пошук  
версія для друку
27.08.2010 | Н.Коваленко, Н. Шерстюк
джерело: www.radiosvoboda.org

У психоневрологічних інтернатах порушують права людини

   

Підопічні українських психіатричних установ систематично зазнають порушень своїх прав, зазначають представники громадської організації «Комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією». Йдеться про побиття, примусову працю, застосування заборонених медичних препаратів. Нещодавно правоохоронні органи порушили кримінальну справу за фактом побиття, що призвело до смерті одного з підопічних психоневрологічного інтернату на Одещині. І це не перший випадок жорстокого поводження з психічнохворими, кажуть правозахисники. Чи можна змінити умови утримання в психіатричних закладах? Що необхідно для цього зробити?

Українська психіатрична система залишається, як і за часів СРСР, каральною.У психіатричних закладах людям продовжують колоти вже заборонені препарати. До того ж, частина цих пацієнтів можуть перебувати поза стінами спецустанов, за словами Тетяни Яблонської, юриста Українсько-американського бюро захисту прав людини.
«Багато з цих людей могли б жити самостійно, під наглядом психолога або психіатра. А у нас інвалідизація всіх категорій пацієнтів іде від такого утримання. Це починається з дитинства, коли дітей визнають психічнохворими, де могла бути специфічна підготовка дітей. Батьки не в змозі чи помирають, і з’являються невідомі опікуни», – зауважила юрист.
Смерть пацієнта психоневрологічного інтернату на Одещині – кричущий випадок
Смерть психічнохворого у Новосавицькому психоневрологічному будинку-інтернаті так і залишилася б прихованою від громадськості, якби не телефонний дзвінок одного з підопічних закладу, зазначає Олексій Косарєв, голова громадської організації «Комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією». Не так давно правозахисники купили пацієнтам мобільні телефони, і тепер мають можливість отримувати інформацію із цієї закритої установи, повідомив Олексій Косарєв.
«Коли ми туди приїхали, перша людина, яку ми зустріли, була директор інтернату. Ми попросили показати труп людини, яку вбили. Вона сказала: вбивства не було, хто вам таке сказав, була бійка і все. Ми вже подумали, що нас дезінформували. Але ми спілкувалися з іншими пацієнтами, зрозуміли, що від нас приховують щось. Я запитав тоді у чергового лікаря прямо: а чому труп уже на цвинтарі? Чому не провели експертизу? Він онімів», – розповів Олексій Косарєв.
Керівництво інтернату будь-які звинувачення відкидає. Лікар Георгій Ткачук взагалі, як він каже, не знав, що у подібних випадках необхідно повідомити правоохоронні органи. «Я не знав таких нюансів. Я не знав, що треба повідомити міліцію. Я не маю ніяких інструкцій. Зараз молоді лікарі вже знають, що після таких побоїв треба повідомляти міліцію», - сказав лікар.
Правоохоронці порушили дві кримінальні справи: за фактом побиття, що призвело до смерті, і за приховання злочину. Втім, смерть пацієнта – це вже кричущий випадок, будні спецінтернатів – це важка праця і побиття, продовжує Олексій Косарєв. «Їх вивозять у поля. Вони взагалі не повинні працювати. Держава їм платить пенсію. Пацієнтів б’ють, колють забороненими препаратами, утримають як тварин», - зазначив він.
«Умов для життя практично ніяких там немає»
В одній палаті Новосавицького психоневрологічного будинку-інтернаті можуть жити до 30 осіб, додає заступник голови Олександр Гладкий, заступник голови громадської організації «Комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією». Матраци на ліжках настільки тонкі, що їх можна зібгати однією рукою, каже він.
«У цьому інтернаті є своє підсобне господарство, де вони вирощують курей, свиней, корів і т. д., але самі ж пацієнти інтернату кажуть, що м’ясо вони їдять доволі рідко. Умов для життя практично ніяких там немає. Ми побачили антисанітарію. Вони там ходять брудні, їх вигулюють незрозуміло як», - розповів Олександр Гладкий.
Пацієнти інтернату зранку до обіду гуляють під розпеченим сонцем в «садочку», де є максимум десяток дерев і витоптана земля, говорить Олександр Гладкий. За його словами, раз на годину їм на всіх приносять відро води, з якого встигають напитися лише найспритніші. Якщо ж людина не отримує навіть води, це вже прирівнюється до тортур, каже він.
У психоневрологічних інтернатах люди живуть на повному державному утриманні, їм виплачують пенсію, зазначає Світлана Устименко з Міністерства праці і соціальної політики. Проблем з фінансуванням немає, а що стосується поводження з пацієнтами, то, за її словами, вони навряд чи можуть дати йому належну оцінку.
«Слід пам’ятати, що в закладах перебувають люди, які в своїй більшості позбавлені дієздатності, тобто це люди, які навіть не відповідають за свої вчинки. І якщо іде розмова з ними, то слід звертати уваги ще на те, що говорить офіційний представник, тобто опікун», - пояснила Світлана Устименко.
Необхідно впроваджувати громадський контроль
Умови утримання пацієнтів у психіатричних закладах треба розглядати у кожному окремому випадку, зазначає виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман. Але разом з тим, усі ці заклади об’єднує одне: вони залишаються закритими для громадського ока.
Психіатричні лікарні підпорядковані Міністерству охорони здоров’я, а психоневрологічні інтернати - Міністерству праці і соціальної політики, пояснює Семен Глузман. У перших закладах утримуються пацієнти з гострими формами психічних розладів, а у других – з хронічними формами.
На думку Семена Глузмана, проблема навіть не у тому, що психіатричні заклади розпорошені між двома відомствами (ніде у світі такого немає), а у тому, що і психіатричні лікарні, і психоневрологічні інтернати є, по суті, закритими режимними об’єктами.
«Це інституційна проблема. Я думаю, що будуть і дуже погані якісь випадки, доки держава не зрозуміє, що вона повинна не тільки нагодувати цих людей, але й створити умови для громадського контролю. Якісь поважні люди повинні кілька разів на місяць ходити туди і контролювати те, що бачать. Люди, які працюють не за платню, наприклад пенсіонери. Увесь цивілізований світ так існує, наприклад, Великобританія й інші країни Європи», - розповів психіатр.
Доки психіатричні заклади залишатимуться закритими установами (такими вони є зараз), доти там відбуватиметься порушення прав людини, зазначає медик і правозахисник Дмитро Гройсман. На гуманізм керівництва психоневрологічних інтернатів годі сподіватися. Потрібен незалежний систематичний громадський контроль.
«Тут не треба вигадувати велосипед, а можна взяти досвід наших сусідів, наприклад, Польщі, Словаччини і навіть Молдови, які вже багато зробили для того, щоб незалежні від властей громадські структури могли відслідковувати будь-які порушення прав людини. Як в закритих установах, де люди утримуються за вироком суду, так і в установах, де люди утримуються інколи поза своєю волею, внаслідок захворювання, але під повним контролем держави», – зауважив Дмитро Гройман.
В Україні нині нараховується 90 психіатричних лікарень і 152 психоневрологічних інтернати, де утримуються близько 30 000 пацієнтів. За неофіційними даними, близько 1, 5 мільйона українців потребують допомоги психіатрів.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори