пошук  
версія для друку
08.12.2009 | Олена Луньова

Проблеми унормування діяльності мобільних груп

   

Діяльність мобільних груп з моніторингу дотримання конституційних прав та свобод людини та громадянина є, безперечно, дуже важливим проявом відкритості міліцейської структури, здатності та намагань досягнути змін у роботі правоохоронної системи України.

Але, на мій погляд, в практичній роботі мобільних груп (надалі – МГ), зокрема, кримської групи, з’явилися проблемні питання, які не може та й не повинна вирішувати кожна окрема МГ, тому що ці питання викликані «білими плямами» або багатозначністю трактувань нормативних положень, які регламентують діяльність МГ, та на національному рівні мусять бути вирішені інституціонально. Відсутність відкритих дискусій з цих питань може призвести до того, що мобільні групи як цільне явище, в деякому сенсі, унікальне для пострадянських країн, стане лише формальністю. Вже зараз, на мій погляд, намічається тенденція роботи МГ не на результат (оскільки відсутнє єдине бачення цього результату), а на статистику для державної установи.

Наразі, на мою думку, актуальними є питання розробки змін та доповнень до положень єдиного Наказу МВС України від 31.08.2006 №894 «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ» (далі по тексту - Наказ), що регулює діяльність МГ в Україні, а також робота над офіційним тлумаченням положень цього Наказу, які викликають багатозначність трактувань.

Зміни нормативних положень, які регулюють діяльність МГ, повинні стосуватися практики моніторингових візитів, яка вже напрацьована, її проблемних аспектів, тому поява цих пропозицій – це результат, перш за все, практичної діяльності мене як члена мобільної групи.

1. Координатор мобільної групи як особа, яка повинна забезпечувати безпосередню діяльність мобільної групи (зокрема, розробляти графіки візитів, домовлятися з членами МГ про виїзд, з працівниками УВБ, роздруковувати та підписувати звіти, доповідати на ГР, складати та розповсюджувати прес-релізи тощо).

Треба зауважити, що згідно п. 1.2. Наказу потрібно«персональний склад мобільних груп, графіки відвідувань органів та підрозділів, осіб, відповідальних за організацію діяльності мобільних груп та вирішення інших питань щодо їх діяльності, визначати на засіданнях громадських рад із питань забезпечення прав людини при ГУМВС, УМВС, УМВСТ». 

В той же час, практика наявності такої особи в Кримській мобільній групі викликала запеклі дискусії серед міліцейських чиновників, а також теоретиків та практиків моніторингу дотримання прав людини в ОВС. Вердикт був наступним: «Координувати роботу МГ, згідно Наказу, доручено начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, ректорам вищих навчальних закладів МВС України» (п. 1.3. Наказу). Це положення Наказу явно суперечить здоровому глузду, оскільки, начальники ГУ МВС, УМВС, УМВСТ не повинні в жодному разі займатися організаційними питаннями діяльності МГ, а переконання деяких колег, що всі організаційні функції можна покласти на Помічників Міністра Відділу регіонального контролю УМДПЛ  Апарату Міністра МВС потребують додаткового внормування як в Наказі №894, так і в Наказі МВС № 197-2008.     

Теж саме стосується обов’язку, який зараз нормативно покладено на начальників ГУ МВС, УМВС – це «забезпечувати залучення до роботи у складі кожної з них (мобільних груп – авт.по два представники громадських організацій у сфері захисту прав людини». Механізм виконання цього обов’язку у Наказі не прописаний, тому яким чином начальники ГУ МВС, УМВС, УМВСТ повинні забезпечувати присутність під час моніторингових візитів МГ двох представників громадських організацій у сфері захисту прав людини – невідомо.

Тому я вважаю, що необхідним є доповнення Наказу про МГ положенням про координаторів МГ (або «осіб, відповідальних за організацію діяльності МГ»), в якому треба зазначити та чітко окреслити їх повноваження та обов’язки.

2. Питання щодо легітимності чи нелегітимності виїзду. Я вважаю, що потребує додаткового внормування питання формальних ознак легітимності виїзду МГ. В Наказі чітко не прописані вимоги до складу МГ, і це викликає багато питань в їх практичній роботі. Якщо у виїзді, який вже заплановано, не можуть взяти участь два правозахисники, тільки один або якщо не зміг взяти участь у візиті представник ВВБ, чи вважається такий виїзд легітимним? Публічно відстоюється точка зору, що такі виїзди не можуть вважатися повноправними виїздами МГ, оскільки, згідно Наказу № 894 для роботи в МГ треба залучити двох правозахисників та представника структури ДВБ ГУБОЗ. Особисто мені не зрозуміло, чому виїзд, в якому бере участь тільки один правозахисник, або чотири (бо, номінально, і такий візит є нелегітимним) – не може вважатися повноцінним виїздом мобільної групи.

Тому, я вважаю, що потребує додаткового роз’яснення, в яких випадках виїзд МГ є неможливим через порушення формальних умов щодо складу МГ під час візиту.

3. Питання участі у візитах МГ працівників ДВБ. Згідно п. 3 Наказу №894 до виїздів МГ треба залучати тільки працівників відділів внутрішньої безпеки. Це положення Наказу, на мій погляд, є суперечливим. На початку діяльності кримської МГ в нас були суттєві проблеми з участю представників ВВБ виїздах МГ. Це було зумовлено, зокрема, тим, що служба ВБ займається переважно оперативною роботою, і начальник ВВБ не міг виділити для виїздів працівників свого відділу через їх високу зайнятість. Я вважаю, що до візитів в МГ треба залучати не тільки і не стільки оперативних працівників ВВБ, скільки представників Інспекції з особового складу, бо вона є скоріше аналітичною, аніж оперативною.

4. Питання щодо науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - НДЛ). У Наказі НДЛ фігурує декілька разів: у п.п. 1.4., 6.1., 6.2 Наказу, п. 3.5. Положення, затвердженого цим Наказом. Найважливіша із функцій, які покладаються на НДЛ – «за результатами моніторингу та аналізу   виявлених порушень організовувати розроблення науково-обґрунтованих методичних рекомендацій для органів і підрозділів внутрішніх справ з питань недопущення порушень законності та конституційних прав і свобод людини та громадянина в їх діяльності» (п.6.2.).

З метою отримання узагальнень та методичних рекомендацій по роботі МГ, зокрема кримської групи, я у травні 2009 року звернулася до ректора ХНУВС, генерал-майора міліції ПОНОМАРЕНКО Ганни Олександровні з інформаційним запитом щодо результатів роботи науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС України ХНУВС у напрямку узагальнення результатів роботи мобільних груп та вироблення науково-обгрунтованих методичних рекомендацій для органів і підрозділів внутрішніх справ з питань недопущення порушень законності та конституційних прав і свобод людини та громадянина в їх діяльності.

Згідно відповіді проректора з наукової роботи ХНУВС, полковника міліції А.Т.Комзюка на сьогодні науково-дослідна лабораторія соціальної та психологічної роботи в ОВС не виконує покладених на неї наказом № 894 функцій, оскільки вона перетворена в науково-дослідну лабораторію кадрового, соціологічного та психологічного забезпечення ОВС, у зв’язку з чим частково змінені напрямки її діяльності.

В цій же відповіді повідомляється, що згідно Наказу МВС України від 18.01.2008 №15 в МВС створено Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС, і саме це управління опрацьовує результати діяльності мобільних груп в усіх регіонах України та має виконувати функції, покладені за наказом № 894 на лабораторію.

Варто зазначити, що вироблення рекомендацій для органів та підрозділів ОВС з питань недопущення порушень законності та конституційних прав і свобод людини та громадянина в їх діяльності я вважаю однією з головних функцій МГ: оскільки не викликає сумнівів той факт, що порушення прав людини в ОВС є системним явищем, тому й вирішення цієї проблеми можливе тільки через вплив на ситуацію системно. Ця системність впливу не може бути досягнута без узагальнення результатів роботи МГ та вироблення на їх основі рекомендацій, які потім повинні трансформуватися у відповідний керівний документ (Наказ, вказівка).

Оскільки НДЛ не займається виробленням цих рекомендацій, у Наказ потрібно внести зміни та вказати інституцію, на яку в подальшому будуть накладені функції «розроблення науково-обґрунтованих методичних рекомендацій для органів і підрозділів внутрішніх справ з питань недопущення порушень законності та конституційних прав і свобод людини та громадянина в їх діяльності» згідно Наказу. Вже протягом трьох років виконання даного пункту Наказу фактично   відсутнє.

5. Розгляд результатів проведення службових перевірок фактів порушень прав та свобод громадян, виявлених мобільними групами. Останнім часом було багато дискусій з цього питання. Моя позиція – члени МГ повинні мати доступ до результатів службових перевірок фактів порушень, які були ними виявлені.

Але я хочу зупинитися на п. 7 Наказу, в якому покладається на співголів громадських рад (далі - ГР) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ з питань забезпечення прав людини обов’язок розглядати результати проведення службових перевірок (розслідувань) фактів порушень прав та свобод громадян, виявлених мобільними групами не менше двох разів на рік. Формулювання цього положення досить дивне, оскільки воно дослівно означає, що тільки співголови ГР наділені правом розглядати результати службових перевірок, і навіть не зазначено, чи повинні результати перевірок розглядатися на засіданнях ГР або які можуть бути наслідки розгляду співголовами цих результатів.

Пропоную п. 7 Наказу викласти у наступному варіанті: «Співголовам Громадської ради при МВС України з питань забезпечення прав людини, співголовам громадських рад при ГУМВС, УМВС, УМВСТ з питань забезпечення прав людини виносити на засідання Громадської ради питання щодо розгляду результатів проведення службових перевірок (розслідувань) фактів порушень прав та свобод громадян, виявлених мобільними групами, не менше двох разів на рік».

6. Повноваження членів МГ. Я вважаю, що у Положенні про постійно діючі мобільні групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ, яке затверджене Наказом №894 (далі - Положення), повноваження членів МГ викладені дуже стисло. Ця «стислість» була викликана, на мій погляд, зайвою пересторогою перед початком активної роботи МГ у всіх регіонах України, але зараз ця пересторога втратила свою актуальність. Наразі актуальним є уточнення повноважень, прав та обов’язків членів МГ.

Але насамперед слід зауважити, що особисто я не вважаю, що повноваження МГ повинні вичерпуватися лише функцією «громадського» статиста для МВС, тобто інституції, яка тільки фіксує якусь частину реальності, можливо, навіть порушення прав людини, при цьому аналітична робота проводиться працівниками відомства, без необхідності якогось зворотнього зв’язку. Така позиція не може вважатися реалізацією у повній мірі ідеї громадського контролю, адже саме на виконання Закону України «Про демократичний та цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» були створені МГ в системі МВС. Я вважаю, що зведення ролі громади (а громадські монітори є частиною громади) лише до мовчазного помічника міліції не має сенсу, бо ж міліція дуже добре сама знає і про відсутність в ІТТ прогулянкових двориків, і про недопустимість порушення режиму роздільного утримання, про категоричну заборону тортур і про багато що ще з того, що у своїх звітах повинна відображати мобільна група. Я вважаю, що призначення МГ – бути механізмом громадського контролю. І якщо підходити до діяльності МГ саме з цих позицій, то мої пропозиції наступні.

По-перше, питання доступу до результатів службових перевірок за фактами порушень прав людини, виявлених членами МГ. Керуючись власним досвідом, можу сказати, що члени МГ повинні мати право відслідковувати реагування керівництва ГУ МВС, УМВС на результати своєї діяльності Зворотній зв’язок обов’язково повинен бути. І це теж є проявом наглядової функції МГ (п.1.4. Положення). Зокрема, однією з основних функцій МГ є «вивчення причин та умов,   що   сприяють   порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина працівниками органів внутрішніх справ» (п.3.1. Положення). Розслідування або, скоріше, не розслідування фактів порушення прав людини, які виявлені членами МГ в ході моніторингових візитів, можуть стати та дуже часто стають тими самими «причинами та умовами», що сприяють подальшим порушенням прав людини працівниками ОВС. Тому результати цих перевірок та розслідувань теж повинні бути у фокусі МГ. У Положенні є норма, яка, на мій погляд, передбачає можливість запитувати про результати службових перевірок: «У встановленому порядку запитувати й отримувати від органів внутрішніх справ інформацію та інші матеріали і документи з питань, що належать до компетенції мобільних груп, дотримуючись вимог законодавства України щодо збереження державної таємниці» (п. 4.4.). Це положення, на мій погляд, слід деталізувати.

 

По-друге, складання та розсилання звітів. Хочу звернути увагу на п. 3.3.1. Положення, в якому мова йде про те, що «звіт складається членами мобільних груп та подається керівникові Апарату Міністра, радникові Міністра з прав людини та  гендерних питань, начальникам ГУМВС, УМВС, УМВСТ, науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ у термін до семи днів після проведення моніторингу». На мій погляд, цей пункт вже не є актуальнім, оскільки відправлення звітів майже по всім цим адресатам не є ефективним, бо у першу чергу звіт повинний отримувати орган або підрозділ ОВС, який підлягав моніторингу, а також начальник ГУ МВС, УМВС. Також, на мій погляд, звіт повинен в електронному вигляді надаватися в УМДПЛ.

По-третє, я вважаю, що в Наказі повинні бути перелічені документи (журнали, книги тощо), з якими мають право знайомитися члени МГ (і у черговій частині, і в ІТТ), але цей перелік не повинний бути вичерпним (п.4.3.).  

Вищенаведені роздуми та пропозиції щодо проблем внормування роботи МГ мають на меті сприяння трансформації мобільних груп у повноправний механізм громадського контролю над правоохоронними органами в Україні, а в подальшому – і в Національний превентивний механізм попередження катувань. І буде дуже шкода, якщо таке гарне та важливе починання, як МГ, обмежиться тільки роботою по грантам та оприлюдненням статистики. 

 

Автор: Олена  Луньова, член мобільної групи з моніторингу забезпечення прав та свобод людини та громадянина в діяльності ОВС в Криму

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори