пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201117
29.06.2011 | Андрій Діденко

Чого варте для держави життя людини?

   

До всеукраїнського свята Дня Конституції нагадаємо одне із фундаментальних конституційних положень визначених в статті 3 Основного Закону України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а також: «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Чи дійсно це так? І чи забезпечує держава апріорі захист прав і свобод для своїх громадян, чи піклується про них, власне, про їхнє життя і здоров’я, і чи можуть вважати українці себе захищеними з боку держави?

Напевно, це питання риторичне і, як на мене, дуже важко в країні, де панує тотальна корупція і беззаконня, а влада демонструє правовий нігілізм, знайти таку людину (я не маю на увазі можновладців і державних посадовців), яка щиро зізнається, що саме її права і свободи неухильно дотримуються, а держава їх бездоганно захищає. Але це в глобальному масштабі, а якщо зупинитися на конкретній історії, яка вражає і приголомшує своїм зухвалим нехтуванням з боку держави дотриманням взятих на себе міжнародних зобов’язань, будь-якого здорового глузду. Справи, яка за своїм змістом виходить за межі елементарних понять людяності і милосердя. Коли на полі битви ворог знищує ворога, це, хоч і жорстоко, але зрозуміло з огляду на закони воєнного часу. А коли держава системно і цілеспрямовано ганьбить і знищує свого громадянина, не даючи йому жодного шансу на порятунок, – це викликає, щонайменше, обурене здивування. І власне переконання в тому, що ця держава не здатна і не хоче захищати своїх громадян, не бажає піклуватися про людей, а конституційні засади – це тільки тема для дискусії політиків в ток-шоу, але аж ні як не Закон, який охороняє українців, неухильно гарантує забезпечення їх прав і свобод.

Ми продовжуємо розповідати історію шістдесятидев’ятирічного Анатолія Георгієвича Темченка – доктора технічних наук, професора, академіка Академії гірничих наук, колишнього ректора Криворізького технічного університету. Наукова, діяльність Анатолія Георгієвича відзначена Державною премією в галузі науки і техніки та почесним званням «Заслужений працівник народної освіти України», він нагороджений знаками Міносвіти України «Відмінник освіти України», «За наукові досягнення», Петра Могили», а також знаками Криворізького міськвиконкому «За заслуги перед містом» другого і третього ступенів, Грамотами Міносвіти України, області, міста, району, був обраний дійсним членом Академії наук України. Ми розповідали про трагічну долю Темченка в своїх попередніх публікаціях: «Лікування в наручниках» http://www.khpg.org/index.php?id=1303924690, «Чому Україна ігнорує настанови Європейського суду?» http://khpg.org/index.php?id=1302966654 , було багато публікацій, теле-та радіорепортажів, статті Миколи Закалюжного з «Радіо Свобода» «Коли слідство стає тортурою», та інші публічні заходи – круглі столи і прес-конференції. Мета – привернути увагу суспільства до цієї проблеми, бо ситуація дійсно виходить за межі розуміння і здорового глузду.

Нагадаємо, Анатолій Георгієвич Темченко був притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєння злочину – замах на отримання хабара, суд обрав для нього у вигляді міри запобіжного заходу тримання під вартою. Темченко хворий на п’ятнадцять смертельних захворювань. Двадцять місяців літня людина піддається катуванням. 23 травня вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Темченко був засуджений до п’яти років і двох місяців позбавлення волі з повною конфіскацією всього особистого майна. На протязі двадцяти місяців Темченко потребує негайної медичної допомоги, про що 17 березня висловився Європейський суд з прав людини в своїй рекомендації щодо вжиття термінових заходів в порядку правила 39 Регламенту Європейського суду.

Але термінові заходи передбачають саме негайну реакцію держави щодо вжиття певних дій у вигляді швидкого надання необхідної медичної допомоги Темченку, оскільки мова йде про загрозу життю професора. В свою чергу Державний уповноважений у справах Європейського суду активно сприяв переведенню Темченка для обстеження і лікування до спеціалізованої профільної клініки. Державна пенітенціарна служба, Омбудсман, керівництво СІЗО робили вигляд, що також зацікавлені в тому, аби рекомендації Європейського суду виконувались, а хворому була надана необхідна медична допомога.

Однак ми спостерігаємо, що аргументи здорового глузду тут безсилі. Коли стикаєшся з брутальними, системними порушеннями прав людини, що відбуваються в суді, на думку приходить переконання в замовному характері цієї справи. І дійсно, не зважаючи на критичний стан здоров’я підсудного, Темченка все ж таки засудили. Як на мене, суддя Грищенко сумлінно виконала злочинний наказ, взявши на себе величезний тягар гріху перед Богом і людьми. Я не хочу торкатися предмета обвинувачення, його обґрунтованості і законності, з цього приводу має висловитися апеляційний суд, але ж суд будь-якої інстанції має здійснювати правосуддя з урахуванням положень, що гарантують захист прав і свобод обвинуваченого, підсудного, засудженого.

Уявіть собі на хвилиночку таку картину, яка відбувалася майже кожного судового засідання:

Суд починається з того, що на кареті швидкої допомоги підсудний доправляється до зали судових засідань.

Потім суддя Грищенко розпочинає процес з того, що робить серйозне обличчя і з розумінням справи питає, як себе почуває Темченко ?

Темченко відповідає, що присутнім під час засідання він бути не може, з огляду на те, що в нього дуже погане самопочуття.

Після цього Грищенко просить запросити лікаря, котрий чекає в машині «швидкої».

До зали суду запрошується фельдшер, який супроводжує Темченка із СІЗО.

Фельдшер міряє тиск і з’ясувавши, що артеріальний тиск у Темченка складає 200/110 (подібний тиск є дуже небезпечним для життя і здоров’я з огляду на кардіологічні захворювання, якими страждає Темченко).

Потім за допомогою ін’єкційних препаратів фельдшер намагається знизити тиск. Після вжиття подібного роду препаратів (а підсудному здебільшого робили ін’єкції магнезії з димедролом), по-перше, як мінімум хворому необхідний відпочинок і спокій, а по-друге, після застосування знеболюваного заспокійливого димедролу, хворий не в змозі адекватно реагувати на події в суді, тобто підсудний не являється повною мірою дієздатним. Після того, як препарати починають діяти, через деякий час, суддя просить фельдшера повторно виміряти артеріальний тиск підсудному. Фельдшер вимірює тиск і з’ясовує, що тиск знизився до межі 170/110, і навіть такий тиск є завеликий, щоб вважати, що людина може продовжувати приймати участь у судовому процесі). Але фельдшер на запитання суду, чи може підсудний бути присутнім в ході судового процесу заявляє, що дозвіл на етапування до зали суду надав тюремний лікар, а він, тобто фельдшер, нижче за званням (як відомо, всі лікарі в СІЗО входять до складу Державної пенітенціарної служби, носять військові звання і підкоряються начальству, навіть в питаннях професійної етики і діагностуванню хворих) і скасувати наказ вищого по званню він не має права, а тому судовий розгляд за участі підсудного продовжується. А потім, коли Темченко починає наполягати на тому, що суд просто зобов’язаний надати йому належну медичну допомогу, суддя Грищенко замість того, аби виконати свій професійний обов’язок (а це госпіталізація хворого, тобто відкладення судового процесу, який і так із-за хвороби підсудного затягувався), зробила набагато простіше: вона видалила Темченка з зали судового засідання до останнього слова (геть з очей) за ніби то порушення порядку судового засідання (підсудний наполягав на розгляді судом клопотання про його госпіталізацію, а суддя вирішила, що це є порушення порядку). Таким чином, Темченка доправляли, як і раніше на «кареті швидкої допомоги» до суду, а в зал судового засідання не заводили, тримали в окремому приміщенні цілий день без медичної допомоги і взагалі без їжі, і без спілкування з людьми.

Ми мали подібну ситуацію у справі Тамаза Кардави, коли держава зробила все для того, аби пацієнту не була надана медична допомога, про що свідчить трагічна участь хворого і летальний наслідок.

Чи вважає шановний читач, що суддя Грищенко або прокурор І.М.Буйленкова не знають про те, що проводячи в подібний спосіб судові засідання, всупереч здоровому глузду і законному обґрунтуванню, вони дуже ризикують? Так, звичайно, знають, але коли справа замовна, то хіба хтось звертає увагу на життя чи здоров’я людини, або дотримання її прав і свобод?!

Так сталося, що тортури і знущання для Темченка стали повсякденні вже на протязі майже двох років. Для ректора Криворізького університету це неймовірно важке випробування, бо навіть в випадках, коли його госпіталізували до лікарні (всі лікарні, в які доправлявся Темченко, офіційно визнали, що в лікарнях місцевого рівня надати Темченку належну адекватну медичну допомогу не має можливості). Родичі Темченка готові за власний кошт забезпечити оплату лікування хворого, але чомусь ми спостерігаємо шалений тиск з боку певних зацікавлених осіб в місті і області, про що свідчать реалії повсякдення.

За час перебування Темченка в СІЗО стан його здоров’я значно погіршився, з’явилися захворювання, яких раніше не було. А саме – з’явилися нові кісти лівої нирки, ускладнилася доброякісна гіперплазія передміхурової залози, атеросклероз, ускладнилися захворювання серцево-судинної системи: гіпертонічна хвороба стала ІІІ – ризик IV (найвищий ризик раптової смерті); прогресуюча стенокардія; концентрична гіпертрофія лівого шлуночка серця; серцева недостатність – 2А ст., ф.к. – ІІІ; межі серця розширені зміщені вліво на 1 см.; аневризматичне розширення аорти, аортосклероз; цукровий діабет тип ІІ тяжкої форми з ускладненням, діабетична полінейропатія і ангіопатія сосудів нижніх кінцівок.

Останні висновки спеціалістів за № 228/11 за підписами спеціаліста в галузі судової медицини, кандидата медичних наук М.М. Воробйова і спеціаліста в галузі внутрішніх хвороб, доктора медичних наук, професора Г.З. Мороза свідчать: «Як вже зазначалося у висновку спеціаліста №798/10, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, на яку хворіє Темченко А.Г., може ускладнитися розвитком гіпертонічного кризу, що призведе до гострого коронарного синдрому, порушення мозкового кровообігу, крововиливів у мозок, розшарування аорти. Ішемічна хвороба серця з нападами стенокардії може призвести до гострого інфаркту міокарду. Перебіг цих захворювань, з огляду на некомпенсовану форму цукрового діабету, при зазначених ускладненнях становить небезпеку для життя. Сама ж гіпертензія сприяє розвитку і прогресуванню ускладнень діабету. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу гіпертензія часто є частиною синдрому, який включає порушення толерантності до глюкози та резистентність до інсуліну. Якщо вказані несприятливі прояви виникнуть при етапуванні, Темченка А.Г. зі слідчого ізолятора до суду, навіть у супроводі звичайної, а не кардіологічної, карети медичної допомоги, то її лікарі не зможуть вжити усіх потрібних заходів в разі погіршення стану його здоров’я. У такому разі, навіть невідкладна госпіталізація не гарантує сприятливий вихід

Проте, прокуратура України (державний орган, що має здійснювати нагляд за дотриманням законності в ході досудового і судового слідства, а також під час виконання судових рішень) висловила офіційну позицію держави з цього приводу і наголосила: «Прес-служба прокуратури Дніпропетровської області уповноважена заявити, що інформація, розповсюджена ЗМІ, щодо катування та ненадання належної медичної допомоги і лікування підсудному Темченку А.Г., який утримується у Криворізькому слідчому ізоляторі ( далі КСІЗО) не відповідає дійсності. Прокуратурою Дніпропетровської області проведено перевірку та встановлено, що при надходженні 27.10.09 до Криворізького слідчого ізолятора та за час його перебування в установі він постійно знаходився на диспансерному обліку, всебічно обстежувався, як медичними працівниками СІЗО так і медичними працівниками МОЗ України. На 06.06.11 стан здоров’я Темченка А.Г. розцінюється як задовільний, перебуває в стаціонарі медичної частини Криворізького слідчого ізолятору та отримує лікування у відповідності до встановленого. Медична допомога, за весь час перебування в Криворізькому слідчому ізоляторі, йому надавалась та надається у відповідності до вимог чинного законодавства.

Темченко А.Г. щоденно оглядається лікарем медичної частини Криворізького слідчого ізолятору, який проводить медичний огляд з вимірюванням артеріального тиску, регулярно проходить лабораторні обстеження (загальні аналізи крові та сечі, рентгенологічне обстеження). Також йому щоденно вранці проводиться вимірювання рівня цукру в крові, та через день проводиться електрокардіографія. Всі медичні процедури здійснюються в маніпуляційному кабінеті черговими фельдшерами, медичні препарати приймаються там же під контролем фельдшера. У зв’язку зі зверненням Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини до Державної пенітенціарної служби України щодо проведення ув’язненому Темченку А.Г. необхідного обстеження – коронарографії в умовах інституту кардіохірургії ім. М.Д. Стражеска у м. Києві державним обвинувачем по кримінальній справі за обвинуваченням Темченко А.Г. підготовлено клопотання до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо надання дозволу на етапування Темченка А.Г. до Київського слідчого ізолятора для проведення коронарографії на базі інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска у м. Києві, яке задоволено в ході судового засідання 06.06.2011 року.

Довідка: 23 травня 2011 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Темченка А.Г. визнано винним у скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.368 та за ч.2 ст.368 КК України – замах на одержання хабара та одержання хабара. Йому призначено покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 2 роки з конфіскацією всього майна. Наразі вирок суду не набрав чинності, оскільки триває термін його апеляційного оскарження.»

Після рішення суду, тобто після 23 травня, родичі Темченка не знають, де він знаходиться, в яких умовах перебуває, і чи надається йому взагалі будь-яка медична допомога.

Навіть якщо Темченко, як офіційно заявляє прокуратура в своїй, як на мене, злочинній по суті публічній заяві, буде переведений для обстеження – коронарографії в умовах інституту кардіохірургії ім. М.Д. Стражеска у м. Києв, це буде відбуватися в спосіб етапування Темченка на загальних умовах в спецвагоні («столипін») до Київського СІЗО (час етапування може тривати тиждень, а може і більше), не зважаючи на те, що за висновками спеціалістів, що згадані вище, перевезення Темченка не рекомендоване навіть в звичайній «кареті» швидкої допомоги без відповідного кардіологічного обладнання.

Разом з тим, нагадаємо, що відповідно до наказу ДДУВП № 6 2000 року хворі люди, які потребують лікування, разом з лікувальними процедурами перебувають в наручниках цілодобово. Наручники відносяться до спеціальних засобів, які застосовуються як заходи безпеки «для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків.»

З цього приводу хотілося б в черговий раз згадати про рішення Європейського суду у справі «Охрименко проти України», в якому Суд однозначно кваліфікував тримання хворого в наручниках як заборонене поводження: «Суд вважає, що утримання заявника в наручниках не може бути виправдане міркуваннями безпеки, і, враховуючи його стан здоров’я, було нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням. Таким чином була порушена стаття 3 Конвенції».

Так чого варте для держави життя людини? Питання напевно залишається без відповіді!

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори