пошук  
версія для друку
24.12.2010

Правозахист по-варшавськи

   

Варшави, де вони проходили семінар із захисту прав людини, організований міжнародною правозахисною організацією Humanity in action.

Після кількамісячного онлайн-навчання учасники презентували власні проекти, що стосувалися захисту прав національних та етнічних меншин у країнах Східної Європи.

Протягом тижня громадські активісти з трьох країн брали участь у семінарах і тренінгах, які проводили польські правозахисники, а також працювали над власними проектами, які втілюватимуть вдома.

«Humanity in action послужить платформою для їх успішного втілення, - зауважує Моніка Мазур-Рафал, очільниця варшавської філії організації. – Тільки суспільно активна молодь може спричинити дійсно суттєві зміни щодо становища нацменшин у країнах Східної Європи».

Такої ж думки дотримується одна з лекторів, член Відкритої республіканської асоціації проти антисемітизму та ксенофобії Elzbieta Petrajtis O’ Neill:

«Схожа ситуація була з розкладками антисемітської літератури, з якими правозахисники нічого не могли вдіяти багато років, - згадує вона. – І тут раптом приходить священик і розкидає стоси цих книжок із вигуками: «Вони не повинні тут бути!» Вірите чи ні, але такий метод подіяв, і розкладок в результаті не стало. Так одна людина може змінити те, на що багато людей вплинути не могли».

Геноцид як прояв суспільної байдужості

Причини ксенофобії – у людській свідомості, переконані й інші лектори. Католицький священик Веслав Давидовський згадував часи свого ув’язнення за комуністичного режиму, коли йому довелося провести півроку в товаристві ще одного в’язня, з яким у них трапилась розмова, що змінила світогляд панотця: «“Ненавидиш комуністів?”- спитав мене він, і я, звичайно, погодився. О, так, я їх ненавидів. “І міг би вбити комуніста?” Я знову кивнув. За весь цей час у тюрмі я уявляв собі іноді, як розстрілюють колони комуністів, і не відчував до них якогось особливого жалю. “Ні, - заперечив мій співрозмовник, підсовуючись ближче, – чи міг би ти взяти ножа і перерізати йому горло?” Тобто як, розгубився я. “Отак”, - сказав він, ляснувши мене по шиї. Ти хворий, обурився я. Уявити себе з ножем у руці було складно».

Цю думку розвинув колумніст «Газети виборчої» Костянтин Геберт, який досліджував питання геноциду євреїв і розповідав учасникам семінару про проблеми юдейської нацменшини в Польщі. За його словами, вбивцями ніхто не народжується. Це просто люди, які живуть у злагоді зі злочинною системою і не бояться «забруднити руки».

«Не Гітлер і не Сталін – найбільші винуватці масових побоїщ, - зауважує публіцист. – Ні, сотні і тисячі «звичайних людей», які допустили скоєння вбивств, які розділяли панівну ідеологію або яким було просто байдуже, - ось справжні злочинці».

Кроки у спільному керунку

«Увага НІА буде зосереджуватися на локальних проектах, які змогли б покращити ситуацію в окремо взятому регіоні», - зазначають організатори семінару. Тому учасники семінару представили низку освітніх проектів, що пропагують міжнародну толерантність та сприяють руйнуванню негативних стереотипів щодо представників різних етнічних та національних груп.

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль