пошук  
версія для друку
19.01.2011 | Євген Сверстюк
джерело: www.pravda.com.ua

"Х" і пам’ятник

   

Суд комуністів над письменником – справа звичайна. Можна сказати – традиційна. Комуністи і посткомуністи з Міністерства юстиції пам’ятають, як це робиться.

Попередньо треба провести обшуки у родичів і знайомих, викликати як найбільше свідків звинувачення тощо. Суд має бути всенародним і закритим. Для звинувачення досить виписки висловлювань із книжки.

Комуніст тов. Цушко висуває звинувачення, що письменниця уподібнила пам’ятник Перемоги до фалоса. Оскільки це торкається сфери сексуально-інтимної, то вже того досить, щоб суд був закритим.

Наперед умовимося не ображати слух ідейних комуністів нецензурною лексикою і будемо позначати фалічний і йому подібні символи знаком "Х", тобто "ікс".

Отже попередньо треба вивчити зображення пам’ятника у різних ракурсах і допитати автора. Якщо автора нема в живих, для комуністів це не має значення.

Відомий випадок, коли експерт-чекіст вийшов з гробниці з засуканими рукавами і мовив: "Рамзес ІІ". "Як ви про це дізналися?". "Сам признався!".

Однак у даному разі є певні підстави запідозрювати автора пам’ятника в натуралізмі. Відомо, що всі перемоги комунізму будувалися на фалічному символі. І не тільки військові.

Це робили і предтечі большевизму – цар Петро і цариця Катерина. Відома резолюція Петра на борговій розписці якогось кредитора: "Я на это Х ложил".

Наполегливі нащадки кредитора звернулися з клопотанням про повернення боргу до цариці Катерини ІІ. Вона ознайомилася з резолюцією Петра і внизу дописала: "Я бы положила оный, но за неимением…".

А чим совєти заправляли машини, коли не було бензину? Матом. А куди посилали голодних "ходоків" або й командирів, які вимагали перед наступом підтримки авіації? Посилали на Х.

Звичайно, автор пам’ятника Перемоги мусив добре ознайомитися з мовою слів і жестів маршала Жукова. Тоді немає нічого дивного, якщо в пам’ятнику він якось відобразив ту мову.

У випадку, коли експертиза покаже, що "ніякого фалоса немає", то так треба й написати на пам’ятнику. А письменницю зобов’язати, щоб вона у виправленому виданні свого твору чесно пояснила, що "так могло здаватися сучасним людям, які начиталися книжок після сексуальної революції. Зовсім по-іншому сприймалося все після жовтневої революції, бо в СССР сексу не було".

Ідучи назустріч побажанням позивача-комуніста щодо ідейної кастроманії, сказано створити при партіях комуністів і регіоналів комісію для вивчення пам’янниців вождям і вождихам на предмет виявлення в них сексуальності, яка фактично знижує ідейний рівень.

До пам’ятника старій большевичці, що влаштувалася з мечем на Лисій горі між Лаврою і монастирем, я б не радив підходити, бо вона усіх пошле на Х.

Те, що комуністи і пост комуністи опускаються в минуле, то нормально: у них же немає майбутнього. Їх теж потрібно зрозуміти: у них не було нічого кращого за класову боротьбу, перемоги і суди.

Це їм сниться ночами і вони хочуть продовжувати це вдень.

18 січня 2011

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль