пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201110
15.04.2011 | Вадим Човган, Андрій Діденко

Застосування статті 391 КК України

   

11 квітня в приміщенні Орджонікідзевського суду міста Харкова відбулося слухання справи засудженого Сергія Вознюка про обвинувачення за скоєння злочину, передбаченого ст. 391 КК України[1].

Справа засудженого Сергія Вознюка із Харківської ВК № 43 була не схожою на інші. Усі стадії кримінального процесу відбулись на території виправної колонії, а от кінцевий етап стадії судового розгляду (постановлення вироку) проходив на наших очах у Орджонікідзевському районному суді міста Харкова.

Почалось судове засідання. Не оголосивши склад суду, не встановивши присутніх, суддя Ярмоленко відразу перейшла так би мовити до діла. Але підсудний, напевно, зрозумівши, що ніхто не збирається нічого в нього запитувати та вислуховувати, підняв руку й заявив клопотання про допущення до справи захисника від Харківської правозахисної групи Геннадія Токарєва.

Однак суддя сказала, що клопотання слід було заявляти на попередніх стадіях судового розгляду (на судовому слідстві чи дебатах) і відмовила в розгляді клопотання. Коли підсудний запитав, чи йому відмовляють у задоволенні клопотання, суддя відповіла, що вона не відмовляє у задоволенні, а відмовляє у його (клопотання) прийнятті. У відповідь підсудний просив зафіксувати цю відмову у протоколі засідання, а також долучити клопотання до справи. Після короткої перерви, підсудний знову просив щоб для його захисту допустили адвоката Токарєва, але відповідь залишилась тою ж самою. Після цього, підсудний ще раз спробував заявити клопотання щодо відновлення судового слідства на підставі статті 319 КПК України, але суддя залишилась невблаганною. Як наслідок – останнє слово підсудного: «Прошу Вас об’єктивно підійти до розгляду моєї справи».

Щоб зробити зрозумілими обставини справи, слід сказати, що раніше підсудний відмовився від захисника, доказом чого є його підпис. Дана відмова була обумовлена його необізнаністю й тим, що дослухався до порад адміністрації колонії, яка пообіцяла «накинути» йому лише 2 місяці строку, якщо він підпише всі папери. Крім того він підписав клопотання про прискорений судовий розгляд без судового слідства.

В результаті був проголошений вирок – 1 рік і 6 місяців позбавлення волі. При чому в вироку зазначено, що доки вирок не набере законної сили, засуджений має перебувати в «дільниці СІЗО камери ПКТ виправної колонії № 43», тобто в повній ізоляції. Подібна практика застосовується адміністрацією установи для блокування подання засудженим апеляції на вирок суду.

Після того, як термін подання апеляції вичерпаний, засудженого доправляють у СІЗО як «відпрацьований матеріал» і оскаржити він вже нічого не може.

Щодо можливості подання клопотань після закінчення судового слідства КПК не дає однозначної відповіді.

 

[1] ст. 391 КВК: «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль