пошук  
версія для друку
31.10.2011 | Галя Койнаш
джерело: blogs.telekritika.ua

Які порушення, таке й рішення

   

Один політолог недавно писав, що «за результатами вироку Тимошенко суспільству можна поставити трійку, владі – 4, а Заходу – 5». Чому таку поблажливу оцінку поставлено першому – невідомо. Звісно, відбулись митинги прихильників Тимошенко. Написано чимало гострих статей у виданнях та на сайтах, які читають ті, хто більш-менш поділяє критичне ставлення до дій влади. Більша частина населення вже давно сидить на іншій диеті, а на їхніх екранах усе подавалось по-іншому. Захід ніби просто незадолений тим, що засуджено представника опозиції, хоча список гріхів тієї злодійки з кожним днем зростає. Чи не напрошується діагноз звиклої українофобі чи неприйнятного втручання Заходу у внутрішні справи держави? Звідки мають знати, що все не так? Зрозуміло, що в будь-якому разі залишились би за кадром спільні заяви громадськості проти розправи з політичними опонентами, Але відсутність об’єднаного протесту щодо цієї профанації правосуддя та цілої низки інших тривожних тенденцій не менш віддаляє Україну від демократичної спільноти, ніж нахабна тупість влади.

Півтора роки тому, Захід волів нічого не помічати, коли зухвало взялися за демонтаж доволі крихких підвалин демократії, Цього разу західним державам в рішучості не відмовиш. Резолюція Європарламенту від 27 жовтня абсолютно чітко ув’язує підписання Угоди про асоціацію з припиненням політичних переслідувань.

Пˈятірку не складно дістати, коли можеш плюнути та руки умити, й коли власні виборці, мˈяко кажучі, без розуміння відреагують на вибіркове застосування санкцій проти Білорусі за переслідування опозиції та пряник для Україні за таке ж переслідування. Саме неможливість інакше тлумачити обвинувачення, арест, кричущі порушення процесуального законодавства та елементарних принципів справедливого суду зумовила гранічну стислість та недипломатичну однозначність їх заяв.

Шустер лукавить, коли намагається виправдати своє запитання на «Шустер live” «Чи має Європейський Союз право нав’язувати свої правила Україні?» Даруйте, при чому тут «свої правила»? А Конституція та законодавство України? Хай спочатку розтлумачить, куди поділись конституційні гарантії незалежної судової влади.

Саме Першій Національний найбільш прислужливо допомагає владі «змінювати громадську думку під час прямого ефіру». Можливо, для Шустера важлива тільки «жвава дискусія», проте запитання явно маніпулятивне й відволікає увагу від головного, а саме, що немає «їхніх» та «наших» правил і що влада саботує європейський вибір.

Чи Шустера не турбує те, що з теленовин на тому самому Першому не дізнаєшся, про що взагалі йдеться? 27 жовтня глядачам поінформували, що «Київ має всі підстави претендувати на вступ до ЄС», що грудневий саміт «дасть змогу подолати останні перешкоди на шляху до підписання Угоди про асоціацію». Оскільки резолюція з’явилася саме через вирок Тимошенко, не випадає про це взагалі не згадувати. А ось – депутати "закликають українську владу забезпечити справедливий і прозорий процес в разі апеляції Тимошенко, а також в інших судових справах проти членів колишнього уряду".

Круто, коли аж вісім пунтів резолюції присвячені судовому процесу над Тимошенко, Луценком та іншими колишніми урядовцями, й коли чітко написано, що без розвˈязання ситуації жодної Угоди не буде. Про те на Першому, як заведено, мовчать.

А чому так заведено? Чому за гроші платників податків обдурюють тих самих платників податків? Смішно собі уявити, щоб громадяни будь-якої держави в ЄС платили за подібну пропагандистську каламуть. Тому, власне, й слід було би здійснювати тиск на Euronews, котрий напевно не побажає, щоб глядачі в європейських країнах дізналися, як тісно цей міжнародний канал співпрацює з рупором української влади. 

Чого вартий Закон про доступ до публічної інформації та й положення Конституції, якщо влада може безкарно брехати та маніпулювати суспільною думкою? Моніторинг, звісно, відіграє важливу роль, але потрібно й змусити владу дотримуватися права всіх громадян на неупереджене та об’єктивне висвітлення подій. Якщо не змусити, то принаймні присоромити журналістів та інших, причетних до оббріхування аудиторії. Маємо їх розуміти, адже побоюються втратити працю? Цілком можливо, але де межа, яку неможна перейти?

Людьська тупість часто виглядає безмежною, але стосовно Тимошенко та інших можна сподіватися, що спрацює хоча би інстинкт самозбереження. На жаль, є й інші загрози демократичному розвиткові України, й розраховувати на безкромпромісну позицію з боку Заходу до самих результатів наступних виборів навряд чи варто. А потім буде пізно.

Знаємо, що всі хитрощі навколо висновків Венеціанської комісії та тайком внесених, як до законопроекту про парламентських виборів, так і до законопроекту про судоустрій, положень, які ще більше ставлять під загрозу незалежність судової влади та демократричність виборів, спрямовані на зміцнення нинішньої влади. Абсолютно слушно підозрюємо, що зміни до закону про захист суспільної моралі зовсім не обумовлені турботою про жертв дитячої порнографії чи духовні цінності. Знаємо, що ці зміни, й новий судовий збір, разом з іншими законодавчими ініціативами, можуть використовувати як засіб приборкання незручних журналістів і ЗМІ. Що зможуть відключити інші телеканали, як у Харкові, де прибрали з ефіру три телекомпанії, які висвитлювати не ті події, та не так, бо після шквалу заяв, в тому числі з ОБСЄ, замовчать не тільки канали, але й ті, хто протестував.

Якщо знаємо, що все робитиметься й далі, що висвітлення подій на державному телеканалі буде продиктоване не правом громадян на правдиву інформацію й професіоналізмом журналістів, а повною неповагою влади до демократичних правил гри, невже нарешті не припиниться апатія суспільства?

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори