Будуймо нову країну?
За новою-старою Конституцією України уряд тепер безпосередньо підпорядковується Президентові України. Відповідно, все, що роблять міністри, кидає тінь на Президента. Але з’ясовується, що нашими міністерствами керують якісь депутати, і, навіть, не від правлячої Партії Регіонів, а комуністи! Так ми не тільки нарвемось на черговий міжнародний скандал, а взагалі посядемо десь місце в світі за Північною Кореєю.
Отже, така собі сучасна детективна історія, в якій у головній ролі одна із найвідоміших українських письменниць Марія Матіос.
Останніми днями в Інтернеті з’явився її відкритий лист до Генерального прокурора, в якому Марія Матіос звинувачує міліцію і прокуратуру в тому, що вони безпідставно розшукують її, опитують її родичів і сусідів. Але і це ще не все! Зі слів письменниці, міліція з’явилася у приміщення львівського видавництва «Піраміда» з метою вилучення з продажу її книги «Вирвані сторінки з автобіографії». Саме ця книга нещодавно визнана книжкою 2010 року, а сама авторка є лауреатом Шевченківської премії. Уявляєте собі, як красиво виглядає Україна, її міліція та Генпрокуратура для всього світу?
Генпрокуратура не забарилася відхреститися від цього «дійства», а пан Могильов назвав ці розмови про переслідування Марії Матіос – «мильною бульбашкою», але не приховував, що львівська міліція отримала від Генпрокуратури листа з доручення розібратися з певними висловлюваннями письменниці у книзі «Вирвані листи з автобіографії». У Львові письменницю не знайшли. І тоді лист отримала київська міліція! Отже, немає диму без вогню! Ну, і хто ж заварив цю не дуже апетитну для іміджу нашої держави кашу?
Виявляється депутат-комуніст Петро Цибенко, який є Головою Ради організацій ветеранів України. До нього, начебто, звернулися ветерани і повідомили, що в тексті цієї книги є порівняння, що ганьбить честь ветеранів. Це порівняння письменницею обеліску на могилі невідомого солдата меморіального комплексу у Парку Слави. Сам пан Цибенко, здається, книгу Марії Матіос не читав, але теж обурився – за ветеранів! Так і хочеться спросити у міністра МВС Могильова – так хто роздуває мильну бульбашку?
Здається, шановний депутат Цибенко не читав статтю Кримінального кодексу України, на яку посилався у запиті до прокуратури. Стаття 297 КК України «Наруга над могилою» передбачає виключно дії, спрямовані на прагнення зневажити пам’ять про померлого. Дії, а не слова у художньому тексті. (Від себе скажу, що я проти таких слів і в художньому тексті у відношенні до будь-якого місця поховання), але це не є предметом дослідження правоохоронних органів! Зокрема, Генеральної прокуратури.
А от прокуратура повинна була знати і ст.297 ККУ, і законодавство України в цілому. І повинна була роз’яснити депутату, чим дії відрізняються від слів у художньому творі, а не доручати міліції розшукувати авторку і опитувати тих, хто пов’язаний з нею. Опитувати – на предмет чого? Чи не збирається вона якось пошкодити пам’ятник і порушити статтю 297? Так би мовити, превентивні дії?
Начебто, Конституцію України ще ніхто не відміняв. Стаття 34 Конституції України гарантує кожному громадянину України свободу слова.
Але почалися конкретні дії. Так, Матіос не заарештували, як у 30-ті роки чи навіть у 70-ті минулого сторіччя, не зробили з неї дисидентку. Щиро дякуємо!
Але сама спрямованість дій наших можновладців лякає своєю абсолютно брутальною неадекватністю.
Держава вже відчула реакцію Євросоюзу і США на політичні переслідування. Рейтинги нашої країни, як економічні, так і за рівнем демократичних свобод, неухильно знижуються. І Європа буде відслідковувати те, що тут відбувається, саме тому, що ситуація з правами людини останніми роками була значно кращою. Другої Білорусі не захоче терпіти ні одна цивілізована європейська країна.
Порівняння України з Росією некоректне, бо Росія має певні економічні преференції в світі.
А справа не тільки в реакції світу, а й в тому, що будувати країну всупереч будь-якій логіці і мінімальному здоровому глузду – це бути приреченими на гучний провал.
Якщо це не розуміють міністри уряду, що підпорядкований Президенту, – то чи не на часі йому роз’яснити тим, хто хоче слухати, що так країну не будують?
І чи не страшно нашим можновладцям робити з європейської країни таку собі чорну діру, де ані жити, ані працювати, ані вчитися неможливо?
Але так не будують – так тільки втрачають.