MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Політичні частушки та сніговики-пікетники — дайджест російських протестівПенсіонерка, свідок Єгови, журналіст – репресії у Криму триваютьРадянські репресії проти литовських партизан можуть вважатися геноцидомПолітичні репресії на Харківщині під час Голодомору в дзеркалі статистикиЄвген ЗАХАРОВ: Політичні еліти Україну завжди зраджувалиРоль вельмишановної десниці у політичній культурі УкраїниАмністія–2016 в Україні – акт звільнення від відповідальності чи політичні ігри?У РФ посилюються репресії проти росіян, які підтримують УкраїнуВийшов з друку анотований покажчик архівних кримінальних справ «Основного» фонду архівів тимчасового зберігання регіональних органів СБУ, під загальною назвою «Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917–1925 рр.)»Припинити репресії у Криму! Заява Українського центру Міжнародного ПЕН-клубуЧубаров: окупаційна «влада» почала репресії, щоб залякати кримських татарПолітичні переслідуванняСучасні політичні події – це справжня трагедія українського народуПолітичні переслідування в радянській та сучасній Україні – публічна дискусія (ВІДЕО)Політичні репресії 60-80-х років. Різновиди політичних в’язнів: «націоналісти», «демократи», «відмовники», «релігійники»Запрошення на публічну дискусію «Політичні переслідування в радянській та сучасній Україні»Тіньова доповідь до Переліку питань для Сьомої періодичної доповіді України про виконання Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (CCPR/C/UKR/Q/7)Секретний проект, або Роми України як європолітичні заручники2. ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯПолітичні переслідування в контексті практики Європейського суду з прав людини

Пропонуються зміни до Закону про реабілітацію жертв політичних репресій

25.02.2010   
Ольга Гончарова, Ірина Рапп
В проекті Закону вперше визначено, що потерпілими від політичних репресій визнаються особи, які народилися у жінок, які на той час відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового перебування у лікувальних закладах і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону.

9 лютого Верховна Рада розглянула і прийняла у першому читанні внесений Президентом України проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (щодо статусу осіб, які в дитинстві потерпіли від політичних репресій). Цей проект підготовлений з метою відновлення справедливості, посилення соціального захисту осіб, які в дитинстві потерпіли від політичних репресій. За інформацією Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих, кількість осіб, які в дитинстві потерпіли від політичних репресій, становить 14,5 тисяч.

В проекті Закону вперше визначено, що потерпілими від політичних репресій визнаються особи, які народилися у жінок, які на той час відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового перебування у лікувальних закладах і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону. Також до категорії постраждалих від політичних репресій віднесені особи, що перебували у віці до 18 років з батьками, один з яких чи обоє на той час відбували покарання у місцях позбавлення волі, в засланні, на виселенні чи спецпоселенні і згодом були реабілітовані. Норми цього проекту стосуються і тих, хто залишився у віці до 18 років без опіки батьків, один з яких чи обоє були репресовані і згодом реабілітовані.

У проекті передбачається поширити частину пільг, передбачених Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» для реабілітованих громадян, на осіб, які визнані потерпілими від політичних репресій. Зокрема, особам, які потребують поліпшення житлових умов, пропонується надати право на першочергове одержання житла, а тим, хто проживає в сільській місцевості, – право на одержання безпроцентної позики та першочергове забезпечення матеріалами для будівництва житла.

Крім того, особам, визнаним потерпілими, батьки яких перебували у місцях позбавлення волі або примусового лікування, які є інвалідами або пенсіонерами, передбачається надати право на одержання пільгових путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку, безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту (крім таксі), зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50% у межах норм, передбачених чинним законодавством, позачергове надання медичної допомоги і 50-відсоткове зниження вартості ліків за рецептом.

Проти прийняття цього законопроекту виступив представник фракції комуністів Адам Мартинюк і пояснив позицію фракції: вносяться «чергові пільги для тих, кого в минулому радянська влада покарала за вчинення злочинів, … придумали категорії для бандерівців, для їхніх посіпак, і так далі, і тому подібне» і закликав не голосувати за цей Закон.

На ці твердолобі твердження комуністів достойну відповідь дав депутат Андрій Павловський, представник фракції БЮТ, який підкреслив, «що законопроект в першу чергу відновлює соціально-історичну справедливість до дітей, батьки яких були незаконно, підкреслю це – незаконно репресовані з політичних мотивів. … І хотів би звернути увагу Адама Івановича, що мова йде не взагалі про всіх засуджених, а саме про дітей, які незаконно, і це підтверджено, є діти репресованих. І зверніть увагу, Адам Іванович, що в 30-ті роки більшість репресованих були партійні робітники, якщо ви пам’ятаєте історію, а я знаю, що ви – добрий історик.»

На підтримку цього законопроекту виступив і представник групи «За Україну» Роман Ткач, який звернувся до Адама Мартинюка зі словами: «Спам’ятайтеся, прочитайте закон! Які тут є вороги? В Законі чітко говориться: діти батьків до 18-ти років, які були вивезені і потім батьки були реабілітовані. У нас і на Західній Україні, а загалом по всій Україні, десятки, сотні тисяч незаконно засуджених, репресованих, вивозили діточок у Сибір… Дітей, які мали рік, два, три від народження.

Юрій Гнаткевич, фракція БЮТ додав, що «цей Закон не вимагає багато грошей, щоб поновити справедливість, і що цей Закон розповсюджується як на тих, хто були бандерівцями, так і на тих, хто були справжніми марксистами. Але я розумію позицію комуністів. Сталін своїх друзів марксистів, справжніх марксистів, розстрілював. А бандерівців і націоналістів він відправляв на каторжні роботи. Тому в них ще й діти є.»

За прийняття змін до Закону проголосували 228 депутатів. В повному складі не голосували фракції комуністів та Партії Регіонів.

Харківська правозахисна група неодноразово зверталась до Верховної Ради України з аналізом недоліків Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 та пропозиціями щодо їх усунення. На відміну від Росії, де виникли приблизно такі самі проблеми і вони були вирішені шляхом внесення змін до відповідного Закону, в Україні Закон від 17.04.91 року жодного разу не переглядався, хоча до ВР надходило не менш десяти варіантів змін до Закону або нової редакції Закону від різних організацій чи персоналій.

Нарешті, з’явилась надія на поліпшення Закону і захист жертв і потерпілих від репресій.

Але обговорюваний проект, на наш погляд, потребує деяких уточнень та змін

За своїм підзаголовком проект Закону передбачає введення статусу потерпілих від політичних репресій виключно щодо дітей репресованих. Але це нелогічно і несправедливо по відношенню до їхніх батьків, в основному це матері, які дуже потерпали за своїх незаконно засуджених половин – їх виганяли з роботи, з житла, не брали на будь-яку роботу, лишаючи їх засобів існування і утримання тих самих дітей, яких захищає проект Закону. Особливо це стосується удів (вдівців) реабілітованих. Наприклад, за логікою Проекту син відомого реабілітованого Чорновола В’ячеслава Максимовича Тарас Чорновіл отримує статус потерпілого від політичних репресій, а удова Чорновола В.М. Атена Пашко – ні.

Крім того, на наш погляд, особи, що народилися у місцях позбавлення волі, або у віці до 18 років перебували разом з батьками в місцях позбавлення волі, мають бути визнаними жертвами політичних репресій, тобто такими, що самі зазнали політичних репресій.

Зважаючи на все викладене, пропонуємо внести зміни до п.1 законопроекту №5040 від 31.07.09.

Викласти ч. 1 ст. 51 у такому вигляді.

Визнати жертвами політичних репресій осіб, які:

народилися у жінок, які на той час відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону;

перебували у віці до 18 років у спецприймальниках або розподільниках НКВС або разом із батьками, один з яких чи обоє на той час відбували покарання в місцях позбавлення волі і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону.

Потерпілими від політичних репресій визнаються особи, які:

перебували у віці до 18 років разом із батьками в засланні, на виселенні чи спецпоселенні і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону;

залишилися у віці до 18 років без опіки хоча б одного з батьків, якщо один з них чи обоє були репресовані і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону;

а також вдови (вдівці), які перебували в шлюбі з репресованими в період їх перебування в місцях позбавлення волі чи примусового лікування і які згодом реабілітовані відповідно до цього Закону.

В ч.2 ст. 51 після слів «…цієї статті…» внести слово «жертвами і»

Ч. 3 ст. 51 доповнити таким абзацом: Особам, визнаним жертвами політичних репресій видається посвідчення зразка, затвердженого Кабінетом міністрів відповідно до цього Закону у 1991 р.

Вважаємо також за необхідне зазначити, що, якщо Проект Закону визначає потерпілими всіх дітей до 18 років, батьків яких було незаконно репресовано і згодом реабілітовано, то і захищати треба всіх потерпілих і жертв політичних репресій. Тому пільги повинні надаватися всім жертвам і потерпілим, незалежно від підстав для незаконних дій – кримінальні статті КК чи адміністративне примусове переселення, чи примусове лікування тощо.

Постраждалих від політичного свавілля властей залишається все менше і дуже важливо, щоб вони дочекалися справедливості і остаточного визнання державою своїх боргів перед ними.

У Харкові на протязі останніх років працює програма захисту членів родин пенсійного віку – вдів (вдівців) та дітей репресованих з політичних мотивів громадян, які були реабілітовані відповідно до цього Закону. І таких у Харкові на 1,5 мільйонів населення налічується близько 300 осіб, які отримують пільги на комунальні послуги у розмірі 25%, що разом з пільгами дітей війни (а майже всі ці громадяни є дітьми війни) становить 50%-у знижку на комунальні послуги.

 Поділитися