Cтворення Громадського комітету захисту від політичних переслідувань в Україні. Документ № 1

Після президентських виборів 2010 року нова адміністрація поступово перейшла до політичних переслідувань своїх опонентів та критиків. Про це багато повідомляють засоби масової інформації, зарубіжні та вітчизняні експерти. Першими ластівками переслідувань на «місцевому рівні» було ув’язнення на 15 діб за ст.185 КУпАП, нібито, за опір міліції двох протестувальників проти вирубки дерев у харківському лісопарку, яких «Міжнародна Амністія» вперше за останні 6 років в Україні визнала в’язнями сумління (єдиний такий випадок за 20 років незалежності був в 2004 р.)

Безсумнівне політичне підґрунтя мають кримінальні справи проти учасників «Підприємницького Майдану», проти членів ВО «Тризуб» (за спиляння голови погруддю Сталіна 28 грудня 2010 р.), щодо фарбування пам’ятнику Дзержинському, підсмаження яєчні на Вічному вогню, проти колишніх урядовців – Ю.Тимошенко, Ю.Луценка, Б.Данилишина, Є.Корнійчука. З високою долею впевненості до політичних переслідувань можна віднести також справи Валерія Іващенка, Ігоря Діденка, Анатолія Макаренка та інших колишніх урядовців, позбавлених волі під час слідства

Абсурдність, аморальність, суто радянське лукавство у поєднанні зі зловживанням правом, жорстокі запобіжні заходи, а також політична вмотивованість цих справ не викликає у нас сумнівів. Мусимо констатувати, що в Україні з’явилися політичні в’язні.

Широко розповсюджені також незаконні політичні переслідування – «профілактичні» бесіди, добре відомі з радянських часів, з погрозами звільнення з роботи, навчальних закладів; незаконні дії правоохоронних органів (побиття; незаконний збір інформації про особу; незаконні стеження, затримання та обшуки тощо), перешкоджання поширенню інформації тощо.

Політичні переслідування є викликом українському суспільству. З метою припинення таких дій влади ми, що нижче підписалися, створюємо Громадський комітет захисту від політичних переслідувань в Україні (далі – Комітет), який бере на себе такі завдання:

1. Інформування української та міжнародної громадськості про політичні переслідування, про стан їх жертв, про акції протидії політичним репресіям;

2. Створення щотижневої «Хроніки політичних переслідувань в Україні» українською та англійською мовами;

3. Складання списку жертв політичних переслідувань українською та англійською мовами з виділенням окремого списку політичних в’язнів;

4. Правовий захист жертв політичних переслідувань, створення фонду допомоги жертвам; матеріальна допомога, за необхідності, їх родинам;

5. Дії, спрямовані на припинення політичних переслідувань; зокрема, акції протесту проти політичних репресій в Україні.

6. Моніторинг кримінальних справ з політичним забарвленням.

Комітет є позапартійним, неполітичним об’єднанням правозахисників радянського та сучасного періодів, яке не ставить інші цілі, окрім означених вище.

Зиновій Антонюк, Аркадій Бущенко, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Людмила Клочко, Микола Козирєв, Ігор Коліушко, Катерина Левченко, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Олександр Павличенко, Ірина Рапп, Євген Сверстюк, Володимир Яворський