пошук  
версія для друку
Про ХПГ › Річні звіти

Харківська правозахисна група. РІЧНИЙ ЗВІТ 2008

   

Зміст

1. Резюме    

2. Участь у конституційному процесі       

3. Запобігання катуванням і поганому поводженню

            3.1. Аналітична, законотворча та лобістська діяльність    

            3.2. Розвиток системи надання правової допомоги жертвам катувань,
            а також методології для стратегічних справ       

            3.3. Інформаційно-просвітницькі та освітні заходи        

4. Удосконалення законодавства та практики доступу до інформації           

5. Кампанія по боротьбі з ксенофобією та дискримінацією     

6. Історія дисидентського руху та політичних репресій

7. Публікації 

8. Фінансова інформація    

Список грантів


 

            1. РЕЗЮМЕ

У 2008 р. Харківська правозахисна група (далі ХПГ) продовжує роботу в трьох напрямках:

  • Правове просвітництво та популяризація правозахисних ідей;
  • Аналіз стану прав людини в Україні;
  • Допомога громадянам, чиї права були порушені, проведення громадських розслідувань фактів порушення прав людини.

ХПГ продовжувала виконувати функції Центру існуючої мережі, що об’єднує регіональні правозахисні організацій в усіх регіонах України; ці організації працюють в кількох вищенаведених напрямках або спеціалізуються на одному з них. ХПГ збирала інформацію про порушення прав людини, провадила аналітичну та просвітницьку діяльність. Факти порушень прав людини та їх первинний аналіз були опубліковані в бюлетені «Права людини» (ПЛ, що виходить два рази на місяць українською мовою, і щомісяця англійською мовою). Наш щомісячний бюлетень «Права людини. Громадянська освіта» (ГО) включає матеріали з викладання прав людини для дітей та різних соціальних і професійних груп. Ці видання поширюються серед НУО окремих зацікавлених осіб, а також державних органів, засобів масової інформації, бібліотек тощо.

Ті ж канали використовуються для розповсюдження правової просвітницької літератури, що підготовлена та опублікована ХПГ окремо або спільно з іншими організаціями різних інформаційних матеріалів (моніторинг законодавства та компаративний аналіз відповідності українського законодавства міжнародним нормам, моніторинг публікацій, що стосуються прав людини в українській пресі тощо). Такі матеріали ми публікували у вигляді книг, 1000 примірників кожна. Крім того, в ХПГ задоволено 334 клопотання з різних регіонів України про надсилання інформаційних матеріалів з питань прав людини. Ці матеріали розповсюджувались серед учасників семінарів та інших освітніх заходів.

Інформація про порушення прав людини, діяльність ХПГ і членів правозахисної мережі постійно оновлюється на веб-порталі ХПГ http://khpg.org. Існують українська, російська та англійська версії порталу. Середня кількість відвідувачів складала близько 800 на добу. Крім того, постійно оновлюються ще два сайти ХПГ – електронна бібліотека з прав людини http://library.khpg.orgта музей-архів дисидентського руху в Україні http://archive.khpg.org.

Активно працювали громадська приймальня для людей, чиї права порушені. Протягом 2008 року ХПГ отримала 1982 письмові скарги про порушення прав людини з боку державних органів. Ми завершили 1198 справ і отримали позитивний результат у 502 справах. Крім того, ми надали більше 2400 усних консультацій.

Одним з найбільш важливих напрямків діяльності ХПГ була участь у конституційному процесі та підготовці власного проекту Конституції.

Другим з найбільш важливих напрямків діяльності ХПГ є запобігання катувань та поганого поводження. Він включає в себе аналітичну, законотворчу діяльність та лобіювання, проведення інформаційно-пропагандистської та просвітницької діяльності, а також розвиток системи надання правової допомоги жертвам катувань та методології у стратегічних випадках.

У 2008 році ХПГ продовжує розвивати законодавство і практику щодо доступу до інформації. Експерти ХПГ створили новий проект закону про свободу інформації і опублікував практику використання грифів обмеження «для службового користування». ХПГ також проводила кампанію проти ксенофобії та дискримінації в Україні. Крім того, ми продовжили дослідження з історії дисидентського руху в Україні, підготовку та видання книг за цією темою.

Загальний бюджет ХПГ 12 796 630 грн.

  
2. УЧАСТЬ У КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

Новий рік збігся з початком нового конституційного процесу в Україні. Експерти ХПГ 2008 року, як і раніше, пишуть і говорять про необхідність ухвалення нової Конституції в теле-і радіопрограмах, газетах, на семінарах і круглих столах.

Слід зазначити, що Президент України підписав 27 грудня 2007 рокуУказ про створення Національної конституційної ради (далі НКР) з підготовки проекту Конституції. Указ передбачав, що НУО з прав людини будуть пропонувати своїх кандидатів для роботи в НКР. Велика кількістьорганізацій відгукнулися і направили листи до Секретаріату Президента з пропозицією включити своїх представників до складу НКР. Було 350 кандидатів від політичних партій, неурядових організацій, Національної академії наук, юридичних інститутів. ХПГ запропоновала включити до НКР експертів ХПГ Євгена Захарова та Всеволода Речицького. 18 лютого Президент Ющенко підписав указ з переліком 96 обраних осіб. Є 9 членів громадських організацій, тільки два з яких на наш погляд, можна вважати неупередженими – Валерій Чалий з Центру Разумкова та Євген Захаров з Харківської правозахисної групи. Інший експерт ХПГ, Всеволод Речицький був включений до списку консультантів НКР. Ми були глибоко розчаровані. Євген Захаров написав статтю, що була опублікована в найпопулярнішому щотижневику «Дзеркало тижня» та інших виданнях, а також на багатьох веб-сайтах. Стало цілком очевидно, що конституційний процес буде вкрай ускладнений у зв’язку з протиріччями між багатьма політичними силами.

4 березня представник Партії регіонів у НКР Олександр Лавринович заявив, що Партія регіонів виходить з Національної конституційної ради. Він сказав, що це сталося тому, що робоча група, створена у складі ради, стала переглядати весь текст Конституції. У коментарі щодо рішення Партії Регіонів про вихід з Національної конституційної ради, спікер парламенту Арсеній Яценюк сказав, що це вже говорить про неможливість ухвалення Конституції у Верховній Раді. Він підкреслив, що це було вкрай негативним знаком, що демонструє подальше загострення і дестабілізацію ситуації. Він додав, що участь усіх ключових парламентських фракцій у Конституційній раді, очолюваної президентом, могли б забезпечити ухвалення поправок до Конституції не тільки у необхідні 300 голосів, а 400 і більше.

Тим не менше, конституційний процес триває. Наша позиція є такою: узяти участь у конституційному процесі та запропонувати зміни до Конституції з точки зору прав людини і верховенства закону. Експерти ХПГ Євген Захаров та Всеволод Речицький з’являлися на телевізійних та радіопрограмах, публікувались в журналах, газетах та інтернет-сайтах, і брали участь у семінарах та культурних заходах з тим, щоб підкреслити важливість внесення змін до Конституції і роз’яснити, в в яких напрямках Конституція має бути змінена. У той же час ХПГ продовжує роботу над своїм власним проектом, пов’язаним з конституційним процесом. Всеволод Речицький написав докладний концептуальний документ, опублікований в травневому номері журналу «Критика» під назвою «На шляху до стратегії  розвитку української Конституції». Речицький направив цей концептуальний документ до Секретаріату Президента. У статті Речицький пояснив структуру і ідеологічну основу нової Конституції з точки зору прав людини. Крім того, ХПГ підготувала і направила членам НКР, а також Національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства права пропозиції та поправки, що стосуються права людини у другому розділі Конституції, а також пропозиції щодо включення двох нових розділів до Конституції під назвою «Громадянське суспільство» та «Екологічна безпека». Ці пропозиції були розташовані в таблиці з трьома колонками, в яких розміщена наступна інформація: а) статті в нинішній Конституції, б) поправки, запропоновані ХПГ у вищезгаданих статтях в) короткі пояснення цих поправок. У таблиці також включена інформація про два нові запропоновані розділи.

Політичні суперечки вплинули на конституційний процес. Відмова усіх політичних партій, за винятком блоку «Наша Україна-Народна самооборона» брати участь у роботі НКР паралізували її роботу. З березня до середини квітня 15 з 97 членів комісії підготували концептуальний документ (про поправки до Конституції), який повинен був обговорюватися на зустрічі Комісії 16 квітня (друге засідання Комісії) . Проте на останній хвилині, коли члени НКР вже зібралися в офісі Секретаріату Президента, зустріч була скасована, оскільки спікер парламенту Арсеній Яценюк нібито захворів. Членам Координаційного комітету був розданий текст концепції змін до Конституції.

Навіть поверхневий аналіз цього документу демонструє, якою мірою концепціїя Конституції є недолугим і суперечливим документом. Наприклад, в концепції не уточнюється, чи є парламент однопалатним або двопалатним, і невизначеним залишається питання, чи дійсно президент очолює виконавчу гілку влади. Поміж тим, концепція документа фактично зберігає два центри влади у виконавчій гілці, незважаючи на те, що це одна з головних причин політичних чвар.

Того ж  дня, коли було скасовано засідання, Конституційний суд виніс рішення про те, можна чи ні приймати нову конституцію і нові закони шляхом проведення національного референдуму. Суд ухвалив, що ці питання можна вирішувати шляхом референдуму, але Верховна Рада повинна ухвалити процедуру його проведення.

У той же час кілька потужних парламентських фракцій оголосили, що Верховна Рада, а не НКР, повинна підготувати нову конституцію, але для того, щоб це відбулося, повинна бути створена парламентська Конституційна комісія. Ця заява була зустрінута різкою критикою з боку президента Ющенка, який наполягав, що тільки НКР мав підготувати нову конституцію. Крім того, лідер Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ) Юлія Тимошенко, заявила, що в середині травня БЮТ має намір представити свої власні конституційні проекти, що стосуються внесення поправок та доповнень до чинної Конституції. БЮТ заявив, що окремий проект отримає підтримку більш ніж 300 депутатами (БЮТ і Партія регіонів (ПР) разом мають 336 членів парламенту). Проект БЮТ був опублікований на декількох сайтах і підданий різкій критиці. Експерт ХПГ Всеволод Речицький підготував експертний аналіз цього проекту. Він був опублікований на веб-сайті ХПГ і кількох інших сайтах. Цей аналіз добре демонструє суперечливий характер проекту БЮТ.

Незабаром після цього лідер ПР Віктор Янукович заявив, що ПР, замість підтримувати конституційні ініціативи БЮТ, запустить власний проект щодо внесення змін і доповнень до Конституції. Юлія Тимошенко відмовилася подавати конституційні пропозиції її партії на розгляд парламенту.

Євген Захаров прокоментував конституційний процес у статті під назвою «Хто напише нову Конституцію України», яка була опублікована в квітневому числі журналу «Критика». Ця стаття була широко розповсюджена і опублікована в Інтернеті.

У серпні експерт ХПГ Всеволод Речицький завершив проект нової Конституції з точки зору прав людини і направив його до Секретаріату Президента.

Політичні суперечки вплинули на конституційний процес. Відмова усіх політичних партій, за винятком блоку «Наша Україна-Народна самооборона» від участі в роботі НКР паралізували роботу Комісії. Тепер кожна політична сила має власний проект закону, але не погоджується підтримати проект опонентів. Натомість Конституцію необхідно змінити, оскільки невдала «політична реформа» від 8 грудня 2004 року є однією з постійних причин політичної кризи. Ймовірно, з цим пов’язано рішення Конституційного суду що було винесено на початку липня. Конституційний суд визнав неконституційними поправки від 4 серпня 2006 року до Закону «Про Конституційний Суд України», які забороняли йому розгляд змін до Конституції, що вже набули чинності. Тепер Конституційний суд може розглянути питання про відповідність «політичної реформи» Конституції України.

На прохання Секретаріату Президента експерт ХПГ Всеволод Речицький зробив коментар до проекту нової Конституції з точки зору прав людини.

Ми маємо намір опублікувати наші коментарі до проекту Конституції. Але посадові особи Секретаріату Президента попросили нас відмовитися від публікації. Вони вважали, що політична боротьба не може надати можливість для відкриття планів Секретаріату щодо проекту Конституції. Ми сказали, що публікація є необхідною при обговоренні питань про Конституцію. Посадові особи Секретаріату не погодились. У результаті ми винайшли компроміс. Ми домовилися, що ХПГ буде публікувати концепцію проекту Конституції і розділ проекту, що присвячений правам людини і основним свободам. У грудні ми упорядкували книгу про конституційний процес в Україні. Вона була опублікована в січні 2009 року.


3. ЗАПОБІГАННЯ КАТУВАННЯМ І ПОГАНОМУ ПОВОДЖЕННЮ

3.1. Аналітична, законотворча та лобістська діяльність

Був узгоджений склад аналітичної робочої групи до якої увійшли експерти-правники. Були розподілені завдання в межах групи. Аналітична група займається збором аналітичної, правової та фактичної інформації, що пов’язана з запобіганням катуванням. Вивчалися доповіді міжнародних організацій, у тому числі рішення Європейського суду з прав людини, особливо щодо України, законодавство, що відноситься до даної теми, законопроекти, що знаходяться в парламенті, та інші відповідні норми, а також рішення національних судів.

Робоча група розробила проект Концепції державної політики з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Перший варіант проекту Концепції був завершений у квітні 2008 року (див. http://khpg.org/en/index.php?id=1210438486). 28 травня 2008 року, проект Концепції державної політики щодо запобігання катувань та поганого поводження і боротьби з безкарністю був представлений перед двома комітетами Національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства права. Концепція була схвалена комісією, проте в ході дискусії між членами комітетів була висловлена низка важливих зауважень і рекомендацій. Члени комітетів рекомендували розширити і розробити в деталях розділ, що присвячений конкретним завданням державних установ, додавши опис проблем і пропозицій щодо інших місць утримання під вартою, ніж в’язниці та слідчі ізолятори. Вони також висловили багато зауважень щодо окремих положень проекту.

З того часу аналітична група працювала над удосконаленням структури та змісту концепції та врахуванням цих зауважень і рекомендацій. У жовтні перегляд проекту Концепції був завершений. ХПГ опубліковала 200 примірників проекту і розповсюдила її серед вчених різних наукових та освітніх інститутів права, включаючи 11 освітніх юридичних закладів системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) для зауважень і пропозицій. Крім того, проект був поширений серед експертів департаменту МВС з дотримання прав людини у діяльності МВС, а також неурядових організацій, що беруть участь в заходах, пов’язаних з моніторингом та захистом прав в’язнів і затриманих.

4 листопада 2008 року змінений проект концепції був поданий знову до двох комітетів Національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства права. Незважаючи на технічні зауваження чи заперечення з боку деяких членів Комісії, Комітети прийняли рішення схвалити проект і включити його в графік проведення наступного засідання всіх чотирьох комітетів Національної комісії для остаточного розгляду.

У листопаді робочоа група опрацьовувала зауваження членів комітетів. Вона також підготувала два заходи у зв’язку з цим: круглий стіл з регіональними уповноваженими міністра внутрішніх справ і керівників департаменту МВС з дотримання прав людини та круглий стіл з адвокатами, які беруть участь у діяльності громадських офісів з надання безоплатної правової допомоги, що створені у Харкові, Білій Церкві та Хмельницькому. Під час цих заходів деякі елементи проекту концепції розглянуто для подальшого вдосконалення її тексту.

Наприкінці грудня експерти аналітичної робочої групи завершили підготовку проекту Концепції державної політики з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та проекту нового Кримінально-процесуального кодексу для розгляду Президентської національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства права (Національна комісія).

Важливою частиною роботи аналітичної групи є участь у діяльності робочої групи Національної комісії з розробки нового проекту Кримінально-процесуального кодексу. Положення про затримання міліцією і оперативного доставлення затриманого в суд, правила розгляду щодо взяття під варту або звільнення під заставу, правила щодо показань свідків та інші були створені аналітичною групою і включені до проекту Кримінально-процесуального кодексу. Проект кодексу був оцінений національними експертами та експертами Ради Європи. Експерти, в основному схваливши проект Кодексу, висловили важливі зауваження з багатьох конкретних положень. Робота з опрацювання зауважень була завершена у вересні і розгляд проекту кодексу був запланований на засіданні Національної комісії за участю Президента.

10 грудня 2008 року проект концепції та проекту нового Кримінально-процесуальний кодекс були подані на розгляд пленарного засідання Національної комісії. У нараді взяв участь Президент України. Національна комісія затвердила обидва документи.

Після рішення Національної комісії експерти включили зауваження членів Національної комісії і на сьогоднішній день проект концепції знаходиться в процесі редагування перед підписанням Указу Президента про її прийняття. Як заявив Президент на засіданні 10 грудня 2008 року, він готовий підписати указ без будь-яких затримок. Ми очікуємо, що проект Концепції буде затверджено указом президента в найближчому майбутньому, якщо цьому не завадять політичні суперечності..

Що стосується проекту нового Кримінально-процесуального кодексу, Національна комісія вирішила створити робочу групу, завдання якої полягає у завершенні проекту протягом трьох місяців. Після цього Президент подасть проект до парламенту, як терміновий законопроект. Наш експерт також став членом робочої групи, створеної Національною комісією для доопрацювання проекту Кримінально-процесуального кодексу.

Фахівці аналітичної групи також брали участь в робочій групі при Міністерстві юстиції з реформування досудового утримання під вартою з підготовки рекомендацій для покращення становища в цій галузі правової системи. Проект рекомендацій було завершено в серпні 2008 року і подано до Міністерства юстиції для використання в подальшій законодавчій роботі.

ХПГ також підготувала низку круглих столів з представниками неурядових організацій, юристами громадських приймалень, за участю представників нещодавно створеного Департаменту з моніторингу дотримання прав людини в діяльності МВС, науковцями і практиками, що займаються кримінально-виконавчою системою. Ці заходи спрямовані на забезпечення широкого обговорення змісту проекту, а також створення і діяльності національних превентивних механізмів.

 

3.2. Розвиток системи надання правової допомоги жертвам катувань, а також методології для стратегічних справ

Діяльність Фонду професійної допомоги жертвам катувань, що створений в межах кампанії проти катувань 2003-2006 роки, продемонстрував свою важливість і цінність в рамках повного проведення кампанії. Починаючи з 2006 року Фонд продовжив свою роботу у якості Центру правової допомоги. Центр також став структурою, здатною об’єднати зусилля різних неурядових організацій, правозахисників, адвокатів та потерпілих для ефективних і послідовних правових дій, накопичення та обміну інформацією, знаннями, досвідом та найкращою практикою у стратегічних судових справах. За п’ять років він поставив низку серйозних правових питань перед вітчизняними та міжнародними органами і довів свою здатність впливати на багато аспектів правової політики.

У 2008 р. ми вирішили розширити мандат Центру і включити до нього наступні узагальнені позиції:

  • катування та інші форми поганого поводження в міліції та інших місцях утримання під вартою;
  • надмірне застосування сили;
  • підозріла смерть під час утримання під вартою;
  • нелюдські і такі, що принижують гідність, умови утримання під вартою, включаючи неадекватне медичне лікування;
  • відсутність ефективного розслідування та інших засобів правового захисту у випадках поганого поводження;
  • екстрадиції та депортації в контексті порушень прав людини;
  • порушення різних аспектів права на свободу;
  • порушення права на повагу до листування затриманих осіб, в тому числі в контексті статей 6 і 34 Європейської конвенції;
  • свавільні дисциплінарні покарання затриманих осіб;
  • право на адвоката, на різних стадіях кримінального судочинства;
  • порушення принципу належної процедури в кримінальному судочинстві.

Юристи надають консультації у конкретних випадках, готують заяви та відповідні документи на розгляд Правління центру.

У 2008 році Європейський суд виніс рішення у справі Солдатенко за підтримки Центру. Пан Солдатенко проживає в Україні з 1999 року, коли він приїхав з Туркменістану. У січні 2007 року він був арештований у відповідь на прохання туркменської влади про його екстрадицію. Він звернувся до Європейського суду, і той запропонував уряду припинити видачу. Він утримувався під вартою до травня 2008 року, коли Харківський окружний суд звільнив його під заставу. 23 жовтня 2008 суд виніс своє рішення і, на нашу думку, воно суттєво змінило старі підходи суду. Принаймні, це було перше рішення суду у справах про екстрадицію в якому Суд поклав де-факто мораторій на екстрадицію до Туркменістану відповідно до договірних статей Конвенції.

Крім того, 13 листопада 2008 судом було винесено рішення у справі Муравської.

18 грудня Європейський суд виніс рішення у справах Кац та інші, Новик і Луценко за підтримки Центру. Остання справа має велике значення для національного кримінального судочинства. Мова йде про широку внутрішню практику використання письмових заяв замість усного допиту, суд встановив, що така практика є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

В цілому в 2008 році 21 заява до Європейського суду за підтримки Центру дійшла до стадії комунікації з урядом України.

Правління центру схвалило надання юридичної допомоги жертвам відповідно до 23 угод, у наступних випадках.

Справа Товсултанова (оскаржене дисциплінарне покарання). Пан Товсултанов булв однією з жертв масового побиття підрозділом спеціального призначення, що сталося в Ізяславській колонії № 31 22 січня 2007 року. Відразу ж після цих подій він був переведений в іншу в’язницю серед інших 40 ув’язнених. Тоді він та інші 19 жертв подали свою скаргу до Європейського суду з прав людини і поскаржилися на дії спецпідрозділу до національних властей. В результаті своєї позиції він піддавався різним репресіям з боку адміністрації  кримінально-виконавчих установ, зокрема, дисциплінарному покаранню.

Справа Притули (погані умови, жорстокість персоналу, відсутність термінової медичної допомоги). Пан Притула оскаржує погані умови його утримання під вартою, відмову співробітників від надання йому необхідної медичної допомоги і різні факти принизливого поводження з боку адміністрації. Пізніше пан Притула вирішив відкликати свою скаргу без пояснення причин.

Справа Шестакова (використання смертельної зброї з боку міліції). У листопаді 2007 року п. Шестаков, 19 років, був смертельно поранений міліціонером під час конфлікту на вулиці, коли п. Шестаков тікав від поліцейських. Він помер на місці. Адвокат подав скаргу на дії співробітника міліції до прокуратури, остання спочатку відмовила в порушенні розслідування дій міліціонера. Рішення прокуротури було оскаржено, розслідування, зрештою, було відкрито і на даний час знаходиться на розгляді.

Справа Охрименка (невідповідне медичне обслуговування у в’язниці). Г-н Охріменко утримувався в Харківському СІЗО № 27 з квітня 2007 року за підозрою у скоєнні злочину. Під час утримання під вартою стан його здоров’я значно погіршився, і в нього був діагностований рак. Тим не менш, він не отримував належного медичного обслуговування: медичні працівники СІЗО надали йому тільки наркотичні ліки для пом’якшення болю. Він звернувся до Європейського суду, і суд застосовував тимчасові заходи. У результаті пан Охрименко був переведений в цивільну лікарню, а після успішного хірургічного втручання і лікування стан його здоров’я покращився, і тепер його життя у небезпеці. Крім того, адвокат підготував відповідь на зауваження уряду до Європейського суду з прав людини. Також, готується нова заява щодо нового порушення прав Охріменко після того, як він був знову переведений з лікарні до СІЗО в порушення термінових заходів, призначених судом відповідно до Правила 39 Регламенту Суду.

Справа Волосюка(порушення права на повагу до листування ув’язнених). Пан Волосюк поскаржився, що його листування з юристами, державними установами, Омбудсменом і Європейським судом піддаються постійному контролю і цензурі з боку тюремної адміністрації. Він звернувся до Європейського суду і зараз справа перебуває на стадії комунікації з урядом.

Справа Іванова (обвинувачення в порушенні тюремних правил). Як і пан Товсултанов, пан Іванов був однією з жертв масового побиття спецпідрозділом, що сталося в Ізяславській колонії № 31 у січні 2007 року. Після його переведення до іншої в’язниці він також піддавалися різним репресіям з боку адміністрації кримінально-виконавчих установ, зокрема, різноманітним дисциплінарним покаранням. Ці покарання у сукупності призвели до того, що в 2008 році він був обвинувачений в кричущему порушенні тюремних правил. Він розглядає численні дисциплінарні покарання і нове обвинувачення, як помсту за його позицію і скарги щодо масового побиття. Тепер адвокат Центру бере участь у захисті пана Іванова.

Справа Тесленка (катування під час слідства) триває з попередніх років. У 2005 році пан Тесленко був підданий катуванням під час слідства, з метою домогтися від нього зізнання. У результаті роботи адвоката центру, кримінальне розслідування щодо співробітників міліції було відкрито і, на даний час, знаходиться на розгляді. Адвокат також представляє пана Тесленко у розгляді справи щодо висунутого проти нього обвинувачення. Було подано заяву до Європейського суду.

Справа Поліщука(незадовільні умови утримання під вартою, невідповідне медичне обслуговування, невиправдано тривале утримання під вартою). Обставини цієї справи дуже схожі на справу Охріменка. Проте, хоча завдяки зусиллям адвоката пан Поліщук зрештою вийшов з в’язниці, він помер незабаром після звільнення.

Справа Данилюка та інших. Справа стосується масового побиття ув’язнених, спецпідрозділом, на завдання Департаменту виконання покарань у Ізяславській колонії № 31 у січні 2007 року. Докази були зібрані, і ця заява була подана до Європейського суду з прав людини.

Справа Толкунова пов’язана з проблемою притягнення до кримінальної відповідальності за так званим «кричущим порушенням режиму» в місцях позбавлення волі. Ми намагаємося оскаржити підстави такого судового переслідування і процедури. В даний час справа знаходиться на розгляді в суді.

Справа Савенко і Глушенко стосується необгрунтованого використання наручників та гамівної сорочки щодо ув’язнених з боку персоналу. Скаргу було подано до прокуратури, проте остання відмовилась порушити розслідування. Крім того, Савенко піддавався тиску з боку тюремної адміністрації, щоб змусити його відкликати свою скаргу. На даний час вживаються заходи до скасування рішення про невідкриття розслідування. Ці скарги (а також інші) були отримані адвокатом під час регулярних візитів до Темновської в’язниці.

У справі Шмигленка і Бексяка адвокат бере участь в судовому розгляді з метою скасувати рішення Хмельницької прокуратури щодо невідкриття розслідування у зв’язку з масовим побиттям ув’язнених спецпідрозділом за завданням Департаменту виконання покарань в Ізясдавській колонії №31 у січні 2007 р..

У справі Шачбазова адвокат брав участь у розгляді, що стосується депортації в Азербайджан заявника, який жив в Україні з дитинства і не має жодних зв’язків з Азербайджаном.

Справа Крейдич, Дубовика, Джанієва і Кузнєцова. Заява до Європейського суду була подана стосовно свавільного затримання цих осіб після надання їм статусу біженців з боку національної влади. Також питання про недостатність внутрішніх засобів правового захисту була піднята у зв’язку з незаконною депортаціїєю Кузнецова в Росію, незважаючи на його статус біженця. У справі Дубовика Центр надав підтримку в підготовці заяви до Конституційного суду України, що стосується тлумачення законодавства про затримання біженців і на доступ до суду затриманих біженців. Протягом своєї діяльності Центр зміг одержати свідоцтва суперечливості правових норм, що є умовою прийнятності у процедурі подання до Конституційного суду. У справі Крейдича Центр також надав підтримку в підготовці документів для подання заяви до Європейського суду, що наразі знаходиться на комунікації з урядом. Справа стосується екстрадиції до Білорусі, що була припинена відповідно до Правила 39 Регламенту Суду.

У справах Савіна, Куліша і Пащенка були подані заяви до Європейського суду щодо застосування катувань, яким вони піддавалися під час затримання міліцією, а також неадекватного розслідування їх скарг.

Справа Алексахина стосується внутрішнього розгляду його позову щодо шкоди, заподіяної йому співробітником міліції. Кримінальним судом було доведено вину міліціонера у заподіянні заявнику серйозні травми. Але суд у своєму рішенні про відшкодування збитків міліцією вирішив, що органи не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну їх співробітником, який перевищив свої повноваження. В заяву до Європейського суду було внесено поправку, що включає цей новий розвиток справи.

Справа Косилова була пов’язана з проблемою використання визнання під примусом під час кримінального судочинства.

У справі Нечипорука була подана вже третя скарга до Європейського суду (перша була подана в 2004 році, друга – в 2006). Вона стосуються використання зізнань під примусом під час кримінального судочинства, порушення права на юридичне представництво та інші порушення статті 6 Конвенції, і в результаті засудження до 15 років позбавлення волі.

Справа Коктиша стосується екстрадиції до Білорусі заявника, що знаходиться під загрозою смертної кари і катувань під час розслідування. Справа знаходится на комунікації з урядом України, видача заявника зупинена відповідно до Правила 39 Регламенту Суду.

Справа щодо скарги Харківської правозахисної групи проти Темновської в’язниці стосується відмови забезпечити доступ адвоката ХПГ до ув’язнених. Розгляд має важливе значення для створення системи регулярних відвідувань та впровадження Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань.

Справа Ушакова стосується катувань заявника та його дружини, а також викрадення заявника співробітниками міліції з приміщення прокуратури і подальше незаконне утримання під вартою в невідомих і незареєстрованих місцях утримання під вартою.

Справа Станкевича стосується поганих умов утримання під вартою в Сімферопольському СІЗО і недостатнього медичного лікування туберкульозу, що призводить до загибелі ув’язнених.

У справі Скрипникаадвокат Центру представляє його інтереси під час кримінального провадження в суді щодо співробітників міліції, які незаконно застосували силу до неповнолітнього заявника.

Справа Найдьона пов’язана з представленням заявника перед Європейським Судом, чиї контакти з Судом зустріли опір і перешкоди з боку тюремної адміністрації.

У справах Луценка і Шабельника мова йде про представлення заявників перед Європейським Судом у зв’язку з порушенням статті 6 Конвенції: право зберігати мовчання, презумпція невинуватості, право на захист і багато іншого.

Справа Пузана стосується екстрадиції до Білорусі. Екстрадиція була припинена відповідно до Правила 39 Регламенту Суду. Тепер адвокат бере участь у провадженні справи, що спрямована на звільнення заявника з-під варти.

 

3.3. Інформаційно-просвітницькі та освітні заходи

У 2008 році ми внесли деякі суттєві зміни у формат наших навчальних курсів для юристів. Це стало очевидним у ході кампанії 2003-2006, що один день або навіть дводенний навчальний курс для юристів може дати лише короткий огляд, як слід застосовувати Європейську конвенцію у національному судочинстві і використовувати міжнародні механізми. Ми вважаємо, що з метою створення ефективної мережі юристів нам потрібні довгострокові програми навчання. У 2008 році ми провели п’ятиденну навчальну сесію.

У червні-липні 2008 року було відібрано п’ятнадцять учасників з 40 заявок, що надійшли. У серпні 2008 року учасники отримали перше завдання, яке вони повинні були підготувати до тренінгу. З 10 до 14 вересня 2008 року ми провели першій тренінг, як частину річного навчального курсу для юристів.

У ході тренінгової сесії лекції поєднувалися з інтенсивними вправами, що призначені для розробки практичних навичок, необхідних для участі в міжнародних судових розглядах і в ході внутрішнього розгляду в стратегічних судових справах. У навчальній сесії ми обмежилися статтями 2, 3, 5 і 6 Конвенції. Фахівці нашого Центру з надання правової допомоги, досвідчені адвокати та юристи з Секретаріату Європейського Суду з прав людини брали участь як тренери.

Для поширення завдань та інформації і для обговорення учасниками був створений список розсилки. Тепер учасники працюють над завданням, що було розіслано. У найближчому майбутньому ми плануємо змоделювати розгляд справи у Європейському суді через Інтернет. Ми плануємо створити три групи учасників, кожна з яких буде забезпечуватися матеріалами і завданням підготувати заяву до Європейського суду. Потім, у свою чергу, кожна з груп буде готувати зауваження уряду щодо заяви іншої групи.

Одним з важливих завдань у сфері запобігання катуванням є публікація та розповсюдження серед фахівців, які беруть участь у кримінальному процесі, повної і детальної інформації про рішення Європейського суду з прав людини. Ці публікації є необхідними у зв’язку з наявною відсутністю інформації про судову практику Європейського суду, зокрема, недостатня кількість дослівних публікацій рішень українською та російською мовами.

Хоча переклади окремих рішень були опубліковані останнім часом, така мізерна інформація не задовольняє ані дослідницькі вимоги, ані практичні потреби. Адвокати мають надзвичайно розпливчасті знання про засоби, що є в рамках Конвенції, і, як результат, вони рідко вдаються до використання її положень у своїй практиці. Національні суди, які покликані грати важливу роль в ефективному впровадженні Конвенції, демонструють обережне ставлення до застосування Конвенції. Однією з причин цього є відсутність повної і достовірної інформації про всю систему судової практики Європейського суду. Така публікація може частково вирішити ці проблеми.

У 2008 році ми опублікували дайджест, що охоплює всі рішення за статтею 5 Європейської конвенції, винесені до 1 січня 2008 року.

Підготовка дайджестів включає:

Попередній етап: підбір фрагментів рішення і особливі або спільні думки, переклад обраного фрагменту на російську та українську мови, маркування фрагментів з відповідними посиланнями;

Основний етап: розробка структури публікації, редагування тексту і перевірка термінології, систематичне розташування фрагментів, аналізу та посилань, підготовка пояснень;

Остаточний етап: укладання публікації, складання таблиці справ, анотації, остаточне корегування та редагування, публікація.

З метою реалізації Європейської конвенції з прав людини в українській правовій системі співробітники ХПГ продовжували стежити за розглядом українських справ в Європейському суді з прав людини, перекладали українською мовою найцікавіших рішень щодо України, а також поширення одержаної інформації різними засобами. У 2008 році ХПГ розглянула всі 162 судових рішення (по суті), винесені у 2006 році, і 173 судових рішенння, винесені у 2005 році. Ми вибрали і переклали 46 рішень 2005 року і 35 рішень 2006 року. Потім ми підготували для публікації, надрукували 1000 примірників і поширюємо книги «Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України – 2005» і «Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України – 2006». ХПГ також вмістили ці рішення на свій сайт http://khpg.org.

 

4. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ПРАКТИКИ З ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ

Черезнезадовільну практику доступу до даних, що знаходzться у розпорядженні правоохоронних органів (регіональних департаментів внутрішніх справ, прокуратури, а також апеляційних судів), поширену практику використання «секретних» («конфіденційних») грифів, що невизначені законом, ми вирішили підготувати pvsybдо законодавства. З двох варіантів – розробка окремого закону про доступ до інформації окремого закону про основні інформаційні права і свободи або радикальні зміни існуючого закону «Про інформацію» – було обрано перший. Ми встановили, що інша організація, Центр правових і політичних реформ, підготувала раніше власний проект закону про доступ до публічної інформації. Експерт ХПГ В. Речицький підготував нову версію закону про інформацію, узгоджену із законопроектом про доступ до публічної інформації на основі міжнародних стандартів і рекомендацій. Була створена робоча група, яка розглядала законопроект чотири рази, і вносила поправки до нього. До робочої групи увійшли представники громадських організацій, парламентського комітету з питань свободи слова та інформації та секретаріату омбудсмена. Крім того, законопроект пройшов міжнародну експертизу – що проводила організація «Article19» (Великобританія).

26 жовтня і 26 листопада 2008 року ХПГ провела два засідання робочої групи зі свободи вираження поглядів, присвячені обговоренню четвертого і п’ятого варіантів проекту та інших питань. Були присутніми 25 і 40 учасників відповідно, які представляли НУО, державні органи (парламентський комітет з питань свободи слова і свободи інформації, офіс омбудсмена), ЗМІ. Ми виставили остаточний варіант проекту на нашому сайті українською та англійською мовами і почали шукати можливість подати наш проект на розгляд парламенту. В результаті активної пропаганди обидва законопроекти прийняті для розгляду в парламентському Комітеті з питань свободи слова та інформації.

На додаток до підготовки нового закону ХПГ, як і в попередні роки, запитувала необхідну інформацію і дуже часто отримувала відмови, відписки, або взагалі не одержувала ніякої відповіді. Іноді відповіді не надходили, оскільки запитувана інформація була класифікована як інформація з обмеженим доступом на основі підзаконних нормативно-правових актів з посиланням на статті 30 і 37 Закону «Про інформацію».

Щодо секретної інформації існує Звід відомостей, що становлять державну таємницю, до якого обов’язково мають бути включені всі види інформації що засекречується. Проте такого зводу немає для так званої конфіденційної інформації що є в розпорядженні держави, і зберігається під грифом «для службового користування» (ДСК). Якщо існують переліки такої інформації, то вони не завжди піддаються гласності. Таким чином, ми маємо парадоксальну ситуацію, за якої ми не маємо доступу до офіційних документів, що надають перелік видів інформації, яка є конфіденційною, іншими словами, ми не можемо знати, що саме ми не маємо права знати.

З цієї причини в 2008 році ми вирішили подивитися, який орган центральної влади володіє списками інформації під грифом «Для службового користування». На початку 2008 року ми направили інформаційні запити до органів влади, які знаходяться на офіційному сайті Кабінету міністрів (Верховної Ради України, Секретаріату Президента, Кабінету міністрів і 79 центральних органів виконавчої влади, а також 27 регіональних державних адміністрацій). Було запитано наступне: «Чи є перелік пунктів конфіденційної інформації, яка є власністю держави під грифом «для службового користування», або інший список елементів інформації (документів тощо), які не бути надані або оприлюднені у відповідь на інформаційні запити від окремих осіб (у тому числі журналістів)?» У випадку, якщо такий список існує, респондентам було запропоновано надати копію відповідного акту, або письмовий перелік таких відомостей. Інформаційні запити були складені відповідно до Закону «Про інформацію» та направлено рекомендованим листом з повідомленням відправника. Після тривалого листування ми отримали позитивні відповіді від 26 регіональних адміністрацій та 67 центральних органів виконавчої влади. 13 державних органів відмовилися направити перелік пунктів конфіденційної інформації, що є в розпорядженні держави під грифом «для службового користування», а саме: Запорізька обласна державна адміністрація, Управління Генеральної прокуратури, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Міністерство фінансів, Міністерство палива та енергетики; Головне управління у справах державної служби, Національне космічне агентство; Державна служба охорони, Державний департамент з питань інтелектуальної власності; Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації; Державна авіаційна адміністрація; Український державний центр з радіочастот та Державний комітет з лісової промисловості. Вони відмовили у наданні з наступних причин:

1) переліки самі мають гриф «Для службового користування» (Кабмін, Запорізька облдержадміністрація, Мінприроди та інші);

2) Питання має бути погоджено з СБУ (Державна авіаційна адміністрація);

3) особа, яка звертається з інформацією, не має достатніх правових підстав для отримання цих списків;

4) особа, що запитує, не пояснила, чому вона має потребу в інформації (Державний департамент морського і річкового транспорту).

Ми звернулися до адміністративного суду. У 2008 році почався судовий розгляд, але ще не завершився.

Крім того, в 2008 році ми узагальнили результати дослідження про практику доступу до інформації на національному, регіональному та місцевому рівнях. Ми підготували, опублікували і поширили книгу «Право на доступ до інформації: теорія і практика».


5. КАМПАНІЯ ПРОТИ ДИСКРИМІНАЦІЇ І КСЕНОФОБІЇ

Протягом декількох років спостерігається тривожне зростання кількості нападів на грунті ксенофобії, а також інших форм ксенофобії та расистської поведінки. У числі жертв вихідці з Кавказу, Азії та Африки, роми, кримські татари, росіяни та євреї. Ці інциденти іноді пов’язані з проявом насильства, тілесних ушкоджень або навіть смерті. Ми були свідками актів вандалізму щодо українських, російських, кримсько-татарських та єврейських священних місць і символів, а подекуди щодо символів інших національних меншин і етнічних груп.

Ми вважаємо, що реакція влади на ці ксенофобські інциденти не є адекватною, і що повинні бути розроблені та запроваджені спеціальні заходи, спрямовані на запобігання ксенофобії. Під час цих заходів повинні бути враховані конкретні місцеві та регіональні особливості. Усі – івлада, і громадськість – мають зайняти набагато більш активну і безкомпромісну позицію у відношенні до осіб, що розпалюють ворожнечу.

З метою забезпечення максимальної ефективності всіх заходів, ми повинні стежити за випадками ксенофобії і намагатися захистити жертв такої поведінки. Поширення інформації про такі випадки і  публічне їх засудження, а також використання засобів правового захисту жертв, є найважливішими факторами у намаганні знизити ксенофобію в Україні.

У зв’язку зі збільшенням у 2006-2007 роках числа порушень на расовому та етнічному грунті ХПГ запровадила наступні заходи протягом 2008 році: проведення моніторингу «мови ворожнечі» у Криму, Галичині, Києві та Київській області, Полтавській області та Слобожанщині (Харківська та Сумська області), а також моніторингу ксенофобії та расистської поведінки і реакції на неї з боку влади в цих регіонах. Крім того, ХПГ надає правовий захист жертвам ксенофобії та дискримінації за ознакою раси чи етнічного походження, аналізує дії правоохоронних органів, спрямовані на боротьбу з ксенофобією і дискримінацією. Ми працювали разом з двома партнерськими організаціями – Комітет з моніторингу свободи преси в Криму (Сімферополь) і Незалежний культурологічний часопис «Ї» (Львів), які провели моніторинг в своїх регіонах.

Моніторинг передбачав виявлення «мови ворожнечі» в пресі та Інтернеті, а також ксенофобії та расистської поведінки і реакції з боку влади, зокрема правоохоронних органів, у таких випадках. Кожен інцидент, пов’язаний з публікацією «мови ворожнечі» ретельно досліджувався з точки зору конфлікту між свободою висловлювань і забороною на образу на расовому або етнічному грунті. У разі потреби ми зверталися до жертв порушень або до їх сімей, а також органів влади. Після ретельної перевірки, матеріал було оприлюднено через сайт ХПГ, партнерів та ЗМІ.

Якщо жертви ксенофобних дій або «мови ворожнечі» мали бажання шукати сатисфакції і компенсації завданої шкоди, ми надавали їм юридичні консультації, і, за необхідності, юридичне представництво. Ми допомагали скласти позовну заяву, заяву до прокуратури щодо порушення кримінальної справи за статтею 161 Кримінального кодексу тощо.

Протягом року були зібрані статистичні дані про випадки ксенофобії, зафіксовані владою, і реакція останньої, особливо правоохоронних органів, на них. Ми одержали ці дані через інформаційні запити до правоохоронних органів на національному та регіональному рівнях.

Той факт, що іноземні громадяни не впевнені в тому, що скарги на незаконні дії щодо них будуть ретельно вивчені і визнані, пов’язаний з дискримінаційним ставленням до них з боку співробітників правоохоронних органів. Існує, наприклад, проблема етнічного профайлінгу, коли співробітники міліції перевіряють документи, що засвідчують особу, в іноземців та українських громадян з неслов’янською зовнішністю. Наприклад, мешканець м. Харків, В’ячеслав Манукян, пише у своїй заяві до Харківської правозахисної групи:

«Я змушений звернутися до вас з приводу того, що протягом тривалого часу Харківська міліція брутально порушує мої права людини і громадянина, зафіксовані в Конституції, законах, а також у міжнародно-правових документах з прав людини.

Менебез будь-якої причини регулярно зупиняла міліція на міських вулицях і в метро. Оскільки немає ніяких підстав, приводів або причин для систематичної «перевірки моєї особистості», є всі підстави вважати, що така поведінка пов’язана з моїм етнічним походженням, і мім зовнішнмй виглядом. Такі перевірки відбуваються кожного місяця, іноді два чи навіть три рази на місяць. Вони жодного разу нічим не закінчилися, окрім формального пояснення, що здійснюються деякі заходи. У відповідь на одну з моїх скарг мені сказали прямо в письмовій формі, що я був зупинений, тому що мій характерний зовнішній вигляд викликає необхідність у міліції  перевірити «законність мого перебування на українській території і мого громадянства». Незважаючи на мої численні скарги на це расистське поводження з боку поліції, мене, як і раніше, продовжують зупиняти у метро та на вулиці.

Такі перевірки, грунтуються виключно на расових забобонах і, можливо, на незаконних наказах та інструкціях, що спрямовані, наскільки я помітив, конкретно на людей «іноземної» зовнішності, хоча українська нація включає в себе людей усіх національностей.

Я хотів би просити Вас звернути увагу на практику етнічного профайлінгу – незаконні перевірки документів і зупиненню людей виключно на основі етнічних ознак».

ПанМанукян подав цивільний позов проти правоохоронних органів до Харківського Окружного адміністративного суду. На інстанції першого рівню позов було відхилено. Апеляційне провадження триває.

Іноземні громадяни також зв’язувалися з ХПГ по телефону і скаржилися, що поліція регулярного вимагає від них гроші, подарунки тощо. Ці скарги були анонімними оскільки жертви відмовлялися подати необхідні офіційні заяви зі страху перед репресіями. ХПГ провела анонімне анкетування серед іноземних студентів, що навчаються в м. Харкові, результати якого були приголомшливими. З 68 опитаних осіб тільки два ніколи не були зупинені співробітниками міліції, а 49 були затримані, навіть якщо вони мали при собі документи. 34 іноземні студенти, сказали, що вони звільнилися від «пильної уваги» співробітників поліції, тільки заплативши гроші (були названі різні суми, від 20 грн. до 60 доларів), купивши пива або кави, «віддаючи їм» якісь речі тощо. Це означає, що 50% респондентів свідчать: міліціонери застосовували корупційні методи щодо них. Ці шокуючі цифр мають змусити замислитись керівництво правоохоронних органів і, безумовно, вжити відповідних заходів для припинення такої ганебної практики.

Характерно, що переважна більшість опитаних навіть не зверталася до будь-якої влади по допомогу, оскільки вони вважали, що вони її не отримують. І вони мають всі підстави так думати, адже як у випадку з 20 студентами, які скаржилися про те, що вони були незаконно затримані, у своє посольство чи декану свого інституту або в міліцію, вони дійсно не отримали ніякої допомоги.

Результати моніторингу були оприлюднені через веб-сайт ХПГ і наших партнерів.

У 2009 році ми будемо проводити громадські слухання з презентацією результатів моніторингу в Києві, Харкові, Львові та Сімферополі. Крім того ми будемо готувати, видавати і поширювати книги з результатами моніторингу.

Слід зазначити, що ці заходи є частиною більш широкої програми, яка включає в себе аналіз українського законодавства з питань захисту від дискримінації та ксенофобії.


6. ІСТОРІЯ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ І ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Одним з найбільш значущих дій ХПГ в цьому напрямку у 2008 році стало дослідження з правової класифікації Голодомору 1932-1933 років в Україні та на Кубані. Ми підготували аналітичну доповідь у вигляді брошури «Чи можна Голодомор 1932-1933 років в Україні та Кубані класифікувати як геноцид?» українською, російською та англійською мовами.

Крім того опубліковані нові видання 400 примірників книги «Міжнародного словника дисидентів Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР. Україна» (українська частина словника в двох частинах, 1020 сторінок). Вона включає в себе короткий опис дисидентського руху в Україні (близько 30 000 символів), глосарій (37 коротких статей щодо основних понять дисидентського руху в Україні, близько 160 000 знаків), 208 біографій (близько 1 050 000 символів), фото кожної людини і пов’язана з нею бібліографія. У 2008 році всі матеріали були перекладені українською мовою для запланованого видання словника українською та англійською мовами. ХПГ розмістила всі матеріали українською та англійською мовами на сайті http://archive.khpg.org. Крім того, ми продовжували записувати аудіо-інтерв’ю з колишніми дисидентами, що включені до української частини словника, а також людей з їх найближчого оточення. Ми також розшифровували інтерв’ю, погоджували з авторами і викладали їх на сайті. Протягом 2008 року ми записали 64 касети, 90 хвилин кожна. Проінтерв’ювали 38 чоловік. Крім того, ми копіюємо і упорядковуємо відповідні матеріали для нашого архіву. Ці інтерв’ю є базою для підготовки біографій для укладання третьої частини українського словника. Підготовка і видання третьої частини планується в 2009-2010 роках.

Ми також підготували й опублікували книгу видатного дисидента Євгена Грицяка «Норильське повстання» про події 1953 року в Норильському концтаборі українською та російською мовами.

ХПГ готує список українських політичних в’язнів у післясталінський період до 1989 року. До теперішнього часу він налічує близько 3000 імен. Видання книги заплановано на другий квартал 2009 року. Крім того, інша група спогадів і документів була підготовлена ХПГ на основі нашого архіву та інших джерел. Ці видання присвячені опору тоталітарному режиму в СРСР. Ми плануємо наступні публікації:

  • Книга присвячена двом видатним українським лінгвістам В.В. Ганцову та Є. Я. Курило, жертвам сталінського терору; зібрані основні матеріали, стаття Юрія Шереха про важливість їх наукового доробку перекладена з англійської на українську мову;
  • Книга «Записки адвоката” Нелі Немірінської включатиме матеріали про 10 політичних судових процесів, де пані Немірінська представляла інтереси жертв політичних переслідувань;
  • Архівно-слідчі матеріали двох кримінальних справ Генріха Алтуняна в 1969 і 1980 роках у 10 томах, ми набрали всі 10 томів, перевірили текст і підготували макети перших 4-х томів;
  • Книга Інни Мельницької «Український потяг», спогади про насильницьку департацію молоді до Німеччини під час Другої світової війни і про знищення євреїв фашистами в Харкові.

Згідно з нашими планами ці книги будуть опубліковані в 2009-2010 роках.

Матеріали, отримані в рамках програми, були надруковані періодичних виданнях ХПГта інших засобах масової інформації, включаючи всеукраїнські газети, такі як «Дзеркало тижня», «День», «Україна Молода», «Факти» тощо.


7. ПУБЛІКАЦІЇ

З метою подальшого розвитку Української правозахисної мережі та виконуючи функції ресурсного центру, ХПГ продовжує підготовку, друк та розповсюдження різних видань окремо або спільно з іншими партнерами. Постійні учасники мережі направляють інформацію про порушення прав людини та аналітичні матеріали до Харкова, де ця інформація розміщується на нашому веб-сайті http://khpg.org, крім того, вона відбирається для публікації в бюлетенях, що упорядковуються і публікуються як в електронному так і в паперовому форматі. Два рази на місяць виходить бюлетень «Права людини», щомісяця публікується дайджест англійською мовою і щомісяця виходить бюлетень «Права людини. Громадянська освіта». Ми публікуємо інформацію про порушення прав людини та їх первинний аналіз в бюлетені «Права людини». Більш глибокі аналітичні матеріали, результати моніторингу та переклади публікуються в окремих виданнях.

Бюлетені поширюються через список розсилки, серед регіональних правозахисних організацій та інших зацікавлених громадських організацій, центральних та місцевих державних органів, прес-служб політичних партій і рухів, юридичних навчальних закладів, газет та інших засобів масової інформації, а також адвокатів та викладачів середніх шкіл. Крім того, вони розміщуються на сайті ХПГ. Електронна версія розсилається електронною поштою читачам і від них розсилається третім особам. ХПГ також поширює серед користувачів мережі літературу з прав людини. Підготовлені та надруковані нові видання самостійно або у співпраці з іншими організаціями. Було 358 письмових прохань про відправлення таких матеріалів. Ми задовольнили всі запити.

У 2008 році ми підготували, надрукували накладом 1000 примірників і поширили наступні книги:

«Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України – 2005», A5, 536 сторінок;

«Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України – 2006», A5, 496 сторінок;

«Систематизована збірка постанов Європейського суду за статтею 5 Конвенції», А5, 320 стор;

«Право на охорону здоров’я в Україні – 2007», A5, 192 сторінок.

Євген Грицяк «Норильське повстання», A5, 104 сторінок, українською та російською мовами;

«Чи можна кваліфікувати Голодомор 1932-1933 років в Україні та на Кубані як геноцид?», A5, 52 сторінок, українською, російською, англійською мовами.

Крім того, ми опублікували 400 примірників другого видання словника «Хто є хто в дисиденському русі Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР. Україна» (у двох частинах, 1020 сторінок).


8. ФІНАНСОВА ІНФОРМАЦІЯ

На1 січня 2008 ХПГ мала 149 607 грн.

Протягом 2008 року ХПГ отримала вісім грантів, що перелічені у списку нижче. Загалом на суму 240 986 доларів США та 33180 Євро.

Загальний обсяг видатків за 2008 рік склав 12796.630 грн.

31 грудня 2008 залишок склав 25 000 доларів США і 185 456 грн.

 

Список грантів

Назва проекту: Конституційний захист прав людини та вдосконалення механізмів конституційних механізмів судового і парламентського нагляду.

Період фінансування: 04 грудня 2007 року – 31 грудня 2008 року

Вартість проекту: $ 49 995

Донор проекту: Міжнародний фонд «Відродження» (Україна, м. Київ)

Назва проекту: «Інформування та аналіз ситуації з правами людини, і створення проекту Конституції України"

Період фінансування: 1 лютого 2008 року – 31 січня 2009 року

Вартість проекту: $ 46 000

Донор проекту: Національний фонд підтримки демократії (США, Вашингтон)

 

Назва проекту: Розвиток громадських приймалень у правозахисних організаціях

Період фінансування: 1 лютого 2008 року – 31 жовтня 2009 року

Вартість проекту: € 8 320

Донор проекту: Oxfam Novi(Нідерланди) через UHHRU

 

Назва проекту: Кампанія проти ксенофобії та дискримінації в Україні

Період фінансування 17 березня 2008 року – 16 березня 2009 року

Вартість проекту: $ 15 090

Донор проекту: Посольство США в Україні

 

Назва проекту: «Аналіз українського законодавства про свободу інформації і розробка рекомендацій щодо її вдосконалення»

Період фінансування: 2 червня 2008 року – 28 лютого 2009 року

Вартість проекту: $ 24 960

Донор проекту: USAID

 

Назва проекту: Підготовка щорічної доповіді «Права пацієнтів в Україні – 2008"

Період фінансування: 26 березня 2008 – 28 лютого 2009

Вартість проекту: $ 5 000

Донор проекту: Міжнародний фонд «Відродження» (Україна, м. Київ)

 

Назва проекту: «Кампанія проти катувань та поганого поводження в місцях позбавлення волі"

Період фінансування: 1 травня 2008 року – 30 квітня 2009 року

Вартість проекту: $ 99 941

Донор проекту: Інститут відкритого суспільства (Будапешт)

 

Назва проекту: Розвиток національних превентивних механізмів (НПМ) проти катувань і поганого поводження в установах Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань

Період фінансування: 10 квітня 2008 – 5 грудня 2008

Вартість проекту: € 24 860

Донор проекту: Координатор проектів ОБСЄ в Україні (Київ, Україна)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори