пошук  
версія для друку
16.09.2009
джерело: www.imi.org.ua

Попри арешт Пукача замовники залишаються недоторканими - 4 звіт по Справі Гонгадзе

   

Арешт Пукача може призвести до закриття "Справи Гонгадзе", а не до пошуку замовників вбивства журналіста, - вважають міжнародні журналістські організації. Такі висновки має 4 звіт у справі про вбивство журналіста.

Розслідування справи Гонгадзе

Прогалини в розслідуванні вбивства Георгія Гонгадзе та в системі українського правосуддя

За підтримки:

Міжнародної Федерації Журналістів

Інституту Масової Інформації

Національної Спілки Журналістів Великобританії та Ірландії

Фундації Гонгадзе

Звіт №4: Попри арешт Пукача замовники залишаються недоторканими

 

Вересень 2009 р.

Вступ

Цей звіт продовжує багаторічний моніторинг розслідування вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе. Моніторинг здійснюється – за підтримки Міжнародної Федерації Журналістів, Національної Спілки Журналістів Великобританії та Ірландії, Фундації Гонгадзе та Інституту Масової Інформації – з метою привернути увагу до прогалин у розслідуванні вбивства та покласти крайПриводом до звіту став арешт Олексія Пукача, головного підозрюваного у справі про вбивство, якого було затримано 21 липня цього року. Він є доповненням до трьох наших попередніх звітів і має розглядатися як їх невід’ємна частина. безкарності замовників убивства.

Наближається дев’ята річниця загибелі Георгія Гонгадзе. Його було викрадено 16 вересня 2000 р. групою працівників органів внутрішніх справ, а незабаром було знайдено його обезголовлене тіло, поховане в лісі під Києвом. У листопаді 2000 р. майор Микола Мельниченко, колишній охоронець екс-президента Леоніда Кучми, оприлюднив записи розмов стосовно Георгія Гонгадзе, які ймовірно були зроблені у кабінеті президента. Розмови ці, очевидно, відбувалися між високопосадовцями, включно з колишнім президентом Леонідом Кучмою, нинішнім спікером українського парламенту Володимиром Литвином і покійним Юрієм Кравченком - колишнім міністром внутрішніх справ.

У наступні декілька років розслідуванню убивства свідомо перешкоджали як генеральні прокурори, що змінювали при посаді один одного, так і політики. Ситуацію ускладнювали провали та помилки слідчих. Наприклад, Пукача було названо головним підозрюваним, а далі рішенням суду звільнено з-під варти. Прокурора, який керував його арештом, було відправлено у відставку а суддя, який закрив кримінальну справу проти Пукача, отримав підвищення. У 2005 р., згідно з заявами представників влади, коли співробітники СБУ готувалися до арешту Пукача в Ізраїлі, йому про то попередили невідомі джерела із Служби безпеки, після чого він зник. Розслідування щодо витоку інформації так і не було проведено. 

У той же час особи, які цілком вірогідно могли бути ланками в ланцюзі між Пукачем та українськими високопосадовцями-замовниками убивства, зникали з політичної сцени: у 2005 р. колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко загинув за підозрілих обставин, також за дивних обставин пішли з життя старші офіцери органів внутрішніх справ Едуард Фере та Юрій Дагаєв, котрі також перебували у полі зору слідства. У 2007 р. було засуджено за участь у злочині трьох молодших офіцерів, які допомагали Пукачу викрасти Гонгадзе.

21-го липня цього року у селі Молочки Житомирської області в ході спільної операції співробітників Генеральної Прокуратури та Служби Безпеки України пана Пукача було заарештовано. Пізніше представники ГПУ повідомили, що під час допиту Пукач указав слідчим місцезнаходження голови Гонгадзе. На указаному місці були проведені пошуки, і у серпні було знайдено череп, що майже напевно належить Гонгадзе.

Родина та колеги Гонгадзе, яких ми підтримуємо, багато разів наполягали, аби після арешту Пукача відбулося детальне розслідування у справі замовників убивства Гонгадзе. Натомість справу Пукача, вірогідно, буде швидко направлено до суду, а  пошук замовників далі залишиться за кадром.

Зважаючи на близькі президентські вибори, українська громадськість непокоїться, аби, задля покращення власного іміджу, політики не використали б арешт Пукача та можливий судовий процес у його справ. Якщо справу Пукача визнають успішною й на тому зупиняться, це стане ударом по правосуддю і свободі слова, а також сигналом для можновладців, що вони можуть безкарно використовувати насильство у боротьбі із журналістами.

Цей звіт досліджує розвиток подій у справі з моменту арешту Пукача і представляє рекомендації щодо підвищення ефективності розслідування замовників убивства

Стеження за Пукачем та його арешт

Заяви деяких службовців про те, ніби Пукач довгий час перебував під спостереженням, дозволило засумніватися, чи не був обраний час його арешту під конкретні політичні завдання. Зокрема, Микола Голомша, заступник Генерального прокурора, сказав 28 липня у інтерв’ю одному з телеканалів: «Ми два роки поспіль спільно з СБУ, оперативниками органів внутрішніх справ йшли слідом Олексія Пукача. Ми знали, де він». 

Чому ж тоді Пукача було заарештовано у липні, а не раніше? Чи означає це, що до цього часу його охороняли люди з правоохоронних органів? Така версія була озвучена Генеральним прокурором Олександром Медведьком 24 липня. Він повідомив на прес-конференції, що співробітники прокуратури перевірять інформацію, згідно з якою Пукач, коли переховувався, виходив на зв’язок з високопосадовцем із Міністерства внутрішніх справ. Він сказав, що співробітники прокуратури поки не знайшли підтвердження цієї інформації. 

І хоча ми вітаємо обіцянку пана Медведька перевірити такі контакти, вона лише підкреслює обурливий факт, що в минулому такі перевірки не проводилися. Питання про нездатність Генеральної прокуратури провести розслідування, щоб виявити можливі зв’язки Пукача з його колишніми колегами, а також можливого зв’язку між справою Гонгадзе та іншими злочинними угруповуваннями всередині Міністерства внутрішніх справ багато разів піднімалося українськими ЗМІ та в наших звітах.

Допит Пукача

У нас викликає занепокоєння два питання, що постали в результаті допиту Пукача після його арешту. По-перше, дивним є те, що Пукача було допитано не в присутності його адвоката. Валентина Теличенко, офіційний представник Мирослави Гонгадзе (вдови та найближчого родича Гонгадзе), попередила, що в ході судового процесу деякі зі свідчень Пукача можуть бути визнані недійсними. 

По-друге, після арешту Пукача правоохоронні органи зробили цілий ряд суперечливих заяв щодо інформації, яку Пукач начебто надав стосовно замовників убивства Гонгадзе. Це лише підсилило враження, що ГПУ та політичні лідери більше зацікавлені в позитивній громадській думці, створеній арештом убивці, ніж у важливості встановлення осіб тих, за чиїми наказами він діяв.

22 липня Василь Грицак, заступник голови СБУ, повідомив, що Пукач назвав імена тих осіб, які віддали наказ про вбивство. Цю інформацію 23 липня заперечив Сергій Осика, адвокат Пукача, який заявив, що Пукач не надавав такої інформації. 24 липня газета «Комерсант» повідомила з посиланням на джерела в СБУ, що Пукач назвав слідчим три імені. 28-го липня газета «Сегодня» повідомила з посиланням на джерела, близькі до слідства, що Пукач надав слідству «об’єктивну інформацію», проте не назвав жодних імен. 

7-го вересня Генеральний прокурор Медведько заявив на прес-конференції, що Пукач перебуває у гарному стані та «активно співпрацює» із слідчими. Але на питання щодо прогресу у розслідуванні справи замовників убивства Медведько відповів: «Немає замовників, ще немає. Як прийде час, ми вам скажемо». Тому через шість тижнів після арешту Пукача найважливіші питання залишаються без відповіді. Чи дав він відповіді на питання про замовників злочину? Чи вдалися слідчі до якихось кроків, щоб підтвердити таку інформацію? Чи, можливо, насправді Пукач та слідчі «активно співпрацюють», щоб захистити замовників убивства?

За українським законодавством досудове слідство може тривати до 18 місяців. Валентина Теличенко, адвокат Мирослави Гонгадзе, закликає владу максимально використати весь цей час,  щоб пролити світло на особи замовників убивства і перевірити отриману інформацію.

Головним чином, ми попереджаємо, що будь-які спроби передати справу Пукача до суду до того, як буде встановлено  замовників злочину, лише перешкоджатимуть пошуку цих замовників.

Виявлення  черепа

28-го липня ГПУ підтвердила на прес-конференції, що у Білоцерківському районі Київської області, біля Сухоліси ,було знайдено фрагменти людського черепа, який, на думку слідства, належить Гонгадзе. Слідчі обшукали місце, вказане Пукачем.  У наступні декілька тижнів українські судмедексперти підтвердили, що череп належав Георгію Гонгадзе.  Слідчі вирішили за згодою Мирослави Гонгадзе організувати подальшу експертизу належності черепа іноземними експертами спільно з українськими колегами з використанням ДНК-технологій.

Ми наполягаємо на якомога швидшому проведення додаткової експертизи.

Розслідування злочинної діяльності в Міністерстві внутрішніх справ

Ми знову наголошуємо, як і в попередніх звітах, що слідство у справі замовників убивства Гонгадзе повинно взяти до уваги можливість зв’язку між справою Гонгадзе та справами каральних груп та інших злочинних угруповань, організованих у самому Міністерстві внутрішніх справ. Серед них - справа помічника народного депутата Олексія Подольського, якого викрала у червні 2000 р. (за три місяці до вбивства Гонгадзе) група співробітників МВС, вірогідно, організована Пукачем. Дехто з її членів потрапив до в’язниці; справа «перевертнів» - групи колишніх співробітників МВС, яких звинувачують у серії викрадень та вбивств. Один із них, Ігор Гончаров, помер за гратами у 2003 р. за дивних обставин 

Про ці банди довелося знову згадати цього місяця. Під час судових слухань у справі «перевертнів» було заарештовано у залі суду і відправлено до в’язниці, де тримають інших членів банди, Юрія Нестерова - єдиного із членів банди, хто погодився дати свідчення. Обвинувачення дуже розраховує на його зізнання. Але записці, яку Нестерову вдалося передати журналісту, він попередив, що його життя знаходиться у серйозній небезпеці. Арешт Нестерова, санкціонований головуючим суддею, є шокуючим порушенням обіцянки, яку, за законом України, йому дали співробітники правоохоронних органів. За національним законодавством, як і в багатьох інших країнах, Нестерову його родині обіцяли захист в обмін на співпрацю з обвинуваченням. Арешт Нестерова означає серйозну можливість того, що справа «перевертнів» може рухнути. Цей крок може лише зашкодити прогресу, досягнутому слідством у справі про вбивство Гонгадзе.

Хід слідства

У попередніх звітах ішлося про незадовільне проведення слідства слідчими ГПУ, а саме — про вперті відмови розслідувати версії, котрі могли б допомогти встановити особи замовників убивства. Допит Пукача без адвоката та суперечливий характер заяв представників ГПУ стосовно суті свідчень Пукача лише збільшили занепокоєння. Це питання зараз обговорюється у листуванні Валентини Теличенко, адвоката Мирослави Гонгадзе, з Генеральною прокуратурою України.

1-го липня, тобто за три тижні до арешту Пукача, Генеральний прокурор Медведько переклав відповідальність за слідство зі свого заступника Миколи Голомші на іншого заступника Генерального прокурора, Віталія Щоткіна. Щоткін входив до складу команди, що працювала над справою у 2005-2006 рр.. Саме тоді було досягнуто найбільшого прогресу.  Однак після арешту Пукача інформацію представив громадськості Голомша, який, здається, знову взяв на себе відповідальність за справу. В результаті, пані Теличенко написала листа прокурору з проханням усунути від контролю за розслідуванням справи Миколу Голомшу та заявила відвід Олександрові Харченку, який керує розслідуванням з 2006 р. Валентина Теличенко висловила стурбованість з приводу того, що «брак професійності слідчих ставить під загрозу спроможність обвинувачення в суді та унеможливлює їхню роботу під тиском політичних чинників та спекуляцій».

Президент України Віктор Ющенко зайняв протилежну позицію. Він нагородив Голомшу та Харченка минулого місяця державними нагородами. В такий спосіб Президент висловив, мабуть, своє схвальне ставлення до їхньої роботи, коли ж саме за їхньої активної участі слідство припустилося кричущих помилок і не зробило елементарних кроків, необхідних для встановлення осіб замовників убивства. 18-го серпня Голомша отримав Орден Княза Ярослава Мудрого, а 20-го серпня Харченку надали класний чин державного радника юстиції 3 класу. 

У 2007 р. Президент Ющенко нагородив також колишнього Генерального прокурора Михайла Потебенька, відповідального за саботаж слідства у перші декілька тижнів після убивства Гонгадзе у 2000 р. Ющенко проігнорував протести Парламентської Асамблеї Ради Європи та наших організацій і зараз знову непрямо продемонстрував підтримку дій офіцерів, що заважають розслідуванню.

Політичні коментарі у справі

Президент Ющенко відреагував на арешт Пукача надзвичайно оптимістичною заявою, яка лише збільшила підозри, що справу Пукача незабаром передадуть до суду, а пошук замовників убивства буде завершено. Ющенко повідомив групі журналістів, що «Як президент, можу сказати: зараз ми перебуваємо на фінішній прямій. Цьому дуже посприяв арешт генерала Пукача. Після цього слідство отримало відповіді на ключові питання». Він додав, що політичний тиск, спрямований на те, щоб зупинити слідство, здійснювався особами, що  «сидять у високих кріслах», а інші, хоча й більше не при владі, проте «зберегли колосальний вплив».

Це дивні і суперечливі заяви. Якщо Ющенко має більш детальну інформацію про допит Пукача, ніж оголосили представники ГПУ, чому ж він не прояснить плутанину у цьому питанні? Яким саме чином допомогли свідчення? Адже не сталося жодних арештів, не було чути відповідей на основні питання слідчих, журналістів та самого розслідування, що з’явилися ще два-три роки тому? В якому сенсі слідство вийшло «на фінішну пряму»? І якщо Ющенко знає, що особи «на високих кріслах» заважають слідству, чому він не назве їх і не змусить ГПУ відкрити справи для розслідування їхньої діяльності? Відповідь Ющенко дав своїми діями, нагородивши Голомшу та Харченка: насправді він задоволений тим, що арештом  Пукача можна підмінити пошук замовників убивства.

Також варто зазначити, що спікер парламенту Володимир Литвин висловив сподівання, що після арешту Пукача розслідування справи продовжиться «об’єктивним та неупередженим чином». У відповідь ми повторюємо питання, які ставив угорський парламентар Матіаш Еорсі на Парламентській Асамблеї Ради Європи у 2005 р., і які ми підняли у нашому звіті 2007 р.: що може сказати Литвин щодо запису розмови про Гонгадзе, у якій він брав участь 3 липня 2005 р. разом з екс-Президентом Кучмою, Леонідом Деркачем і покійним колишнім міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком? Чи ставить він під сумнів версію розмови, опубліковану Міжнародним Інститутом Преси, яка за твердженням експертів була відтворена без редагування? Якщо ні, чи є у нього інший запис цієї розмови, що відбулася 3 липня 2000 р.? Чому він нічого не зробив за всі ці роки, щоб відповісти на ці запитання?  Ми сподіваємось, що хоч на цьому етапі Литвин відповість на наш лист від липня 2007р.

Крім того, з’явилася велика кількість коментарів від прем’єра Юлії Тимошенко та інших щодо, можливо, не випадкового збігу в часі між арештом Пукача та президентськими виборами, призначеними на 17 січня 2010 р.. Обговорюються різноманітні сценарії, за якими арешт можна було б використати на користь того чи іншого кандидата.

З цієї причини ми закликаємо ГПУ та інші правоохоронні органи знову після арешту Пукача звернутися до тих аспектів слідства, які допоможуть встановити особи замовників злочину.

Висновки

Безумовно, арешт Пукача є кроком вперед у розслідуванні злочину. Але однозначно існує також небезпека, що замість подальшого пошуку замовників справи, станеться закриття справи.

У нашому Звіті №3 ми зазначили кроки, які б могли допомогти у пошуках замовників убивства Гонгадзе. Через два роки, попри арешт генерала Пукача, все ще не досягнуто жодного прогресу в цьому напрямку. З нагоди арешту Пукача ми хотіли б знову наголосити на цих кроках.

Ми закликаємо ГПУ:

-- Скласти плани подальшого розслідування справи замовників убивства Гонгадзе, спираючись на арешт Пукача, і надати громадськості якомога більше інформації щодо цих планів;

-- Скерувати до суду обвинувачення Пукачу та обвинувачення замовників убивства; не направляти до суду лише справу Пукача, поки залишається можливість встановити замовників убивства; використати всі можливості, що надає українське законодавство для проведення досудового слідства у справі Пукача протягом 18 місяців і перевірки отриманої інформації;

-- Порушити кримінальні справи проти тих, хто заважав розслідуванню на початкових етапах;

-- Точно вказати, які кроки робляться для того, щоб забезпечити появу у суді майора Мельниченка для надання свідчень, оскільки його свідчення щодо автентичності записів розмови екс-президента Кучми та інших є надзвичайно важливі;

-- Чітко обґрунтувати для громадськості політику призначення слідчих та керівників слідства у справі Гонгадзе.

Ми закликаємо Президента та уряд України:

-- Змусити Генерального прокурора активніше шукати замовників убивства і надати йому необхідну для цього підтримку;

-- Змусити Генерального прокурора порушити справи проти тих, хоч би і міністрів, хто на різних етапах заважав розслідуванню;

-- Наказати міністру внутрішніх справ заохочувати та захищати тих, хто може надати свідчення стосовно незаконної діяльності у міністерстві, включно зі справами Гонгадзе та Подольського та стосовно системи залякування, від якої потерпіли обидвоє;

-- Відкликати державні нагороди прокурорів Потебенька, Голомші та Харченка та судді Приндюк (яка в 2004 р. закрила кримінальну справу проти Пукача); попросити Генерального прокурора розглянути можливість пред’явлення обвинувачення у перешкоджанні правосуддю у справі Гонгадзе колишнім прокурорам Потебеньку та Васильєву.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори