пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201119
12.07.2011 | Інна Сухорукова, Харківська правозахисна група

Політичні справи – чорний піар влади

   

Процесуальний коловорот навколо справ екс-посадовців дійшов до тієї межі, коли ззовні сприймається як спектакль. У процесі Тимошенко, молодий суддя, якому наочно потрібна якщо не термінова, то досить швидка допомога фахового невролога, раз за разом кричить: «тиша в залі» і «підсудна, встаньте», але безрезультатно. Тимошенко не встає, з суддею не спілкується, говорить на камеру.

В результаті, всупереч твердої обіцянки, наданої Президентом Януковичем про прямі і повністю прозорі для суспільства судові засідання, ми маємо чергові спроби надурити всіх, бо суддя заборонив трансляцію при допитах свідків. Так лякаються однієї тендітної жінки? І знову «тиша в залі». Комедія чи фарс – хай розбираються театрознавці.

А от справа Луценка на такі оцінки не тягне. Людина – хвора людина, яка вочевидь не скоїла жодного злочину, продовжує перебувати під вартою, і головуючий – суддя Вовк з кам’яним обличчям вкотре відхиляє прохання захисту про зміну запобіжного заходу, навіть не даючи собі ради роз’яснити, чому він це робить. Адже утримувати Луценка під вартою немає жодних підстав, про що ми вже раніше писали. Лунає жорстка критика Луценком сучасної влади під час процесу, фахова критика – людини, яка багато чого про цю владу знає. І це наочно видно. Тобто ні в кого, хто має хоч одну закрутку, не виникає й сумнівів щодо мотиву його утримання під вартою – помста, просто помста!

Хтось скаже, що в Росії та Білорусі ще гірше. Так. Але в Україні це робиться на тлі повного неприйняття більшістю українців сучасної влади. Відповідно, тих, кого вона пресує – суспільство в більшості підтримує. Владі б тихенько провести соціологічні дослідження і також тихенько позакривати справи, не кажучи вже про  звільнення з-під варти Луценка . Мені здається, що серед теперішньої влади немає нікого, чиї рішення на щось впливають, у кого б залишилися здоровий глузд і воля повернути все в інший бік.

Влада настільки відверто боїться своїх супротивників, що навіть цього не приховує і приховувати не хоче.

Скажіть, будь ласка, це додає поваги до неї? Запитання зайве.

Втім, дурдом «Сонечко», на який перетворилась наша країна, робить так і з пересічними громадянами, аби були хист й натхнення.

В Харкові Дзержинський райсуд забороняє пікет всупереч Конституції України, бо в нас немає дозвільної системи проведення мирних заходів. В результаті абсолютно мирний пікет абсолютно агресивно розганяє  міліція. То хто порушує громадський порядок?  Влада!

Але повернемося до фігурантів справи Тимошенко і Луценка. Суддю Кірєєва іноді навіть шкода. Бо він знервовано тіпається, і кричить, як хлопчик, коли бачить загрозу, не уявляючи, що основна загроза для нього – це він сам. Бо не можна бути настільки несамостійним, настільки залежним. Не можна, щоб весь світ бачив, як тебе смикають за мотузки співробітники прокуратури.

А суддя Вовк виправдовує своє прізвище – він тертий Вовк – і все йому по-фігу.

А народу України?

Невже влада не розуміє, що вона черговий раз розколює народ, наражається на небезпеку втратити контроль над країною? Отже, ці справи дуже небезпечні для громадського спокою і ладу.

Скажете, перебільшую? Все починається з конкретики, з конкретної брехні і дій проти конкретних людей.

У даному випадку справи Тимошенко і Луценка – справжній чорний піар влади.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль