пошук  
версія для друку
15.03.2011 | Костянтин Ільченко
джерело: maidan.org.ua

Про причини відсутності хліба в шахтарських містах

   

Хочу висловити подяку усім тим, хто взяв участь у висвітленні проблеми відсутності хліба в шахтарських містах. Зізнатися, я не очікував такого резонансу, але відгукнулися практично всі ЗМІ і телебачення. Проблема була озвучена на всю Україну. Вся Україна дізналася про нездатність чиновників владних структур Луганської області керувати регіоном.

Причиною зупинки хлібозаводів компанії «Коровай» стала банальна відсутність грошей для закупівлі борошна. Що за цим стоїть: об’єктивна реальність збиткового розвитку економічного сектору в нашій країні або це черговий переділ власності із застосуванням економічних методів впливу до чергової жертви? Як то кажуть – час покаже.

У цій ситуації найбільший інтерес представляє, на мій погляд, поведінка влади та її реакція на події. Складається враження, що якби не своєчасне втручання громадськості, то обласна влада і не дізналася б про перебої в поставках хліба і зростання цін на нього в шахтарських містах.

Я особисто 7 березня зв’язався з керівником внутрішньої політики Луганської області Борзих М.А., якій пояснив всю складність ситуації. Я її поінформував про готовність людей виходити на вулиці і бити скло у держустановах, тому що такого підлого відношення до себе народ від «улюбленої» влади зовсім не очікував. Ну і звичайно ж повідомив їй про готовність СОГ «Трудовий Рух «Солідарність» очолити протесні процеси на всій території Луганської області. Для того, щоб не допустити розвиток подібного сценарію, запропонував організувати 09.03.11г. зустріч губернатора Пристюка В.М. з представниками громадськості, на якій би він доповів про причини відсутності хліба, вжиті заходи та найголовніше показав би перспективу виходу з ситуації, що склалася. Така б зустріч, з одного боку, заспокоїла б народ, з іншого – дала б повне уявлення і розуміння про те, що відбувається, що дозволило б прогнозувати розвиток подій на найближче майбутнє.

Але так вважали ми, влада ж вважала, що у неї сьомого березня вихідний, восьмого березня, самі розумієте, свято. А дев’яте число у губернатора повністю розписано, так що, начебто, як і не до нас. І тільки після того, як я пояснив, що ця ситуації реально може перетворитися в хлібний бунт з усіма витікаючими наслідками, чиновник від влади зволив пообіцяти мені, що губернатору буде повідомлено, а мені передзвонять.

Завдяки тому, що проблема отримала всеукраїнського розголосу, влада почала діяти. Вже після обіду мені зателефонували з обласної адміністрації і доповіли, що заходи прийняті, що губернатор практично зобов’язав без передоплати поставити борошно на хлебокомбтінати «Короваю», але зустрічатися з громадськістю і обговорювати це питання він не буде. Після чого, в мережі Інтернет ( http://topmedia.com.ua/news/show/2011-03-07/9916_xleb-yeto-politicheskij-vopros-gubernator ) з’явилася заява Пристюка В.М. про те, що на хлібному питанні хтось робить політику (?!). Виявляється, не влада своєю непрофесійністю і відвертою дурістю доводить до відчаю людей, а громадськість разом з простими людьми, по суті підміняючи владу і виконуючи її функції, займаються політикою. Ну, не марення?

Далі ще цікавіше. Місцеві провладні чиновники фактично насварили народ за його непристойну поведінку в умовах відсутності хліба. В інтерв’ю Першого національного каналу начальник торгового відділу Свердловського виконкому Фічеева Р.Н., коментуючи ситуацію з хлібом, звинуватила жителів у штучному ажіотажі, розповівши про те, що у Велику Вітчизняну війну людям видавали по 200 гр. хліба, і нічого страшного не сталося, багато вижили. Фічеева Р.Н. постиділа свердловчан за їх бажання їсти неодмінно хліб і закликала їх до терпіння і розуміння всієї складності ситуації, в якій опинилася влада.

Міський голова Шмальц О.І., виступаючи по місцевому телебаченню, розповідав про те, що місцева влада не здатна, та й не має права втручатися в подібні процеси, особливо у формування цін. Дивлячись його виступ, люди задавали питання телевізору: а для чого власне нам потрібна влада, для чого існує місцеве самоврядування? Для чого ми годуємо таку ораву прохиндєїв, якщо вони, маючи від нас всі повноваження на управління цією територією, тим не менш зробили нас жебраками, а тепер вже і морять голодом? Чи не настав час гнати їх втришия і поганою мітлою, попередньо перекривши кордону. Так говорять люди на вулиці, ті хто приходить до нас у громадську приймальню. Такий настрій висить у повітрі і відчувається на фізичному рівні.

Мені сьомого березня зателефонували з міліції, сказавши, що вони з Інтернету дізналися про підготовлювану акцію протесту восьмого березня, і попросили, якщо буде не важко, подати заявку. Коли я проінформував їх про те, що швидше за все ми не будемо восьмого виводити народ на вулицю, то у відповідь почув те, чого я ніколи не міг очікувати: міліціонер, що дзвонив, прямо сказав, що акцію проводити потрібно, «хліб, ціни – все вже дістало, проводьте акцію ми вас будемо охороняти». У цей момент у мене з’явилася гордість за наш народ, я зрозумів - ми всі дорослішаємо, а так само те, що влада своєю дурістю робить найголовніше, прищеплює почуття солідаризму нашим громадянам.

Спостерігаючи за всім, що відбувається, мимоволі задаєш собі питання: заради чого ці люди йшли у владу? Заради чого вони власноруч доводять ситуацію, коли День гніву стане неминучим, а їм доведеться розділити долю Чаушеску? У мене вони асоціюються з тими, хто викопавши собі яму, тепер весело себе ж і закопують.

Ситуація, яка виникла в містах Луганської області, є показовою для всієї України. Народ стогне, народ потребує тих, хто здатний навести в країні порядок, хто здатний мерзенне кодло, яке назвало себе елітою, поставити на місце, спитати з них за все і почати відбудовувати нашу Батьківщину.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори