пошук  
версія для друку
15.01.2011
джерело: www.rada.gov.ua

Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н.І.Карпачової на засіданні ВРУ 14 січня 2011 року

Схожі повідомлення

Я прошу вибачення

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подало судовий позов проти Алли Тютюнник, Голови Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я та члена правління Української Гельсінської спілки з прав людини, а також громадсько-політичного незалежного тижневика „Вгору", що видається правозахисниками, про захист ділової репутації, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди

Звернення до Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про люстрацію в Україні» (оновлено)

Безпам’ятство за етнічною ознакою

"Мамо, мене тут кончають"

Конкурс для журналістів на здобуття польсько-української премії

Проект закон України Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні .

Конституційна реформа 2004 року і права людини

Рішення ЄСПЛ у справі "Волков проти України"

   

Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.Литвин.

 

КАРПАЧОВА Н.І.

Шановний Голово, шановні народні депутати, урядовці, представники судової гілки влади, дипломатичного корпусу, засоби масової інформації, дорогі співвітчизники! Сьогодні я представляю вашій увазі відповідно до Конституції України щорічну доповідь про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні. Ця доповідь є результатом системного моніторингу конкретних проваджень, аналізу звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців.

У 2010 році Україна разом з усією європейською спільнотою відзначила 60-річчя Конвенції про захист прав і основоположних свобод. На спеціальному засіданні Верховної Ради України 22 жовтня Уповноважений з прав людини представив спеціальну доповідь: “Стан дотримання Україною європейських стандартів з прав і свобод людини”. Суспільство вперше було ознайомлено з комплексним аналізом виконання Україною зобов’язань у галузі прав людини, узятих при вступі до Ради Європи.

Виходячи з пріоритету захисту прав дитини, Уповноваженим з прав людини в грудні минулого року було представлено Верховній Раді України спеціальну доповідь: “Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні”, яка присвячена 20-річчю ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини, яка відзначатиметься 27 лютого 2011 року.

За час існування інституції до омбудсмана звернулось понад 1 мільйон людей. За минулий тільки рік 82 тисячі. Кожне друге звернення стосувалося порушення громадянських прав, зокрема права на справедливий суд, на виконання судових рішень, належних умов тримання в місцях ув’язнення. У кожному третьому зверненні йшлося про порушення соціально-економічних прав. Будь ласка, на таблиці ви це бачите на екрані.

Як і в попередні роки, значна кількість звернень до Уповноваженого породжується зневажливим бюрократичним ставленням посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування до розгляду звернень людей, які не бажають миритися з беззаконням. Кожне п’яте звернення містило скарги на дії чи бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, кожна десята – органів прокуратури.

Шановні народні депутати, найбрутальнішою формою порушення прав людини в Україні залишається бідність. Для багатьох людей бідність – це не тільки низький рівень матеріального забезпечення, а й відчуття відсутності свободи вибору, невпевненості у майбутньому своїх дітей.

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи прірва між багатими і бідними продовжує поглиблюватися. В Україні рівень матеріального добробуту найбагатших зростає швидше ніж найбідніших, а також збільшується розрив між містом і селом. Будь ласка, на екрані. За час кризи особливо збагатився великий промисловий і банківський капітал. Навіть 80 відсотків закордонних інвестицій пішли в банківську сферу.

Відповідно до завдань цілей розвитку тисячоліття до 2015 року Україна мала б зменшити на третину частку свого бідного населення. Проте за офіційними даними рівень бідності перевищує 26 відсотків і, фактично, залишається ще на рівні 2000 року. Надзвичайно високою є бідність сільського населення, а також родин з дітьми. За критеріями ж Організації Об’єднаних Націй для країн Центральної і Східної Європи бідними є майже 81 відсоток населення України.

У зверненнях до Уповноваженого люди скаржаться на низькі зарплати і пенсії, неможливість в умовах стрімкого зростання цін і тарифів прогодувати свої сім’ї і забезпечити їх найнеобхіднішим. Для подолання бідності та соціальної нерівності потрібен комплекс заходів, спрямованих передусім на створення робочих місць. Я вкотре це підкреслюю, саме головне створення робочих місць. Зростання зайнятості населення і створення гідних умов праці, а також об’єктивне визначення прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і реальні зміни в системі оплати праці. Люди чекають повернення трудових заощаджень, визволення із сучасного кредитного рабства. Врешті-решт метою економічного зростання та економічних реформ має стати людина, її потреби, добробут та якість її життя.

Саме тому перше подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до новообраного Президента України Віктора Федоровича Януковича стосувалося проблем боротьби з бідністю. Глава держави доручив урядові розробити загальнодержавну програму подолання та запобігання бідності в Україні. Чекаємо від уряду завершення цієї надзвичайно важливої роботи.

Вважаю необхідно наголосити на неприпустимості порушенні конституційних прав людини на своєчасну оплату праці. Заборгованість зарплати становить 1 мільярд 300 мільйонів гривень. Проте враховуючи тінізацію трудових відносин та заробітної плати, реальна заборгованість є значно більшою.

Неможливість заробити на гідне життя чесною працею спонукає мільйони українців шукати кращої долі за межами рідної країни. Це ще один з викликів для сучасної України, адже за кордоном перебуває від 5 до 7 мільйонів українських трудових мігрантів. Будь ласка, зараз ми побачимо це на екрані. Питання посилення захисту їхніх прав неодноразово порушувалося Уповноваженим з прав людини на парламентських і комітетських слуханнях. З метою посилення захисту прав трудових мігрантів омбудсменом було підписано угоди про співпрацю у галузі захисту прав людини з омбудсменами країн найчисельнішого перебування українців, зокрема Росії, Казахстану, Іспанії, Португалії, Франції, Польщі, Аргентини, та деяких інших. Особливу увагу, протягом останніх років, доводилося приділяти захисту прав українських моряків. Переконана, що одним з пріоритетів зовнішньої політики нашої держави має бути забезпечення прав українських трудових мігрантів. Йдеться, передусім, про належний правовий захист, шляхом підписання двосторонніх міжнародних угод про правову допомогу. Вважаю, що в країнах переважної трудової міграції, наших співвітчизників, потрібно посилити дипломатичні представництва спеціально підготовленими консульськими працівниками, додавши при цьому додаткові кадрові одиниці.

Нагальним є розв’язання проблеми визнання документів про освіту, урахування страхового стажу та визначення пенсій, відповідно до рішення Конституційного суду від 8 жовтня 2009 року. На превеликий жаль, як і раніше, поки що міграційна політика зорієнтована в Україні виключно на протидію нелегальній міграції. Так, відповідно до указу Президента, створено Державну міграційну службу України. Однак, як і за попереднього уряду, її діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра внутрішніх справ України. Тобто, по суті, керівництво усіма аспектами міграційної політики як зовнішньої, так і внутрішньої складової, покладається виключно на силові відомства, що суперечить рекомендаціям Європейського Союзу та гуманітарним завданням міграційної політики. Адже, як визначено у Резолюції ПАРЄ від 9 квітня 2010 року, трудящі мігранти беруть участь у забезпеченні економічного зростання і процвітання, та створенні національного багатства в країнах призначення, а також сприяють скороченню рівня бідності в своїх країнах походження. Поцінуємо їхню працю.

Вважаю за необхідне зазначити, що, якщо ми хочемо гідного ставлення до українців за кордоном, не маємо права допускати неповаги до іноземних мігрантів України, їх дискримінації і проявів ксенофобії.

Хочу зазначити, що загальна тенденція ксенофобських злочинів в Україні протягом 2009-2010 років свідчить про їх зменшення вдвічі порівняно з 2008 і 2007 роками. Це стало результатом посиленої протидії подібним явищам з боку МВС, СБУ та прокуратури, а також активізації неурядових організацій.

Вкотре наголошую на необхідності ратифікації Україною Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих мігрантів та членів їх родин, що дасть змогу забезпечити якісно новий рівень захисту прав трудових мігрантів без подвійних стандартів.

Шановні народні депутати, однією з надзвичайно болючих проблем суспільства залишається дотримання права на судовий захист. Майже кожне п’яте звернення до Уповноваженого з прав людини стосується саме цього питання. Такий підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Станом на 1 січня 2010 року Євросуд виніс 715 рішень щодо України. (Будь ласка, дивіться на екран). В абсолютній більшості випадків констатовано порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд.

У висновку ПАРЕ номер 190 і резолюції 1549 зволікання Україною з проведенням судової реформи було піддано жорсткій критиці, адже ми чекали на цю реформу, як ви знаєте, 20 років. Зрушення у цьому питанні відбулися лише у 2010 році з розробкою і прийняттям Верховною Радою у липні 2010 року Закону «Про судоустрій і статус суддів».

На часі прийняття довгоочікуваних Закону про безоплатну правову допомогу та нової редакції Закону про адвокатуру. Теж ми чекаємо вже понад 10 років.

Крім того, необхідно Верховній Раді прийняти, зрештою, новий Кримінально-процесуальний кодекс. Теж наше очікування майже 10 років.

Перші кроки у напрямку впровадження судової реформи зроблені. Проте, правозастосовча практика засвідчила наявність певних проблем, які потребують подальших дій з врахуванням висновків, як ПАРЕ, так і Венеціанської комісії.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, а це 180 таких рішень, констатував порушення розумних строків розгляду справи судом. Так, у низці рішень Євросуду, зокрема, у справах Нечитайла, Сланько, Неханченко проти України розслідування та розгляд справ тривали від 8 до 10 років. Через відсутність у Кримінально-процесуальному кодексі України граничних термінів тримання підсудного під вартою багато людей в очікуванні рішення суду фактично відбувають під вартою увесь термін призначеного врешті решт покарання.

Для запобігання цим порушенням 24 березня 2010 року я звернулася до Президента України з поданням про встановлення граничного терміну перебування підсудних під вартою і забезпечення права ув’язнених і затриманих на гідні умови тримання. Моя позиція була підтримана. Розроблено проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою гуманізації попереднього ув’язнення. Відповідні положення закладені вже в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу. Чекаємо наступних кроків від народних депутатів.

У кожному другому рішенні Європейського суду з прав людини, а це 52 відсотки, констатується порушення права на справедливий суд щодо тривалості виконання національних судів. Хронічним, на превеликий жаль, продовжує залишатися проблема невиконання рішень національних судів. Фактично виконується кожне третє рішення національних судів. От тільки за останні роки від 32 максимум до 35 відсотків ми виконували в Україні рішення власних національних судів, а стосовно рішень Європейського суду цей показник становить лише 9 відсотків. Тому моніторинг Комітету міністрів Ради Європи триватиме, це зрозуміло, до повного виконання рішень Європейського суду з прав людини з боку України.

Вже 10 років поспіль мною порушується питання про те, що Україна залишається в Європі одним з лідерів по кількості арештів. І хоча відповідно до європейських стандартів функції щодо надання санкцій на арешт давно передано від прокурорів судам, ситуація практично за всі ці роки не змінилася кардинально. Судами щороку відправляються за грати майже 60 тисяч осіб, при цьому близько 10 тисяч або кожен шостий пізніше звільняються з-під варти. У зв’язку із зміною запобіжного заходу, засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі і виправданням або закриттям кримінальних справ.

Кількість рішень Європейського Суду з прав людини у розглянутих справах по попередніх роках про необґрунтоване тривання людини під вартою збільшилося упродовж минулого року майже вдвічі. Суд звертає увагу, що національні суди недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкі злочини часто визначаються головним критерієм взяття людини під варту. Це є підтвердженням того, що порушена проблема стосується не лише арештованих сьогодні конкретних посадовців, а є системною для України і зачіпає долі сотень людей України, які щороку проходять через процедуру затримання чи арешти.

Уповноважений з прав людини стурбована, що декілька останніх років, у тому числі у 2010 році, зросла і кількість засуджених в Україні. Сьогодні за гратами тримається 152 тисячі осіб або 336 ув`язнених на 100 тисяч населення України. От є такий показник. Якщо дивитися по різних країнах, то по цим показникам Україна є одним з лідерів серед країн-членів Ради Європи після Росії і Грузії. От будь ласка, зараз ви побачите це на відповідному електронному табло.

Стабільно один з найменших показників 60-100 осіб на 100 тисяч населення мають Словенія, Фінляндія, Швейцарія, Італія, Франція, Німеччина. Цікаво, що така країна – член СНД Узбекистан за останні 10 років удвічі зменшила кількість в`язнів до 142 на 100 тисяч населення. Привертаю вашу увагу. У нас 336 на 100 тисяч населення.

Вкотре наголошую, що зняття напруженості з переповненістю пенітенціарних закладів також сприяло проведення амністії. Але на превеликий жаль, як і в 2009, так і в 2010 роках, на превеликий жаль, ці законопроекти про амністію у Верховній Раді не розглядалися, що порушує право людини на реалізацію принципу гуманізму насамперед найбільш соціально незахищених та вразливих груп населення.

Я сподіваюся, що ближчим часом ми спільними зусиллями розв`яжемо цю проблему і Закон про амністію буде прийнятий Верховною Радою України.

Системною залишається проблема застосування катувань, що дедалі частіше призводить до загибелі затриманих.

У 2008 році працівниками органів внутрішніх справ закатовано до смерті було 4 людини, у 2009 році – 3, у 2010-му – 8. За всіма цими випадками відкриті провадження Уповноваженого з прав людини.

Особливе занепокоєння викликає ситуація в Сумській області, де протягом тільки останніх півроку від рук правоохоронців загинуло троє місцевих жителів, саме через цю проблему – проблему, пов’язану з катуваннями і насильством.

Вкотре наголошую на необхідності якнайскорішого створення національного механізму запобігання катуванням відповідно до міжнародних зобов’язань України. З цього приводу мною нещодавно також внесене подання Президенту України.

Як наголошувалося у публічних виступах омбудсмена України, особливо нелюдським є ставлення до затриманих працівників Шевченківського райуправління міліції Києва, що підтверджується низкою моїх проваджень. Особливого резонансу у суспільстві набула справа про загибель 20-річного студента Ігоря Інділа. Нині у Деснянському районному суді міста Києва розглядається справа стосовно двох співробітників цього райуправління. Працівник секретаріату за моїм дорученням, маючи, на жаль, лише права представника потерпілих, намагається добитися справедливого судового рішення у цій справі.

Тому я звертаюся до народних депутатів нарешті прийняти законопроект про визначення незалежного статусу Уповноваженого з прав людини у кримінальному процесі, який понад 3 роки знаходиться без руху в парламенті. Повірте, що це значно посилить захист прав людини в судах, і ми не будемо випрошувати кожного разу у суддів права взяти участь по захисту прав людини у кримінальному процесі.

Вважаю за необхідне вкотре привернути увагу до захисту права на свободу слова. Як і раніше, журналісти дуже часто потерпають від насильницьких дій. У провадженні омбудсмена справа про захист честі і гідності, прав на свободу слова і безпеку життя редактора житомирської районної газети «Сільське життя» Валерія Івановського, який отримав ножові поранення. Під час особистої зустрічі з Генеральним прокурором України Віктор Пшонка повідомив, що вже затримані підозрювані у цьому злочині, і справа до суду вже направлена. Триває провадження омбудсмана і у справі про зникнення редактора харківської газети «Новий стиль» Василя Клємент’єва. Я цілком поділяю занепокоєння Національної спілки журналістів України щодо пасивного розслідування цієї резонансної справи. Але, захищаючи свободу преси, водночас наголошую на відповідальності самої преси перед суспільством і перед кожним громадянином.

Шановні народні депутати, у захисті прав людини Уповноважений системно співпрацює з народними депутатами, комітетами Верховної Ради, депутатськими групами і фракціями.

Я завершую, буквально півхвилини. Уповноважений намагається систематично співпрацювати з Президентом України, як з гарантом дотримання конституційних прав людини, тільки в минулому році було внесено 20 подань і 16 звернень Уповноваженого Президенту України з найгостріших проблем захисту прав людини. Хочу повідомити народним депутатам, що сьогодні в другій половині дня має відбутися моя особиста зустріч з Президентом України у відповідності до законодавства України.

Крім того, протягом 2010 року було внесено низку подань Уповноваженого з прав людини і Прем’єр-міністрові України, зокрема…

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України А.І.МАРТИНЮК

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Спасибі. Щодо забезпечення захисту прав військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ, трудових мігрантів, а також захисту прав жінок на працю в державних органах виконавчої влади та управління.

Шановні народні депутати, я вкотре хочу наголосити, що неупереджене ставлення до кожної людини, яка звертається до Уповноваженого з прав людини, прагнення розв’язати будь-яку проблему, яка лежить в площині моєї компетенції, безперечно у відповідності до норм міжнародного права, Конституції України, чинного законодавства, а також керуючись власною совістю, залишається правилом моєї діяльності на цій посаді. Я вкотре наголошую, що забезпечення невід’ємних прав і свобод кожної людини має стати основою національної ідеї, яка могла би консолідувати наше суспільство і послугувати підґрунтям для подальшого демократичного руху України. Дякую за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, шановні колеги, прошу записатися на запитання.

Будь ласка, 20 хвилин. Горбатюк.

 

ГОРБАТЮК А.О.

Слово передаю Чечетову.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Михайло Чечетов, будь ласка.

 

ЧЕЧЕТОВ М.В.

Уважаемая Нина Ивановна, мы внимательно прослушали ваш доклад. Он действительно очень обстоятельный, интересный, объективный. Вы очень много делаете для защиты прав человека и внутри страны, и за рубежом. Это оценивают и наши граждане, оценивает общественность.

Скажите, вот сталкиваясь в разных нестандартных ситуациях, когда вам приходится защищать права наших граждан в разных странах, на ваш взгляд, если бы наши политики, которые выезжают за границу, не обливали грязью страну, не обливали грязью государственную власть, а наоборот защищали и поднимали имидж страны, репутацию страны, честь страны, легче было бы защищать права человека в этой ситуации? Спасибо.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Шановні народні депутати, я хочу сказати, що омбудсман знаходиться поза політикою, ви це чудово розумієте. Але дуже важко знайти ту грань, де проходить політика, а де якраз і питання дотримання прав і свобод людини.

Адже велика політика – це повага до людської гідності. Я хочу сказати про те, що я завжди звертаюся до всіх народних обранців щодо консолідації зусиль саме якраз в напрямку захисту прав і свобод наших співвітчизників, де б вони не перебували – в Україні і за її межами. І мені здається, на цьому шляху не може бути роз’єднання на різні політичні сили, а Україна має бути, дійсно, представлена як єдина соборна держава. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Герасим’юк Ольга.

Мікрофон Кендзьора увімкніть.

 

КЕНДЗЬОР Я.М.

Ярослав Кендзьор, депутатська група "За Україну!", партія "За Україну!". Шановна Ніно Іванівно, перш за все хочу подякувати вам за послідовну позицію щодо боротьби проти ганебної практики застосування правоохоронцями тортур тут у нас в Україні. І завдяки вам вдалося притягнути до відповідальності винних у смерті закатованого Юрія Мазоли та послідовної боротьби за долю довічно ув’язненого Володимира Панасенка. Ми з вами з цього приводу багато працювали. Завдяки вам у 2008 році закатованого на смерть у міліції Романа Стасюка, засуджені.

Загальне запитання: що треба найважливіше зробити, щоби надалі не допустити таких проявів? Адже ви сьогодні назвали страшну цифру: в 2010 році вісім людей, громадян України закатовано в міліції.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Дякую за це питання. Це питання не може не хвилювати будь-яку людину в нашій державі, адже, дійсно, це проблема на превеликий жаль, поки що у нас є однією з найактуальніших.

Сьогодні виступав перед вами і міністр внутрішніх справ, я розумію, що йому, як керівнику це питання болить. Але ця проблема довготривала справи Мазоли, була по його катування в спецпідрозділах СБУ, на Львівщині ще в 1996 році. Я прийшла на цю посаду, я все ж таки взяла цю проблему до свого впровадження, і ми її довели до притягнення всіх до відповідальності, і до відшкодування моральної і матеріальної шкоди, ще двом жертвам цього злочину ще живим батькам, на щастя.

Але я можу сказати, що і інші справи, які ви називали і проблему, якраз по Сакальському цьому прикладу 2007 року, коли Богдан Стецюк був закатований на смерть. По трьом співробітникам міліції, з рештою, винесені реальні судові вироки: сім років, сім років і три роки. І всі троє отримали реальні вироки.

На початку діяльності моєї фактично вони отримали умовно …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Що треба зробити? В першу чергу, Україна має розробити концепцію національного превентивного механізму по запобіганню тортур. Я про це сьогодні буду говорити конкретно з Президентом, я внесла йому подання і я сподіваюсь до кінця цього року Україна створить такий потужний національний превентивний механізм. І безперечно статистика, адже статистика приховується правоохоронними органами, вона має бути розроблена і затверджена на державному рівні. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Андрій Шевченко.

 

ШЕВЧЕНКО А.В.

Шановна Ніна Іванівна, щиро кажучи, ваш звіт розчаровує, тому що ви звітуєте за рік, коли в Україні розпочалися політичні репресії, коли Україну почали викреслювати з міжнародних рейтингів як вільну країну, коли в нас на очах згортаються громадянські права і свободи. Ми про це не почули у звіті, може тому, що в нас немає сміливості сказати, що все це сталося за останній рік з вини однієї, абсолютно конкретної, політичної команди, яка зараз при владі.

Що стосується свободи слова, в мене враження, що в нас є найбільші вороги, це голова районної ради або якийсь нерадивий сільський голова. Це тоді, коли в нас вибудовується на очах система цензури зверху вниз. Коли злочини, які робляться проти журналістів на очах усієї країни, вони лишаються без реакції Генпрокуратури і міліції. Коли є повний терор проти Інтернет-середовища, вилучаються комп’ютери, сервери і так далі. У вашому звіті немає жодної згадки про те, що повністю ігнорується право громадянина, доступ до публічної інформації і ви знаєте наскільки це гостра тема.

Ніна Іванівна, в майбутньому році від вашої команди може дуже багато залежати, хочеться щоб ваш офіс працював на громадян, його підтримка зараз потрібна як ніколи в ситуації, коли згортаються права і свободи.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Шановні народні депутати, я б хотіла сказати про те, що ми живемо сьогодні з вами не одним днем. Пан Андрій Шевченко до мене звертався, працюючи на «5 каналі», коли брутально порушувалися права працівників «5 каналу» і була розпочата акція голодовки. Ви особисто телефонували на мій прямий телефон, який відомий кожному громадянину України, який бажає мені зателефонувати, ви тоді це робили і я захищала ваші права тоді. Я захищаю права працівників засобів масової інформації і сьогодні, адже як і раніше, вони продовжують порушуватися. Але від вас, як від журналістів, до речі, як від народних депутатів, багато чого залежить на цьому шляху для об’єднання зусиль.

Ви знаєте про те, що моя команда, разом з вами, разом з представниками владної структури Партії регіонів, взяла участь у доопрацюванні законопроекту, який ви зараз згадали, про доступ до публічної інформації. Я хочу вас всіх привітати, що зрештою нашими спільними зусиллями, вчора цей законопроект було прийнято у Верховній Раді.

Наступне. Було прийнято і зміни, і нова редакція Закону про доступ до інформації. Ми конкретно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Таран, будь ласка.

 

ТАРАН В.В.

Про брутальне зневаження прав людини в Україні говорить кількість заяв їх громадян, які подали в Європейський Суд. І ви знаєте, Україна тут займає третє місце в світі, звичайно, після Росії і після Туреччини. Тобто в Україні йде тотальне порушення прав людини: право на мирні зібрання, право на свободу слова, просто на життя. І всі, хто опонує нинішній владі, вони репресуються – це і Тимошенко, і письменниця Матіос, і журналісти, і абсолютно всі і члени молодіжної організації «Тризуб». І, скажімо, за оцінкою Міжнародної організації «Фридом Хаус» Україна вже не є вільною державою. Вона вже не є вільною державою – я прошу, я зараз задаю питання – вона вже не є вільною державою, вона вже є напіввільною.

Шановна Ніна Іванівна! Можливо треба набратися мужності і сказати, що дотримання прав людини в Україні неможливе без зміни нинішньої влади, нинішньої диктатури.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Шановні народні депутати! Я вкотре хочу сказати, хто хоче побачити конкретні кроки, які за своїм мандатом може і робить Уповноважений з прав людини, той побачить. Хто не хоче цього робити, хочете політизувати всі питання, в тому числі і діяльність Уповноваженого з прав людини, який є незалежним органом влади, незалежним органом і діє незалежно і від владних структур, в тому числі і від Верховної Ради.

З точки зору своєї незалежної громадянської позиції, я думаю, що ви можете це зробити. Ви неоднократно в цьому пересвідчувались, нам з вами особисто доводилося звільняти студентів, заарештованих, ви пам’ятаєте, в міліцейських бомжатниках – це було вночі. Я думаю, що нам з вами мужності тоді не бракувало.

Мені і сьогодні не бракує мужності, коли я йду до тих, хто сьогодні заарештований (його опозиція сьогодні оголосила як політично переслідуваних), я зустрічаюсь з цими людьми, я надаю конкретну допомогу, конкретно зустрічаюсь з ними і безпосередньо в слідчих ізоляторах, і зустрічаюсь з їхніми родинами. Я робила і робитиму все можливе від мене аби допомогти…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Павленко Едуард.

 

ПАВЛЕНКО Е.І.

Прошу передать слово колеге Самофалову.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мікрофон Самофалова.

 

САМОФАЛОВ Г.Г.

Уважаемая Нина Ивановна, есть такая мудрость: «Каждый слышит то, что хочет услышать», я имею ввиду оценку вашего доклада. Я например, услышал высокопрофессиональный доклад, каждая фраза которого пропущена через ваше женское сердце. Незаметна ваша работа лично и вашего аппарата, но она колоссальна. И то, что сегодня осуществляется защита прав человека – это заслуга, прежде всего, вашего коллектива.

А вопрос мой такой. Есть проблемы, которые объединяют всех людей, точнее, беда – это захват наших моряков, который все чаще и чаще бывает. Я знаю, что вы много участвуете в работе. Скажите, пожалуйста, вот какие механизмы сегодня нужно создать от парламента, правительства, Президента, чтобы наши люди не страдали, чтоб они не были долго под угрозой смерти, чтоб родственники их не переживали за них месяцами, полугод и так далее. Какие есть в этом вот ваши соображения? Спасибо.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Українські моряки належать до однієї з самих незахищених категорій трудових мігрантів з України. Понад 100 тисяч українських моряків сьогодні поневіряється по світах під чужими прапорами. Перша і головна проблема – знищений в Україні наш національний флот через корупційні діяння. Треба зробити головний крок, я думаю, в цьому напрямку – відновити Національний флот України, щоби наші моряки мали можливість працювати під українським прапором. Це перше і головне.

Друге. Що стосується проблеми, пов’язаної з захватом наших моряків піратами. Віктор Янукович, виступаючи на Генеральній асамблеї в ООН, вніс пропозицію, яку до речі, ми ще за попереднього Президента вносили з депутатом Ігорем Шаровим щодо прийняття на рівні Організації Об’єднаних Націй всеосяжної Конвенції по боротьбі з морським тероризмом, яким є сьогодні піратство. Це є надзвичайно важливою.

І третє. В Україні треба створити спеціальну міжвідомчу комісії з цих питань і ратифікувати Конвенцію 2006 року МОП з цих питань по захисту прав моряків.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Ярощук.

 

ЯРОЩУК В.І.

Прошу передати слово Григорію Калетніку.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мікрофон Калетніка.

 

12:37:30

КАЛЕТНІК Г.М.

Шановна Ніна Іванівна, ви маєте повагу від більшості громадян України як Уповноважений, якому не байдужа будь-яка неповага та приниження людини, і ви захищаєте права цих людей.

З огляду на позитивне сприйняття вашої діяльності іноземними інституціями, до вас таке запитання. Як ви сприймаєте відкритість України для в’їзду громадян з країн Європи, Великої Британії та інших, і в той же час принизлива процедура складання величезної кількості довідок для отримання віз на виїзд за кордон громадянами України, не говорячи вже про те, що не тільки вимагають давати інколи довідку на довідку, але звертає на себе увагу і фінансова сторона, коли людей заставляють придбати квитки, забронювати готелі, а потім або відмовляють у візі, або дають її значно пізніше ніж терміни, на які були придбані квитки…

 

КАРПАЧОВА Н.І. Дякую. Це дуже болюче питання, і в мене було багато звернень наших громадян саме з цього питання. Можу вам засвідчити, що я неодноразово зверталася до дипломатичних відомств, акредитованих в Україні, різних країн, в тому числі тих європейських, які ви і називали в своєму питанні, і можу вам засвідчити, що подвійні стандарти, які застосовуються сьогодні окремими країнами Європейського Союзу, на превеликий жаль, поки що існують у відношенні до громадян України.

По-друге, існує проблема приниження людської гідності якраз під час зібрання певної низки документів, коли треба доводити буквально абсолютно очевидне, а також проблеми дактилоскопії або, скажемо, радужної оболочки нашого ока, яку на сьогоднішній день вимагають уже деякі країни на кордоні.

Безперечно, це серйозні питання. Питання, пов’язані взагалі з захистом права на людську гідність. Я думаю, що нам на шляху до Європейського Союзу треба ці питання більш активно піднімати на рівні Міністерства закордонних справ України і захищати права наших громадян. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Даниленко, будь ласка.

 

12:39:44

ДАНИЛЕНКО В.А.

Прошу передати слово депутату Бевзу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мікрофон Бевза.

 

БЕВЗ В.А.

Шановні Ніна Іванівна, у вівторок у нас на засіданні фракції Комуністичної партії України керівник нашої фракції – народний депутат Симоненко з обуренням говорив про те, що особи, які скоїли злочини, звільняються від кримінальної відповідальності за діючим Законом про амністію ще на стадії досудового слідства. Як вам відомо, в наших стінах, стінах Верховної Ради зараз знаходиться законопроект 4179 – про застосування амністії за ініціативою народного депутата Малишева. Хотілося б почути від вас, яке ваше відношення до ініціатив цього законопроекту, який виключає таку позицію? Будь ласка.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Я сказала про те, що два роки в Україні приймалась амністія. Це є брутальним порушення прав людини. Хто хотів мене почути, той почув.

По-друге, хочу засвідчити про те, що якщо б ми зараз застосували амністію, то приблизно 11 тисяч в’язнів могло б підпасти під норми цього закону. Це якраз є гуманізацією певних кроків у цьому напрямку. Адже слідчі ізолятори, на превеликий жаль, як ви знаєте, у нас залишаються переповненими, через те порушуються інші права тих осіб, які, дійсно, там мають перебувати. Але третина перебуває за малозначні злочини, я постійно на цьому наголошую. Тому я підтримую цей законопроект, ви сказали депутата Малишева і інших депутатів, які якраз внесли це, це і Віктор Швець, я знаю, і Грицак. Тому я просто звертаюсь до народних депутатів. Як тільки буде внесений цей законопроект, я думаю, ми його приймемо.

Але головне, внесені були зміни брутальним чином в стару редакцію Закону про застосування амністії, які фактично дали по справі, по вибуху газу в Дніпропетровську увести від відповідальності трьох керівних осіб Дніпропетровськгазу. Саме тому …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Півхвилини буквально.

Саме тому зараз дуже важливо, що ви поновлюєте норми в законі, що коли дії посадовців призвели до смерті понад двох осіб, амністія ні на якій стадії взагалі не може бути застосована. Та амністія була застосована штучно. І ми сьогодні проводимо судове розслідування разом з постраждалими. А ви знаєте, 23 загиблих і 509 постраждалих. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Юрій Кармазін.

 

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін. Шановна Ніна Іванівна, по-перше, дозвольте подякувати вам за змістовну доповідь, за ту роботу, яку ви робили, і вашим людям, які сьогодні слідкують, які виїжджали у Харків, коли знищували ліси, коли били людей, які ходять по в’язницям, які добивалися звільнення Котельникова, який прикутий був з інсультом, які зараз вивчають всі обставини порушень, по-перше, подякувати.

По-друге, хочу вас запитати, шановна Ніна Іванівна, за дорученням Голови Верховної Ради три комітети розглядали питання щодо колишнього народного депутата генерал-лейтенанта, чорнобильця, афганця, Развадовського Віктора Йосиповича. По відношенню до нього Міністр внутрішніх справ вчинив кримінальний злочин, тобто не виконує понад 6 місяців рішення суду, яке вступило в силу, про поновлення на посаді. Тобто я роблю, з цієї трибуни, зараз, офіціальне звернення до Генерального прокурора про злочин. Повідомте, будь ласка Президенту, що у нас сьогодні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Відповідайте, будь ласка.

 

КАРМАЗІН Ю.А. Дайте закінчить, дайте закінчить. Можна притягувати Міністра внутрішніх справ до…..

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Юрій Анатолійович, ви ж задали запитання, почуйте відповідь. (Шум у залі)

 

КАРПАЧОВА Н.І. Юрій Анатолійович, я дуже прошу, в письмовому порядку зверніться по конкретній справі до мене, я безперечно це питання буду порушувати. Спасибі, спасибі. (Шум у залі)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще не дійшов лист. Забарський, будь ласка.

 

ЗАБАРСЬКИЙ В.В.

Уважаемая Нина Ивановна. Хотел бы тоже присоединиться к тем словам благодарности за вашу принципиальность и последовательность в вашем деле омбудсменов, в деле защите прав граждан. И, хотелось бы вот какой вопрос задать. Я знаю, что более 4 лет у вас в производстве дело по факту доведения до самоубийства в здании суда жительницы Алушты, матери-одиночки, которую, в результате чиновничьего произвола, и подкрепленного, к сожалению, действиями представителей судебной власти, довели до самоубийства. В связи с этим, хотелось бы, я знаю, что вы принимали меры для того, чтобы привлечь к ответственности всех виновных и причастных к этому беспределу. Хотелось бы узнать, на сегодняшний день, каковы результаты этой, по этой ситуации, во-первых. И, в общем, как часто к вам обращаются люди с жалобами на действия представителей суда, судей конкретно, и как у вас получается на это реагировать?

 

КАРПРАЧОВА Н.І. Дякую. Проблема незалежності судової гілки влади є надзвичайно актуальною і болючою в Україні. Безліч звернень, одна третина, я про це зазначила, на якраз дії суддів і несправедливий судовий розгляд.

Тому справа по Наталії Коболєвій, яка вже сьогодні 5 років є у моєму провадженні, молода жінка-одиночка, мама доведена до самогубства діями одного з представників феміди фактично, дала нам всім приклад того, що треба продовжувати боротьбу навіть, якщо це коштуватиме тоді смерті. І ми на сьогоднішній день довели цю справу до завершення, але знадобилося 5 років. Сьогодні притягнуті до відповідальності кримінальної на 5 років та людина, яка безпосередньо чинила проти неї цей злочин, але він зараз переховується.

Тому я з цієї трибуни звертаюсь до пана Могильова і вкотре прошу звернути увагу щодо розшуку пана Русанова, який причетний до доведення до самогубства молодої матері Наталії Коболєвої.

І останнє. Безперечно, коли зрощуються судова гілка влади з бізнесом…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

 

КАРПАЧОВА Н.І. … то є величезний кримінал. І тому, безперечно, що стосується дій таких суддів, я думаю, що правильно вчинив вже сьогодні севастопольський суд, який звільнив цього суддю з займаної посади, але, вибачте, на це пішло 5 років нашої боротьби. Один суддя і 5 років боротьби.

Тому зважте, на якому етапі ми сьогодні поки що перебуваємо всі разом. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. В’ячеслав Кириленко. Плянчич передає.

 

КИРИЛЕНКО В.А.

В’ячеслав Кириленко, партія «За Україну!» Шановна Ніна Іванівна, ви знаєте, що у країні політичні репресії, на жаль. Переслідуються колишні урядовці, колишні депутати, теперішні опозиціонери, частина із них утримується під арештом. Мене особисто дуже турбує ситуація, яка склалася із Юрієм Луценко. Ви знаєте, що він затриманий за абсолютно дивних обставин, за участю великої кількості спецназу, зараз він утримується під арештом. Ви знаєте, що партія «За Україну!», депутати від нас і не тільки від нашої партії, вимагають негайного звільнення Луценка.

Більше того, ми вимагаємо перевірити, які умови утримання, і чи відповідає дійсності інформація про камеру смертників і таке інше. Народні депутати Гримчак і Доній звертались в тому числі до вас, Ніна Іванівна, з тим, щоби надати можливість відвідати Луценка у слідчому ізоляторі. Їм, на жаль, відмовлено. Я зараз тут публічно звертаюся до вас ще раз, як до Уповноваженої Верховної Ради з питань прав людини, надати можливість мені і іншим народним депутатам відвідати …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

КИРИЛЕНКО В.А. … надати можливість відвідати Юрія Луценка у слідчому ізоляторі, поспілкуватися із ним, з’ясувати, в яких умовах він перебуває. Крім того, ми продовжуємо вимагати і негайного звільнення також Юрія Луценка. Дякую за відповідь.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Дякую за ваше запитання. Я думаю, що для Андрія Шевченка не є таємницею, що Уповноважений з прав людини зустрілася з заарештованим Юрієм Луценко безпосередньо в камері, де він перебуває. Я безпосередньо внесла своє подання до суду, адже… з вимогою змінити міру запобіжного заходу, на не пов’язану з позбавленням волі. Це моя публічна позиція, і вона була оприлюднена. Хто бажає, той почує.

Що стосується звернень народних депутатів, про які ви сказали. Я зустрілася з всіма народними депутатами безпосередньо, крім того був ще пан Юрій Кармазін. Ми з’ясували всі питання, які вони до мене, з якими вони до мене звернулися. На колегії Генеральної прокуратури я довела всі ці питання до шановної колегії, окресливши, що принаймні сам факт арешту і процедура здійснення арешту відбувалося з брутальним порушенням прав Юрія Луценка.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

КАРПАЧОВА Н.І. Тому на сьогоднішній день, коли його дружина зробила заяву, що Юрію Луценку може загрожувати смерть в тих камерах, де він може перебувати, я негайно зустрілася з ним безпосередньо в цій камері, півтори години мого безпосереднього перебування. Я хочу вам засвідчити, камера на 3 особи, 9 квадратних метрів, є радіоточка, є телевізор. Звичайно, обмеження волі. Зрозуміло, цими всіма умовами слідчого ізолятора. Але на умови тримання мені принаймні під час моєї тої зустрічі пан Луценко не скаржився, але сказав, що буде боротися звичайно за зміну йому запобіжного заходу. І зазначу, що він готовий з`являтися по всім запрошенням слідчого до Генеральної прокуратури. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ніна Іванівна.

Сідайте, будь ласка. (Шум у залі) Репліка буде потім.

10 хвилин – голова комітету, будь ласка.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Будь ласка.

Шановні колеги, я прошу, спокійно!

 

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.

Шановний Голово! Шановні колеги та гості Верховної Ради України! Заслуховування Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні є одним з повноважень парламенту, що передбачено статтею 85 Конституції України і що дає можливість отримати сконцентровану і, головне, систематизовану інформацію про ситуацію з правами людини в нашій державі, почути про найбільш болючі проблеми з їх забезпеченням.

Власне, кожен із народних депутатів України, хто зустрічається з виборцями, отримуючи звернення громадян, має реальну уяву про стан забезпечення прав людини. І, на жаль, він далекий від бажаного рівня, від міжнародних стандартів і того обсягу прав, і це головне, що проголошує Конституція нашої держави. І питання тут не так у відсутності відповідного законодавства, прийнятого Верховною Радою, я хочу на цьому наголосити. Якраз законодавча база в даній сфері є, і вона як мінімум не гірша, ніж в інших багатьох країнах. Питання у виконанні існуючих законів. Підкреслюю, питання у виконанні діючої законодавчої бази.

До Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин лише впродовж минулого періоду надійшло понад тисячу звернень громадян, і майже третина з них – 28 відсотків – є колективними.

Практично всі ці звернення мають на меті відновлення порушених справ заявників, забезпечення дотримання законності та фактичної реалізації проголошених Конституцією прав та свобод людини.

Згідно з проведеним аналізом звернень громадян, що надходять в комітет, можна виокремити кілька аспектів, які викликають особливе занепокоєння наших громадян. В першу чергу це скарги на незаконні методи ведення слідства, застосування катувань, про що вже йшлося в доповіді, та інших форм жорстокого поводження до осіб, взятих під варту та ув’язнених, ненадання їм належної медичної допомоги, позбавлення можливості користуватися правовою допомогою захисника.

Хочу наголосити, що Україна є стороною – це з приводу законодавчого забезпечення, – Україна є стороною міжнародних конвенції щодо недопущення катувань. І в 2006 році Верховна Рада ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань, відповідно до якого має бути створений національний контрольних механізм із запобігання катуванням. Так ось, превентивним механізмом міг би стати окремий, незалежний орган із спеціальним статусом. І, на нашу думку, такий орган потрібно невідкладно створювати, що дало б змогу запобігати катуванням та посилити контроль за умовами тримання осіб, позбавлених волі.

Ще один важливий аспект, на якому хотів би зупинитися, – це надмірна тривалість досудового слідства в кримінальних справах і, як наслідок, порушення строків тримання під вартою. Це призводить до переповненості слідчих ізоляторів, умови тримання в яких гірші, ніж у засуджених. Але хочу наголосити, що вина цих осіб ще не доведена судом.

Існування в кримінальному процесі інституту додаткового розслідування часто призводить до того, що люди роками можуть утримуватися в слідчих ізоляторах без доведення їх вини у скоєнні злочину і, врешті, в порушення презумпції невинуватості.

Наведу приклад. До комітету звернувся громадянин Дубовий, який з 2002 року утримується у слідчому ізоляторі. Справа відправлялась на додаткове розслідування, запобіжний захід у вигляді взяття під варту, і людина вісім років, вісім років утримується в СІЗО без доведеної в суді вини у скоєнні злочину. А санкція статті, яка інкримінується, передбачається від шести років, і такі випадки непоодинокі. Питання щодо ліквідації інституту додаткового розслідування назріло.

Хотів би ще висловити кілька важливих і актуальних проблем у сфері захисту прав людини, про які не дуже люблять говорити. Права людини торкаються різних аспектів її життя. Доктрина сама прав людини розвивається та має всеосяжний характер. Сучасна концепція прав людини виділяє третє покоління прав людини, до якого відносять так звані колективні права: право на мир, право на здорове довкілля, право на свободу від дискримінації за статевою, віковою, національною ознакою. Ці права адресовані більшою мірою окремим соціальним групам, які потребують додаткових гарантій захисту своїх прав.

В контексті цього хочу сказати про права людей похилого віку. За результатами досліджень найбільш дискримінованою категорією населення в Україні є люди літнього та похилого віку. Особи, які досягли п’ятдесятирічного віку, а в Україні таких проживає близько 16 мільйонів, часто стають об’єктом дискримінації у трудовій соціальній побутовій та інших сферах. Їм відмовляють в прийомі на роботу в першу чергу і їх першими звільняють при скороченні кадрів. З огляду на це, комітет активно працює над проектом Закону України про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні, автором якого є Микола Шершун, який створить умови для ефективної системи забезпечення та захисту прав цієї категорії громадян.

Хочу також виокремити питання захисту прав жінок, про що теж йшлося, які не рідко зазнають дискримінації за статевою ознакою. Головні її прояви: безробіття серед жінок, як приховане, так і зареєстроване, вище, ніж у чоловіків. Заробітна плата жінок складає в середньому 72,5 відсотка від заробітної плати чоловіків. Жінки здебільшого працюють у таких сферах: освіта, медицина, соціальна сфера тощо, де заробітна плата нижча, ніж у середньому по народному господарству, що призводить до зростання економічної нерівності чоловіків та жінок.

Жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік. Праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна і тому не оплачується. Жінки, які мають дітей та перебували у відпустці по догляду за дітьми, стають неконкурентоспроможними на ринку праці. До речі, таку відпустку брали лише 2 відсотки чоловіків.

Майже кожна третя дитина виховується одинокою матір’ю. Жінки складають більшість трудових мігрантів з України. Жінки більше потерпають від домашнього насильства. Жінки практично не представлені на вищих шаблях влади та управління.

Наш комітет веде постійну діяльність у напрямку вдосконалення законодавства у сфері забезпечення гендерної рівності, безпосередньо опікується цими питаннями Олена Бондаренко. Такі зусилля повинні докладати інші комітети нашої Верховної Ради і весь парламент.

Потрібно змінювати, у першу чергу, законодавство про працю в даній ситуації у частині заборони дискримінації громадян – і жінок, і літніх людей – у сфері трудових відносин. Хочу наголосити, з деталізацією видів порушень і прямою забороною конкретних дискримінаційних дій.

У цивілізованій державі центральне місце в усій правовій системі належить суду. Саме суд є ключовою ланкою механізму захисту прав людини. На жаль, ефективність судової системи на даному етапі її функціонування є низькою, це всі знають. Сьогодні найбільша кількість скарг громадян приходиться на рішення судів, на зволікання з розглядом судових справ, яке суперечить всім так званим розумним строкам. Значні проблеми існують в забезпеченні виконання судових рішень.

Крім того, відсутність ефективності механізмів надання правової допомоги безоплатно або за доступну плату позбавляє захисту, позбавляє бідні прошарки населення можливості належним чином захистити свої права в суді. Політики себе можуть захистити, і то важко, а бідні люди навіть можливості фінансової і цього не мають.

Оптимізму додає лише те, що мабуть у всіх вже є розуміння актуальності реформування системи правосуддя, і перші кроки, підкреслюю, лише перші кроки на цьому шляху здійснені.

Нинішня доповідь Уповноваженого, як і попередні, містять висновки та рекомендації щодо шляхів поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини. Таким чином вона не може бути лише барометром щодо ситуації з правами людини. Адже ми не можемо бути статистами і обмежитись заслуховуванням фактів порушення прав людини. Ми повинні реагувати на них як суб’єкти законотворення. Ця доповідь повинна використовуватись, як ґрунт для подальшої законотворчої діяльності.

Комітет висловлює переконання, що на часі провести системний аналіз виконання висновків та рекомендацій, які містяться у щорічних доповідях про стан дотримання та…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

 

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О. … які містяться і в цьогорічній і в минулих щорічних доповідях Уповноваженого Верховної Ради з питань прав людини. І комітет у співпраці з Уповноваженим проведе це в найближчий період.

 Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Ми завершили розгляд питання, право на репліку має Андрій Шевченко. Будь ласка.

 

ШЕВЧЕНКО А.В.

Дякую. Ви знаєте, я думаю, що Ніна Іванівна Карпачова як наша союзниця в боротьбі за права та свободи людини, вона намагалася, згадавши моє прізвище, дати відповідь все-таки, хто винен в тому, що за останній рік відбулося погіршення ситуації з правами людини. Нам на допомогу приходить Міжнародна організація, яка називається «Фрідом Хаус», яка за підсумками 2010 року вилучила Україну з переліку вільних країн.

І я зацитую одне речення, яким закінчується звіт щодо України, цієї авторитетної, правозахисної міжнародної організації. Вона покладає відповідальність за ситуацію в Україні на Президента Віктора Януковича, який безпосередньо керував погіршенням свободи слова, державними зусиллями для обмеження студентської активності, залякуванням неурядових організацій, а також підвищенням впливу виконавчої влади на судову систему.

Панове! Починається новий рік, у нас зараз унікальний момент, дивіться і уряд в залі, і Уповноважена з прав людини, я просто хочу нагадати, знаєте ми про реформи говоримо, а права та свободи людини згортаємо в реальному житті. Давайте це міняти, це наша спільна місія.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні народні депутати, ми завершили розгляд питання, а саме доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Дозвольте від вашого імені подякувати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за її роботу. (Оплески) Разом з тим, я переконаний, що в нас буде поглиблюватися конструктивізм у співпраці Верховної Ради із Уповноваженим, наголошую, Верховної Ради України з прав людини. І не буде звучати теза, що вся проблема чи ключова проблема з порушенням прав людини – це Верховна Рада України. Не треба нам говорити про те, що не вистачає законів, треба виконувати ті закони, які є. І я просив би всіх, щоб ми розуміли, що Верховна Рада України в Конституції серед гілок влади на першому місці.

 

 

* * *

 

Див. також
Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні»

Схожі повідомлення

Я прошу вибачення

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подало судовий позов проти Алли Тютюнник, Голови Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я та члена правління Української Гельсінської спілки з прав людини, а також громадсько-політичного незалежного тижневика „Вгору", що видається правозахисниками, про захист ділової репутації, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди

Звернення до Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про люстрацію в Україні» (оновлено)

Безпам’ятство за етнічною ознакою

"Мамо, мене тут кончають"

Конкурс для журналістів на здобуття польсько-української премії

Проект закон України Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні .

Конституційна реформа 2004 року і права людини

Рішення ЄСПЛ у справі "Волков проти України"

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори