Пістолет без відбитків пальців у запечатаній оселі

1 жовтня 2010 року в харківському прес-центрі “STATUS QUO” відбулася прес-конференція, присвячена стану розслідування й версіям зникнення Василя Климентьєва, редактора харківської газети «Новий стиль». У прес-конференції взяли участь заступник головного редактора «Нового стилю» Петро Матвієнко, журналіст Юрій Хомайко, член громадської організації «Незалежна агенція журналістських розслідувань» Юрій Шишкін.

Петро Матвієнко розповів про події, що відбулися тиждень тому, але були оприлюднені кілька днів тому – на квартирі Климентьєва був знайдений його другий пістолет, з яким той, дійсно, вийшов з дому в день зникнення. За словами Матвієнка, міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов зазначив, що у зв’язку з цим справа Климентьєва стає ще більш заплутаною. Також А. Могильов був змушений визнати, що зникнення Клименьєва безпосередньо пов’язане з його професійною діяльністю. В цій справі стає все більше загадок. П’ять чи шість разів харківські правоохоронці буквально прочісували сантиметр за сантиметром житло Климентєва і знайшли лише один пістолет і не знайшли паспорта. І от, на шостий чи сьомий трус у домі київські слідчі одразу натрапили на те, чого п’ять або шість разів не могли знайти харківські правоохоронці. Можна припустити, що тут або непрофесіоналізм, злочинна халатність, або цей пістолет підкинули. А. Могильов стверджує, що пістолет начебто підкинули якісь особи, близькі до Климентьєва. Тоді виникає ще одна загадка: оселя Климентьєва (одночасно – офіс «Нового стилю») була опечатана міліцією, всі печатки залишилися на місці. До того ж, наскільки відомо, на пістолеті не було виявлено відбитків пальців. Також П. Матвієнко зазначив, що не поділяє псевдооптимізму губернатора Харківської області Михайла Добкіна, і Василь Климентьєв ніколи не буде знайдений. Якщо його, як стверджує М. Добкін, знайдуть, то у хіба стані зміненої свідомості, у рослинному стані, і мабуть далеко від Харкова, далеко від України, і він не зможе зв’язати двох слів. Це, фактично, рівнозначно вбивству. Зараз йде кампанія на усіляке обчернення Василя Климентьєва, знаходяться усілякі буцімто компрометуючі його матеріали, наприклад, що він займався бізнесом, але ніхто цього й не приховував – Климентьєв дійсно в 90-і роки займався бізнесом, його «кидали», і на цьому ґрунті в нього було багато ворогів. Формується така думка, що Клименьєв сам поганий, так йому і треба. «Я вважаю, що це один із способів ведення інформаційної війни, я вважаю, що це провокації з боку теперішньої влади. І ще я хочу зробити заяву: по деяким відомостям особисто проти мене через те, що я надто багато даю інтерв’ю і начебто занадто на себе беру при цьому, говорячи про те, про що мені знати не належить, проти мене не виключена яка-небудь провокація, я про це попереджаю, це цілком можливо»,– зазначив журналіст.

Юрій Шишкін розповів про версії зникнення Василя Климентьєва, які може розглядати міліція і які він спробував змоделювати за допомогою деяких спеціалістів. Правоохоронці казали про вісім-десять версій. «Для об’єктивності ситуації хотілося б зі сторони подивитися за ходом думки правоохоронців, які цю справу розглядають»,– сказав Ю. Шишкін. В результаті народилося вісім версій. 1. В. Климентьєв живий, але переховується. Причиною можуть бути погрози через намір оприлюднити інформацію щодо деяких високопоставлених осіб. 2. Він живий, але його викрали й утримують десь у зачині. Причина: боротьба певних харківських кланів і певних осіб за «хлібні посади», наприклад, за посаду начальника податкової Харківської області, чи заступника прокурора області, або ж помста з боку «доброзичливців» або сильно ображених. 3. Журналіст став жертвою нещасного випадку, загинув у ДТП, втопився тощо. 4. Не виключається версія природної смерті в результаті якихось хвороб, похилого віку. 5. Не виключена можливість самогубства в наслідок якихось особистих проблем, сімейних сварок, творчої кризи тощо. 6. Випадкове вбивство при сутичці із грабіжниками, кривдниками, учасниками суперечки. 7. Вбивство через помсту. Тут виникає широке коло звинувачених, серед яких можуть бути як герої публікацій в газеті, так і деякі родичі і знайомі. 8. Версія політична – умисно організоване зникнення з метою дискредитації нинішньої влади, яка вже проявила себе як винищувачка вільнодумства. «Разом з тим, та „активність“, яку показують правоохоронні органи, виникла підозра і наступна версія, що вони все знають, але на певній стадії отримане „добро“ цю інформацію не розголошувати. І тільки під впливом подібних питань за кордоном і міжнародного певного резонансу наші правоохоронці ніби являють свою діяльність, показуючи, скільки багато томів, сторінок, скільки допитаних тощо. Насправді, боячись якогось широкого розголосу в наслідок тої політичної ситуації, яка зараз у нас розвивається в країні, зокрема, в Харківському реґіоні, просто дана відмашка замовчувати і до останнього затягувати цю справу. Я не виключаю, що після 31 жовтня просто вимушені будуть повідомити істинний стан справ, бо інакше розглядати такі дії міліції не випадає»,– сказав Ю. Шишкін.

Журналіст Юрій Хомайко зазначив, що дійсно казав, «що Климентєв пропонував людям, зацікавленим у випуску газети фінансово взяти участь, тому що не таїна, що справа ця не дуже дешева – випускати газету. І це абсолютно нормально. Але те, що саме на цьому робиться акцент, що він нібито брав гроші, це те, про що казав Петро Матвієнко, це частина кампанії з дискредитації Климентьєва, яка розрахована виключно на наш слов’янський, пострадянський менталітет, що якщо ти не білий і пухнастий, то чорт з тобою. Навіть якщо б Климентьєв дійсно писав не те, обмовляв когось, ви же розумієте, що це не привід для того, щоб з людиною розправлятися. Друге, що мене бентежить, як журналіста з великим стажем, що, виявляється, є в нас такий великий знавець журналістики Ігор Леонідович Михайлін, якому відповідні органи,– я не зрозумів, які, ця інформація походить від Денисюка – доручили проаналізувати матеріали, присвячені діяльності податкової інспекції, податкової адміністрації, і він зробив офіційний висновок, що вони мають замовний характер. Якщо попросити його проаналізувати на подібний спосіб за тією ж методикою матеріали, присвячені діяльності наших поважних керівників міста й області, я думаю, що ця методика спрацювала би абсолютно так само. Замовний–незамовний – розмова переходить на інші рейки, тому що, якщо ви вважаєте, що він протягом кількох років на вас клепав, то чому ви не вступали з ним у відкриту полеміку, я вже не кажу про судові розбори, а от так от рішили це питання. Коли я бачу в мерівській газеті («Известия» – ПЛ) над логотипом твердження Станіслава Денисюка „Климентьєв живий“, я думаю: „Людина, яка має дві генеральські зірки на погонах, каже, що він живий, значить він знає. Чого ж голову морочити, чого приховувати? Це один з парадоксів нашої дійсності».

До сумного двомісячного «ювілею» зникнення Василя Климентьєва співробітники «Нового стилю» планують випустити невеличкий спецвипуск хоча б на чотирьох шпальтах, якщо вийде, якщо це не буде заблоковане з боку влади – існують побоювання щодо цього. «Там ми викладемо повну реконструкцію того, що вдалося нам узнати, порівнявши показання тих свідків, з якими ми спілкувалися»,– зазначив Петро Матвієнко.

Підготував В. Бацунов