У Донецьку міліція побила журналіста Артема Фурманюка
У Донецьку в ніч на 18 вересня співробітники міліції побили журналіста і трьох його товаришів. Про це розповів сам потерпілий журналіст Артем Фурманюк, який віднедавна став дописувачем сайту Радіо Свобода у рубриці «Точка зору». Пошкоджене око, поламані ребра, численні гематоми на тілі – потерпілий стверджує, що правоохоронці били його ногами, одягнувши йому наручники. Це, до речі, вже другий замах на працівника ЗМІ за останній тиждень у Донецьку.
У ніч із 17 на 18 вересня у Донецьку співробітники Калінінського райвідділку міліції жорстоко побили чотирьох жителів міста. Про це стверджують самі потерпілі, серед яких незалежний журналіст і редактор сайту «Протест» Артем Фурманюк.
У той день він відзначав третю річницю весілля. Конфлікт із компанією сусідів на дворі біля його будинку став приводом для виклику міліції. Не розбираючись, хто винен, а хто ні, правоохоронці почепили наручники на порушників спокою, розповідає Артем Фурманюк.
«Вони підійшли і відразу стали одягати наручники, сказавши, що мають доставити нас до Калінінського райвідділу міліції. На Євгена і мого брата Антона вони одразу одягли наручники, а ми з Романом не давались їм. Ми питання ставили, чому і з яких причин нас хочуть затримати», – розповідає Фурманюк.
«Мене били троє людей»
Міліціонери поклали чотирьох затриманих на землю і стали бити ногами і кийками. Фурманюк назвався журналістом, та це додало особам у погонах ще більшої жорстокості, розповідає потерпілий.
«Мене били троє людей. Двох я бачив сам, та брат каже, що їх було троє. Скоріш за все, стільки їх і було. Укінці я несамовитим голосом кричав, тому що не було сил», – говорить журналіст.
Потерпілий Роман Самойлов, якому, перш ніж бити, правоохоронці залили очі сльозогінним газом, підтверджує свідчення Фурманюка.
«Це все відбулось настільки швидко, без попередження. Ніхто нам нічого не показував, ніяких посвідчень. Одразу наручники одягнули, ми з Артемом, ясно, обурювались цим. Далі я потерпів від балончика з газом і тільки чув крики і мат. Нас стали бити», – каже Самойлов.
Після побиття правоохоронці відвели «порушників» до райвідділу. Тоді Артема Фурманюка, окремо від інших затриманих, прямо в коридорі відділка побили вдруге. Потерпілий наголошує, що били його у наручниках, отже, ні захищатись, ні ухилятись він не міг. Розмову в кабінеті міліції писали на відео. Тепер, на думку Фурманюка, це відео дає їм змогу спростовувати висунуті проти них звинувачення.
Спростування звинувачень уже оприлюднив речник Управління МВС Донецької області Ігор Дьомін. «Це була обопільна бійка. У райвідділу є відео, і от ми тільки що продивились його. Він там із синцем уже, і ще він стверджує, що якась дівчина розбила пляшку на його голові. Єдине, ми перевіримо, хто саме їх затримував, тому що на початку там була масова бійка».
Фурманюк каже, що основні ушкодження, зламані ребра, гематоми, травму ока, він отримав саме від правоохоронців, а не від сусідів. Всі травми зафіксували медики, розповідає потерпілий.
Вже друге побиття журналіста за тиждень
Донецька громадськість обурена тим, що трапилось. Це вже другий випадок нападу на журналістів за минулий тиждень у Донецьку. Увечері 12 вересня було здійснено замах на голову Спілки професійних журналістів Геннадія Березовського.
Побиття як журналістів, так і «звичайних» громадян співробітниками міліції стали звичайною справою для Донецька, стверджують журналісти.
«Ми за п’ять років розслабились. І якось забули про те, що державний апарат не може бути на боці журналіста, оскільки для них журналіст – це ворог, що висвітлює якісь суспільні теми і робить це професійно. Власне, зрозуміло, що він є загрозою для режиму. Я не здивуюсь, якщо почнеться «клацання» по одному тих, хто більш-менш резонансними справами займається», – говорить публіцист Станіслав Федорчук.
Напередодні побиття Артема Фурманюка, уранці 17 вересня на сайті Радіо Свобода була опублікована його стаття «Донецької мафії більше не існує. Де-юре...».
Сам Артем Фурманюк не схильний пов’язувати інцидент, що стався у ніч на 18 вересня зі своєю професією, втім, каже, що більшість його найкращих робіт пов’язана саме з викриванням діяльності правоохоронців.