пошук  
версія для друку
05.08.2010 | Володимир Крушельницький
джерело: www.rivnepost.rv.ua

Б’ють не по паспорту...

   

Рівненські міліціонери спровокували міжнародний скандал. Під час операції «Нелегал» у кафе «Райський сад» вони безпідставно затримали двох азербайджанців, які цілком легально перебували в Україні, гостюючи у батька. Іноземці поскаржились президентам України та Азербайджану, в посольство та в правоохоронні органи. Гості стверджують, що у міськвідділі міліції на вул. Пушкіна їх били і принижували. Того ж дня у тому ж кафе рівненські міліціонери за нелегалів сприйняли й керівників компанії «Азеркорп-Автобан», яка будує об’їзну навколо Рівного.

 

”Правоохоронці перевірили ринок Дикого», — так повідомила прес-служба обласного управління внутрішніх справ про спільний рейд 30 липня кількох підрозділів міліції Рівного з метою виявлення осіб, які порушують правила перебування іноземців на території України. Далі йшлося про те, що було складено два адмінпротоколи на чоловіків, які торгували на ринку без дозволу на працевлаштування в Україні та не зверталися у відповідні органи для їхнього отримання. А також що правоохоронці виявили азербайджанця, який нелегально проживає на території України та ще й не має паспорта.

Як стало відомо «РВ», лаконічне міліцейське повідомлення мало відображає справжній масштаб і перебіг спецоперації, проведеної того дня. Про те, кого і як ловили та перевіряли правоохоронці, розповідають окремі з учасників цих подій.

Мурсал Рамазанов, власник кафе «Райський сад»:

— Проживаю в Рівному вже 20 років, маю українське громадянство, тут працюю, одружився. Але й зі своєю колишньою сім’єю зберіг нормальні стосунки. До мене на два тижні приїхали з Азербайджану в гості мої сини, 21-річний Фуад та 23-річний Фарид. Вони відслужили в армії, поновились на навчання в інститутах — один вчиться на економіста, другий — на юриста, і вирішили мене провідати. Хлопці насправді хороші, не курять і взагалі спиртного не вживають, а тому мені дуже боляче за те, що їм довелося пережити в Рівному.

Коли вони приїхали повечеряти в моє кафе, їх на вулиці окликнули троє чоловіків у цивільному та сказали, щоб пред’явили документи. Хлопці відповіли, що документи в машині, яка стоїть за кілька метрів і що в кафе — їхній батько. Проте на це їм грубо, з матюками зауважили, що батько нікого не цікавить, а паспорти повинні бути в кишені. Їх силоміць посадили в машину і повезли. Працівники, які це бачили, одразу ж розповіли мені, що хлопців повезли на темно-сірому Мерседесі з номерами ВК 4720 АС. Я одразу ж поїхав у міськвідділ на вулицю Пушкіна, але в черговій частині відповіли, що моїх синів у них немає, а номери авто, які я вказав, начебто взагалі зареєстровані за якимсь мікроавтобусом.

Я вже хотів писати заяву про викрадення Фарида та Фуада, але мені сказали зачекати, а через годину зізналися, що хлопці таки в них, і попросили привезти їхні паспорти. Але й після того, як я привіз паспорти, синів ще три години тримали в міліції. Чи не для того, щоб вони прийшли до тями від отриманих побоїв і знущань?!

Зі слів синів, у міськвідділі їх завели на другий поверх, у кабінети карного розшуку. Обзивали «чорномазими» та казали, що начебто їм, ісламістам, не місце в Рівному. Погрожували підкинути наркотики та періодично били по голові та спині. Зрештою переписали з їхнього телефону всі номери, сімейні фото та відео. Це якщо коротко. Детальніше ж про все сини описали в своїй скарзі, яку відправили на ім’я президентів України та Азербайджану, міністра МВС України, посла Азербайджану в Україні, уповноваженого ВРУ з прав людини, а також голови облдержадміністрації, прокурора Рівненщини, начальників обласних управлінь МВС та в СБУ. У ній вони просять провести перевірку викладених фактів і притягнути до кримінальної відповідальності працівників карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ.

Михайло Добоні, заступник головного інженера-резидента фірми «Egis BCEOM» (Франція), яка здійснює нагляд за реконструкцією дороги Київ-Чоп:

— Наш працівник, головний спеціаліст по мостах киянин Олександр Панченко виконав свою роботу, в нього закінчився контракт і він запросив нас — колег з французької фірми, а також весь інженерний склад і керівництво азербайджанської фірми на вечерю у кафе «Райський сад», власником якого є азербайджанець.

Вечеря відбувалася у спокійній обстановці, нам вже мали подавати шашлик, коли у залу зайшло двоє молодиків у цивільному у супроводі двох міліціонерів у формі спецпідрозділу «Беркут». Підійшовши до нас, вони почали вимагати, щоб всі смугляві, тобто азербайджанці, в тому числі директор українського представництва «Азеркорп-Автобан» Магомед Мансуров, керівник проекту робіт, які виконує ця фірма, Фікрет Наджафов та інші провідні інженери негайно вийшли з ними на вулицю. На запитання, чому саме ці люди повинні виходити з-за столу, а не, скажімо, хтось із присутніх українців, що це за дискримінація така, пролунало: «У нас відпрацювання міста, ми перевіряємо документи у всіх «осіб кавказької національності», отож чому вони тут?». Кажемо, що люди перебувають і працюють в Україні на цілком законних підставах, що всі необхідні документи є і їх можна перевірити, а якщо у правоохоронців є якісь сумніви, то нехай наступного дня під’їдуть в наш офіс і там все з’ясуємо. «Відпрацювання сьогодні, отже, сьогодні й мусимо все з’ясовувати, бо шукаємо злочинців і нелегалів», — почули у відповідь.

Суперечка продовжилась на вулиці й тривала майже годину. І хоча зрештою міліціонери таки визнали, що наші азербайджанські колеги ніякі не злочинці, а інженери, настрій у всіх був зіпсований, ми почувались як обпльовані, товариська вечірка звелась нанівець. Бо ж якщо і була в них потреба перевірити документи в азербайджанців, то можна було зробити це ввічливо. Скажімо, поцікавитись, хто старший, переписати всіх, хто сидів за столом, в кого були документи — перевірити на місці, а якщо хтось і не взяв їх з собою в кафе, то ми б негайно привезли їх машиною. Натомість силовики намагалися змусити всіх азербайджанців їхати з ними у міськвідділ. А ця брутальність? Коли люди кажуть, що вони не бандюги, а інженери, які будують у нас дороги, а їм міліціонер у відповідь насмішливо: «То й радійте, що ви в Україні, у нас демократія. Бо, скажімо, в Росії ви б вже давно обличчям до асфальту лежали, з руками за спиною в наручниках».

Мамед Мамедов, власник кафе «Шашлична» на вулиці Млинівській:

— Зі своїх 52 років я 30 років проживаю в Рівному, давно є громадянином України. Тут навчався, працюю, тут одружився і виховуємо вже дітей-підлітків. Ці постійні перевірки, які чи не щомісяця трапляються, набридли і дуже принизливі для мене і моєї сім’ї. Адже ніколи не мав проблем із законом, завжди веду себе як добропорядний громадянин…

Минулої п’ятниці правоохоронці заїхали до мене на роботу в кафе. Запитали про документи, а коли я сказав, що при собі маю тільки посвідчення водія, а паспорт десь у машині, то змусили їхати з ними у міськвідділ міліції на вулиці Пушкіна. Там передусім переписали всі номери телефонів з мого мобільного, сказали, що для того, щоб побачити, з ким я спілкуюся, чи не числиться хтось з цих людей у їхній базі з розшуку. Потім довго перевіряли по комп’ютеру те, що я про себе розповів. Коли ж мене відпустили, я про всяк випадок вже сам повернувся до них з паспортом, щоб довести, що я — це я і живу в Рівному давно і законно.

Від редакції: В.о. начальника Рівненського міськвідділу внутрішніх справ Сергій Гандзелевський заперечує, що правоохоронці перевищили службові повноваження чи образили чимось Фарида та Фауда Рамазанових. А доставляли в міськвідділ тільки, мовляв, тому, що в них при собі не було документів. Щодо скарг, то, за словами правоохоронця, він ще не бачив жодної з них, і від жодної з осіб, які потрапили в поле зору міліціонерів під час їхнього рейду. Тому зможе прокоментувати щось лише тоді, коли буде скарга, буде по ній проведена перевірка і будуть результати.

Тим часом начальник кримінальної міліції області Василь Забейда повідомив кореспонденту «РВ», що заява від Рамазанових таки надійшла в УМВСУ і по ній обов’язково проведуть внутрішнє розслідування, і якщо дійсно будуть винні — їх покарають.

 

Записав Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ.

"РІвсне вечірнє, №55, 5-8-2010

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори