пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201017
30.06.2010 | Інна Сухорукова

«Дорога в нікуди»

   

Ознака останніх місяців нашого буття, особливо буття харків’ян – це повне, зухвале нехтування усіма правами та свободами громадян.

Цього можна було очікувати, але все ж таки реальність виявилася значно гіршою за найпесимістичні очікування. Здається, Харків зайнятий знов, як у 1941 році, окупантами, для яких мешканці Харкова, громадяни України – просто є ворогами апріорі.

Гітлер теж починав із штурмових загонів, які діяли всупереч законодавству, а потім, після приходу до влади штурмовики подавляли усякий спротив  ще й за допомогою поліції.

На такі сумні думки наводить все, що відбувається у Харкові навколо парку Горького, де місцева влада без громадських слухань, проведених згідно із законом, без законним чином оприлюднених документів, і головне - всупереч бажанню більшості харків’ян, вирішила побудувати дорогу, яка з’єднує вулиці Сумську та Новгородську, перетинаючи відому на все СНД дитячу залізницю, якій нещодавно виповнилося 75 років, яка є історичним пам’ятником міста і учбовою базою для майбутніх залізничників. Проведена таким чином дорога загрожує дитячій залізниці, бо всі ми знаємо, скільки аварій трапляється на залізничних переїздах, і самому парку – справжнім легеням Нагірного району Харкова. А вирубка здорових майже столітніх дерев взагалі є злочином проти харків’ян і проти природи. Захистити парк від незаконної вирубки зібралися небайдужі громадяни Харкова – екологи, «зелені», абсолютно аполітичні люди, яким не байдуже майбутнє міста, які турбуються, чим будуть дихати наші діти.

Проти них, як проти справжніх ворогів, місцева влада  кинула «штурмові загони» - так звану муніципальну охорону – молодиків спортивного вигляду в чорному форменому одязі, серед яких були впізнані охоронці казино та нічних клубів.

Ці молодики били та відштовхували від дерев, валили на землю захисників лісу, серед яких були і молоді люди, навіть неповнолітні, і жінки різного віку. Вони виривали камери у журналістів, відштовхували їх, хапали мікрофони і кидали на відстань. А міліція спокійно спостерігала за всім цим і не втручалася. А щоб неповадно було – затримувала саме тих, кого били молодики, відправляла їх до Дзержинського райвідділу міліції, складала протоколи про затримання. Під час розгляду цих справ в суді деякі з цих протоколів були визнані такими, що складені з помилками і не можуть бути використані для розгляду справи. На жаль, більшість суддів, які розглядали ці справи теж не помітила того, що на громадян був скоєний напад невідомих «штурмовиків» у чорному, які мали бейджики «Муніціпальна охорона». Бейджики були просто надруковані на принтері, і їх міг начепити будь хто. Молодики в чорному нікому не представлялися і ніяких посвідчень у них не було. А навіть якби були?

Це не давало права правоохоронним органам міста не помічати дикунського, варварського порушення прав громадян. Про яку правову державу може йти мова, як європейські та американські політики, громадські діячі можуть співпрацювати з сучасною владою України, яка порушує і міжнародні конвенції, і права власних громадян – мешканців Харкова?

Серед суддів, які розглядали справи стосовно цих інцидентів у парку Горького, особливою жорстокістю  «відзначився» суддя Дзержинського районного суду С.Лазюк. Він визначив покарання учасникам мирних протестів в парку – Денису Чернезі та Андрію Єварницькому – 15 діб адміністративного арешту. По повній програмі призначив покарання мирним, тихим хлопцям – захисникам лісу, яким викручували руки молодики у чорному. Суддя не звернув уваги на те, що свідки-міліціянти плуталися в своїх свідченнях, тоді як  аргументи захисту були проігноровані. За словами адвоката, на відео, де показана затримка одного з активістів, видно, що нікого з так званих «свідків» на місці події не було.

Тепер імена Дениса Чернеги та Андрія Єварницького стануть для української влади знаковими. Адже Міжнародна Амністія визнала їх в’язнями сумління. Через таке рішення до України можуть бути застосовані санкції з боку ООН та Ради Європи.

18 червня апеляційний суд Харківської області, своїм рішенням скоротив відбування адміністративного арешту двом активістам «Зеленого фронту» Денисові Чернезі й Андрію Єварницькому з 15 до 9 діб адміністративного арешту.

Судді Дзержинського районного суду Слободин та Гайдук, розглядаючи ці справи про «злісну непокору владі» та адміністративні затримання, взагалі закрили справи. Розглядаючи справу ураїнської письменниці Валентини Овід, яку теж було затримано 26 травня,  суддя того ж суду Григорьєва винесла усне попередження. Інші судді Дзержинського суду обмежилися адміністративними штрафами.

І це, зважаючи на тиск, який чинився на суддів з боку міської влади, дає підстави вважати цих суддів достойними свого звання.

Але ситуація, в яку харківська міська влада за потуранням центральної влади, ставить правоохоронців і суддів, дуже нагадує 1933 рік в Німеччині.

І Європі, і Америці варто замислитися на цим. Бо потім може бути пізно…

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори