пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200934
18.12.2009
джерело: rights.unian.net

Право свідка на правову допомогу: гарантовано Конституцією

   

- Конституція України гарантує право на правову допомогу. Яким чином можна реалізувати це право та хто може бути її суб’єктами?

– Україна стоїть на шляху до створення правової держави, тому велике значення надається визнанню прав і свобод людини, їх належному забезпеченню та надійному захисту. Особливо це проявляється у сфері правового регулювання кримінально-процесуальної діяльності, позаяк вона поєднана із втручанням в особисте життя громадян, обмеженням (у випадках, передбачених законом) їхніх прав і свобод, застосуванням заходів процесуального примусу.

З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини і громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема в ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб’єктів надання правової допомоги та їхнє повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб’єктів надання правової допомоги:

– державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

– адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч. 2 ст. 59 Конституції України);

– суб’єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;

– об’єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ч. 1 ст. 36 Конституції України).

Положення ч. 1 ст. 59 Конституції України гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав. Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних.

- Якими є права та обов’язки громадянина як суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності. Та які особливості правового статусу свідка?

– Кримінальне судочинство є складною та багатобічною діяльністю багатьох органів та осіб, коло яких визначено законом. У ній беруть участь як державні органи та посадові особи, так і громадяни. Вони виконують різні процесуальні функції та наділені законом різними за характером та обсягом правами, різні й їх обов’язки. Однак загальним для них є те, що всі вони тим чи іншим чином беруть участь у справі, вступають між собою у процесуальні правовідносини і тому є суб’єктами кримінального процесу.

Чітке визначення прав та обов’язків громадянина загалом, суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, зокрема і свідків, повинні чітко регламентуватися законом і бути в такому співвідношенні, яке б дозволяло їм активно відстоювати свої права і, що особливо актуально, сподіватись на реальні гарантії забезпечення їхнього виконання особами, які ведуть чи безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, здійснювати функції без заподіяння шкоди особистим правам інших осіб та інтересам держави.

Водночас ті права, якими наділені свідки чинним кримінально-процесуальним законодавством, не можуть бути ними реалізовані, оскільки далеко не кожен громадянин спроможний реально захищати свої права під час провадження досудового слідства. Вирішення цієї проблеми вбачається в розширенні прав свідка, а саме в наданні йому додаткових гарантій, які б забезпечували охорону його фізичних, моральних та майнових прав. Розширення прав свідка і забезпечення процесуальних гарантій його захисту дозволить не тільки відгородити останнього від незаконного переслідування і тиску, а й підвищить ефективність його участі у процесі з метою встановлення істини у справі.

В основі процесуального становища свідка лежить його загальний правовий обов’язок – давати правдиві показання про відомі йому обставини справи. Процесуальні права, якими наділений свідок, призначені не для захисту його особистого інтересу, якого він не має, а для успішної реалізації загального конституційного та процесуального обов’язку і для охорони гідності та честі свідка як громадянина. Процесуальне положення свідка, отже, обумовлюється тією метою, заради якої він залучається до провадження у справі. Такою метою є отримання від нього розгорнутої доказової інформації про обставини, які мають значення для справи, які були свідком сприйняті безпосередньо чи опосередкованим шляхом. Виходячи із цієї задачі, яка обумовлює участь свідка в кримінальному процесі, необхідно врахувати, що особа ставиться в процесуальне положення свідка з моменту офіційного виклику його для дачі свідоцьких показань. З цього моменту особа вступає в процесуальні відносини з органами держави, які ведуть кримінальний процес, і набуває права та обов’язки свідка у справі.

Права свідка на правову допомогу законодавчо не врегульовані, тому при захисті своїх прав свідок має право спиратись на положення Конституції, норми якої є нормами прямої дії.

Реалізацію своїх прав свідок може здійснювати шляхом подання клопотання слідчому стосовно надання дозволу на вчинення слідчих дій у присутності адвоката (чи іншого фахівця у галузі права). До того ж необхідним буде зазначити щодо недопущення порушень конституційних норм. Відсутність законодавчого закріплення конституційних норм про правову допомогу саме в Кримінально-процесуальному кодексі (далі – КПК) спричиняє неоднозначне тлумачення органами досудового слідства прав свідка на допомогу, і залишає вирішення цього питання на розсуд слідчого. А це дає змогу органам слідства чинити неприпустимі, протиправні дії стосовно свідка (тиск на свідка, примушування до дачі «потрібних» або завідомо неправдивих показів).

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. вказується таке: «Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних». Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив наявність права на захист в усіх фізичних осіб, а не тільки в підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Тому і свідки мають таке право.

– Чим обумовлюється необхідність допомоги адвоката свідку?

– Звичайно, свідка допитує слідчий віч-на-віч. Деякі слідчі допитують свідків у присутності оперативних робітників, інших слідчих, що навряд чи допустимо, та створює перешкоди у роботі. При допиті свідків без сторонніх осіб можливі випадки психічного тиску, різкий тон, поспіх тощо. У присутності адвоката таке навряд чи можливе.

У суді нерідко можливо почути від свідків мотиви зміни ними показів: слідчий сам написав частину показів, користуючись матеріалами справи; свідок підписав протокол, не читаючи його через неможливість розібрати почерк слідчого; підписав протокол допиту, довіряючи слідчому тощо. Вперше з’явившись у кримінальному процесі, свідок, можливо, ще не до кінця розуміє значення своїх показань і тому може підписати що завгодно. Такий свідок не знає, що його показання оцінюються як правдиві, близькі до моменту вчинення злочину, а тому достовірні. Необхідність участі адвоката при допиті свідка обумовлена не тільки посиленням кримінальної відповідальності. Є багато інших ситуацій, коли допомога захисника свідку просто необхідна. Склалася погана практика допиту як свідка майбутніх підозрюваних та обвинувачених. Спочатку підозрюваний (обвинувачений) неодноразово допитується як свідок, а коли від нього всі необхідні дані отримано, тоді його допитують як підозрюваного. Первісні показання свідка, навіть якщо вони хибні, можуть бути спрямовані проти нього самого. Тому важливим є присутність адвоката при залученні та допиті особи як свідка з метою недопущення порушень прав особи.

Допомога адвоката потрібна й свідку, що був обвинуваченим чи підозрюваним, справа стосовно якого припинена; обвинуваченому в іншої справі, але тим, хто виступає свідком в іншій справі.

Під час допиту необхідність правової допомоги пояснюється необхідністю захисника свідка стежити за можливістю свідка відмовитися давати показання проти себе, членів сім’ї та близьких родичів. Адже законодавством передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиві показання свідка чи відмову від дачі показань. І в органів досудового слідства є можливість неправомірного тлумачення дій особи, та, як наслідок, притягнення свідка до кримінальної відповідальності. А в присутності адвоката така можливість істотно знижується, як і зменшується можливість застосування до свідка фізичного чи психічного примусу. У випадку порушень при проведенні допиту, адвокат, як фахівець з правових питань, може застосувати передбачені законодавством важелі впливу стосовно незаконних дій органів досудового слідства. Свідок може виступати потерпілим, і особи органів досудового слідства нестимуть відповідальність за примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство.

Так, Генеральний прокурор України Олександр Медведько на брифінгу 2 жовтня 2008 р. заявив засобам масової інформації, що народний депутат України від фракції НУ-НС Давид Жванія не може прийти на допит в Генпрокуратуру у супроводі адвоката, оскільки законодавство не передбачає присутності адвоката на допитах свідка, яким виступає пан Жванія у справі про отруєння Президента України Віктора Ющенка.

Тому не дивно, що пересічні співробітники правоохоронних органів поділяють таку думку та активно застосовують її на практиці.

– В такому разі, яким чином можна захистити права свідка?

– Враховуючи викладене вище, адвокати-практики Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Актіо» розробили та запровадили дієву стратегію заходів, направлених на надання правової допомоги громадянам під час їхнього допиту як свідків.

По-перше, слід мати на увазі, що у ст. 166 КПК України закріплено порядок виклику свідка для допиту, за яким свідок викликається до слідчого повісткою або телеграмою чи телефонограмою. До того ж ст. 166 КПК України визначає певні вимоги до форми повісток, які дуже часто не додержуються слідчим. У випадку порушення порядку виклику свідка для допиту, свідку може бути рекомендовано відкласти допит до моменту усунення слідчим допущених ним порушень ст. 166 КПК України.

Завчасно до проведення допиту, особі, яка викликається на допит як свідок проводиться правовий інструктаж стосовно прав та обов’язків свідка, безпосередньої процедури допиту, складання протоколу допиту. Дуже важливо довести до свідка, що в жодному випадку він не повинен заходити до слідчого в кабінет без адвоката. Найулюбленішим прийомом слідчих є повне ігнорування адвоката та вмовляння свідка зайти до свого кабінету «на декілька хвилин», в цьому випадку до відома свідка необхідно довести, що від того, наскільки свідок буде додержуватись інструкцій наданих адвокатом залежить порядок, в якому буде проведено допит.

Необхідно звернути увагу також і на те, що першим кроком для забезпечення свідком  реалізації свого права на правову допомогу є подача свідком на ім’я слідчого заяви про забезпечення права на правову допомогу з проханням дозволити бути присутнім під час допиту адвокату. Це дасть змогу свідку отримувати від адвоката необхідні роз’яснення та правові консультації, а також уникнути психологічного тиску та потенційних погроз з боку слідчого. До речі, КПК України не забороняє адвокату бути присутнім під час допиту свідка та надавати свідку необхідну правову допомогу. Крім того, на адвоката покладено обов’язок не розголошувати дані, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його  обов’язків. З метою уникнення перешкод з боку слідчого свідкові рекомендується подавати заяву про забезпечення його права на правову допомогу за один-два дні до проведення допиту. Заява повина готуватися у двох примірниках, один примірник заяви з відповідною відміткою канцелярії органу, який викликає, обов’язково повинен залишитись у свідка.

У разі відмови в задоволенні вищевказаної заяви, свідку рекомендується відмовитись від дачі показань до усунення порушення права громадянина на правову допомогу, гарантоване кожному ст. 59 Конституції України. Причини відмови від дачі показань необхідно викласти в заяві, яка має бути подана свідком на ім’я слідчого до канцелярії відповідного органу. В зв’язку з відмовою слідчого допустити разом із свідком на допит адвоката рекомендується подати від імені свідка скаргу на дії слідчого до прокуратури. Це стане запорукою того, що наступного разу слідчий, який викликає свідка на допит буде змушений рахуватися з присутністю під час проведення допиту свідка адвоката.

Роль адвоката під час допиту не повинна зводитись тільки до присутності. Оскільки адвокат має бути незацікавленою, незалежною особою, то його участь на стадії досудового слідства має підвищити рівень надійності показань свідка.

15.12.2009

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори