MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘У Маріуполі світ ставав монохромним’Від початку 2023 року Уповноважений із захисту державної мови отримав 880 звернень від громадян‘Це було за Сталіна, це відбувається за Путіна’ — розмова з Євгеном Захаровим про геноцид українського народу ‘Чеченці вам голови різали? Ні? Ми будемо різати ...’Інститут національної пам’яті запустив центр пошуку інформації про репресованихПрава людини в Україні в березні–листопаді 2014 р.: основні тенденціїПрава людини в Україні в березні-серпні 2014 р.: основні тенденціїДіяльність СБУ у 2010 р., яка стосується свободи вираження поглядівІоанна Шульц проти ПольщіКонцепція проекту закону про люстрацію (фінальна версія)Звернення УГСПЛ щодо необхідних змін для захисту прав і свободКоли оприлюднять прізвища причетних до злочинів НКВСВідкриті радянські архіви? Ні, не чулиКиїв не засекречуватиме радянські архіви на вимогу СНДРосійські історики закликають Україну не віддавати контроль над архівами МосквіВитираючи пам’ять про Голодомор, Україна руйнує себеКолізія між правом доступу до архівних документів та правом на приватністьЧому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВД?Українська справа істориківХарківська правозахисна група. РІЧНИЙ ЗВІТ 2009

Переосмислення минулого: нетипове завдання для СБУ

07.08.2009    джерело: www.dw-world.de
Унікальність України в тому, що просвітницькою роботою щодо репресій минулого займається сама спецслужба, а не спеціально уповноважений незалежний орган, зауважує німецький історик Ґергард Сімон

Переосмислення комуністичної диктатури в Україні розпочалося із запізненням у півтора десятиліття. Опрацювання архівів і просвітницьку роботу покладено на Службу безпеки. Для спецслужби - завдання нетипове.

Першим кроком стало розсекречення документів про Голодомор 30-их років минулого століття. Відтоді по всій країні триває масштабна інформаційна кампанія. На початку 2009 року президент Ющенко видав указ, згідно з яким має бути розсекречено архівну інформацію про репресії КҐБ в Україні.

Опрацювання архівів і просвітницьку роботу покладено на Службу безпеки. Для спецслужби - це завдання нетипове, тож у архівістів СБУ просто немає досвіду. Глава відомства Валентин Наливайченко навіть висловився за співпрацю у цьому питанні з Уповноваженою уряду Німеччини щодо опрацювання архівів «Штазі» Маріанне Біртлер.

Унікальний підхід

Унікальність України в тому, що просвітницькою роботою щодо репресій минулого займається сама спецслужба, а не спеціально уповноважений незалежний орган, зауважує німецький історик Ґергард Сімон: «Наскільки я можу судити, результати їхньої роботи є доволі непоганими. Тому я позитивно ставлюся до того, що робить у цьому плані СБУ. Бо я більше не бачу жодної інституції в Україні, яка могла би цим займатися»,- каже Сімон.

У підготовці просвітніх заходів щодо репресій радянських спецслужб Служба безпеки тісно співпрацює з Інститутом національної пам’яті. Серед головних завдань цієї установи, зокрема, «виявлення  та дослідження  фактів голодоморів та політичних репресій і опору  їм в Україні, інформування про такі факти громадян України та світової громадськості».

Однак Ґергард Сімон вважає недоцільним передавати архіви КҐБ у відання інституту: «Здавалося би, справді, цей інститут – це те, що треба для такої роботи. Однак, наскільки я знайомий із ситуацією, цей інститут перебуває, якщо висловлюватися обережно, у руках «націоналістично налаштованих людей». Натомість керівництво СБУ діє нейтрально і виважено»,- каже німецький історик.

Делікатна справа

Те, що переосмислення комуністичного минулого для українського суспільства - тема дуже делікатна, вже засвідчили палкі політичні дебати про визнання Голодомору геноцидом українського народу. При цьому українці схильні до крайнощів: одні завжди виправдовують Москву, інші постійно лише вішають на Кремль всіх собак. «Те, що українці самі були частиною злочинної системи, часто залишається поза увагою»,- констатує Сімон.

Досі дебати про історичну спадщину Радянського Союзу і просвітницькі кампанії зводилися, головним чином, до Голодомору і сталінських репресій. Однак президент Ющенко хоче йти далі: у січні цього року своїм указом він розпорядився відкрити всі архівні матеріали, які стосуються політичних репресій. За інформацією правозахисників, в українських архівах залишається близько 800 тисяч засекречених документів про переслідування дисидентів.

Інформаторів не називають 

Однак імена пересічних інформаторів спецслужб, які сприяли таким чином репресіям, українці так і не дізнаються. Основна частина справ неофіційних співробітників КҐБ напередодні проголошення незалежності України була знищена або перевезена до Москви. Але й ті матеріали, які ще можна знайти у Києві, залишаться засекреченими, вважає правозахисник Євген Захаров.

«Думаю, що ніколи ці файли не дадуть відкрити, оскільки це буде зачіпати дуже значну частину нині діючого політикуму, значну частину досі активної «наукової еліти» і так далі. Велика частина людей співпрацювала зі спецслужбами – хто добровільно, хто за примусом»,- зауважує Захаров.

Тим часом, реформування Служби безпеки України просувається дуже повільно. Лише на початку нинішнього року СБУ повідомила, що відмовляється від послуг інформаторів у вищих навчальних закладах країни.

Євген Тейзе

 Поділитися