MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Коментарі до рішення Печерського Суду з приводу гендерної дискримінаціі

18.06.2010   
Катерина Левченко
Мабуть у різних підходах до визначення дискримінації та меж можливого для керівників держави і полягає одна із відповідей на питання, яке часто лунає - чому Україна, яка є географічною частиною Європи, так далеко від неї?

Ось вона – довгоочікувана ухвала Печерського районного суду щодо дискримінації за ознакою статі, про захист особистого немайнового права на рівність жінок та чоловіків, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди (за справою № 2-2614/2010, суддя Волкова С.Я.).

Привід – висловлювання прем’єр –міністра України М.Я.Азарова – «не жіноча справа проводити реформи», оприлюднене 19 березня 2010 року в Дніпропетровську (http://unian.net/ukr/news/news-368344.html).

Аргументи з мого боку, боку позивача – цей вислів є дискримінаційним, він порушує низку прав, які сформульовані в Конституції України, законах України, в тому числі – Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок», в ратифікованих Україною міжнародних документах з прав людини тощо. Він може кваліфікуватися як дискримінація, визначення якої надано в статті 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», оскільки: виражає розрізнення та виняток за ознакою статі, спрямований на обмеження, а також  унеможливлює визнання,  користування  чи  здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків. Мої аргументи детально викладені у статті «Чому я подала в суд на прем’єра  Азарова» (http://pravda.com.ua/columns/2010/04/1/4904154 ).

Оцінка дій з боку відповідача, чиї інтереси представляє Міністерство юстиції – вислів М.Я.Азарова – є не дискримінацією, а свободою слова та думки. Аргументи – та ж Конституція України, закони України і ратифіковані Україною міжнародні документи в галузі прав людини.

Що ж вирішив суд? Суд вирішив, що прав відповідач, який може говорити що завгодно, висловлюючи свою власну думку.

Майже в ті ж самі дні з іншого приводу і в іншій країні також були судові слухання. У Франції розглядалася справа Міністра внутрішніх справ Бріса Ортефе, пов’язана із його дискримінаційним расистським висловом на адресу французів арабського походження (http://korrespondent.net/world/1083170 ). Він сказав – «Коли він (араб) один – то нормально, коли їх багато – починаються проблеми».

Рішення французького суду – визнати вислів міністра расистським та зобов’язати його сплатити 2000 євро штрафу на користь громадського руху проти расизму, яке й подало на нього в суд. Міністр готує апеляцію.

В українській ситуації суд не побачив дискримінаційних виявів у вислові прем’єр міністра. Але справа продовжується. На відміну від Франції, апеляція надіслана з боку позивача.

Тож мабуть у різних підходах до визначення дискримінації та меж можливого для керівників держави і полягає одна із відповідей на питання, яке часто лунає  - чому Україна, яка є географічною частиною Європи, так далеко від неї?

 

5 червня 2010 р.

 Поділитися