пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201029
27.10.2010 | Інна Сухорукова

Нотатки з приводу інтерв’ю нардепа Олени Бондаренко «Київському телеграфу»

   

Чесно кажучи, я не збиралась коментувати інтерв’ю Олени Бондаренко, бо спочатку мені прочитали декілька перлин з її тексту усно. Я і вирішила, не дуже розбираючись у особовому складі партій, що це бойова подруга Петра Симоненка. Ще й пожалкувала, що партія настільки не може модернізуватися, що її члени верзуть комуністичну маячню зразків кінця 50-х. Але тут мене приголомшили, що ця молода пані з Партії Регіонів – нашої партії влади!

Проігнорувати таку дивну подію я вже не змогла.

Якщо б пані Олена була літньою комуністкою, нічого дивного в її неприйнятті сучасних світових реалій не було б. Весь світ для такого політика поділяється на проклятий Захід, де живуть капіталісти – експлуататори трудового людства. І їхніми буржуазними вигадками є і свобода слова, і визнані міжнародні інституції, і фонди підтримки демократії, й інші шкідницькі й шпигунські вигадки буржуазного світу, який тільки і мріє знешкодити СРСР – наймогутнішу державу, де при владі народ, який керує країною.

Але коли таке, та ще й гірше – верзе член партії великого капіталу – з найзаможнішими олігархами країни – стає якось не по собі. А чи хтось з цієї партії розуміє, що такі промови псують її репутацію? І не тільки в середині країни. Не знаю, чи чула пані Олена Бондаренко слова «глобалізація», «Рада Європи», «Євросоюз» тощо. Але її колеги по партії, яких вона закликає вкладати гроші в освіту молоді, нікуди від тієї Європи, і взагалі від західного світу не дінуться. Цікаво, що я прочитала її печерне невігластво в той час, коли Президент зустрічався з Прем’єром Канади і домовлявся з ним про зону вільної торгівлі. А нещодавно МФВ виділив Україні черговий мільярдний транш. І, взагалі, щось я не чула, що Президент чи Прем’єр України вирішили вийти з Ради Європи, з СОТ та інших міжнародних структур. Та й не можуть вони собі такого дозволити, бо що тоді буде з економікою України й з тими олігархами, які за мріями пані Бондаренко, повинні патріотично налаштовувати молодь, оплачуючи її освіту?

Але, якщо ЗМІ та організаціями, які пані Бондаренко називає шпигунськими та грантоїдськими, будуть займатися СБУ та інші правоохоронні органи, то нас виключать з Ради Європи, з нами не будуть підтримувати відносини країни, з якими нам вигідно створювати зони вільної торгівлі. А молоді люди повиїздять до нормальних країн, де представники партії влади не дозволяють собі нести маячню.

Пані Олена Бондаренко не знає, які країни силоміць змусили бути демократичними? Треба було б трошки історії повчитись. Такими країнами в Європі були, наприклад, Іспанія, Франція і Португалія. І в Азії вони були: Японія, Південна Корея, Індія. Що стосується таких нелюбих пані Олені і небажаних нею «гарвардських хлопчиків», яких запросив Піночет для розвитку економіки Чилі – то знов таки я чую голос щирого комуніста. До соціалістичної революції Чилі була відсталою, навіть за латиноамериканськими нормами, країною, саме з кланово-олігархічною економікою. Достатньо тільки почитати спогади найсуворішого критика Піночета Інес Альєнде. Так от, не сприймаючи ані методів, ані форм суспільних дій Піночета, Інес відверто критикує ту економічну модель, яка склалася в Чилі до революції і яка призвела до неї. Щодо «гарвардських хлопчиків», то те може єдине, що суворі критики Піночета вважали його безумовною заслугою. Чилі стала і на сьогодні є однією з найрозвинутіших економічно країн Латинської Америки. Я не виправдовую методів Піночета. З Франко і де Голлем все значно складніше. Але треба знати про що говориш, коли хочеш сказати щось корисне для своєї політичної сили.

А давайте на хвилиночку уявимо собі, що пан Ющенко бере приклад з вищезгаданих історичних діячів і вирішує всупереч зобов’язанням України дотримуватись прав людини і основних свобод, вирішив би силоміць повести країну до демократії? Переміг би в цьому році на виборах лідер тодішньої опозиції? І де була б зараз пані Олена?

Такі інтерв’ю і такі заклики відверто шкідливі. І тому що вони безграмотні, і тому що вони представляють якусь дивну точку зору владної партії, налаштованої на ліберальну економічну модель – інакше, повторюю, її годувальники – олігархи просто не виживуть. То навіщо таке агресивне невігластво? Адже свобода слова, навіть недосконала і неповна, свобода мирних зібрань – це майже єдиний здобуток України на цей час. Це те, що дозволяє Раді Європи ще бачити в нас партнерів. Невже пані Олена вважає, що Україна якесь тридев’яте королівство, відірване від усіх світових процесів світової економіки?

А щодо шпигунських фондів, з яким усе життя боролись в СРСР комуністична влада… СРСР був могутньою військовою імперією, що не завадило її економіці розвалитися Але поки цього не сталося, з СРСР змушені були рахуватись. Щодо України… Нажаль, невігластво, яке демонструє п. Бондаренко, ледь не основна якість усіх її попередніх керманичів. Отож, на сьогодні ми значно більше зацікавлені в тому, щоб світ сприймав нас, ніж у тому, щоб ми сприйняли його.

Згадується сумний анекдот: «Дивись, Біл – он скаче невловимий Джо.– А що, ніхто не може його спіймати? – Та ні, кому він, на фіг, потрібний?».

Гірко, що такий анекдот спадає на думку, коли згадуєш ситуацію в Україні.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори