MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

За втаємничення інформації Кучмою та Ющенком відповідатиме Янукович

09.08.2010   
Георгій Кобзар

У жодному з українських законів не йде мова про обмежувальні грифи «Опублікуванню не підлягає» та «Не для друку», що протиправно використовувалися попередніми Президентами України.

У рамках широкої громадської кампанії «Для друку», організованої Харківською правозахисною групою, 5 травня 2005 р. Юрій Чумак, як журналіст бюлетеня ХПГ «Права людини» звернувся з інформаційним запитом до Президента України Віктора Ющенка з проханням надати таку інформацію:

1) назви і вихідні дані (номер і дату) указів Президента, які мали обмежувальні грифи.;

2) перелік указів, які в результаті перегляду отримали гриф «Для службового користування» і указів, з яких обмежувальні грифи були зняті;

3) назви і вихідні дані (номер і дату) указів Президента, виданих Президентом Леонідом Кучмою, що мали обмежувальні грифи – для вирішення питання щодо запиту текстів окремих указів з їхнього числа.

11 травня 2005 р. Секретаріат Президента отримав цей запит.

11 липня 2005 р., так і не дочекавшись відповіді на запит, правозахисник подав скаргу на Президента до Печерського районного суду м. Києва. Вимоги скарги були такими:

1) визнати неправомірною бездіяльність Президента України, що виявилася в ненаданні відповіді на запит;

2) зобов’язати Президента України дати обґрунтовану відповідь на запит, задовольнивши інформаційний запит;

3) стягнути з Президента України мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Три рази Юрій Чумак викликався до Печерського суду м. Києва, але 15.09.2005, 05.10.2005 та 24.11.2005 судові засідання так і не відбулися, тому що судді терміново виїжджали на конференцію, хворіли, змінювався склад суду…

21 грудня 2005 р. Печерський районний суд м. Києва своєю ухвалою, за клопотанням представника відповідача, переніс розгляд справи за місцем проживання позивача – до Чугуївського міського суду Харківської області.

1 червня 2006 р. Секретаріат Президента нарешті відправив Ю. Чумаку лист, в якому приносилися вибачення за затримку з наданням відповіді, що сталася «з технічних причин», і фактично відмовлялося в наданні інформації, посилаючись на те, що для ознайомлення з нормативно-правовими актами, виданими з обмежувальними грифами, «необхідно мати відповідний допуск». Втім, к опію цього листа правозахисник отримав у суді 05.06.2006, а сам лист – ще через кілька днів.

5 червня 2006 р. Чугуївський міський суд Харківської області прийняв «соломонове рішення» – задовольнив позов журналіста ХПГ частково:

- Визнав неправомірною бездіяльність Президента України в частині несвоєчасного надання відповіді на інформаційний запит Чумака Юрія Володимировича від 05.05.2005 року;

- Судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. зобов’язав стягнути з Державного бюджету України на користь Чумака Юрія Володимировича.

В решті частині вимоги були залишені без задоволення, тобто суд так і не зобов’язав державу в особі Президента розсекретити незаконно втаємничену інформацію.

3 липня 2006 р. Юрій Чумак звернувся до Чугуївського міського суду з адміністративним позовом до Президента України про визнання дії (відмови у наданні інформації) протиправною. А 5 вересня 2006 р. був поданий уточнений позов з вимогами:

1) визнати лист Секретаріату Президента України № 03-02/765 від 01.06.2006 відмовою у наданні інформації на інформаційний запит від 05.05.2005 р.;

2) визнати протиправною дію відповідача – відмову у наданні інформації на інформаційний запит від 05.05.2005 р.;

3) зобов’язати Президента України надати інформацію, запитувану у вищезгаданому запиті.

31 жовтня 2006 р. Чугуївський міський суд Харківської області ухвалив: справу за адміністративним позовом Чумака Ю.В. до Президента України Ющенка В.А. провадженням закрити.

7 грудня 2006 р. Апеляційний суд Харківської області, розглянувши апеляційну скаргу Чумака Ю.В. на постанову Чугуївського міського суду про закриття справи, скасував постанову від 31.10.2006 р. і направив справу на розгляд того ж суду в іншому складі.

Але справа помилково (?) була вислана до Червонозаводського районного суду м. Харкова. Лише 4 січня 2007 р. її нарешті надіслали до Чугуївського міського суду.

Зважаючи на те, що на той час уряд України очолював політичний конкурент Президента Ющенка – Віктор Янукович, Ю. Чумак вирішив здійснити «обхідний маневр». Однак, додаткове звернення від 30 березня 2007 р. з інформаційним запитом до Міністерства юстиції України з проханням про надання інформації про назви та вихідні дані (номер і дату) Указів Президента України, що мали обмежувальні грифи («Опублікуванню не підлягає» та «Не для друку»), а також переліку указів, з яких обмежувальні грифи було знято, теж увінчалося відмовою в наданні інформації.

Протягом 2007 р. розгляд справи у Чугуївському міському суді багато разів переносився. У зв’язку з тим, що не з’являвся представник відповідача або змінювався склад суду. І неодноразово – за мотивуванням «сторони до суду не з’явилися», хоча позивача у цих випадках належним чином про засідання не повідомляли. 18 жовтня 2007 р. Ю. Чумак написав заяву до суду про необхідність забезпечення належного повідомлення позивача про проведення судових засідань.

Після цього справа зрушила з місця. 9 листопада 2007 р. Чугуївський міський суд прийшов до висновку, що інформація, яку запитував Чумак Ю.В., не є інформацією, що стосується конкретно нього, а тому не стосується реалізації ним своїх прав та інтересів, і вимога позивача про надання інформації, що не стосується конкретно його інтересів, є безпідставною.

Судом було прийнято рішення про відмову в задоволенні позову повністю. 30 листопада того ж року журналіст подав до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Чугуївського міського суду від 09.11.2007.

20 березня 2008 р. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалив залишити апеляційну скаргу Чумака Ю.В. на рішення Чугуївського міського суду від 09.11.2007 без задоволення, а саме рішення – без змін.

21 квітня 2008 р. наполегливий правозахисник подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив:

1) скасувати постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 09.11.2007 р. і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 р. у справі за позовом Чумака Юрія Володимировича до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання його дії (відмови у наданні інформації) протиправною;

2) прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

2 грудня 2008 р. Ю. Чумак звернувся до Вищого адміністративного суду України з листом, в якому вказував, що з моменту подачі касаційної скарги пройшло вже більше 7 місяців, жодної інформації про хід розгляду справи або його результати він не отримував, і просив надати повну і всебічну інформацію про стан розгляду касаційної скарги.

23 грудня 2008 р. ВАСУ направив відповідь, в якій повідомлялося, що касаційна скарга зареєстрована і в порядку черговості буде передана судді-доповідачу для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Але лише 8 травня 2009 р. Вищий адміністративний суд України ухвалив відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Чумака Ю.В.

14 жовтня 2009 р. ВАСУ постановив: касаційну скаргу Чумака Юрія Володимировича відхилити, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 9 листопада 2007 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року залишити без змін.

Тому, вичерпавши всі засоби правового захисту в Україні, Юрій Чумак 12 квітня 2010 р. звернувся із короткою скаргою до Європейського суду з прав людини, а 22 червня подав повну скаргу.

У ній він зазначив, що відмова у наданні інформації за запитом журналіста і рішення українських судів, які підтверджують цю відмову, порушують право на отримання інформації, яка становить суспільний інтерес. Це є порушенням статті 10 Європейської Конвенції, в якій зазначено, що свобода вираження поглядів включає свободу одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод може підлягати обмеженням, які встановлені законом. У жодному з українських законів не йде мова про обмежувальні грифи «Опублікуванню не підлягає» та «Не для друку», що протиправно використовувалися попередніми Президентами України.

Хоча навіть Міністерство юстиції України у своєму листі № С-32705-22 від 21 січня 2006 р. на ім’я члена Харківської правозахисної групи Олександра Северина визнало, що «надання нормативно-правовим актам грифів обмеженого доступу, не передбачених законодавством, є порушенням прав громадян на доступ до правової інформації».

І голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко вважає практику засекречування документів, прихованих від широкого доступу під неправомірними обмежувальними грифами, незаконною.

За даним порушенням є й прецедентне рішення Європейського Суду від 14 квітня 2009 р. у справі Társaság a Szabadságjogokért v. Hungary (№ 37374/05), яким визнано, що діюча в публічному інтересі неурядова організація має, відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини, право доступу до інформації, а відмова у наданні інформації становить порушення її прав.

Також, на думку Ю. Чумака, мало місце й порушення статті 6 § 1 відносно тривалості процедур. Оскільки у країнські суди різних інстанцій розглядали спір про неподання інформації Президентом з 11 липня 2005 р. по 14 жовтня 2009, тобто 4 роки і 3 місяці, держава Україна не забезпечила розгляд справи в розумний строк, і тим самим порушило статтю 6 § 1 Конвенції.

6 серпня 2010 р. з Європейського суду на адресу Юрія Чумака надійшов лист, в якому повідомлялося про отримання заповненого формуляра скарги від 22 червня 2010 р. й те, що «суд розгляне скаргу на основі наданої інформації та документів, як тільки це буде можливо».

Отже, справа зараз перебуває фактично на стадії очікування (див. «Стадия ожидания» ).

Виходить, що відповідати в Європейському суді за незаконне втаємничення інформації Кучмою та Ющенком доведеться Україні на чолі з Януковичем.

Для довідки:

Видання актів під незаконними грифами Президентами України.

Кравчук – 120, Кучма – 894, Ющенко – 44. Всього – 1058, з них 1056 – з позначкою «Опублікуванню не підлягає», 2 – «Не для друку».

У 2008 році під тиском широкої громадської кампанії «Для друку» Міністерство юстиції зняло позначку «Опублікуванню не підлягає» з 36 актів Президента України, з 1 акта було знято незаконну позначку та надано гриф «Для службового користування».

У 2009 року незаконні позначки «Опублікуванню не підлягає» було знято з 628 Указів Президента України та зі 190 розпоряджень Президента України.

Отже, понад 200 указів та розпоряджень Президентів досі залишаються незаконно втаємниченими. Серед них – укази, видані наприкінці 2004 р., які, на думку деяких експертів, досі приховують політичні домовленості щодо індульгенцій основним провідникам кучмівського режиму.

Див. також:

Укази Президента «Не для друку» опублікуванню не підлягають!

Спитати можна лиш про себе

Визнати відмову відмовою? – Відмовити!

Аналогічне – не однакове

Ця «музика» буде вічною?

Журналіст виграв у Ющенка три гривні

В одну річку не можна увійти двічі. В одному суді не можна виграти дві справи?

Справедливість є, інформації - немає

Чи існує в Україні право на доступ до інформації?

 Поділитися