пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201111
27.04.2011 | Андрій Диденко

Лікування... в наручниках!

   

21 квітня 2011 року в приміщенні Дзержинського районного суду міста Кривий Ріг мала слухатися справа по обвинуваченню Анатолія Темченка колишнього ректора Криворізького технічного університету. Але слухання справи не відбулося у зв’язку з погіршенням стану здоров’я підсудного.

68-тирічний професор Темченко вже майже 19 місяців перебуває під вартою в Криворізькому СІЗО, не зважаючи на те, що стан його здоров’я можна вважати критичним. Декілька фахових експертів висловилися з приводу стану здоров’я Темченка, і на підставі їх висновків Європейський суд зазначив в своєму рішенні про термінові заходи в порядку правила 39 Регламенту Європейського суду, що Темченко потребує негайної госпіталізації до спеціалізованої профільної лікарні для  надання йому адекватної професійної медичної допомоги.

Як заявив адвокат  Темченка Олег Амельчишин 14 квітня 2011 року під час прес-конференції в УНІАН: «на теперішній час Темченко Анатолій Георгієвич утримується в слідчому ізоляторі фактично на незаконних підставах, тобто без відповідного рішення суду, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно нього закінчився 29 січня 2010 року. Справа прокуратурою Дніпропетровської області була направлена до апеляційного суду Дніпропетровської області і попала туди лише 4 лютого 2010 року, тобто через 4 дні після закінчення термінів тримання під вартою. З цього часу фактично прокуратурою він повинен був звільнений з-під варти, але ці вимоги статті 156 КПК України були повністю проігноровані. В попередньому судовому засідання я як адвокат заявив клопотання про звільнення Темченка з-під варти у зв’язку з закінченням строків тримання під вартою, заявив також і скаргу на дії прокуратури, але суддею було відмовлено в задоволенні цієї скарги, і Темченку була залишена міра запобіжного заходу, яка фактично вже не діяла. Таким чином людина вже фактично тримається більше року без законних на те підстав.»

Про цю подію було багато написано в засобах масової інформації публікацій під різними назвами, зокрема: «Чому Україна ігнорує настанови Європейського суду?», стаття Миколи Закалюжного із «Радіо Свобода» «Коли слідство стає тортурою» та інші.   

Давайте разом спробуємо проаналізувати, чому Темченко замість того, аби лікуватись належним чином,   утримується в СІЗО, або в разі різкого погіршення стану здоров’я доставляється до реанімаційного відділення міської лікарні, або до стаціонару і утримується прикутим до ліжка наручниками цілодобово.

Як на мене, в цій справі відбуваються доволі  дивні речи.

Підсудного на останнє судове засідання (вже після прес-конференції в УНІАН) привезла карета швидкої допомоги, «швидка» чергувала біля приміщення суду, доки засідання не  закінчилося. Темченко на протязі засідання перебуває в наручниках, декілька разів йому робилося зле, шалено підіймався артеріальний тиск. Викликали лікаря, який за допомогою медичних препаратів намагався зменшити тиск, і як тільки тиск зменшувався, незважаючи на значні перепади тиску, судове засідання продовжувалось.

Скажіть будь ласка, чи повинна машина швидкої допомоги чергувати біля суду під час розгляду справи по обвинуваченню Темченка? Напевно, що повинна, тому що людина дуже хвора і в будь який момент йому може знадобитися невідкладна медична допомога. Але ж, з іншого боку, хіба «швидка» має функціонувати як транспортний засіб для етапування підсудних із СІЗО до зали суду і повернення арештанта до СІЗО? Замість того, аби надавати невідкладну медичну допомогу за викликами громадян, лікарі швидкої допомоги приймають участь у катуванні хворої людини. Хіба сам факт, що людину до суду доставляють за допомогою «швидкої», не  викликає занепокоєння? Якщо людина хвора, то її потрібно лікувати, а не судити. Стаття 2 КПК України проголошує: «Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь…», а відповідно до статті 21 КПК України «…суддя і суд зобов’язані…надати підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав.» Хіба здатний підсудний, який до приміщення суду доправлений у кареті швидкої допомоги, який увесь час судового процесу утримується в наручниках, в той час як артеріальний тиск в нього неодмінно підіймається до критичної межі, суд змушений припиняти слухання по справі для надання підсудному необхідної медичної допомоги у вигляді медичних препаратів, які мають за своїм призначенням зменшувати артеріальний тиск. Після застосування таких препаратів у хворого тиск стрімко зменшується. Не треба бути лікарем, аби зрозуміти, що стрімкі перепади артеріального тиску не на користь хворому, і після подібних процедур вкрай необхідні належні умови лікування і медичного нагляду в стаціонарі клініки, де панує спокій і піклування, а не наручники і обвинувачення. Та і як в такому стані здоров’я людина може реалізувати своє право на захист від пред’явленого обвинувачення?

Прокоментую тільки одне судове засідання. 21 квітня на 11 годину в приміщенні Дзержинського районного суду міста Кривого Рога під головуванням судді Н.М. Грищенко, за участі прокурора І.М.Буйленкової призначене слухання справи по обвинуваченню А.Г. Темченка. Підсудного мали доправити із СІЗО за допомогою «Швидкої допомоги», але у підсудного підскочив артеріальний тиск до 220 на 100. Лікарі нічого не могли вдіяти, ніж доставити хворого до 8-ї міської Криворізької лікарні. Судове слухання не починалось, всі чекали на доставку підсудного. І десь приблизно о 15-й годині суддя запросила всіх до зали суду, аби повідомити, що суд переноситься, оскільки, як зазначила суддя: «на сегодняшний день суд не знает где находится Темченко». Тобто складається таке враження, що суддя дійсно нічого не знає. Вона не знає, що підсудний – це літній чоловік з «букетом» важких хвороб, не знає, що при хворобах серця найголовнішою лікувальною умовою є спокій,   мінімум психологічного навантаження і стресів. Невже суддя не розуміє, що у колишнього ректора поважного навчального закладу викликає обурення сама процедура тримання в наручниках і публічне ставлення до нього як до злочинця, хоча вина його в суді ще не доведена. Наслідки – знервованість і підвищення артеріального тиску. Незважаючи на коротку тривалість судового засідання, адвокат підсудного Олег Амельчишин все ж таки встиг заявити клопотання про зміну для свого підзахисного міри запобіжного заходу – тримання під вартою – на  будь-який інший запобіжний захід, не пов’язаний з позбавленням волі. Суд спитав думки сторін, щодо заявленого клопотання. Молоденька дівчинка прокурор під час своєї промови намагалася зробити суворе обличчя, але щось не дуже виходило, та й не пасує їй, вродливій жіночці, демонструвати злобні гримаси. Прокурор наголосила, що вважає вирішення питання про розгляд клопотання неможливим без участі підсудного. Суддя Грищенко, до слова, також молоденька жіночка, погодилася з думкою прокурора і відхилила клопотання адвоката, наголосивши на тому, що судове слухання продовжиться 27 квітня.  В мене склалося таке враження, що ці дві жіночки – прокурор і суддя – не розуміють що вони роблять, або сумлінно виконують чиїсь накази: «за будь яких умов тримати Темченка під вартою»

Бо я сумніваюсь, що вони не знають про те, що тримання під вартою є  виключною мірою серед запобіжних заходів, який має застосовуватися у виняткових випадках, коли інші запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі, застосувати неможливо. А запобіжний захід – взагалі будь-який, навіть не пов’язаний з позбавленням волі, відповідно до статті 148 КПК України застосовується «…з метою запобігти спробам ухилитися (обвинуваченого, підсудного) від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжувати злочинну діяльність, а також для забезпечення процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність».

Таким чином, ми стикаємось з ситуацією, коли, з одного боку ми маємо рішення Європейського суду про термінові заходи з приводу негайної госпіталізації хворого, але Україна не в змозі виконати зазначені вимоги, оскільки, навіть якщо уявити, що Темченко буде переведений в спеціалізований профільний лікувальний заклад (в даному випадку, згідно з рекомендаціями лікарів, таким є інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України), це все одне не вирішить проблеми, бо відповідно до наказу ДДУВП № 6 ДСК 2000  року обвинувачені у скоєнні злочину, відносно яких судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, направлені для лікування чи обстеження в лікарні, підпорядковані МОЗ, повинні з метою попередження втеч утримуватися із застосуванням наручників. Застосування наручників – це захід безпеки, який застосовується до осіб, що на законній підставі перебувають під вартою і поводять себе неадекватно, тобто провокують конфлікт, або своїми активними діями представляють небезпеку для персоналу закладу. Наручники застосовуються на певний нетривалий фіксований час доки ув’язнений не заспокоїться.

Відповідно до наказу ДДУВП № 6 ДСК 2000 року  хворі люди, які потребують лікування, разом з лікувальними процедурами перебувають в наручниках цілодобово. Наручники відносяться до спеціальних засобів, які застосовуються як заходи безпеки «для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам  адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків.»

Тобто якщо ув’язнений скоїв дисциплінарне правопорушення, він буде покараний у вигляді застосування наручників, наприклад,   на дві години, тільки якщо він своїми діями створює небезпеку для оточуючих, в усіх інших випадках дисциплінарних правопорушень, до нього будуть застосовані альтернативні до застосування спеціальних заходів безпеки методи впливу. В випадках переведення для лікування в медичні заклади, що не підпорядковані Державній пенітенціарній службі, карають застосуванням наручників на необмежений термін хворих людей, які не вчинили дисциплінарні проступки.

Таким чином людина, яка потребує медичної допомоги, а також відповідних належних умов для лікування, піддається насильству у вигляді застосування спеціальних засобів – наручників – без обмеження в часі.

     З цього приводу хотілося б згадати про рішення Європейського суду по справі «Охрименко проти України», в якому Суд однозначно кваліфікував тримання хворого в наручниках як заборонене поводження: «Суд вважає, що утримання заявника в наручниках не може бути виправдане міркуваннями безпеки, і, враховуючи його стан здоров’я, було нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням. Таким чином була порушена стаття 3 Конвенції»

Навколо справи Темченка склалася непроста ситуація. Уповноважений представник Уряду в Європейському суді Валерія Лутковська активно сприяє досягненню юридичних домовленостей між лікувальним закладом, який здатний надати Темченку якісну і професійну медичну допомогу, і Державною пенітенціарною службою, яка, до речи, також послідовно і наполегливо сприяє  переведенню Темченка для лікування в спеціалізовану профільну клініку. Також Державна пенітенціарна служба  направила звернення до суду щодо зміни відносно Темченка міри запобіжного заходу тримання під вартою на будь-яку міру запобіжного заходу, не пов’язану з позбавленням волі. Отже, група вчених своїм листом висловили занепокоєння щодо стану здоров’я Темченка, Європейський суд ухвалив рішення про термінові заходи за правилом 39 Регламенту, Державна пенітенціарна служба і Урядовий уповноважений в Євросуді – всі налаштовані на те, щоб сприяти переведенню Темченка до лікарні з належними умовами лікування. І здавалося б, що питання вирішене і лікування Анатолію Георгійовичу неодмінно буде забезпечене,   але ситуація нагадує патову.

Навіть, якщо за доброю волею Державної пенітенціарної служби Темченко і буде переведений до спеціалізованої лікарні, навіть якщо це буде клініка ім. Стражеска, то до підсудного за будь-яких умов мають бути застосовані примусові заходи безпеки, тобто наручники, оскільки наказ ДДУВП № 6 ДСК 2000 ніхто не скасовував.

Єдиним надійним шляхом для надання медичної допомоги Темченку є заміна тримання під вартою на інший запобіжний захід, будь то підписка про невиїзд або залог.

А дійсно, чому Темченко перебуває саме під вартою, а не на підписці, І хто зацікавлений в утриманні під вартою хворого дідуся?

З юридичного боку Темченко не підпадає під жоден пункт ст.148 КПК України, у якій чітко зазначено, відносно кого може бути обрано судом міру запобіжного заходу взагалі, а у вигляді взяття під варту тим паче.

Нагадаємо, що Анатолій Георгієвич Темченко – доктор технічних наук, професор, академік Академії гірничих наук, колишній ректор Криворізького технічного університету. Його діяльність відзначена Державною премією в галузі науки і техніки та почесним званням «Заслужений працівник народної освіти України», він нагороджений знаками Міносвіти України «Відмінник освіти України», «За наукові досягнення», Петра Могили», а також знаками Криворізького міськвиконкому «За заслуги перед містом» другого і третього ступенів, Грамотами Міносвіти України, області, міста, району, був обраний дійсним членом Академії  наук України. На теперішній час Темченко обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченому ст.ст.15;368 КК України (замах на отримання хабара), але вина підсудного в суді не доведена, а адвокат Темченка каже, що сама кримінальна справа має в собі дуже багато «білих плям».

Уявіть собі на хвилиночку, якщо за рішенням суду Темченко буде виправданий і визнаний невинуватим у скоєнні злочину, хто візьме на себе відповідальність за ті знущання і приниження, які спіткали хворого професора? Хто поверне добре ім’я його родині і впевненість в тому, що завтра тебе не звинуватять в якомусь іншому злочині, не прикують кайданами до ліжка і не скажуть, що таким чином хворому була надана кваліфікована медична допомога?!

Отямтеся, люди добрі! Бо мусить бути хоч крапля милосердя і спів страждання у молодих жінок, що працюють прокурором і суддею! Вони фактично беруть на себе великий гріх – свідомо піддають катуванню хвору людину.

За останніми даними, сьогодні, 27 квітня, Темченка виписали із 8-ї міської лікарні міста Кривий Ріг і перевезли до СІЗО, а 28 та 29 квітня мають  відбутися слухання по цій справі. Моя особиста думка, що  вирішено в ці дні за будь-яких умов закінчити судовий розгляд.

Ми і далі спостерігатимемо за цією справою в своїх публікаціях.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори