пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201101
18.01.2011

Євген Захаров: Декілька міркувань щодо кримінальних справ проти учасників Майдану-2

   

 

Ще тільки розпочався "Підприємницький Майдан", а Шевченківське райуправління столичної міліції 23 листопада порушило кримінальну справу по 293-й статті Кримінального кодексу – за фактом групового порушення громадського порядку 22 листопада: перекриття руху автотранспорту на Хрещатику.

Обвинувачення в цій справі поки що жодній особі не пред’явлено.

Але, як заявив міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов із трибуни парламенту 14 січня, особи, які вчинили цей злочин, відомі, і зараз відносно них проводиться слідство. Він також підкреслив, що відповідальність за скоєний злочин несуть керівники чотирьох громадських організацій, які виступили організаторами акції.

Могильов також зазначив, що ініціатори акції не повідомляли про встановлення наметів, але попри це "у гранітне покриття Майдану Незалежності вбили більше сотні металевих кілків, дослівно – 132. Будь-якому свідомому громадянину зрозуміло, що це також злочин, це пошкодження чужого майна. Тобто організатори не вжили достатніх заходів щодо припинення правопорушень, а сприяли їх первинному скоєнню під час проведення акції".

За цим фактом 3 грудня порушено кримінальну справу за частиною 2 28-ї статті, частиною 1 194-ї статті ККУ. 23 грудня було затримано Ігоря Гаркавенка, 25 грудня – Олександра Мандича, яким пред’явили обвинувачення в скоєнні цього злочину.

Гаркавенку суд обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, а Мандича 28 грудня звільнили під підписку про невиїзд.

23-м грудня датується постанова про порушення кримінальної справи проти Сергія Мельниченка, але вона поки що не пред’явлена, оскільки він був у лікарні, а потім поїхав на новорічні канікули з Києва.

6 січня порушили таку ж кримінальну справу проти Олега Ахтирського, а 14 січня – проти Романа Федчука, в обох узято підписку про невиїзд.

В Інтернеті також повідомлялося про причетність до цієї справи Олексія Заплаткіна та Віталія Грузинова. Прес-секретар ГУМВС у Києві Володимир Поліщук повідомив, що вони не є підозрюваними, а можуть бути просто свідками. Але саме про них міністр внутрішніх справ сказав, що вони знаходяться в розшуку.

З однієї постанови про порушення кримінальної справи проти особи до іншої переходить сакраментальна фраза: такі-то й такі-то, які "діяли за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, умисно пошкодили гранітне покриття Майдану".

Тільки-от перелік "таких-то" – збільшується.

У постанові, пред’явленій Гаркавенку, такі-то – це Гаркавенко, Заплаткін і Грузинов. А в постанові про порушення справи відносно Федчука – уже всі 7 названих вище людей.

Тільки проблема полягає в тому, що Гаркавенко, як стверджує його адвокат Олег Левицький, геть не знає, хто такі Заплаткін, Грузинов і Мандич, він із ними просто незнайомий.

Заплаткіна й Грузинова взагалі ніхто з учасників Майдану не знає, не може їх ідентифікувати, і не має їх контактів. Прямо фантоми якісь!

Вочевидь, незнайомі один з одним особи – не могли дійти "попередньої змови", і тому друга частина 28-ї статті КК не може бути застосована.

Маловірогідне також, що Гаркавенко, Мандич, Заплаткін і Грузинов вмонтовувати кілки в гранітне покриття Майдану.

По-перше, вони не були ані організаторами, ані членами якихось об’єднань громадян чи професійних спілок, ані помітними активістами. Не пам’ятають про їхню участь у якихось акціях протесту. Лише Мандича окремі мешканці наметового містечка згадують як такого, що ночував там один чи два рази.

Гаркавенко ж приходив туди один чи два рази й висловлював свою незгоду із протестувальниками.

По-друге, усі знають, що намети встановлювали народні депутати України вночі з 23 на 24 листопада. Невідомо це тільки слідчим, які пишуть про "невстановлених досудовим слідством осіб". Із цієї ж причини обвинувачення в монтуванні кілків у покриття Майдану справжніх учасників акції – Васильченка, Федчука, Ахтирського – дуже сумнівні.

Чому ж міліція порушила кримінальну справу проти чотирьох випадкових людей, які взагалі до Майдану-2 майже не причетні?

Як на мене, відповідь на це питання проста – усі четверо раніше судимі.

І кожен може побачити, як міністр внутрішніх справ, виступаючи у Верховній Раді, перераховує їхні минулі гріхи. Мовляв, отаке воно, "обличчя протесту" – суто кримінальне.

А виходить усе навпаки: кримінальна справа ця – вигадана.

Невже в МВС вважають, що цього ніхто не розуміє? Краще би закрили її, не соромилися на весь світ.

Повернемося до другої кримінальної справи – за 293-ю статтею.

Безперечно, перекривати рух автотранспорту – це погано. Але хто ж відповідальний за це? У заявці на проведення акції протесту організатори вказали кількість учасників – 100 тисяч. Цілком доречно було припустити, що за такої кількості людей на Майдані Незалежності рух автотранспорту на Хрещатику буде неможливим, і закрити його бодай на перші години акції.

Чому ж МВС не зробило цього?

Крім того, взагалі немає підстав стверджувати, що перекриття руху транспорту було навмисним, а не стало наслідком скупчення великої кількості людей і погано організованих дій міліції.

Взагалі, хіба повинні нести відповідальність, та ще й кримінальну, учасники підприємницького Майдану, яких змусили до крайніх дій?

Їх поставили в умови, коли вони втрачали можливість вільно працювати. Це й привело їх на Майдан. Як на мене, моральну відповідальність за цей конфлікт несуть автори Податкового кодексу, які наполягали на ухваленні неприйнятних норм і відмовлялися від обговорення проекту з підприємцями.

А тому кримінальні справи проти учасників Майдану-2 – аморальні!

До того ж, вони є просто безглуздими після того, як президент та прем’єр погодилися з вимогами підприємців.

МВС фактично не хоче це визнавати, продовжуючи слідство, розширюючи коло обвинувачених. Тим самим воно провокує людей на нові протести.

Пора вже припинити цю кампанію залякування!

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори