пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200931
11.11.2009

Як не допустити порушення прав людини у міліції? (прес-конференція)

   

Як забезпечити об’єктивну фіксацію осіб, які з тої чи іншої причини опиняються у відділах внутрішніх справ? Як запобігти порушенням прав цих осіб, а також захистити працівників міліції від безпідставних обвинувачень? Цим питанням було присвячено прес-конференцію, що відбулася у прес-центрі інформагентства «STATUS QUO» 10 листопада 2009 року.

Юрій Чумак, помічник Міністра МВС з прав людини. Інколи буває, що люди звертаются до прокуратури, до мене, до засобів масової інформації і говорять, що зазнали незаконного насильства у органах внутрішніх справ. Це буває з двох причин. Перша: вони дійсно скоїли злочини і намагаються уникнути покарання, або дійсно, деякі працівники міліції, не маючи належного професійного рівня, які вважають, що ефективніше і швидше працювати руками, ніж головою, застосовують незаконне насильство до осіб, що перебувають в органах внутрішніх справ. Нагадаю, що 25 вересня 2009 року Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» провів акцію «Голосування на Майдані», метою якої було одержати уявлення про ставлення жителів Харкова та Харківської області до роботи працівників міліції. Анкетування не ставило задачу виявити процентну кількість осіб, до яких застосовувалося незаконне насильство з боку працівників органів внутрішніх справ, проте сам рівень насильства – 15% всіх респондентів і 19,7% від числа осіб, що мали досвід спілкування з міліцією,– говорить про те, що застосування сили правоохоронцями є досить розповсюдженим явищем. Дійсно, працівники міліції інколи вимушені застосовувати засоби рукопашного бою, або навіть спецзасоби, щоби припинити скоєння злочину. Найбільш незахищеними від таких заходів можуть бути саме люди, які взагалі не мають ніякого статусу (ані свідків, ані підозрюваних) – так звані «запрошені». До недавнього часу вони взагалі не мали права на правову допомогу, на цей континґент і припадали такі дії, які потім призводили до порушень прав людини. Хочу зазначити, що незаконне насильство буває не тільки в Україні і не тільки в міліції. І міліція робить багато кроків вперед, щоби звести нанівець такі прояви. Я не знаю жодного міліцейського керівника, який би вимагав від своїх підлеглих щоб вони катували людей, тримали надмірний час, щоб вони з людей робили інвалідів. Всі керівники підрозділів внутрішніх справ у Харківській області знають, що у випадку, якщо вони допустять порушення прав людини, нелюдські дії з боку своїх підлеглих, до них будуть застосовані дуже жорсткі засоби дисциплінарного порядку.

Геннадій Токарєв, координатор офісів безоплатної правової допомоги по кримінальних справах в Україні, член Громадської ради з питань забезпечення прав людини при МВС України та Громадської ради при ГУМВСУ в Харківській області. Проблема незаконного насильства в органах внутрішніх справ – це, власне, системна проблема і вона стосується діяльності всіх органів кримінального впровадження. Фактично, якщо таке незаконне насильство застосовується, воно застосовується органами дізнання. Але у разі оскарження таких дій до гри, так би мовити, вступають наглядові органи – органи прокуратури. Як правило, такі скарги не призводять до позитивних результатів, винні у застосуванні незаконного насильства не зазнають покарання. Це проблема не лише органів внутрішніх справ, це загальна проблема корупції в Україні, так званої кругової поруки. Є, на мою думку, і суто технічна проблема. В разі виявлення ознак застосування насильства має бути порушення кримінальна справа за ч. 2 ст. 365 КК України, тобто перевищення влади і застосування фізичного насильства, яка передбачає позбавлення волі від 5 до 8 років. Це, на мою думку, дуже суворе покарання, і навіть при мінімальному фізичному насильстві воно має бути застосовано, і це є фактичною перешкодою для порушення кримінального переслідування працівників міліції. Органи суду теж мали би вплинути на ситуацію із застосуванням так званих незаконних методів дізнання досудового слідства. Звичайно, на суди не покладено функцію провадити розслідування таких випадків за скаргами громадян. Але в ході судового розгляду справи, якщо виникає таке питання, має бути відповідна скарга підсудного або його захисника про застосування незаконних дій, які призвели до зізнання у скоєнні злочину. У цих випадках єдиною дією суду є направлення цієї скарги для проведення прокурорської перевірки. Відповідно до ст. 62 Конституції України докази, отримані незаконним шляхом, не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Є відповідна позиція пленуму Верховного Суду України, де прямо зазначено, що результат прокурорської перевірки не є визначальним для суду і підлягає оцінці разом з іншими доказами по справі. І заради справедливості треба сказати, що є випадки, коли судді вироку висловлюють думку, що, не зважаючи на результати прокурорської перевірки, докази були отримані незаконним шляхом і вони не враховуються при ухваленні вироку. Саме таким чином, я вважаю, можна було б вплинути на ситуацію взагалі щодо застосування незаконних методів дізнання й досудового слідства. На мою думку керівництво МВС, керівництво регіональних управлінь дуже зацікавлені у зміні ситуації, але якщо казати про найнижчий рівень, ситуація тут не така гарна, бо, як відомо, з часів інквізиції застосування фізичної сили є найкращим і найскорішим засобом одержання зізнання. Тут – протиріччя між волею керівництва органів внутрішніх справ і практичними працівниками нижчої ланки щодо зміни ситуації у застосуванні незаконних дій у дізнанні досудового слідства. Нещодавно відбулася значна подія – Конституційний Суд України ухвалив рішення щодо тлумачення ст. 59 Конституції України. В цьому рішенні чітко сказано, що право на правову допомогу мають всі громадяни України незалежно від статусу. Хочу навести приклад діяльності офісів безоплатної правової допомоги. На цей час це ще пілотні офіси, але МВС при їх створенні додало значних зусиль до їх діяльності. Були складені угоди між обласними управліннями внутрішніх справ і офісами. Перший був створений у Харкові 2006 року, два інші вже працюють у Білій Церкві Київської області і м. Хмельницькому. Саме на підставі цих угод, за якими органи внутрішніх справ мають інформувати офіс про затримання осіб про інші випадки необхідності наданні правової допомоги, а адвокати офісів мають прибувати у найкоротший термін до органів внутрішніх справ і виконувати свої обов’язки. Тобто, діяльність МВС, спрямована на залучення громадськості до контролю за діяльністю органів внутрішніх справ в останні роки є найбільш значною, найбільш результативною – це створення громадської ради при МВС, і при обласних управліннях внутрішніх справ, і розробка нових положень про залучення громадськості до проведення громадських розслідувань, і, власне, нова ініціатива, запровадження електронних реєстраторів відвідувань органів внутрішніх справ.

Андрій Черноусов, провідний експерт «Харківського інституту соціальних досліджень», член Громадської ради з питань забезпечення прав людини при МВС України та Громадської ради при ГУМВСУ в Харківській області. Осуществляя в течение длительного времени мониторинги городских и районных отделов внутренних дел в Харьковской области и по Украине в целом мы пришли к выводу, что значительным недостатком в их работе является слабая регистрационная дисциплина в отношении тех людей, которые прибывают в райотдел. Эти люди могут относиться к различным категориям: это могут быть приглашённые, это могут быть доставленные, это могут быть задержанные. Самая уязвимая категория – это лица приглашённые, т. е. те, которые прибывают в орган внутренних дел по приглашению следователя или оперативного сотрудника для дачи каких-то пояснений, информации, опроса и т. д. Попадая в качестве приглашённого в учреждение внутренних дел человек в некоторых случаях может превратиться в обвиняемого. Наша идея, которая заключается в установке электронного терминала, не нова. Опыт работы полиции западных стран – Великобритании, Германии, Франции, Польши, США,– говорит о том, что всё достаточно просто. Нужно на входе поставить прибор, который бы фиксировал при помощи современных технических средств людей без всякой оценки: человек вошёл, прибор зафиксировал фамилию, время входа, к кому он вошёл. Далее, человек какое-то время пребывает в райотделе, затем регистрируется на выходе, так сказать, выписывается. Такой прибор мы уже установили в Октябрьском райотделе милиции Харьковского городского управления. Любой гражданин, прибывающий в райотдел, подходит к терминалу и самостоятельно вносит информацию без вмешательства сотрудника милиции. Конечно, есть категории лиц, которым нужна помощь, которую сотрудник милиции обязан предоставить. Одной из самых важных задач, которую будет решать терминал – это подтверждение пребывания любого гражданина в райотделе. У вас на руках остаются два талона, один входной, другой выходной, где в автоматическом режиме компьютерная программа выдаёт вам индивидуальный номер, ID, скажем так, этого талона, время входа, ваша фамилия, к кому вы пришли. Вы его получаете на руки, никому его не отдаёте, сохраняете до конца вашего пребывания в райотделе, при выходе из райотдела вы вводите ваш ID и терминал выдаёт вам выходной талон. Тем самым в случае последующих возможных претензий, жалоб гражданина на какие-то незаконные методы обращения с ним в райотделе, этот листок, это регистрационное подтверждение призвано помочь в подтверждении пребывания там. Какова ситуация сейчас? В милиции ведутся журнал учёта посетителей и журнал лиц, приглашённых для участия в следственных и оперативных действиях в городских и районных органах внутренних дел. Благодаря в том числе и нашему давлению, благодаря институту помощников по правам человека с недавних времён усилен контроль за регистрацией посетителей. Сейчас мы говорим о том, чтобы приравнять эту регистрацию к регистрации заявлений о преступлениях, поскольку все мы понимаем, что милиция – это такой орган, куда гражданин просто так не приходит – либо по своей проблеме, либо по проблеме, которая волнует орган милиции.

Записав Володимир Бацунов

Благотворительная организация
«Пилотный проект „Правовая помощь“»
Офис бесплатной правовой помощи
по уголовным делам:
Адрес: г. Харьков, пр. Гагарина, 4, этаж 11, к. 87
Телефоны: 761-62-46, 754-59-86

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори