пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201008
31.03.2010

Чисельність в’язнів в Україні зростає, як і число суїцидів та віл-інфікованих. Дискримінація засуджених та порушення Конституції роблять їх уразливою групою. П’ята щорічна доповідь про дотримання прав ув’язнених в Україні - 2009

   

30 березня в Києві відбулася прес-конференція правозахисної організації «Донецький Меморіал» на тему «В’язнична система: прогрес майже непомітний», на якій були представлені головні тези та висновки п’ятої щорічної Доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні-2009».

Число ув’язнених в Україні зростає

В Доповіді відмічається, що у 2009 році чисельність в’язничного населення в Україні – вперше за останні сім років – зросла на 1,2% і склала на 01.01.2010 року 147 716 осіб. Чисельність засуджених зменшилась на 1774 осіб (до 108187 осіб), але число мешканців СІЗО зросло на + 11,4% (+3882 особи) і склало 38030 осіб (рік тому – 34148 осіб, два роки тому – 32110 осіб). На 100 тис. населення в Україні за ґратами тримається 321 особа (в минулому році 314 осіб), що маже втричі перевищує показник у країнах Західної Європи.

Порушення прав засуджених: позитивні зміни мінімальні

Помітних змін на краще у сфері дотримання прав людини в установах виконання покарань впродовж 2009 року майже не відбулося. Зберігається високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується не тільки умов тримання, але й поводження персоналу з ув’язненими. Як і у попередні роки, можна стверджувати, що повага до гідності людини досі не стала домінуючим чинником кримінально-виконавчої політики, а існуюча практика поводження із ув’язненими побудована на суворому вимаганні з боку адміністрації установ беззаперечної покори ув’язнених. Це доповнюється відсутністю ефективного механізму подання скарг.

Переведення засуджених як інструмент покарання

Процедури розміщення засуджених до колоній та їх переміщення підпорядковані в першу чергу виключно інтересам відомства, засудженим часто безпідставно відмовляється у переведенні їх для відбування покарання ближче до місця мешкання рідних. Водночас нерідко у якості покарання засудженого без його згоди переводять подалі від рідних, порушуючи стандарти Європейських в’язничних правил.

Надзвичайні події розслідуються формально

Зменшилась у 2009 році кількість повідомлень про випадки протестів з боку засуджених. Натомість відсутній відвертий публічний аналіз причин надзвичайних подій. Результати їх розслідування не оприлюднюються, суспільству подається вкрай обмежена та надто узагальнена інформація про дійсний перебіг подій та їх причини, заперечуються факти брутального поводження. До засуджених, які протестують та скаржаться, застосовуються каральні заходи.

Смертність в установах не зменшується.

Кількість смертних випадків в установах департаменту не зменшується (761 особа, у 2008 – 765 осіб), зросла кількість випадків суїциду – 44 ( у 2008 – 40). Кількість хворих на туберкульоз поступово зменшується (5667 осіб, у 2008 році 6079 осіб), але кількість ВІЛ-інфікованих осіб зросла за рік на 18% - з 5073 до 6069 осіб. Медичні послуги на вкрай мінімальному рівні. Медичні працівники не є незалежними від в’язничного керівництва, вони є працівниками відомства і нерідко нехтують професійною сумлінністю на користь вимог в’язничного керівництва.

Правова допомога засудженим практично відсутня

Засуджені позбавлені доступу до правової допомоги. Відсутність необхідної літератури в бібліотеках установ доповнюється низьким рівнем правової обізнаності персоналу та його небажанням сприяти наданню правової допомоги засудженим з боку громадських організацій та юристів.

Громадський контроль установ обмежений

Взаємодія з громадськістю, в першу чергу, з неурядовими організаціями, обмежується лише питаннями матеріальної допомоги системі та окремих послуг правового та консультаційного характеру засудженим. Нове керівництво Департаменту з питань виконання покарань вперше за останні п’ять років провело спільно з правозахисними організаціями відкриті громадські слухання, але практика співпраці з громадськістю міняється дуже повільно, ще трапляються випадки сваволі в’язничного керівництва, як на Волині.

Громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених, а також діяльності установ виконання покарань не має належного законодавчого закріплення і фактично дуже обмежений.

При оплаті роботи засуджених порушується Конституція

Залишається дискримінація та порушення Конституції у питанні оплати праці засуджених. Засудженим, що працюють, не сплачуються внески до Пенсійного фонду попри відсутність законодавчих підстав для цього. В результаті при звільненні до всіх проблем з облаштуванням, відновленням документів та пошуком роботи людині необхідно десь заробити кошти та внести їх до Пенсійного фонду за час роботи у місцях позбавлення волі. Жодна державна інституція не бажає бачити цю проблему та вирішувати її.

В департаменті з питань виконання покарань залишається гострою кадрова проблема. Ще часто при призначенні посадових осіб професійний рівень не є пріоритетним чинником. При цьому рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким.

Варто зазначити, що з двадцяти чотирьох пропозицій попередньої Доповіді не виконано повністю десять, ще у дев’яти питаннях є лише незначні зрушення. Деякі позитивні ініціативи залишаються на стадії намірів.

Повний текст Доповіді розміщено на сайті Тюремний портал www.ukrprison.org.ua

Правозахисна організація «Донецький Меморіал»

Пенітенціарне Товариство України

Харківська правозахисна група

30 березня 2010 року

Тел./факс 8-062-304-1471 www.ukrprison.org.ua

а/с 4836, Донецьк, 83092

Контактна особа Букалов Олександр, 099-709-5679

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори