MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

КС легалізував тушкиЕксперти: У КС нема підстав визнати нову коаліцію легітимноюПотьомкінська демократіяСтабільний демонтаж демократіїПравозахисники просять Президента накласти вето на антиконституційний законВерховна Рада дала зелене світло коаліції «тушками»Створення коаліції всупереч Конституції поставить під сумнів її легітимністьЯкщо у відставку, то конституційноРішення КС щодо коаліції в оцінках експертівЦентр Разумкова: Заява з приводу рішення Конституційного СудуКС скасував зміни до Конституції 2004 рокуВенеціанська комісія: Конституція 2004 року - демократичнаДефіцит юридичних аргументів: про рішення КСУ відносно конституційності Указу Президента щодо розпуску парламентуАналітична довідка щодо юридичних підстав дострокового припинення повноважень Верховної Ради України Президентом України В. ЗеленськимЕкспрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 212 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 11.02.2019 – 15.02.2019Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 161 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 29.01.2018 – 02.02.2018Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 103 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 05.12.2016 – 09.12.2016Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 67 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 28.03.2016 – 01.04.2016Жданок проти Латвії14. ВРАЗЛИВІ ГРУПИ ЯК ОБ’ЄКТ ДИСКРИМІНАЦІЇ, РАСИЗМУ, КСЕНОФОБІЇ ТА ЗЛОЧИНІВ НА ҐРУНТІ НЕНАВИСТІ

Щодо рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2010 року

13.04.2010   
Позиція Центру політико-правових реформ щодо рішення КСУ про можливість окремих народних депутатів брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України

Позиція Центру політико-правових реформ щодо рішення Конституційного Суду України

про можливість окремих народних депутатів брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України

       8 квітня 2010 року було оприлюднене рішення Конституційний Суду від 6 квітня 2010 року № 11-рп у справі за конституційним поданням 68 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України стосовно можливості окремих народних депутатів України брати безпосередню участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України (далі - Рішення).

       У Рішенні Конституційний Суд розтлумачив, що положення частини шостої статті 83 Конституції та частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради у системному зв’язку із низкою інших положень цих актів слід розуміти так, що «окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракції у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України».

       Поважаючи Рішення Конституційного Суду, мусимо з прикрістю визнати, що його обґрунтованість і послідовність не піддається нашому розумінню. Можливо, причиною цього є наш недостатній фаховий рівень, оскільки в іншому разі доводиться ставити під сумнів професійність та/або незалежність суддів Конституційного Суду України.

       Так, рішенням від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України Конституційний Суд розтлумачив, що «словосполучення "коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України", …слід розуміти як сформоване на встановлених Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України засадах об’єднання … кількох депутатських фракцій, кількість народних депутатів України в яких становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України». При цьому у мотивувальній частині цього рішення чітко зазначено, що «до складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти лише ті народні депутати України, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію.», а також, що «Конституція України визначила суб’єктів формування коаліції депутатських фракцій – депутатські фракції».

       Рішення від 17 вересня 2008 року узгоджується і послідовно розвиває правову позицію, викладену в іншому рішенні Конституційного Суду від 25 червня 2008 року у справі про перебування народного депутата України у депутатській фракції, де зазначено, що «за Конституцією України фракційне структурування Верховної Ради України і формування коаліції депутатських фракцій є обов’язковими умовами її повноважності….Належність народного депутата України до фракції Основний Закон України закріплює як його конституційний обов’язок, а не як право…..Конституція України пов’язує чинність представницького мандата народного депутата України з його входженням і перебуванням у депутатській фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за списком якої він був обраний».

       З часу прийняття Конституційним Судом  рішень у 2008 році відбулися політичні зміни, проте жодне конституційне положення змінене не було. На наш погляд, абсолютно незрозуміло як конституційні положення про формування коаліції депутатських фракцій, не зазнаючи жодних змін, могли набути нового, практично протилежного змісту при прийнятті Конституційним Судом аналізованого Рішення у незміненому, порівняно з 2008 роком, складі. Посилання Конституційного Суду України на прийняття Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» виглядає непереконливим, оскільки відповідно до статті 8 Основного Закону «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». З викладеного напрошується висновок щодо залежності правової позиції Конституційного Суду, насамперед, не від положень Конституції, а від політичної ситуації в державі. При цьому висловлюємо повагу та підтримку викладеним в окремих думках з послідовною та зрозумілою аргументацією позиції суддів Конституційного Суду П. Стецюка та В. Шишкіна, які відстоюють верховенство Конституції.

       Також викликає питання закладене у Рішенні трактування природи мандата народного депутата. Зокрема Конституційний Суд вказує на «всенародний характер представництва народних депутатів у Верховні Раді та наявність у них мандата на вільне його здійснення». Однак, стаття 81 Конституції закріплює право політичних партій (виборчих блоків політичних партій) припинити повноваження народного депутата у разі його невходження до фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу з неї, що європейською спільнотою, зокрема Венеціанською комісією, було розцінено як закріплення «імперативного» мандата. Тому вкрай незрозумілим є те, як зазначене положення Конституції може поєднуватися із вільним здійсненням представництва народу, що по суті є характеристикою вільного мандата члена парламенту. Можливо мається на увазі, що вільна природа мандата народного депутата полягає у тому, що він може бути «вільним» після позбавлення його мандата за рішенням вищого керівного органу партії.

       За величиною знаку запитання, який виникає після аналізу Рішення Конституційного Суду від 6 квітня, із усіх рішень Конституційного Суду, прийнятих за історію його існування, воно може конкурувати хіба що із рішенням від 25 грудня 2003 року № 22-рп у справі щодо строків перебування на посту Президента України (так зване «рішення про третій строк Л. Кучми»).

 Поділитися