пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201029
27.10.2010
джерело: www.helsinki.org.ua

Українська Гельсінська спілка з прав людини вимагає припинити переслідування правозахисників

   

Українська Гельсінська спілка з прав людини стурбована різким збільшенням неправомірних дій проти правозахисників та громадських активістів. Кількість таких випадків за останні шість місяців значно перевищила їхню кількість за попередні п’ять років разом.

Події у Львові

12 жовтня 2010 року з 11.30 до 12.40 у Львові громадська організація „Вартові закону” провела пікет перед прокуратурою з вимогою розслідування зловживань у сфері ЖКГ під гаслом „Геть корупцію з прокуратури!”. Подібні пікети вона проводила щовівторка вже декілька разів. Організатори пікету – керівник організації Олексій Веренцов та Ігор Танячкевич – подали повідомлення про проведення мирного зібрання двічі: за декілька місяців про серію пікетів із зазначенням конкретних днів (вх. № 2-9477 від 17 серпня 2010 року) та за два дні до заходу.

Виконавчий комітет міської ради 11 жовтня звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про заборону мирного зібрання, проте суд лише відкрив провадження у цій справі, але рішення про заборону мирного зібрання не виніс. Лише 13 жовтня суд заборонив громадській організації „Вартові закону” проводити пікетування прокуратури щовівторка, починаючи з 19 жовтня 2010 року. Тобто, на момент проведення мирного зібрання 12 жовтня рішення суду про заборону заходу не було. Вважаючи це рішення не законним та необґрунтованим, організація звернулася з апеляційною скаргою.

Під час проведення мирного зібрання не було зафіксовано порушень громадського порядку, що підтверджується численними відеозаписами події. Незважаючи на це, працівники міліції вимагали припинити пікет та провести організаторів до райвідділу міліції. Вони пояснювали свої вимоги тим, що організатори не мали дозволу на проведення мирного зібрання. Але, як відомо, відповідно до статті 39 Конституції України організатори мають повідомити про захід, а не отримувати дозвіл. Тому організатори відмовилися виконувати явно незаконну вимогу працівників міліції. Примітно, що заступник начальника районного управління міліції особисто приїхав, щоб припинити мирне зібрання.

14 жовтня двоє організаторів пікету, Олексій Веренцов та Ігор Танячкевич, були затримані міліцією, доставлені до суду, котрий засудив їх до трьох діб адміністративного арешту за злісну непокору законному розпорядженню міліції та порушення порядку організації мирного зібрання (статті 185 та 185-1 Кодексу про адміністративні правопорушення). При цьому суд відбувався з явними порушеннями права на справедливий суд: суддя відмовив у клопотанні щодо залучення захисника, зазначивши, що Веренцов є правозахисником і йому не потрібна допомога адвоката, відмовився заслуховувати свідків події, про що просили обвинувачені, а також відмовився продивитися відеозапис події, пославшись на технічні проблеми комп’ютера. Суд у своєму рішенні також вимагав наявності дозволу на проведення мирного зібрання в організаторів всупереч прямій нормі Конституції. Організатори мирного зібрання були звільнені після відбуття покарання 17 жовтня. Наступного дня вони подали апеляційну скаргу на рішення суду щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності.

Події у Вінниці

15 жовтня 2010 року у квартирі координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана на підставі санкції Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 вересня 2010 року працівники міліції провели обшук в рамках відкритої кримінальної справи за розповсюдження порнографії.

Кримінальна справа стосується розміщення Гройсманом у своєму блозі «Живого Журналу» відеороліка[1], котрий знаходиться у вільному доступі на сервісі youtube. У цьому відеоролику, що був показаний по російському телебаченню, показують зняті прихованою камерою сцени начебто за участю відомих російських опозиціонерів. Цей ролік розміщений на багатьох ресурсах і не поширювався особисто Гройсманом. За словами Гройсмана, він був розміщений, щоби показати, як можуть втручатися в приватне життя опозиціонерів та активістів з метою їх дискредитації.

Після завершення обшуку працівники міліції виявили бажання оглянути офіс Вінницької правозахисної групи, котрий вона орендує у сусідній квартирі. Не маючи санкції суду, вони звернулися до власника приміщення, з проханням дозволити огляд. Власник не заперечив, але зазначив, що приміщення орендує організація, там знаходяться виключно речі організації і потрібен також її дозвіл. Увійшовши до офісу Вінницької правозахисної групи, працівники міліції одразу фактично провели обшук та виїмку документів та обладнання, оскільки ті здалися їм підозрілими. Зокрема, були вилучені усі комп’ютери та носії інформації, уся фінансова документація організації, конфіденційна інформація про клієнтів та біженців, письмова комунікація між Вінницькою правозахисною групою та Європейським судом з прав людини щодо справ Kulik v. Ukraine, Zabolotni v. Ukraineта Aleksei Makarov v. Ukraine. Вилучені документи жодним чином не стосуються тієї кримінальної справи, в рамках якої проводився обшук.

За законом обшук може проводитися удень, проте цей обшук тривав аж до 2 ночі у кращих традиціях радянського КДБ. Також дивно, що санкція на обшук не виконувалася практично місяць, а обшук був проведений саме того дня, коли Гройсман був у відрядженні в іншому місті і не міг бути присутнім. Цікаво також, що обшук проводили працівники міліції, що розслідують злочини щодо торгівлі людьми, хоча інкримінований злочин мав би розслідуватися спеціалістами з кіберзлочинності.

Після обшуку Гройсмана декілька разів викликали на допит, проте значна кількість питань не стосувалися розслідуваної кримінальної справи, а стосувалися діяльності Вінницької правозахисної групи. Також були допитані ще кілька членів організації.

Очевидно, що усі ці процесуальні дії та вилучені речі не мали жодного стосунку до штучно відкритої кримінальної справи, проте мали на меті вилучення доказів порушень прав людини та паралізування роботи організації.

Вилучена документація до цього часу не повернута організації. Серед документів знаходяться також і документи, що стосуються судових справ осіб, яким Винницька правозахисна група надає правову допомогу. Це ставить під загрозу своєчасність вчинення процесуальних дій. Таким чином, правоохоронці чинять перешкоди у доступі до суду або у ефективній участі у розгляді багатьом людям.

Події у Херсоні

14 вересня 2010 року на українського журналіста та Голову Херсонського обласного відділення Комітету виборців України (члена Української Гельсінської спілки з прав людини) Дементія Білого був здійснено напад, під час якого він був побитий трьома особами. Напад відбувся під час представлення звіту міського голови Херсону Володимира Сальдо перед мешканцями міста, коли пан Білий закликав до прозорості заходу та дозволу усім мешканцям та опозиційним депутатам бути присутніми на заході. Презентація цього звіту була закритим заходом, оскільки вхід відбувався за спеціальними запрошеннями. Троє осіб виштовхали Білого у фойє, де один з них почав наносити удари[2]. Пізніше було виявлено, що один з нападників є підприємцем та близькою людиною до мера, інший – працівником виконкому, особу третього не встановлено. Побої наносила перша людина. Працівники міліції знаходилися поруч, проте не втручалися. Білого було доставлено до лікарні та встановлено діагноз „внутрічерепна травма і струс мозку середньої тяжкості”. Під час події також постраждав один з нападників, якому фотоапарат Білого розсік шкіру на обличчі. Міліція розпочала розслідування та відкрила кримінальну справу за фактом побиття. Проте особа, що вчинила побиття, оскаржила цю постанову до суду, що затримує розслідування.

Події у Євпаторії

8 жовтня 2010 року начальник Євпаторійського МВ МУ МВС України в АР Крим О. Осадчий надіслав вимогу Голові Всеукраїнської громадської організації інвалідів-користувачів психіатричної допомоги „Юзер” Р. Імерелі надіслати йому копії фінансових та бухгалтерських документів організації, а також документацію по проекту, що виконувався цією організацією, начебто з метою перевірки, на які цілі використовувалися кошти, отримані за проектом. Зокрема, мова йшла про проект моніторингу порушень прав людини в психіатричних закладах АР Крим, що зафіксував серйозні масові порушення. Саме після оприлюднення попередніх результатів цього проекту, керівника цього проекту Андрія Федосова було побито та він отримав серію погроз телефоном. Жоден з цих випадків до сьогодні не розслідуваний, незважаючи на численні звернення правозахисників[3]. Навпаки, з цього листа випливає, що міліція почала розслідування щодо цієї правозахисної організації. Невідомо, на яких підставах це здійснюється та у вчиненні якого злочину підозрюється Федосов. Очевидно, що такі дії мають на меті залякування та припинення подальшої реалізації цього проекту та діяльності організації в цілому.

Події у Харкові

Раніше, у травні–червні 2010 року у Харкові неодноразово вчинялися незаконні дії щодо громадських активістів, що захищали парк імені Горького від вирубки дерев місцевою владою. Під час мирних протестів міліція неодноразово незаконно затримувала активістів, робила спроби припинити мирні зібрання, або просто спостерігала, коли активістів били люди, одягненні в чорне, з бейджами «муніципальна охорона».

18 червня 2010 року міжнародна правозахисна організація «Міжнародна Амністія» визнала двох затриманих та засуджених до 15 діб адміністративного арешту громадських активістів Андрія Яварницького та Дениса Чернегу в’язнями сумління, тобто засудженими за реалізацію свого права на свободу слова та мирних зібрань[4]. Вперше, з 2004 року в Україні з’явилися в’язні сумління.

Незважаючи на протести правозахисних організацій, затримані не були звільнені. Жоден працівник правоохоронних органів до сьогодні не покараний за незаконні дії під час цих протестів.

Тиск на активістів

УГСПЛ неодноразово отримувала свідчення про те, що працівники СБУ чи міліції проводять негласні зустрічі з громадськими активістами, метою яких є не тільки збір інформації, а й залякування чи переконання не вчиняти протестних дій. Зокрема, працівники міліції просять підписати документ, котрий попереджає про кримінальну відповідальність за незаконні дії під час проведення мирного зібрання. Такі профілактичні бесіди часто мають мету залякати організаторів заходів з метою, щоби вони відмовилися від своєї діяльності.

Також були численні випадки залучення адміністрації вищих навчальних закладів для тиску на молодіжних активістів з метою спонукати їх відмовитися від своєї діяльності. Зокрема, такі випадки були у Сімферополі та Києві.

Усі ці випадки, хоча і не пов’язані між собою, викликають стурбованість та свідчать, що діяльність правозахисників та громадських активістів стає дедалі небезпечною. У таких умовах влада повинна здійснити належні кроки, щоб зупинити наступ на права правозахисників.

У зв’язку з цими подіями Українська Гельсінська спілка з прав людини вимагає:

• від Міністерства внутрішніх справ та прокуратури: негайно припинити переслідування Вінницької правозахисної групи та її координатора Дмитра Гройсмана, повернення всіх предметів і документів, вилучених під час обшуку, закриття кримінальної справи та покарання осіб, винних у проведенні незаконного обшуку та виїмки в офісі правозахисної організації;

• від Міністерства внутрішніх справ: завершити кримінальне розслідування та передати справу до суду щодо побиття Дементія Білого;

• від Міністерства внутрішніх справ: зупинити переслідування Андрія Федосова та Всеукраїнської громадської організації інвалідів-користувачів психіатричної допомоги „Юзер”, а також належно розслідувати усі випадки погроз на їхню адресу;

• від Президента України: забезпечити неухильне виконання державою Декларації ООН щодо прав та обов’язків осіб, груп та органів суспільства, що покликані захищати та допомагати у реалізації загальновизнаних прав людини та основоположних свобод (також називається Декларація прав правозахисників)

• від Служби безпеки України: припинити тиск на правозахисників та активістів.

Ми звертаємося до міжнародного співтовариства, міжнародних організацій та іноземних посольств з проханням вплинути на політику України з метою припинення переслідування правозахисників за їхню діяльність.

УГСПЛ також звертається до Європейського союзу та країн-членів ЄС з проханням більш активно використовувати Керівні принципи ЄС щодо захисту правозахисників[5] та розробити план щодо їх впровадження в Україні.

Володимир Яворський
Виконавчий директор УГСПЛ

Аркадій Бущенко
Голова Правління УГСПЛ

 

[1] Див. тут: http://di-mur.livejournal.com/129792.html.

[2] Див. відео з цієї події тут: http://www.youtube.com/watch?v=rF2RqM0VkqQ.

[3] Див., наприклад, Лист до Генерального прокурора від міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch від 5 травня 2010 року: http://www.hrw.org/en/news/2010/05/05/letter-prosecutor-general-ukraine-re-andrey-fedosov.

[4] Див. Тут: http://www.amnesty.org/en/library/info/EUR50/008/2010/en.

[5] Див. текст керівних принципів англійською: http://olddoc.ishr.ch/hrdo/documents/EUGuidelines.pdf та http://olddoc.ishr.ch/hrdo/documents/EvaluationEUGuidelines_EN.pdf.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори