Погляд правозахисників на здійснення контролю за поведінкою умовно-достроково звільнених осіб
11 лютого 2011 року члени благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр» звернулись до Генеральної прокуратури України щодо не правового характеру інструкції від 13.02.2009 року №19/713КМ про «Тимчасовий порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою», виданої Державним департаментом України з питань виконання покарань і розісланої до регіональних управлінь для організації її виконання.
На нашу думку, даний документ суперечить змісту норм права, які закладені в Кримінальному кодексі України, і неминуче призводить до порушення прав і свобод осіб, які відбували покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі і звільнені умовно-достроково.
Відповідно до статті 74 Кримінального кодексу України «Звільнення від покарання та його відбування», звільнення від покарання та його відбування виступає однією із форм реалізації кримінальної відповідальності, воно застосовується в тих випадках, коли мета покарання була досягнута без реального відбування покарання або до закінчення строку його відбування в силу позитивної поведінки засудженого. Частиною 1 статті 74 Кримінального кодексу України передбачається, що засуджена особа може бути звільнена від подальшого його відбування або їй може бути покарання замінено більш м’яким тільки судом і у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України особи, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, можуть бути умовно-достроково звільнені від відбування покарання. Особа може бути умовно-достроково звільнена повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є формально-юридичні та оціночні.
Формально-юридичні підстави, передбачені частино 3 статті 81 Кримінального кодексу України, і полягають у фактичному відбутті засудженою особою певної частини строку призначеного їй покарання., який залежить від виду вчиненого особою злочину, форми вини, наявності, так званого, пенітенціарного рецидиву (вчинення особою, яка раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк за навмисний злочин до погашення або зняття судимості за нього, нового умисного злочину, за який вона засуджена до позбавлення волі на певний строк), факту вчинення особою, яка раніше звільнялась умовно-достроково, нового умисного злочину протягом невідбутої частини покарання. Оціночні підстави умовно-дострокового звільнення передбачені частиною 2 статті 81 Кримінального кодексу України і сформульовані так: «якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення». А це означає, що за певний період в свідомості засудженого відбувся процес позитивних змін, які створили в нього готовність до самокерованої слухняної поведінки після звільнення. За змістом частини 4 статті 81 Кримінального кодексу України на особу, яку умовно-достроково звільнили, покладається лише єдиний обов’язок: не вчинити протягом невідбутої частини покарання нового злочину.
Якщо при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України, суд, керуючись статтею 76, може покласти на засудженого певні обов’язки і відповідно до частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України, встановлює, що контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а при застосуванні статті 79 Кримінального кодексу України «Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років» частиною 3 цієї статті передбачено, що контроль за поведінкою засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією, а також частиною 3 статті 83 Кримінального кодексу України «Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років» на кримінально-виконавчу інспекцію покладено функцію контролю за їх поведінкою за місцем проживання, то стаття 81 Кримінального кодексу України «Умовно-дострокове звільнення» не передбачає контрольних функцій зі сторони кримінально-виконавчої інспекції.
Відповідно до «Тимчасового порядку обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою» на кримінально-виконавчу інспекцію поклали обов’язки, які суперечать статті 13 Кримінально-виконавчого кодексу України, за якою кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Водночас в Законі України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» в статті 10 «Кримінально-виконавчі інспекції» з’явилась норма, якою на кримінально-виконавчі інспекції покладено контроль за поведінкою осіб, що звільняються умовно-достроково.
На нашу думку, при прийнятті Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» його норми повинні відповідати нормам Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів.
Крім того, ряд положень вказівки від 13.02.2009 року №19/713КМ про «Тимчасовий порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою» носять суперечливий характер. Так, наприклад, пунктом 2.3 передбачено процедуру отримання копій довідок про звільнення замість втрачених, яка не відповідає п.5.15 наказу №1 від 11.01.2008 року «Про затвердження інструкції про роботу відділів (груп старших інспекторів) установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень», яким передбачено, що якщо довідка про звільнення особою, яка прибула до місця постійного проживання після звільнення з установи (СІЗО) була втрачена, то за запитом органів внутрішніх справ надсилається дублікат цієї довідки.
У різних регіонах України кримінально-виконавчі інспекції по-різному (1 раз на тиждень, 1 раз на місяць) встановлюють порядок явки осіб, умовно-достроково звільнених, для відміток в інспекцію.
А пункти 3.3 – 3.5 третього розділу цього документу «Функції кримінально-виконавчої інспекції» виходять за межі правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої інспекції.
Крім того, документ, який зачіпає права і свободи, законні інтереси осіб, умовно-достроково звільнених, не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення «Про міністерство юстиції України», затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 року.
Ми сподівалися, що Генеральна прокуратура України відповідно до частини 1 статті 19 «Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів» Закону України «Про прокуратуру» визначить відповідність інструкції від 13.02.2009 року №19/713КМ про «Тимчасовий порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою» статті 81 Кримінального кодексу України, статті 13 Кримінально-виконавчого кодексу України і відповідно до статті 21 Закону України «Про прокуратуру» внесе протест на цей акт Державного департаменту України з питань виконання покарань, як такий, що суперечить законам України та поставить питання про скасування даної інструкції.
На жаль, Генеральна прокуратура України направила наше звернення до Державної пенітенціарної служби України для «належного врегулювання порядку обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою».
Ми можемо помилятися в правомірності або неправомірності дій органів Державної пенітенціарної служби України щодо здійснення контролю за поведінкою умовно-достроково звільнених осіб та правового характеру цієї інструкції. Просимо висловити свої думки з цього питання експертів, правозахисників та інших фахівців в галузі права.