Прокурорсько-міліцейські «гойдалки» у справі Поміляйко

Як стало відомо, місяць тому прокуратура Орджонікідзевського району м. Харкова знову закрила кримінальну справу, порушену за скаргою Світлани Поміляйко. Нагадаємо, що дві співробітниці дизайнерського бюро Харківського плиткового заводу, одна з яких – С. Поміляйко, звинуватили працівників Орджонікідзевського райвідділу в застосуванні до них тортур під час допиту 8 листопада 2008 р. С. Поміляйко заявила, що її піддали побоям, інша затримана скаржилася на катування з використанням плоскогубців. У тортурах підозрювалися троє оперативних працівників міліції. Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом перевищення працівниками райвідділу службових повноважень. Потім справа неодноразово закривалась і знову порушувалась. І от нещодавно прокуратура знов-таки закрила кримінальну справу – за п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України: «за відсутністю в діяннях складу злочину». «Цей факт означає лише те, що прокуратура так і не змогла знайти доказів вчинення злочину в діях 3-х конкретних оперативних працівників Орджонікідзевського райвідділу міліції, які проходили по справі», – так прокоментувала чергове закриття кримінальної справи Людмила Клочко, завідувачка громадської приймальні Харківської правозахисної групи – організації, яка надає правову адвокатську допомогу потерпілій Світлані Поміляйко. «Неефективне розслідування небезпідставних заяв про погане поводження в міліції стало вже просто загальним місцем в рішеннях Європейського суду з прав людини проти України. Практично у всіх справах по 3-й статті Європейської конвенції (заборона катування) Європейський суд визнає, що в Україні відсутнє належне ефективне розслідування. Від справи «Афанасьєв проти України» (2005 р.) до недавніх справ «Бочаров проти України», «Балицький проти України» Європейський суд зазначає, що не було проведено ефективного розслідування за заявами про застосування катувань, нелюдського або такого, що принижує людську гідність поводження. На відсутність в Україні ефективного розслідування вказують і Комітет ООН проти катувань і Європейський комітет із запобігання катувань. У доповідях «Міжнародної Амністії» – дуже впливової міжнародної неурядової організації, також відзначено, що розслідування заяв про катування в Україні належним чином не проводиться. До речі, справа Поміляйко саме в цьому контексті згадується в цьогорічному звіті МА «За відсутності складу злочину. Ціна безкарності працівників правоохоронних органів в Україні». Тому, скоріше за все, загальна хвороба нашої правової системи з розслідування тортур в міліції стосується і справи по заяві Світлани Поміляйко», – зазначила Л. Клочко. Також Л. Клочко повідомила, що скарга С. Поміляко, підготовлена адвокатом ХПГ, прийнята Європейським судом з прав людини. «Так, Європейський суд розглядає скарги, спрямовані після вичерпання всіх національних засобів захисту порушеного права. Але в умовах, коли існують правові «гойдалки», коли справа багаторазово порушується, а потім знову закривається, коли вона навіть не доходить для розгляду до суду 1-ї інстанції, зрозуміло, є тільки один шлях відновлення справедливості – звернення до Європейського суду». За словами Л. Клочко, незважаючи на звернення до Європейського суду, С. Поміляйко та ХПГ будуть оскаржувати в місцевому суді закриття кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень у Орджонікідзевському РВ м. Харкова. Довідка: адвокати Харківської правозахисної групи неодноразово домагалися рішень Європейського суду на користь заявника по 3-й статті (заборона катувань) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 1-ю такою справою була справа Афанасьєва. 5 квітня 2005 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Афанасьєв проти України». Суд визнав відповідача винним у порушенні Європейської конвенції і зобов’язав виплатити постраждалому 6500 євро компенсації. Олексія Афанасьєва було затримано 1 березня 2000 року за підозрою в шахрайстві. Увечері того ж дня в будівлі Київського райвідділу внутрішніх справ Харкова працівники карного розшуку жорстоко побили його, щоб отримати зізнання. Після 3-х діб перебування в камері він був звільнений під підписку про невиїзд. 7 березня потерпілого оглянув експерт, який виявив у нього численні тілесні ушкодження, в тому числі серйозне пошкодження органів слуху. Афанасьєв був поміщений в міську лікарню, де провів більше 20 днів. В результаті травми вуха він частково втратив слух. У квітні 2000 року Афанасьєв звернувся до прокурора Харківської області зі скаргою на працівників міліції. Прокурор доручив перевірити її прокуратурі Київського району Харкова, а та винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Після того як потерпілий переконався у неможливості захистити в Україні свої права – справа проти міліціонерів кілька разів порушувалася і закривалася, у вересні 2002 року він подав скаргу до Європейського суду з прав людини. У червні 2004 року, незважаючи на заперечення українського уряду, скарга Афанасьєва була визнана судом прийнятною, а 5 квітня 2005 року по ній оприлюднено рішення.