пошук  
версія для друку
17.08.2010 | Володимир Батчаєв

Про циган і «мусорів»

   

8 грудня 1938 року один з головних військових злочинців нацистської Німеччини рейхсфюрер СС, а за сумісництвом кат і мракобіс Генріх Гіммлер підписав циркуляр «Про боротьбу з циганською напастю». Саме з нього почалось тотальне переслідування і знищення ромів по всій Європі з повним використанням можливостей державної репресивної машини, із залученням до такої страшної роботи поліції, чиновницького апарату, ідеологів та науковців. У циркулярі, де роми визнавались «асоціальним елементом», з німецькою педантичністю та скрупульозністю обґрунтовувалась необхідність «урегулювання циганського питання виходячи з расових міркувань».

«Охоронці порядку постійно закликають громадян не вступати у будь-які контакти з циганами, адже майже кожна така розмова закінчується шахрайством. Будьте пильними, коли до вашої оселі просяться зайти цигани під різними приводами: напитися води, перепеленати дитя, попросити харчів або одягу. Поки чуйні та добрі люди йдуть шукати щось для нібито знедолених, шахраї вже починають господарювати у помешканні, беручи все, що має хоч якусь цінність… Здебільшого цигани обирають собі за жертв довірливих і простодушних громадян, яким легко навіяти власну думку… Тому не варто впускати до своїх помешкань осіб циганської національності. Нізащо не встановлюйте з ними контакт. Не реагуйте на будь-які їхні прохання».

Ні, ви помиляєтесь, це не виписка із нелюдського циркуляру, виданого засновником концтаборів за часів торжества коричневої чуми. Це сьогодення, і цитата взята із статті, розміщеної 23 квітня 2010 року на офіційному сайті МВС України під заголовком «Шість способів позбутися своїх грошей. Спосіб третій: добрі та нещасні роми в хаті».

Я не хочу проводити паралелей і мені не приємні популярні нині зіставлення «МІЛІЦІЯ – СС», але коли я прочитав цей матеріал, він вразив мене своїм цинізмом і опік свідомість навіть на генетичному рівні. Мабуть тому, що колись Радянська влада спочатку урочисто поховала мого діда на Пагорбі слави, а через декілька років безжально депортувала його дванадцятирічного сина – мого батька у Киргизію тільки за те, що він був карачаївцем. Депортувала разом зі всім нечисельним карачаївським народом, депортувала всього за дві години в ніч на 2 листопада 1943 року

Я розумію, що люди, які помістили на головний міліцейський сайт цей відверто расистський матеріал, напевно прагнули попередити та застерегти інших від дій шахраїв і аферистів. Бажали, як краще, а вийшло… До речі, тільки у 2010 році на сайті МВС опубліковано ще 9 подібних негативних матеріалів про представників ромської спільноти, але все-таки я сподіваюсь, що не з наміром виховання ненависті до ромів. Не хочеться у таке вірити. Імовірно це просто питання дефіциту культури, виховання, зрештою, правових знань. Але ж міліція, зневажливо і презирливо написавши про весь циганський народ, як про націю злочинців і розмістивши подібну сентенцію на своєму офіційному сайті, фактично сама скоїла злочин, відповідальність за який передбачена статтею 161 Кримінального кодексу України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань». Саме відповідно до цієї статті, розміщений на сайті МВС «антициганський» матеріал можливо кваліфікувати, як «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності». І карається такий вчинок службової особи досить суворо – штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У світі, який ми благоговійно називаємо цивілізованим, така правова безграмотність може дорого коштувати, як окремим посадовцям, так і всьому відомству в цілому. Там вважається неприпустимим використання владою так званої “hate speech” – мови ворожнечі, оскільки у Європі добре пам’ятають, що саме з неї почались факельні ходи, гетто, концтабори та газові камери. Минуле їх жорстоко навчило, і вони засвоїли урок. А ми чомусь забули, як переслідувався і знищувався за етнічною ознакою наш народ, як під час операції «Вісла» у 1947 році польська влада застосувала до українців «принцип колективної відповідальності» за дії УПА та примусово переселила з батьківських домівок понад 150 тисяч українців (30 тисяч наших співвітчизників при цьому загинуло).

Сьогодні в Україні все так змішалося і переплуталося, що іноді побоюєшся за свій здоровий глузд: комуністи будують світле майбутнє у коаліції з олігархами, знищення парків пояснюється турботою про людей, а заборона мітингів вважається досягненням демократії, підвищення пенсійного віку вкрай необхідне для покращення життя вже сьогодні, а постійне передрукування підручників історії розглядається як спосіб об’єднання нації. І розміщення на міліцейському сайті принизливого для цілого етносу матеріалу – з тієї ж ярмарки божевілля, оскільки лише за два місяці перед цим правоохоронне відомство затвердило наказом… «План заходів МВС України щодо протидії расизму та ксенофобії на період до 2012 року». На мою думку це кращий індикатор розбалансованості системи органів внутрішніх справ.

Але і у цьому безладді одна річ залишається незмінною: якщо ти розмовляєш мовою ворожнечі – то обов’язково почуєш її у відповідь, якщо чіпляєш ярлики на когось – не дивуйся, коли такий ярлик з’явиться в тебе на спині. «Не вір лягавим», «Всі мусора однакові», «Ментовські відморозки», «Краще мати дочку повію, ніж сина міліціонера» – це та ж сама “hate speech”, безглузда і бридка мова приниження і зневаги щодо окремої групи людей. Одна відмінність: їх сортирують і узагальнюють вже не за етнічною, а за професійною ознакою. І стосовно громадської думки… Думаю, після проведення серед українців опитування «Хто частіше трусить ваші гаманці – цигани чи кочове плем’я ДАІ?» міліція отримала би цікаві для себе результати.

Ми мріємо про інтеграцію і наполегливо стукаємо у двері Європи, запевняючи у своїй готовності жити за встановленими там правилами. Але при цьому вперто не чуємо цілий народ, який вже тривалий час намагається достукатися до нас та розповісти про свої біди і проблеми. Можливо, саме в цьому, а не в етнічних особливостях, причина загострення злочинності у ромській спільноті?

Стаття 5 Закону України «Про міліцію» зобов’язує кожного міліціонера бути толерантним. Але примусити до цього неможливо, проте можливо навчити. Сподіваюсь, відтак керівники МВС зрозуміють, що толерантність – це не тільки показова готовність до обговорення неприпустимості расизму і ксенофобії на зустрічах з Послом ОБСЄ в Україні, а і реальні кроки назустріч тим національним меншинам, що живуть поряд. І можливо почати з офіціального сайту правоохоронного відомства – убрати ганебну статтю і подібні їй матеріали. А після цього публічно вибачитись перед ромським народом. Є за що.

Володимир Батчаєв,
голова правління Черкаського центру моніторингу дотримання прав людини

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори