пошук  
версія для друку
12.08.2009 | Віктор Тарасов

Зізнання продовжують вибивати?

   

Мабуть, ще не скоро українська міліція очиститься від садистів у законі, які в прямому значенні вибивають зізнання з людей. Ось вам свіжий приклад. 16 липня до неврологічного відділення Чернігівської міськлікарні № 3 (на базі лікарні „ЧеЗаРи”) звернувся 25-річний чернігівець Григорій Атрощенко:

— О сьомій ранку 13 липня наш дільничний інспектор викликав мене до опорного пункту на вулиці Одинцова, 7-Б для розмови. Він назвав мені кілька прізвищ, спитав, чи знаю я цих людей, чи спілкуюся з ними. Я сказав, що не спілкуюся. Дільничний попросив підписати папір, де йшлося, що я ніякого відношення до знайденого на одній із вулиць обласного центру трупа не маю. Я підписав. Через деякий час до „опорки” під’їхали ще двоє чоловіків у цивільному. Вони попросили мене проїхати до Деснянського райвідділу міліції на Шевченка, 26, мовляв, є ще кілька запитань. Як виявилося, на свято Івана Купала в парку культури в якоїсь дівчини хтось украв рюкзак із мобільним телефоном. Оскільки я того вечора теж був у парку, то підозра чомусь упала на мене. Уже в райвідділі до двох міліціонерів приєдналися ще двоє. Мене завели в кабінет на першому поверсі. Знову питали про мобілку. Я пояснив, що ніякого відношення до крадіжки не маю. Тоді мене почали бити руками, ногами, гумовим кийком по спині та нижче попереку. Усі міліціонери були в цивільному, їхніх імен та прізвищ я не знаю. Хтось із них попросив знайомого з двору райвідділу подати через вікно арматуру. На руки під колінами мені наділи наручники, а арматуру просунули під ліктями й підвісили мене між двома столами. Так я провисів кілька годин. Коли починав кричати від не стерпного болю, мені на голову надівали целофановий пакет. Кілька разів били руками по голові. Протримали мене у райвідділі з восьмої ранку до п’ятої вечора. Потім відпустили, бо знайшли справжнього злодія. Мене ж попередили, що навіть якщо я буду скаржитися, то нічого не доведу. З райвідділу я пішов додому. Батьки були на роботі й про моє затримання нічого не знали.

Наступного дня Григорій не зміг підвестися. Його нудило, наморочилося в голові. З травмпункту, куди хлопця привів батько, його направили на стаціонарне лікування.

За словами завідувача неврологічного відділення Чернігівської міськлікарні № 3, заслуженого лікаря України Віктора Янгеля, Григорій потрапив до лікарні зі струсом головного мозку, закритою черепно-мозковою травмою та численними забоями м’яких тканин.

— У хлопця також зафіксоване ішемічне ураження променевого нерва, — говорить лікар. — Через це він не може нічого втримати в руках. Скоріше за все, ураження викликане тривалим перебуванням в наручниках. Григорій лікуватиметься у нас приблизно два тижні. Ми рекомендували також оглянути його судмедексперту, оскільки травми, за словами Григорія, отримані у райвідділі міліції.

Батько Григорія Атрощенка написав заяву про побиття до міськпрокуратури.

Захотіли ми ще дізнатись про цей інцидент і від начальника Деснянського райвідділу ВС підполковника міліції Володимира Реберга. Він був не багатослівним.

— Наші співробітники справді затримували Григорія Атрощенка, але вони у розмові зі мною заперечили факт його побиття. Я поінформований про звинувачення на адресу міліціонерів. Більше того, я звернуся до прокуратури, щоб їхні працівники провели детальне розслідування цієї справи. Якщо з’ясується, що травми Атрощенко отримав від рук міліціонерів, ніхто нікого покривати не буде.

«Гарт», 24 липня 2009 року

За останньою інформацією, 27 липня проти п’ятьох співробітників Деснянського райвідділу міліції м. Чернігова, які причетні до цього побиття, було порушено кримінальну справу за ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) та ст. 366 (службове підроблення) КК України. Всі вони вже звільнені з роботи.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль