджувати таку інформацію? Газова криза-2009 показала – що ні.

Найближчим часом Агенція стійкого розвитку Луганського регіону закінчить дослідження  веб-сайтів органів місцевого самоврядування та підготує за його результатами пропозиції до РНБОУ та СБУ щодо врахування можливих загроз інформаційній безпеці України і законодавчого врегулювання статусу веб-сайтів.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори