пошук  
версія для друку
30.11.2010

Всеукраїнська конференція «Розслідування скарг щодо жорстокого поводження в Україні: вдосконалення правового регулювання та інституційного забезпечення на основі європейських стандартів»

   

9-10 листопада 2010 року

Рекомендації, вироблені на основі доповідей і обговорень учасників Конференції

Учасники Конференції підкреслюють особливу важливість боротьби з безкарністю за жорстоке поводження[1] із затриманими з боку правоохоронних органів, його ефективного розслідування та призначення відповідного покарання винним.

Як правове регулювання, так і інституційне забезпечення механізму розслідування за скаргами на жорстоке поводження з боку правоохоронних органів до затриманих потребують вдосконалення відповідно до Європейських стандартів. На це неодноразово вказували у своїх доповідях та рекомендаціях і Європейський комітет із запобігання катуванням (КЗК), і Робоча група з безпідставних затримань Ради ООН з прав людини, і Комісар з прав людини та інші органи і незалежні  консультанти Ради Європи (див., наприклад Висновок від 12.03.2009 року Комісара з прав людини Ради Європи Томаса Хаммамберга стосовно незалежного і результативного реагування на скарги щодо поліції; Доповідь по Україні 2009 року консультанта Ради Європи Джіма Мардоха «Боротьба з жорстоким поводженням і безкарністю та ефективне розслідування жорстокого поводження» тощо).

Учасники конференції ще раз наголошують на необхідності відповідного реагування з боку компетентних органів на цю проблематику. Вказані нижче рекомендації розроблені за результатами висвітлених доповідей і обговорень під час Конференції, які пропонується взяти до уваги в рамках вдосконалення національної нормативно-правової бази та забезпечення ефективного інституційного механізму розслідування за скаргами на жорстоке поводження в Україні.

Для цього пропонується:

а) забезпечити дієвість превентивних гарантій протидії жорстокому поводженню, серед яких особливе значення набувають гарантії захисту від жорстокого поводження з моменту фактичного затримання: доступ до адвоката, доступ до лікаря, незалежного експерта, повідомлення про права затриманих, повідомлення про затримання третіх  осіб, доступ до матеріалів перевірки.

З цією метою необхідно:

·       встановити чіткі і передбачувані законодавчі підстави для обмеженого у часі застосування відтермінування повідомлення про затримання третіх осіб за вимогою затриманого;

·       забезпечувати повідомлення затриманому про його права мовою, яка є йому зрозумілою, з наданням в установленій формі їхнього точного письмового викладення;

·       не обмежуватися простим переліком загальних прав за Конституцією і Кримінально-процесуальним кодексом;

·       забезпечити доступ до адвоката/фахівця у галузі права за вибором затриманого, а також належне функціонування системи безоплатної правової допомоги для невідкладного надання та подальшого кваліфікованого захисту тим, хто не може дозволити собі скористатися послугами адвоката власним коштом, а також забезпечення викорінення практики залучення адвокатів за розсудом органів кримінального переслідування;

·       удосконалити систему медичного огляду затриманих після їх доставки до органів поліції та установ позбавлення волі для своєчасного та детального відображення його результатів та повідомлення компетентних органів про ознаки жорстокого поводження, а також надання можливості прямого запиту судово-медичної експертизи з боку заявника, і забезпечення доступу до незалежного лікаря і незалежного експерта за вибором затриманого;

·       забезпечувати виконання обов’язку прокурорів та суддів реагувати на ознаки жорстокого поводження, а під час розгляду справ по суті – застосовувати стандарти абсолютної неприйнятності доказів, добутих з порушенням існуючої заборони, що також виступає важливим превентивним чинником (в контексті реалізації цієї рекомендації, важливим є необхідність розширення і деталізації прав підозрюваного, обвинувачуваного і потерпілого; поширення практики обрання суддями альтернативних запобіжних заходів, як один із гарантій попередження неадекватних умов тримання під вартою). 

б) удосконалити систему та практику виконання процедурних зобов’язань щодо боротьби з жорстоким поводженням з точки зору їх неухильної відповідності стандартам ефективності й адекватності, у тому числі:

·       забезпечити сумісність рамок і форм розслідування за скаргами на жорстоке поводження, які обираються, вимогам криміналізації катувань та інших видів серйозного (навмисного) неналежного поводження, а також необхідності дисциплінарного та іншого реагування на будь-які інші порушення відповідної заборони;

·       наголосити на зобов’язанні щодо обов’язку проведення ефективного розслідування жорстокого поводження, який виникає не тільки з огляду на відповідні заяви та твердження, але також і на інші ознаки, які вказують на те, що жорстоке поводження «могло мати місце». Мінімальні критерії ефективного розслідування, визначені Європейським судом з прав людини у прецедентній практиці, включають вимоги того, що таке розслідування має бути незалежним і безстороннім, бути предметом прискіпливої уваги з боку громадськості, і при цьому компетентні органи мають діяти зі зразковою сумлінністю та оперативністю (рішення у справі «Яременко проти України» від 12.06.08, п.64).;

·       напрацювати і запровадити такі механізми і структури з розслідування жорстокого поводження та інших зловживань з боку правоохоронних органів, які не залишали б сумнівів щодо їхньої інституційної і практичної незалежності, у тому числі з урахуванням чинників функціональної та іншої взаємодії прокуратури та цих органів, як це передбачено практикою Європейського суду з прав людини та відображено у Висновку Комісара Ради Європи з прав людини від 2009 року;

·       напрацювати і запровадити механізми і структури з розслідування жорстокого поводження та інших зловживань з боку персоналу органів та установ кримінально-виконавчої служби в процесі виконання кримінальних покарань, у тому числі з урахуванням вимог Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, з урахуванням чинників функціональної та іншої взаємодії прокуратури, спостережних комісій, громадських організацій з метою запровадження незалежного превентивного інспектування;

·       забезпечувати залучення потерпілих до розслідування та до інших процесуальних заходів реагування на жорстоке поводження мірою, необхідною для захисту їхніх законних інтересів, включаючи своєчасне та регулярне повідомлення про хід розслідування, рішення, що приймаються, надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та судового оскарження у рамках публічного і змагального процесу.

Також пропонується вдосконалити навчальні плани відомчих вищих навчальних закладів правоохоронних органів, з рекомендацією введення спеціалізованого курсу з прав людини, в рамках якого вивчалася б і практика Європейського суду з прав людини.


 

 

[1] Термін «жорстоке поводження» повинен сприйматися  як узагальнення понять «катування, нелюдського, або такого, що принижує гідність поводження або покарання» (Конвенція ООН проти катувань), і розумітися у тлумаченні Європейським судом з прав людини статті 3 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. З французької, - «mauvais traitements», з англійської – «ill-treatment».

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори