MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

«Бійся скінхедів та міліціонерів»

25.09.2011   
Юрій Нужний
За словами багатьох іноземців, що живуть у Харкові, саме це місто «прославилося» такою затятою міліцейською ксенофобією по відношенню до вихідців з Кавказу, Азії та Африки.
У мене задзвонив телефон. Той, хто дзвонив, представився як Б., біженець з Гвінеї, шукач притулку. Він попросив про зустріч, сказав, що хоче розповісти про свою історію «спілкування» з харківською міліцією. При зустрічі з’ясувалося, що Б. – молодий африканець, який вже кілька років живе в Україні, але ніяк не може звикнутися з пануючим в Харкові міліцейським свавіллям у відношенні до іноземців. «Ви напишіть про це! Може бути, великі міліцейські начальники не знають про всі ці порушення, а коли прочитають, накажуть їх зупинити», – благав Б. «Свята наївність», – подумав я. Але прохання чорношкірого біженця вирішив виконати: а раптом, якщо про це писати і говорити вголос (а не сором’язливо замовчувати, роблячи вигляд, що такої проблеми не існує), щось та й зміниться на краще. Б. розповів мені, що в кінці серпня поточного року в квартиру, яку він знімає зі своїм другом-студентом (теж іноземцем), подзвонили співробітники міліції. «Ми відразу відкрили», – говорить Б., – «тому що навчені завжди йти назустріч вимогам міліціонерів». Коли «правоохоронці» опинилися в приміщенні, то діловито взялися нишпорити по кімнатах, буквально перериваючи всі речі. При цьому жодних документів не пред’являли. Єдиним їх «аргументом» була фраза: «Ми шукаємо наркотики – адже всі іноземці торгують наркотиками». Б. і його товариш намагалися сперечатися, відповіддю на що були погрози, лайка і образи. «Нас називали «нігерами», матюгалісь і говорили, щоб ми «заткнулися», – згадує Б. Коли він спробував подзвонити в громадську організацію, що надає консультативну та юридичну допомогу біженцям та мігрантам, міліціонери просто відібрали в нього мобільний телефон... Зрозуміло, ніяких наркотиків непрохані гості не знайшли, зате їм вдалося виявити 200 грн., які й були «вилучені» (ймовірно, у дохід агентів держави, які вважають, що вона матеріально недостатньо високо оцінює їхню роботу). Йдучи, міліціонери змилувалися і повернули телефон, при цьому недвозначно натякнули, що спроби скаржитися для іноземців можуть закінчитися вельми плачевно. Наступного дня Б. звернувся до правозахисників. Як вдалося з’ясувати, з недружнім візитом до 2-х іноземців приходили співробітники... патрульно-постової служби Київського райвідділу міліції м. Харкова. Але Б. не став писати офіційну скаргу ні до відділу внутрішньої безпеки обласної міліції, ні до прокуратури. На питання «чому?» відповів сумно: «Міліція своїх майже ніколи не карає. Зате нас потім можуть покарати по-різному: побити, підкинути наркотики, депортувати». Б. розповідає, що міліціонери постійно чіпляються до іноземців, під приводом перевірки документів, і ЗАВЖДИ відбирають гроші, навіть коли документи з собою і в повному порядку. «Мені, коли я приїхав до Харкова, друзі сказали: бійся скінхедів і міліцію! Але скінхедів я всього кілька разів бачив у районі метро «Студентська», коли вони нападали на арабів... А міліціонери в Харкові на кожному кроці», – говорить Б., мало не плачучи. При цьому «міліціонери з погонами без зірочок» (мабуть, молодший особовий склад), за його словами, завжди ображають, кажуть: «Негр, що ти робиш в Україні, навіщо сюди приїхав?!». І обзивають: «мавпа», «банана». Прикро, принизливо. І, що саме вражаюче, за словами багатьох іноземців, що живуть у Харкові, саме це місто «прославилося» такою затятою міліцейською ксенофобією по відношенню до вихідців з Кавказу, Азії та Африки. Кажуть, що в Дніпропетровську і Донецьку міліція іноземців не ображає, а в Одесі навіть можна без побоювання ходити вулицями, не маючи з собою документів: облави на приїжджих там не практикуються. «А Харків – небезпечний. Іноземці з інших міст, коли я їх запрошую в гості, відмовляються, заявляють, що не хочуть їхати, оскільки міліція буде обзивати і гроші забирати», – нарікає Б. І справедливо запитує: «Як Харків збирається зустрічати Євро – 2012, якщо тут люди, які повинні захищати від злочинності, самі представляють постійну загрозу для іноземців?!». PS: Звичайно ж, скаже читач, за розповіддю лише одного іноземця, хай навіть і дуже емоційною, не можна робити висновки про міліцейське свавілля щодо мігрантів в цілому. Але проблема в тому, що подібні історії в Харкові доводиться чути мало не щодня. І правозахисники, які працюють в сфері надання допомоги біженцям і мігрантам, просто б’ють на сполох: дзвінки та звернення від іноземців з приводу грубого і хамського ставлення з боку працівників міліції, прямого вимагання грошей, відверто ксенофобних нападок і образ надходять все частіше. Схоже, що для міліцейського керівництва в Харківській області важливими є лише показники виявлених незаконних мігрантів, а права іноземців є чимось примарним і ефемерним.
 Поділитися