пошук  
версія для друку
11.01.2011 | Олег Березюк
джерело: glavcom.ua

«Справа Корнійчука» як свідчення початку репресій в Україні?

   

Нещодавно народний депутат України Святослав Олійник констатував страшний для сучасної європейської країни факт: повний крах вітчизняних правоохоронних органів, який пов’язаний з відсутністю в нашій державі незалежних судів. Він зазначив, що «до зміни політичної влади у країні незалежні суди були чинником, що стримував свавілля правоохоронних органів. Тепер втрачено і це».

Від себе додам, що втрата такого чинника сталася не випадково, а зроблено це цілеспрямовано шляхом проведення так званої судової реформи, яка насправді стала способом поневолення судів і знищення тих паростків незалежності судової влади, які існували до цього.

Відсутність в Україні незалежного і неупередженого суду означає повну беззахисність її громадян від посягання на їх права та свободи, згортання демократії, встановлення аторитаризму. Водночас це означає можливість безкарного свавілля каральних органів, запровадження системних репресій проти неугодних владі людей, зрештою – повернення в Україну 37-го року.

Процеси, які відбуваються в Україні в останні кілька місяців, усе більше і більше підтверджують можливість розвитку нашої держави у такому напрямку. Достатньо згадати порушення кримінальних справ та арешти політичних опонентів нинішньої влади (зокрема, проти Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших колишніх урядовців – Макаренка, Діденка, Іващенка, Данилишина), відновлення «політичних» кримінальних справ десятирічної давнини (наприклад, «справи 9-го березня 2001 р.» щодо подій в рамках акції «Україна без Кучми»), кримінальне переслідування учасників громадських акцій (зокрема, лідерів «Податкового Майдану»), перешкоджання реалізації громадянами їхнього конституційного права на мирні збори (наприклад, проведення спецоперації по знесенню наметового містечка на Хрещатику під приводом необхідності встановлення новорічної ялинки), зникнення журналістів, які проводили журналістські розслідування діяльності нинішніх високопосадовців правоохоронних органів (зокрема, зникнення харківського журналіста Климентьєва) тощо. Про наявність політичних переслідувань і репресій в Україні нещодавно заявив відомий вітчизняний правозахисник Євген Захаров.

Симптоматичною і показовою у цьому плані є кримінальна справа Євгена Корнійчука – колишнього першого заступника міністра юстиції України в уряді Тимошенко, лідера Української соціал-демократичної партії, яка входить до складу БЮТ, зрештою – зятя голови Верховного Суду України Василя Онопенка, який, нагадаємо, послідовно виступав проти «дикої» судової реформи, відстоював конституційний статус Верховного Суду, незалежність судової влади і свою позицію у цих принципових питаннях не змінив попри кардинальну зміну політичної ситуації в країні.

 

Незаконність затримання Євгена Корнійчука

 

Перше, що шокувало у цій справі, – це цинічність (з чисто людської точки зору) затримання прокуратурою Євгена Корнійчука. Сталося це 22 грудня 2010 р. – у день народження його доньки, коли відразу після появи її на світ він прямо з пологового будинку за викликом слідчого з’явився до Генеральної прокуратури. У цей час дома залишалося двоє неповнолітніх синів. Як потім з’ясувалося, Корнійчук був викликаний на перший допит у справі, яку проти нього було порушено за ч. 3 статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень).

І що цікаво: виявляється справу за ч. 3 статті 365 КК проти Є.Корнійчука було порушено двічі, що саме по собі є юридичним нонсенсом. Спочатку 15 грудня 2010 р. це було зроблено слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури Гарбузою, а потім – у день народження у Корнійчука доньки – першим заступником Генерального прокурора Ренатом Кузьміним.

Взагалі-то, за одним і тим же фактом, проти однієї і тієї ж особи, з одних і тих же підстав, за одним і тим же звинуваченням дві справи порушені бути не можуть. Якщо це відбулося, то порушення однієї з них є вочевидь незаконним. Разом з тим, порушивши повторно проти екс-заступника міністра кримінальну справу, Кузьмін не скасував як незаконну постанову слідчого Гарбузи, що є показовим. Треба так розуміти, що на сьогодні існують дві різних постанови про порушення проти Євгена Корнійчука кримінальної справи за ч. 3 статті 365 КК, а отже, й дві кримінальні справи. Для держави, яка форсовано прямує у 37-й рік, – це, напевно, нормально.

Але якщо оцінка затримання Євгена Корнійчука з чисто людської точки зору є, так би мовити, переважно емоційним моментом, то у правовому плані більш важливим є юридичний аспект – наявність законних підстав для затримання особи. Для їх встановлення потрібно, передусім, з’ясувати суть висунутого звинувачення.

А звинувачується Корнійчук у тому, що будучи першим заступником Міністра юстиції України, 23 лютого 2009 р. (зауважте – майже за два роки до дня затримання) підписав лист щодо наявності умов застосування НАК «Нафтогаз України» процедури закупівлі в одного учасника ТОВ «Меджістерс». Перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін (будемо звертатися до його постанови, яка була винесена пізніше, та й посада його значно вища, ніж у слідчого Гарбузи). вбачає у цьому перевищення службових повноважень, яке заподіяло НАК «Нафтогаз України» істотної шкоди. До речі, і це дуже примітно, що сам НАК «Нафтогаз України» не звертався до прокуратури з приводу заподіяння йому такої шкоди, а приводом для порушення кримінальної справи стало звернення Володимира Сівковича, який, за повідомленням ЗМІ, перебуває у дружніх стосунках з Ренатом Кузьміним.

Закон дає право слідчому затримати підозрюваного у вчиненні злочину. Але лише за наявності передбачених законом підстав. Відповідно до ст. 106 КПК України підозрюваний у вчиненні злочину може бути затриманий лише за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після нього – зрозуміло, що цієї підстави у випадку із затриманням Корнійчука не було, оскільки інкриміноване йому діяння було вчинене ще два роки тому;

2) коли очевидці, в тому числі потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин, – ця підстава характерна для очевидних та насильницьких злочинів, де є очевидці і потерпілі. Інкриміноване Є.Корнійчуку діяння до них не відноситься;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину – наскільки відомо, підпис листа Є.Корнійчук вчиняв без крові і без зброї. Тому у нього могла бути хіба що ручка, якою він підписував листа (звичайно, це в порядку жарту).

Далі закон говорить, що «при наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише у тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного».

Однак добре відомо, що Корнійчук не намагався втекти. Навпаки, у день затримання він добровільно з’явився до прокуратури за викликом слідчого, не зважаючи на вказані вище сімейні обставини. Наскільки відомо, уже впродовж багатьох років Євген Корнійчук разом із сім’єю мешкає у Києві, має власне житло, зареєстрований за місцем свого проживання. Особистість він в державі відома (публічний політик), без сумніву, документи, які посвідчують його особу, має, тому прокуратура без проблем встановила його особу (що випливає із постанови Рената Кузьміна).

Тобто у даному разі жодної із передбачених законом підстав затримання Є.Корнійчука як підозрюваного у прокуратури не було. А це означає, що воно було відверто незаконним і його можна розцінити як прокурорське свавілля, яке потребує правової оцінки через призму ст. 371 КК України (завідомо незаконне затримання) та ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень).

На моє переконання, і у Печерського районного суду м. Києва (суддя Вовк), який за поданням прокуратури у подальшому арештував Корнійчука на два місяці, також не було передбачених законом підстав для застосування такого запобіжного заходу. Адже відповідно до ст. 148 КПК України, яка визначає підстави застосування запобіжних заходів, запобіжний захід (не тільки взяття під варту, а взагалі будь-який, у тому числі застава та підписка про невиїзд) застосовується «за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність» . Із аналізу тих матеріалів, які оприлюднені у ЗМІ, поведінки Корнійчука, його сімейних обставин тощо можна дійти висновку, що достатніх підстав арештовувати його чи навіть застосовувати до нього підписку про невиїзд не було.

У будь-якому разі застосовані до нього затримання та арешт є явно надмірними заходами процесуального примусу, неадекватними ні обставинам справи, ні особі самого підозрюваного.

У даній ситуації абсолютно достатнім було б відібрання від Корнійчука письмового зобов’язання про явку на виклик слідчого та повідомлення про зміну місця проживання (ч. 3 ст. 148 КК України). До речі, про доцільність і достатність застосування саме такого процесуального заходу і неправомірність взяття Євгена Корнійчука під варту висловилися провідні юристи України. Зокрема, аргументуючи таку позицію, президент Асоціації юристів України Сергій Коннов, зазначив, що суд «механічно» застосував до Євгена Корнійчука «звичний» запобіжний захід, порушивши вимоги ст. 150 КПК.

У затриманні Корнійчука та його арешті вбачається демонстрація показовості, грубої сили та вседозволеності, намагання принизити особу, у насильницький спосіб розправитися з нею.

 

Тривале прокурорське «полювання»

 

Для того, щоб мати повну уяву про «справу Корнійчука», треба взяти до уваги той факт, що «наїзд» прокуратури на нього за підписання вказаного вище листа здійснюється не вперше.

Як повідомляли ЗМІ, ще у червні 2009 р. слідчий в особливо важливих справах Іщук (підлеглий Рената Кузьміна) у зв’язку з цим листом порушив кримінальну справу за фактом підроблення службовими особами Міністерства юстиції, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 КК). Корнійчук оскаржує цю постанову до суду і суд визнає, що вона порушена за відсутності передбачених законом підстав і скасовує її як незаконну.

У липні 2009 р. слідчий Іщук робить другий «захід» і за тим же фактом підписання листа порушує нову кримінальну справу – уже за ознаками зловживання службовими особами Міністерства юстиції, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК). Ця постанова також визнається судом незаконною і скасовується.

Після цього наступає певна перерва у прокурорському «полюванні» на Корнійчука. Судячи з усього це обумовлюється тим, що у літку 2009 р. Рената Кузьміна було позбавлено повноважень курування слідством. Через рік такі повноваження до нього повертаються, до того ж восени 2010 р. після обрання нового Генерального прокурора України він іде на підвищення – із «простого» заступника Генпрокурора перетворюється на першого.

І наслідки такої кадрової рокіровки не заставляють себе довго чекати –у грудні 2010 р. з’являються відразу аж дві постанови про порушення кримінальної справи щодо Є.Корнійчука за тим же фактом підписання ним зазначеного листа. Правда тепер справу порушено уже за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК, – перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки.

Уже самі по собі ці перипетії із пошуком «потрібної» статті КК за одним і тим же фактом (підписанням листа) і одним і тим же приводом (зверненням Володимира Сівковича), перекидання з одного обвинувачення на інше, наполегливе прагнення у будь-який спосіб «засадити» його в камеру можуть свідчити про упереджений підхід до застосування кримінального і кримінально-процесуального закону, ставлять під великий сумнів обґрунтованість та законність його кримінального переслідування. Ці сумніви перетворюються на тверду переконаність, якщо проаналізувати суть самого звинувачення.

 

Суть нового-старого звинувачення

 

З’ясування юридичної суті «справи Корнійчука» полегшується можливістю ознайомлення із постановою про порушення кримінальної справи щодо Корнійчука, яку 22 грудня 2010 р. виніс перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін. Цю постанову оприлюднено в Інтернет-виданнях і з нею може ознайомитися кожний бажаючий. А той, хто має юридичну освіту, ще й здійснити її юридичний аналіз.

Із цієї постанови випливає, що 23 лютого 2009 р. перший заступник Міністра юстиції Корнійчук підписав лист щодо наявності умов застосування НАК «Нафтогаз України» процедури закупівлі в одного учасника ТОВ «Меджістерс». Цей лист було передано НАК «Нафтогаз України», яка з відповідним пакетом документів звернулася до Мінекономіки України за дозволом на проведення такої процедури. Мінекономіки надало такий дозвіл. Після цього НАК «Нафтогаз України» уклало договір з ТОВ «Меджістерс» про надання останнім відповідних юридичних послуг. Відповідно до актів виконаних робіт ТОВ «Меджістерс» надало НАК «Нафтогаз України» юридичні послуги на суму 2 111 300 грн.

Перший заступник Генерального прокурора Кузьмін вважає, що вартість вказаних послуг необґрунтовано перевищено на суму 1 697 600 грн., чим НАК «Нафтогаз України» заподіяно істотної шкоди, що спричинило тяжкі наслідки. При цьому Ренат Кузьмін вважає, що шкоду заподіяно злочинними діями Євгена Корнійчука.

За логікою Кузьміна, Корнійчук, який не приймав жодного юридично значущого рішення щодо укладення договору, не укладав його, не підписував актів про виконання робіт за договором, не підписував фінансових документів про перерахування коштів за такі роботи (це робили зовсім інші особи), є винним у всіх цих діях разом взятих, які завдали шкоди НАК «Нафтогаз України». Але з точки зору права ця логіка є страшною, бо вона веде до беззаконня і свавілля. І це стає очевидним, якщо хоча б трохи заглибитись у юридичну матерію цієї справи.

 

Правовий статус документа, підписаного Корнійчуком

 

У постанові про порушення кримінальної справи лист, який підписав Корнійчук, іменується «експертним висновком». Насправді сам документ має форму звичайного листа без жодної назви. Але у будь-якому разі на цю обставину слід звернути особливу увагу, оскільки у питанні встановлення наявності складу злочину у діях першого заступника міністра юстиції вона має визначальне значення.

Як відомо, експертний висновок це – не владне рішення, не інша владно-розпорядча дія, яка безпосередньо призводить до певних наслідків чи до зміни стану речей. Це – лише точка зору спеціаліста, який має відповідні знання у певній галузі науки, техніки чи іншій сфері. Якщо говорити про правовий висновок, то він являє собою письмову відповідь на спірне, складне питання застосування права. Будь-який експертний висновок усього-на-всього є допоміжним матеріалом для особи (органу), яка ухвалює відповідне рішення. При ухваленні рішення особа (орган) може враховувати експертний висновок, а може і не враховувати.

Ренату Кузьміну це має бути добре відомо за фахом (юрист) і посадою (перший заступник Генерального прокурора, який курує розслідування особливо важливих справ). Адже навіть у кримінальних справах, де експерт є процесуальною фігурою, а експертні знання мають особливе правове значення, «висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим» (ч. 5 ст. 75 КПК). Це стосується навіть тих кримінальних справ, у яких проведення експертизи є обов’язковим (наприклад, для встановлення причин смерті, тяжкості тілесних ушкоджень, визначення психічного стану обвинуваченого).

Таким чином, підписаний Корнійчуком документ має виключно рекомендаційний характер. Керівництво НАК «Нафтогаз України» та Мінекономіки України могло його як врахувати, так і “успішно” проігнорувати. Цей лист не призвів і об’єктивно не міг призвести до настання тих наслідків, які йому «приписує» перший заступник Генерального прокурора Р.Кузьмін. Це зрозуміло навіть не юристам. Так, у своїй статті «Євген Корнійчук. Заручник родинних зв’язків» журналіст Мустафа Найєм наголошує на тому, що у процедурі проведення вказаного тендеру Корнійчук був незначною ланкою, а його висновок «не був вирішальним і не мав імперативного характеру».

Чи є підписання Корнійчуком цього листа взагалі будь-яким перевищенням його службових повноважень, питання щонайменше спірне, про що, зокрема, свідчить шарахання прокуратури щодо оцінки його дій – то підроблення, то зловживання, то перевищення. Якщо говорити про перевищенням службових повноважень, то ним є умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень. Разом з тим, Положенням про Міністерство юстиції України (підпункт 16 пункту 4) серед повноважень цього відомства передбачено надання роз’яснень законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям. Власне, це було і зроблено першим заступником Міністра юстиції.

Що стосується кримінально караного перевищення службових повноважень, то тут взагалі питань не повинно виникати, якщо виходити з того, що перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) є злочином з матеріальним складом і для його наявності потрібні три обов’язкові елементи: 1) дії, які є власне перевищенням повноважень; 2) істотні шкода; 3) причинний зв’язок між такими діями та шкодою. Відсутність бодай однієї з цих трьох ознак означає відсутність об’єктивної сторони складу перевищення влади або службових повноважень.

 

Відсутність причинного зв’язку між діями Корнійчука і визначеними прокуратурою наслідками

 

Вище вже вказувалося, що дії Корнійчука (підписання листа) апріорі не могли завдати будь-яких матеріальних збитків. Зокрема через те, що між вчиненим Корнійчуком діянням і визначеними прокуратурою наслідками немає безпосереднього причинного зв’язку. Його діяння не виступає необхідною причиною цих наслідків у вигляді матеріальної шкоди. А це означає відсутність у діях Корнійчука об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК.

Так, у постанові Кузьміна вказано, що «зазначений експертний висновок Міністерства юстиції України, підписаний першим заступником Міністра юстиції України Корнійчуком Є.В.,разом з іншими відповідними документами НАК «Нафтогаз України» (підкреслено мною – О.Б.) направлено до Міністерства економіки України, з метою отримання погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника – ТОВ «Меджістерс».

З цього прокурорського твердження випливає, що лист Корнійчука був одним з багатьох первинних документів, які НАК «Нафтогаз України» направив до Мінекономіки для здійснення процедури погодження закупівлі в одного учасника. І це було зроблено (як зазначається у самій постанові) відповідно до п.п. 2.2 Порядку погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника, згідно з яким замовник подає до Мінекономіки відповідні документи, у тому числі копії експертних, нормативних, технічних та інших документів, що підтверджують наявність умов застосування процедури закупівлі в одного учасника. Відповідно до вказаного Порядку НАК «Нафтогаз України» мав подати до Мінекономіки не менше десяти (!) різного роду документів.

Далі у постанові зазначається, що «на підставі вказаних документів (виділено мною – О.Б.), листом Міністерства економіки України № 3305-27/33 від 12.03.09, підписаного Міністром Данилишиним Б.М., дано таке погодження».

Це означає, що лише на цьому етапі відбулося перше юридично значуще рішення, яке «давало зелене світло» для укладення відповідного договору про закупівлю в одного учасника, у результаті якого (за твердженням прокуратури) НАК «Нафтогаз України» було заподіяно істотної шкоди.

Але, по-перше, воно ухвалювалося не Є.Корнійчуком і навіть не на підставі лише його листа, який був одним із багатьох поданих до Мінекономіки документів.

По-друге, це рішення не було остаточним і таким, що призвело до вказаних наслідків.

Правовою підставою (у встановленні об’єктивної сторони перевищення службових повноважень – необхідною причиною настання наслідків) стало укладення 26 березня 2009 р. між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Меджістерс» договору про надання юридичних послуг, на підставі якого відповідно до актів виконаних робіт ТОВ «Меджістерс» було перераховано кошти.

Таким чином, перерахування цих коштів знаходиться у безпосередньому причинному зв’язку лише з укладенням вказаного договору. Тому на предмет наявності порушення закону, у т. ч. наявності складу перевищення службових повноважень можуть розглядатися саме дії посадових осіб НАК «Нафтогаз України», які уклали цей договір (визначили його умови, у т. ч. види юридичних послуг та розмір їх оплати, підписали цей договір). Бо тільки їхні дії є необхідною причиною настання наслідків у вигляді перерахування ТОВ «Меджістерс» грошей.

Це перерахування не могло відбутися без зазначеного договору, але воно абсолютно могло відбутися без листа Корнійчука, який у ланцюгу прийняття рішення про проведення процедури закупівлі послуг в одного учасника знаходиться аж у четвертому ряду – на етапі підготовки первинних документів, після якого йдуть етапи прийняття НАК «Нафтогаз України» рішення про звернення до Мінекономіки з метою отримання погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника, надання Мінекономіки дозволу на застосування такої процедури, прийняття НАК «Нафтогаз України» рішення про застосування такої процедури та укладення вказаного договору.

Ви здивуєтесь, але саме такого висновку дійшов і перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін, який у своїй постанові констатував, що істотної шкоди НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 1 697 600 грн. завдано «внаслідок (виділено мною – О.Б.) виконання укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Меджістерс» з порушенням чинного законодавства договору від 26.03.09 про закупівлю юридичних послуг». Напевно, до кінця не розуміючи юридичної суті свого висновку, прокурор Кузьмін визнав, що істотна шкода є наслідком саме укладеного договору, а не листа Корнійчука.

Тому, якщо прокуратура в особі першого заступника Генерального прокурора Кузьміна вбачала заподіяння істотної шкоди НАК «Нафтогазу України» у результаті укладення вказаного договору, то на предмет перевищення службових повноважень могла оцінювати дії посадових осіб НАК «Нафтогаз України». Але зовсім не Корнійчука, якого у цій справ можна поряд з іншими особами, які готували різні необхідні для проведення процедури закупівлі в одного учасника документи, допитувати лише як свідка.

Чому Кузьмін проігнорував очевидні фактичні та юридичні обставини і навіть не порушив питання про відповідальність посадових осіб НАК «Нафтогаз України», а з свідка Корнійчука зробив обвинуваченого? Можливо, через юридичну неосвіченість чи інші мотиви?

Але це малоймовірно, адже про зазначені вище юридичні постулати (ознаки об’єктивної сторони матеріального складу злочину) відомі студентам юридичних вузів, які лише починають вчити кримінальне право. А тут маститий практик і теоретик права, стратег вітчизняного розслідування особливо важливих кримінальних справах (один з керівників Генеральної прокуратури, кандидат наук, заслужений юрист України). Хоча усі ці регалії зовсім не гарантують системних і глибоких юридичних знань. Провідні вітчизнняні юристи уже публічно висловлювалися щодо справжнього рівня юридичних знань Рената Кузьміна.

Нещодавно цей високопоставлений страж закону в одному з телешоу у черговий раз, м’яко кажучи, потішив юридичну громадськість, стверджуючи, що кримінальна відповідальність за крадіжку настає з 16 років. Тоді, як кримінальний закон встановлює відповідальність за крадіжку з 14 років. І це питання у кримінальному праві відноситься до категорії елементарних. Але це так, до слова, про те, у яких руках сьогодні перебуває слідство прокуратури і чим це загрожує Україні та її громадянам.

 

Чи була взагалі заподіяна матеріальна шкода у результаті укладення договору між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Меджістер»?

 

Як вже зазначалося, особливістю кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень є обов’язкове настання наслідків – істотної шкоди. Без такої шкоди будь-яке службове перевищення не утворює складу злочину, передбаченого ст. 365 КК. Посадова особа, яка допустила таке перевищення, може нести лише дисциплінарну або іншу (наприклад, цивільно-правову) відповідальність.

Ренат Кузьмін встановив, що дії Є.Корнійчука призвели до заподіяння НАК «Нафтогаз України» істотної шкоди, а точніше – тяжких наслідків. Але чи було взагалі у результаті укладення зазначеного договору заподіяно матеріальної шкоди НАК «Нафтогаз України» (нагадаю, що сама компанія про заподіяння їй шкоди не заявляла)?

Слід зазначити, що для встановлення факту заподіяння такої шкоди перший заступник Генпрокурора Р.Кузьмін застосував дуже цікавий метод. Свого роду ноу-хау, яке може дозволити визнавати злочинцями усіх тих, хто коли-небудь укладав чи укладатиме у майбутньому договори про виконання будь-яких робіт чи надання послуг.

Метод цей дуже зручний для того, щоб будь-якій людині, яка у своєму житті уклала хоча б один договір про виконання робіт чи надання послуг, без проблем надати статус обвинуваченого. Як можна зрозуміти з постанови про порушення кримінальної справи щодо Корнійчука, цей метод полягає у формальному порівнянні вартості виконаних робіт чи наданих послуг. При цьому порівняння можна здійснювати на власний розсуд.

Щодо визнання істотної шкоди у справі Є.Корнійчука цей метод був застосований таким чином. Фактичну вартість юридичних послуг, наданих ТОВ «Меджістер» НАК «Нафтогаз України», прокуратура порівняла з вартістю, у яку визначила такі ж послуги інша юридична фірма. У постанові про порушення щодо нього кримінальної справи зазначається, що за актами виконаних робіт фактична вартість наданих ТОВ «Меджістер» послуг становить 2 111 300 грн. І далі зазначається, що «вартість юридичних послуг з урахуванням максимальної економії та ефективності (кількість годин, затрачених юристами та партнерами, вказаних у актах виконання робіт ТОВ «Меджістер», з урахуванням вартості послуг з використанням даних Юридичної фірми «Бондарчук і партнери») становить лише 799 100 грн.».

Далі з посиланням на акт КРУ робиться висновок про те, що цим НАКу «Нафтогаз України» завдано збитків у сумі 1 312 200 грн., «яка є різницею вартості юридичних послуг 2 11 300 грн., вказаною ТОВ «Меджістер» в актах виконаних робіт та сумою коштів 799 100 грн., яку можна було б сплатити НАК «Нафтогаз України», за аналогічні послуги».

Суть зрозуміли? НАК «Нафтогаз України» оцінила послуги ТОВ «Меджістер» у 2 111 300 грн., а юридична фірма «Бондарчук і партнери», яку було визначено як еталон мірила, оцінила ці послуги у 799 100 грн. Але ж відомо, що фірма фірмі – може бути великою різницею, істотно різною може бути і якість послуг, які вони надають, а, отже, і вартість таких послуг. Крім того, оцінити свої послуги ще зовсім не означає надати їх на потрібному для замовника рівні.

У цьому зв’язку видається за доречне порівняти дві згадані юридичні фірми між собою (за формальними ознаками, як це робить Ренат Кузьмін). Для цього достатньо послугуватися оприлюдненою інформацією про них та їхніми веб-сайтами. Як випливає з цієї інформації, ТОВ «Меджістер» є однією з провідних українських юридичних фірм, яка має свої представництва в інших країнах світу, у тому числі у Великобританії. «Меджістер» тривалий час спвпрацює з різними міжнародними фінансовими та юридичними інституціями, у т.ч. з Міжнародним арбітражним судом (на цей момент слід звернути особливу увагу, оскільки за вказаним договором НАК «Нафтогаз України» якраз і потребував юридичних послуг щодо укладання угод з іноземними фінансовими компаніями та супроводження судових справ у судах іноземної юрисдикції). Вона є єдиною юридичною фірмою СНГ, що пройшла сертифікацію за міжнародним стандартом «Investor in People». У 2010 р. «Меджістер» стала переможцем престижної британської премії The Lawyer European Awards і була визнана кращою юридичною фірмою року в Росії та СНД. У різного роду вітчизняних професійних рейтингах «Меджістер» стабільно займає перші місця. Так, за версією газети «Юридическая практика» у 2009 р. та 2010 р. вона зайняла друге місце серед провідних юридичних фірм України («Юридическая практика», № 50, 15 грудня 2009 г., № 50, 14 грудня 2010 р.).

Що стосується юридичної фірми «Бондарчук і партнери», то подібної інформації про неї віднайти не вдалося. Виявилося, що про неї взагалі мало що відомо навіть у юридичних колах. Особисто мені, як і багатьом моїм знайомим юристам, про цю фірму стало відомо лише після оприлюднення постанови Рената Кузьміна. Тому, мабуть, й не дивно, що за вказаною вище версією вона ні у 2009 р., ні у 2010 р. навіть не попала у 50 провідних вітчизняних юридичних фірм. Як випливає з інформації, розміщеної на сайті ЮФ «Бондарчук і партнери», ця фірма складається із 3 партнерів, 3 юристів і 2 помічників юристів. У той час як число юристів «Меджістер» становить близько 100 – чи не найбільше з усіх українських юридиних фірм.

Заслуговує на увагу і той факт, що (як це зазначав Корнійчук в одному із своїх інтерв’ю) «Меджістер» («Магістр і партнери») здійснює юридичне обслуговування НАК «Нафтогаз України» приблизно з 2001 р. Судячи з усього, увесь цей час «Меджістер» («Магістр і партнери») надавала НАК «Нафтогаз України» юридичні послуги на належному рівні, якщо у цей період у НАК «Нафтогаз України» змінювалися керівники, а Меджістер» («Магістр і партнери») залишалася незмінним юридичним партнером цієї компанії.

У цьому зв’язку виникає питання, за якими критеріями прокуратура здійснювала вибір фірми для порівняння з ТОВ «Меджістер» і наскільки юридично коректним є таке порівняння? Чи можна на ньому базувати висунуте проти Корнійчука обвинувачення?

Якщо Ренат Кузьмін вважає, що так, то підказую йому два нових факти для застосування його методу для появи нових резонансних справ.

Перший. 21 грудня 2010 р. «Українська правда» опублікувала статтю Федора Орищука «Юристи Фірташа отримали 30 мільйонів від «Нафтогазу», у якій ідеться про те, що у липні-вересні 2010 р. маловідомій юридичній фірмі «АВРК-Право» (у штаті якої усього 6 юристів) дісталося 32 мільйони гривень, які НАК«Нафтогаз України» та його дочірня структура «Газ України» виділили на надання юридичних послуг. Як з’ясувала «УП», існує цілий ряд факторів, які вказують на тісний зв’язок між цією компанією та Міністром палива і енергетики Юрієм Бойком та бізнесменом Дмитром Фірташем. Тому, видається, що Ренату Кузьміну потрібно у пожежному порядку застосовувати свій метод – звернутися до ЮФ «Бондарчук і партнери» (за складом юристів вона близька до «АВРК-Право») для з’ясування реальної вартості вказаних вище послуг і встановлення того, чи заподіяно істотної шкоди НАК«Нафтогаз України». Звернення з цього приводу від Володимира Сівковича чекати не варто, бо навряд чи у цьому разі він буде турбуватися про кошти НАК«Нафтогаз України».

Другий. Минулого року відома американська компанія Trout Cacheris, PLLC на замовлення уряду Азарова здійснила аудит фінансової діяльності уряду Тимошенко. Як підрахували журналісти газети «Діло», міжнародний аудит діяльності уряду Тимошенко обійшовся державі у понад 10 мільйонів доларів, які Україна могла б і не сплачувати. Тому Ренату Кузьміну для вирішення питання про порушення кримінальної справи і встановлення факту заподіяння державі матеріальної шкоди в особливо великих розмірах потрібно терміново знайти якусь українську аудиторську фірму, яка б виставила свою вартість послуг з проведення такого аудиту. Можна не сумніватися, що різниця у вартості послуг виявиться колосальною. Але, щоб різниця була максимально великою (вражаючою для громадян), то фірму для порівняння потрібно пошукати десь у глибинці або ж для такого неординарного випадку створити нову. І справа вийде резонансною на весь світ! Знову ж таки, на звернення Володимира Сівковича і в цьому випадку навряд чи можна сподіватися, тому як привід для порушення кримінальної справи треба буде застосувати пункти 4 і 5 ч. 1 ст. 94 КПК (повідомлення, опубліковане в пресі, та безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину).

 

Істотна шкода нематеріального характеру

 

Прокурор Кузьмін у своїй постанові також зазначив, що «крім цього, Корнійчук Є.В. своїми злочинними діями заподіяв Міністерству юстиції України істотної шкоди нематеріального характеру, яка полягає у формі підриву авторитету та престижу органів державної влади».

З приводу цього слід зазначити, що, по-перше, це дуже оціночне і суб’єктивне твердження, на якому не можна будувати обвинувачення. По-друге, як на мене, не Ренату Кузьміну говорити про «авторитет і престиж органів державної влади». Адже, чого варте для такого авторитету скандальне будівництво цим державним службовцем маєтку у заповідній Пущі-Водиці, який оцінюється у мільони доларів.

 

Потрібні висновки

 

Юридичний аналіз вказаної постанови Ренат Кузьміна дає підстави стверджувати, що кримінальна справа проти Корнійчука порушена незаконно – за відсутності достатніх підстав, які б вказували на наявність у його діях ознак злочину, передбаченого ч. 3 статті 365 КК. Ця постанова базується на: однобічному тлумаченні подій, фактів і документів; їх підтасовуванні та упередженій (з відвертим обвинувальним ухилом) і юридично необґрунтованій правовій оцінці; на припущеннях та вкрай сумнівних висновках щодо кваліфікаці дій Є.Корнійчука.

Це свідчить про штучність звинувачення Корнійчука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 статті 365 КК України, а, отже, – про незаконність його кримінального переслідування. Проведений аналіз дозволяє також говорити про грубе порушення особами, які зініціювали та здійснюють таке переслідування, базових положень Конституції та законів України щодо кримінальної відповідальності, зокрема, статей 19 та 62 Конституції України, статей 2, 4, 22, 94, 98 КПК України, статей 1, 2, 11 КК України. Незаконне кримінальне переслідування Корнійчука містить ознаки ряду службових злочинів та злочинів у сфері правосуддя, зокрема зловживання владою або службовим становищем (ч. 3 ст. 364 КК), завідомо незаконне затримання (ч. 3 ст. 371 КК).

Очевидним є те, що таке переслідування немає нічого спільного з утвердженням законності і виконанням основного завдання кримінально-процесуального закону, відповідно до якого має бути забезпечено правильне застосування закону з тим, «щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності і жоден невинний не був покараний» (ст. 2 КПК України).

З огляду на це, можна дійти висновку, що кримінальне переслідування Корнійчука є політично та/чи суб’єктивно вмотивованим і здійснюється з метою помсти, розправи, шантажу чи тиску. У тому числі й тиску на тестя Євгена Корнійчука – Голову Верховного Суду України В.Онопенка.

Саме таке пояснення появі «справи Корнійчука» дають багато політиків, юристів, журналістів. Дуже точно і глибоко це зробив журналіст Мустафа Найєм, який у своїй згаданій вище статті прямо зазначає, що ця справа скоріше за все продиктована не порушенням Корнійчуком закону і державними збитками, а його родинним зв’язком із Василем Онопенком. Мустафа Найєм вказує на те, що Верховний суд є останнім бастіоном судової системи країни, поки що непідконтрольний діючій владі. На його думку, два вороги Онопенка – Андрій Портнов і Ренат Кузьмін – «зараз є головними «таранами» судової та правоохоронної системи країни. За останні роки вони неодноразово намагалися звільнення голови ВСУ». Але, які відомо, свого не домоглися. Тому, робить висновок цей журналіст, «очевидно, Євген Корнійчук є чудовим важелем тиску на Василя Онопенка».

Якби там не було, якими б насправді не були мотиви Рената Кузьміна та інших осіб, які здійснюють це кримінальне переслідування, очевидним є одне: «справа Корнійчука» – це яскравий приклад прокурорського свавілля, який у сукупності з іншими фактами свідчить про запровадження системних репресій в Україні. Це має стривожити суспільство, включити його «захисний механізм», обумовити передбачені законом суспільні дії (парламенту, правозахисних організацій, ЗМІ тощо) на захист Конституції України та відвернення великої біди, яка насувається на Україну. Точніше – яке вже до неї прийшла.

 

Автор - Голова Українського юридичного товариства

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори