пошук  
версія для друку
21.11.2011

Переслідування громадянського суспільства в Україні в 2011 році

   

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ[1]

Переслідування громадянського суспільства В УКРАЇНІ В 2011 році

Вступ

Нижче стисло викладені окремі справи про переслідування владою представників громадянського суспільства в Україні у 2011 році. У звіті знайшли своє відображення справи правозахисників, журналістів, громадських активістів, членів неурядових організацій, в тому числі, активних діячів молодіжного та студентського руху тощо. Цей звіт не стосується переслідування політиків, що є предметом іншого нашого паралельного дослідження.

Інформація по справам переважно взята з відкритих джерел, які перераховані по тексту у вигляді зносок. Справи, які почалися минулого року, але були продовжені у 2011 році також увійшли до цього переліку.

Даний список жодним чином не претендує на вичерпність, а викладена інформація по справам - на повноту. Кінцевий варіант звіту буде зроблений після детальної перевірки та доопрацювання наведених фактів. Звертаємо Вашу увагу, що не всі справи, викладені у звіті, кваліфікуються як політичні переслідування, багато з них потребують додаткової перевірки викладених фактів. Окремі справи викликають певні застереження. Публікація проміжної доповіді має на меті більш повне зібрання інформації про викладені факти, а також зібрання інформації про інші, не згадані тут, випадки.

З огляду на це, будемо вдячні за будь-яку інформацію в контексті теми переслідування громадянського суспільства в Україні у 2011 році, надіслану на електронну пошту за адресою (для Олександри Матвійчук, Центр Громадянських Свобод).

«Справа Андрія Федосова»

У 2009-2010 роках Кримська республіканська організація Всеукраїнської організації інвалідів та споживачів психіатричної допомоги "ЮЗЕР", керівником якої є Андрій Федосов, провела моніторинг дотримання прав інвалідів та споживачів психіатричної допомоги в шістьох державних психіатричних лікарнях Криму. В результаті моніторингу були виявлені серйозні порушення прав людини. У квітні 2010 року Андрій Федосов оприлюднив інформацію на своїй сторінці Фейсбук про намір подати заяву прокурору про умови існування хворих в трьох психіатричних закладах, які він відвідав на минулому тижні. Після цього почав отримувати телефонні дзвінки з погрозами.

Зокрема, за словами правозахисника, 25 квітня 2010 року він отримав два телефонні дзвінки. Чоловік, який представився Ніколаєм Васільєвічем, але не повідомив свого прізвища, попередив, щоб він не подавав заяву. В іншому випадку, за його словами, здоров’я Андрій Федосова може бути під загрозою. За даним фактом правозахисник повідомив прокурора про погрози та виїхав з Криму у цілях безпеки[2].

У травні 2010 року на нього напали невідомі та побили. Міліція відмовилася зареєструвати його заяву та не вжила ніяких дій для розслідування злочину[3].

У липні 2010 року його було затримано на день у зв’язку із злочином, ймовірно скоєним 10 років тому. Таким чином, на момент його скоєння самому Андрію Федосову було 15 років. 20 вересня 2010 року з нього було знято обвинувачення, у зв’язку із доведенням факту перебування його на момент скоєння злочину у закритій дитячій лікарні.

8 жовтня 2010 року начальник Євпаторійського МВ МУ МВС України в АР Крим О.Осадчий надіслав вимогу Голові Всеукраїнської громадської організації інвалідів-користувачів психіатричної допомоги „ЮЗЕР” Руслану Імерелі надіслати йому копії фінансових та бухгалтерських документів організації, а також документацію по проекту, що виконувався цією організацією. Даний запит був зроблений з метою перевірки цілей використання коштів за проектом моніторингу порушень прав людини в психіатричних закладах АР Крим[4].

У листопаді 2010 року у Андрія Федосова різко погіршився стан здоров’я. Його офіційний діагноз: "Мієлопатія та в’ялий парез нижніх кінцівок". Андрій Федосов не відчував ніг і був прикутий до ліжка[5].

Восени 2011 року на Андрія Федосова був вчинений повторний напад та побиття.

«Справа Дементія Бєлого»

14 вересня 2010 року голова міської ради міста Херсон Володимир Сальдо у приміщенні Херсонського обласного музично-драматичного театру мав провести публічний звіт перед територіальною громадою. Працівники Херсонського міськвиконкому не пропускали у фойє театру громадян без іменних запрошень, включаючи окремих депутатів міської ради та журналістів із журналістськими посвідченнями.

Редактор інтернет-видання «Політична Херсонщина», член Національної спілки журналістів України, голова обласної організації Комітету виборців Дементій Бєлий вийшов у центр зали театру, щоб публічно проінформувати присутніх про конфліктну ситуацію під дверима театру. Також він попросив мера міста розпорядитися, аби журналістів і депутатів пропустили до зали. У відповідь до нього підійшли двоє заступників В.Сальдо і примусово вивели журналіста із зали.

Вже на виході у фойє до Дементія Бєлого підбіг підприємець В.А.Шевчук і взявся його виштовхувати. Потім, закрив двері до зали та почав завдавати йому удари в груди і обличчя. При цьому працівники міськвиконкому намагалися тримати журналіста за руки.

У відповідь Д.В. Бєлий відмахнувся від нападника фотоапаратом, який висів у нього на руці, і завдав нападнику легкі тілесні пошкодження. Працівники міліції, які знаходилися поруч, не втручалися. Д.Бєлого було доставлено до лікарні та встановлено діагноз "внутрічерепна травма і струс мозку середньої тяжкості"[6].

Весь цей інцидент, який відбувався при свідках, був знятий на відео журналістом і широко розповсюджений в мережі Інтернет[7].

Міліція склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого Д.В.Бєлий скоїв у театрі адміністративне правопорушення. Офіційна прес-служба Херсонського міськвиконкому оприлюднила аналогічну інформацію в ЗМІ.

Прокуратура Суворовського району м. Херсона 15 вересня 2010 року відкрила справу проти підприємця В. Шевчука за ст. 125 КК України щодо побиття журналіста і направила цю справу на досудове слідство.

В ході досудового слідства Д.Бєлого було визнано потерпілим, а В.Шевчуку 8 жовтня 2010 р. пред’явлено обвинувачення у тому, що він: «осознавая общественно опасные последствия и желая их наступления, умышленно, во время ссоры на почве внезапно возникшего конфликта…. нанес последнему несколько ударов рукой в область лица и грудной клетки…».

26 жовтня 2010 року районний суд, розглядаючи обґрунтованість відкриття кримінальної справи щодо завданих Д.Бєлому тілесних ушкоджень, визнав, що це був: «злочин, скоєний щодо журналіста, що виконував свої посадові обов’язки під час звіту міського голови перед громадою, котрий транслювався по місцевому телебаченню в присутності громадських діячів, підприємців, журналістів».

У своєму рішенні від 1 листопада 2010 року Суворовський районний суд визнав відсутність складу адміністративного правопорушення у діях журналіста, що було підтверджено рішенням Херсонського апеляційного суду від 26 листопада 2010 р. Дільничному, який склав протокол про скоєння Д.Бєлим адміністративного правопорушення, було оголошено догану.

У листопаді 2010 року звинувачений за кримінальною справою В.Шевчук став депутатом Херсонської міської ради та подав скаргу приватного звинувачення до Суворовського районного суду. За результатами її розгляду суддя О.І.Кузьміна порушила кримінальну справу проти Д.Бєлого за ознаками ч.2 ст.125 КК України за завдані легкі тілесні ушкодження. Пізніше ця суддя об’єднала справи проти В.Шевчука та проти Д.Бєлого в одне провадження. У зв’язку із відсутністю достатніх доказів провини Д.Бєлого у нанесенні умисних тілесних пошкоджень В.Шевчуку, суддя відправила цю об’єднану справу на додаткове розслідування.

У червні та липні 2011 року міліція провела слідчі дії і інкримінувала журналісту «умисне» нанесення В.Шевчуку тілесних пошкоджень.

18 липня 2011 року старший слідчий Суворовського РВ ХГУ УМВС України в Херсонській області А.Ювченко виніс Постанову  про притягнення Д.В. Бєлого в якості звинуваченого за завдані умисно тілесні пошкодження херсонському підприємцю В.Шевчуку.

У листопаді 2011 року суд виніс рішення на користь журналіста.

«Справа Дмитра Гройсмана»

15 жовтні 2010 року в рамках розслідування кримінальної справи по факту порнографії через блог «Живого журналу» міліція провели обшук на квартирі голови Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана, а також в офісі організації. Водночас постанова Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 вересня 2010 року надавала санкцію на обшук тільки квартири[8]. За результатами обшуку міліція вилучила комп’ютери, 319 паперових файлів з персональними справами біженців, а також усю фінансову документацію організації.

Дмитро Гройсман направив скаргу на дії міліції в прокуратуру Вінницької області та Генеральному прокурору України.

У грудні 2010 року Дмитру Гройсману було пред’явлене офіційне звинувачення у двох кримінальних злочинах та чотирьох епізодах, а саме відповідно до ч.1 ст.301 КК України «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів та ч. 1 ст.338 КК України «Наруга над державними символами». Справу було порушено за анонімним зверненням[9].

Перший епізод: розміщення фото на власному блозі, яке зображує статуетку з фалічним символом та примірник Конституції України. Фото було зроблене як ілюстрація до інтерв’ю одному з київських журналів під час обговорення закону щодо зберігання і розповсюдження порнографії. Другий епізод: розміщення колажу із сайту (на який є посилання) у день оголошення результатів першого туру останніх президентських виборів. На колажі екс-Президент України Віктор Ющенко простягає руки до статевого чоловічого члена. Третій епізод: розміщення посилання на відео, у якому демонструються російські політичні діячі, що здійснюють акти сексуального характеру. І четвертий: розміщення абстрактних графічних зображень, які були опубліковані та широко розповсюджувані відомим офіційним німецьким фондом боротьби зі СНІДом „Ейдшіфле“ з метою надання інструкцій щодо безпечної сексуальної поведінки для запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції.

Справа Дмитра Гройсмана розглядалася Ленінським районним судом міста Вінниці. Дмитро Гройсман перебуває на підписці про невиїзд. Клопотання двох народних депутатів щодо взяття правозахисника на поруки, не була підтримана суддею Юрієм Ковбасою[10].

«Справа Андрія Бондаренко»

Андрій Володимирович Бондаренко, керівник громадської організації "Рух «Прокуратура Вінниці без корупції", заступник голови Вінницької обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» у своїй громадській діяльності щодо захисту прав найманих працівників, неодноразово писав скарги на бездіяльність прокуратури щодо невиплат роботодавцями заробітної плати, в тому числі, до Генерального прокурора України та Президента України. Дані скарги залишилися без розгляду та були направлені до обласної прокуратури.

У відповідь прокуратура почала звертатися до психіатричної лікарні із проханням надати Андрію Бондаренко психіатричну допомогу. Так, у листі від 15/05/2007 року, прокурор Ленінського району м. Вінниці Янків просить головного лікаря психіатричної лікарні «надати Андрію Бондаренко психіатричну допомогу, провівши йому психіатричну експертизу та психіатричний огляд в примусовому порядку».

У листі прокурора в якості причини такого прохання, було зазначено, що Андрій Бондаренко звертається до прокуратури з надуманими скаргами, «численність яких досягла біля 50», «в яких він викладає наклеп на працівників різних установ, працівників прокуратури».

Через два роки – 27/01/2009 року той самий прокурор Ленінського району Вінниці Янків повторно просить психлікарню порушити перед судом питання примусового психіатричного обстеження Андрія Бондаренко. Цього разу серед підстав – «91 скарга Бондаренка, які було направлено до органів прокуратури, правоохоронних органів та судів».

Суд чотири рази відмовляв у проведенні примусового психіатричного обстеження Андрія Бондаренко. Попри добровільного проходження Андрієм Бондаренко психіатричного огляду, в ході якого жодних патологічних розладів не було встановлено, психіатрична лікарня ім. Ющенка за підтримки прокуратури продовжувала спроби у судовому порядку направити його на примусове обстеження. Нагляд за дотриманням прав примусово госпіталізованих в лікарні ім. Ющенка здійснює нагляд прокурор прокуратури, на дії якої скаржиться Андрій Бондаренко.

У відповідь Андрій Бондаренко у відкритому відео-зверненні до Уповноваженого ВР України з прав людини Н.І.Карпачової та до Міністра охорони здоров‘я України Зиновія Митника просив провести йому незалежний, фаховий психіатричний огляд з метою вирішення питання щодо стану його психічного здоров‘я. Андрій Бондаренко вже пройшов три психіатричні експертизи, які підтвердили стан його психічного здоров’я, остання з яких відбулася у жовтні.

Після чергового огляду у психіатра Андрій Бонадренко пред’явив документ, відповідно до якого він психічно здоровим, суду. Суд відмовив лікарні у примусовій госпіталізації. Після чого міліція порушила кримінальну справу за фактом підробки документів.

29 жовтня 2010 року апеляційний суд Вінницької області видав розпорядження про примусове психіатричне обстеження профспілкового активіста Андрія Бондаренко. В листопаді після оскарження це рішення залишилось в силі[11]. Серед інших причин, на які посилалася прокуратура, спрямовуючи його на обстеження, назвали «загострене усвідомлення своїх прав і войовнича, наполеглива готовність відстоювати їх неадекватно реальній ситуації»[12].

Андрій Бондаренко ухилявся від виконання судового рішення. Кримінальна справа була закрита прокурором області.

«Справа Юрія Косарева»

Ввечері 22 травня 2011 року у селі Волнухіно подружжя Косаревих разом із знайомими Сергієм Ігнатьєвим та його дружиною Іриною смажили шашлики у подвір’ї будинку, який належав Юрію Госареву, члену громадської організації «Луганська правозахисна група».

До цього у рамках своєї діяльності 5 травня 2011 року Юрій Косарев написав скарги у різні інстанції про порушення в трудового та екологічного законодавства ВАТ «Успенський кар’єр».

До будинку під’їхав джип чорного кольору (номера ВВ 1122 ВХ), із якого вийшло троє чоловіків. Після розмови з ними Юрій Косарев повідомив, що приїжджали керівники ВАТ «Успенський кар’єр», які вимагали припинення його діяльності («мутить робочих») та погрожували йому неприємностями.

Через деякий час до будинку під’їхали дві машини: попередній джип та білі «Жигулі», із яких вийшли троє чоловіків у міліцейській формі. Дружина Юрія, Ірина Косарева стверджує, що один із них, підходячи до них, тримав пістолет у витягнутій руці.

«Вони хотіли забрати Юру, але він не погоджувався, вимагав повістку, адже на наступний день, 23 травня вранці мало бути розслідування у Лутугінській прокуратурі: за матеріалами про незаконну діяльність «Успенського кар’єра». Юрій пропонував зустрітися вранці і все з’ясувати в Лутугіно. Потім один із міліціонерів сказав по телефону: «Может валить его нах?», – повідомила Ірина Косарева. Ця сцена була знята на відео та виставлена на сайті «Lugansk. Медіа стиль» [13].

Потім міліціонери повалили Ю.Косарева, надягли на цього наручники та почали бити його ногами. У побитті приймали участь чоловіки із джипу (Гапоненко Олександр Олександрович та його охоронець Андрієвський Н.В.). На захист Ю.Косарєва вступив С.Ігнатов.

Із матеріалів заяви Ю.Косарева до Європейського суду з прав людини: «Вони відмовились показати документи, я повідомив їх що в разі відмови надати документи підтверджуючі , те що вони працівники міліції, і мають відповідне розпорядження суду, я маю право згідно існуючого законодавства не пустити їх на територію своєї власності та оборонятись в разі їх незаконного проникнення. Замість цього вони вдерлись на територію моєї приватної власності, повалили мене на землю, наділи наручники і почали лупцювати руками та ногами»[14].

Юрій Косарев, Сергій Ігнатов та його дружина Ірина були затримані та відвезені до Лутугінської прокуратури, Ірина Косарева втекла. По поверненні до Луганська вона написала заяву в Луганську обласну прокуратуру.

Із скарги до прокуратури свідка Ірини Бімбат: «Мене привезли до Лутугінської прокуратури. Потім мене, Косарева, Ігнатова, працівників міліції Мельникова та ще двох працівників міліції повезли на медичне обстеження до Лутугінської міської лікарні. Там я побачила Юрія Косарева. На його обличчі були видимі пошкодження: крововиливи, шишки. Він скаржився на біль у ділянці ребер. Я не бачила видимих травм чи ушкоджень у людей у міліцейській формі. Я почула, як один із міліціонерів дорікнув товаришу – у нього під час експертизи у крові був виявлений алкоголь. Потім цього працівника міліції виключили із списку потерпілих, яких нібито побили Ігнатов та Косарев»[15].

Із звернення до Сергія Ігнатова до Європейського суду з прав людини: «Мене без моєї згоди відвезли в Лутугінський районний відділ внутрішніх справ УМВС України в Луганській області. Косарев Юрій декілька раз визивав швидку допомогу. На ньому були видимі сліди побоїв він скаржився на те, що в нього болить голова та зламані ребра». У своїй заяві до Європейського суду з прав людини Юрій Косарев стверджує, що медичних працівників до нього не пустили. За його словами, міліціонери боялися, що на його тілі залишилися сліди побоїв[16].

22 травня 2011 року до Лутугінський РВ МВС України надійшли три виклики із скаргами на хуліганські дії зі сторони Юрія Косарева. Проти нього було порушено дві кримінальні справи за статею 342 (опір працівникові правоохоронного органу) та статею 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу).

Начальник Центру громадських зв’язків УМВД України у Луганській області Тетяна Погукай офіційно заявила, що Юрій Косарев умисно виставив той фрагмент відео, який був йому вигідний. «Чому на цьому відео не показано, як він та його друзі накинулися на співробітників міліції та били їх?». Також, Тетяна Погукай припустила, що Юрій Косарев накинувся на співробітників міліції у зв’язку з тим, що знаходився у нетверезому стані. «Він сам спровокував конфлікт. Навіть на його відео це видно, - там, де він з лопатою стоїть», - вважає вона.

У відповіді №6/6-2984 від 21 червня 2011 року за підписом Ю.С. Казанського, заступника начальника департаменту кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на звернення Д.Снегірьова, президента БФ «Підтримки українських ініціатив» зазначено, що «…Відомості, викладені на сайті «Lugansk. Медіа стиль» у матеріалі «Может валить его нах?» Луганскую милицию обвиняют в исполнении бандитского «заказа» знайшли своє часткове підтвердження у частині грубої та нетактовної поведінки з боку окремих працівників міліції Лутугинського РВ під час спілкування з Косаревим Ю.М., за що їх притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Матеріали перевірки направлено до Прокуратури Лутугинського району для прийняття рішення відповідно до вимог законодавства України»[17].

Водночас у відповіді зазначається, що в ході проведеної перевірки встановлено, що Юрій Косарев погрожував Н.В. Андрієвському фізичною розправою. Відповідно до документу Ю.Косарев та С.Ігнатьєв: «здійснили спротив та нанесли легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження» співробітникам міліції. У відповіді названі прізвища не трьох, а двох співробітників міліції, – Потапіна О.Г. та Мельникова О.С.

Ірина Імбат повідомила про тиск на неї, як на свідка. «Мене допитував слідчий прокуратури Мельник С.В. Він сказав, що йому власник каменоломні дав 3 тис. доларів за те, що він посадить Косарева. І якщо я не скажу, що Косарев напав на міліціонерів, він і мене посадить на п’ять років за напад на міліціонерів»[18].

9 червня у Лутугінському суді відбулися попередні слухання по справі Юрія Косарева та Сергія Ігнатова, на яких було винесено обвинувальний вирок. На момент проведення попереднього слухання обоє звинувачених знаходилися у лікарні СІЗО (Ю.Косарев після виснаження в результаті голодовки, С.Ігнатьєву зробили операцію). На засідання не пустили офіційних спостерігачів від «Луганської правозахисної групи» - помічника депутата Анатолія Ягоферова Андрія Василенко і правозахисницю Ірину Олейникову.

За словами Ірини Косаревої до кабінету судді зайшли співробітники Лутугінського РВ МВС України О.Мельников та О.Потапін. Потім до судді зайшов представник Лутугінської прокуратури. Офіційні спостерігачі чекали початку судового засідання декілька година. Згодом суддя Василій Шпичко повідомив їх, що слухання вже пройшло та постанова винесена.

Обвинувачені під час слухання справи планували подати клопотання про зміну запобіжного заходу та про залучення до справи нових свідків, але не мали такої можливості з огляду на проведення слухань у їх відсутність. Ірина Косарева подала скаргу на суддю.

Луганська обласна прокуратура у своїй відповіді на інформаційний запит стверджує, що за результатами розслідування прокурором затверджений обвинувальний вирок Ю.Косареву та С.Ігнатьєву та справа направлена до суду для розгляду по суті. У той же час у відповіді зазначено, що після розгляду заяви Ю.Косарева про побиття його робітниками міліції, Лутугінський відділ МВС та прокуратура відмовили йому у порушення кримінальної справи проти міліціонерів[19].

Ю.Косарев та С.Ігнатьєв подали заяви до Європейського суду з прав людини.

«Справа Олени Білозерської»

О пів на дев’яту ранку 12 cічня 2011 року до помешкання блогера Олени Білозерської приїхала група з шістьох чоловік на чолі із слідчим Печерського РУГУ МВС України у місті Києві майором Дмитро Цурканом. До групи входили двоє понятих – молоді люди студентського віку, що, за їх словами, прогулювались вранці повз будинок і були запрошені понятими.

Журналістці пред’явили ордер на обшук, підписаний суддею Печерського районного суду районного суду Вікторією Гаркавою[20]. Відповідно до цього документу, обшук проводився в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом спроби підпалу офісу Партії регіонів у місті Києві в ніч на 1 січня 2011 року. У ордері було зазначено, що в помешканні у Олени Білозерської можуть знаходитися носії інформації, що стосуються цієї кримінальної справи.

Напередодні Олена Білозерська розмістила на сайті ІА "Поряд з вами", а потім на власному блозі повідомлення про підпал із лінком на відеоролик, який, за її словами, надіслали на її електронну пошту невідомі.

Сам обшук тривав приблизно з 8:30 до 14:30. Під час нього було конфісковано всю оргтехніку, фото-, відео-, аудіоапаратуру, мобільні телефони, а саме – системний блок, нетбук, принтер, сканер, фотоапарат, відеокамеру, усі носії флеш-пам’яті, жорсткі диски, і компакт-диски, в тому числі із фільмами, диктофон. Під час обшуку опитували батьків журналістки на предмет того, чи знають вони, чим вона займається, з яких джерел дізналися про підпал, де донька перебувала вночі 1 січня 2011 року[21].

Після обшуку Олена Білозерська поїхала на допит у Печерський районний відділ МВС України в місті Києві, на якому був присутній її адвокат Сидір Кізін. Сам допит тривав понад 4-ри години. За словами журналістки її питали багато разів у різних варіантах: яке відношення до журналістської діяльності має розміщений у мережі відеоролик, як і яким чином вона його поширювала в мережі Інтернет, хто його надіслав, чи є вона автором цього ролику, чи брала участь у підпалі, де перебувала під час скоєння інциденту[22].

Після допиту їй було повернуто мобільні телефони, принтер, сканер і ще кілька речей. Комп‘ютер, нетбук, фотоапарат і відеокамеру повернути відмовилися, натомість зазначили, що «із нею мають розбиратися».

Обшук проводився на підставі ордеру, виданого суддею Печерського районного суду районного суду Вікторією Гаркавою в рамках розслідування кримінальної справи про підпал громадської приймальні Партії регіонів в ніч на 1 січня 2011 року.

За словами міліції, Олена Білозерська може бути причетна до поширення відео-зйомки підпалу, тому в неї вилучили техніку та носії інформації для проведення експертизи.

"У ході слідства встановлено, що до розповсюдження відео-зйомки підпалу мережею Інтернет може бути причетною саме цей блогер. Для перевірки цієї інформації судом було санкціоновано обшук у помешканні зазначеної громадянки. Вилучено засоби, за допомогою яких могла бути вчинена зазначена операція, а саме - комп’ютерну техніку та інші носії цифрової інформації. Їх направлено для проведення експертного дослідження. Триває слідство", - йдеться в повідомленні[23].

Водночас, 14 січня 2011 року міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов під час години уряду у Верховній Раді заявив, що у журналістки були вилучені інструкції, як готувати напалм[24].

У лютому 2011 року Олені Білозерській було повернуто техніку, вилучені носії інформації дещо пізніше.

«Справа телекомпанії «КРУГ»

29 квітня 2011 року депутатська більшість міської ради на чолі з міським головою Олексієм Костусєвим відмінило рішення по надання в оренду приміщення "Телерадіокомпанія "Круг", яке вона займала впродовж 12 років приміщення.

До цього моменту, як стверджують журналісти, на телефони співробітників компанії надходили і продовжують надходити анонімні погрози й вимоги пом’якшити тональність на адресу міського голови"[25].

За словами журналістів телекомпанії, у них є інформація, що «ще до розгляду про судом законності рішення міськради планується силове захоплення майна ТРК "Круг" і примусове виселення журналістів з робочих кабінетів".

21 червня 2011 року у будинку, в якому орендує приміщення телекомпанія на виклик анонімного телефонного дзвінка прибула група співробітників міліція та представники вибухотехнічної служби для перевірки даного повідомлення[26].

22 серпня 2011 року міський голова звернувся до Приморського районного суду Одеси з позовом про за розповсюдження недостовірної інформації стосовно даних його податкової декларації. Відповідачами у даній справі визначені дві одеські телекомпанії - "Круг" і "Нова Одеса", а також Олексій Чорний. Позивач вимагав відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 тис. гривень.

З 18 жовтня 2011 року телекомпанія позбавлена можливості мовлення відповідно до наявної ліцензії у двох районах міста - Суворовського та Київського[27].

«18 жовтня в кабельних мережах операторів «Чорне море» і «Бриз», що ретранслюють сигнал жителям Одеси, які проживають у Суворовському та Київському районах міста, пропав сигнал єдиної в місті опозиційної телерадіокомпанії «Круг». Офіційна причина: відсутність сигналу в ефірі компанії, що розподіляє «ЦТБ-Одесса».

Інженери цієї компанії повідомляють редакції опозиційної телекомпанії про те, що в них згорів модулятор на розподільному каналі ТРК «Круг», що вони намагаються його полагодити. При цьому всі сигнали інших телеканалів надходять безперебійно[28].

Власником компанії «ЦТБ-Одесса» є Дмитро Зубов, чоловік депутата міської ради Світлани Фабрикант.

«Справа телекомпанії «АТН»

ТОВ «Телекомпанія «АТН» вела мовлення на 7 телеканалі (6 годин нічного мовлення) відповідно до ліцензії спільно з телекомпанією «Тоніс-центр», фактичним власником якої є міський голова Геннадій Кернес та голова обласної державної адміністрації Михайло Добкін.

22 липня 2011 року провайдер, який здійснював доставку телевізійного сигналу АТН розірвав договір без пояснення причин. Телекомпанія була змушена задіяти власну радіорелейну станцію.

28 липня 2011 року телекомпанія звернулася за санітарним паспортом до міської СЕС. 1 серпня 2011 року проведена перевірка в АТН лікарями СЕС на предмет наявності санітарного паспорту. 2 серпня 2011 року була винесена постанова № 22 головного санітарного лікаря м. Харкова І.А.Зубкової про припинення роботи телекомпанії «АТН» у зв’язку із відсутністю санітарного паспорта.

4 серпня 2011 року провайдери фірми «Датагруп» облаштувати окремий канал зв’язку між офісом «АТН» та Харківською телевежою. Він запрацював у тестовому режимі, однак керівництво ХОРТПЦ запросили копії договору, а також листування між АТН та провайдером. Остаточне включення, за їх словами, мало відбутися тільки в присутності співробітників провайдера. Згодом в них зникла технічна можливість в наданні каналу зв’язку.

6 серпня 2011 року телекомпанія «АТН» була позбавлена можливості здійснювати мовлення відповідно до своєї ліцензії. ХОТРПЦ, виконуючи цю постанову, вимкнув радіорелейну станцію.

8 серпня 2011 року «Телекомпанія «АТН» звертається до провайдера «Велтон.Телеком» з аналогічним проханням підключення до каналу між офісом «АТН» і обласною телевежею. 9 вересня 2011 року були укладені відповідні угоди між АТН та провайдером “ВелтонТелеком”. 19 вересня 2011 року усі роботи були закінчені і канал зв’язку запрацював, про що було підписано відповідні акти. Проте повторилася ситуація аналогічна з ХОРТПЦ.

22 вересня 2011 року в.о. директора ХОРТПЦ О.І.Дергільову були надані копії договорів, необхідні листи. Відповідальні представники АТН і ТОВ «Велтон.Телеком» повинні були підключити канал зв’язку до передавача АТН. А саме, від стійки з устаткуванням ТОВ «Велтон.Телеком», яка розташована в 2 метрах від стійки з передавачем АТН у будівлі ХОРТПЦ, прокласти і підключити кабель. Проте в.о. директора ХОРТПЦ О.І.Дергільов відмовився дати дозвіл на підключення передавача. Згодом “Велтон. Телеком” заявив, що у них несподівано зникла технічна можливість на надання каналу зв’язку за адресою ХОРТПЦ.

1 вересня 2011р Телекомпанія «АТН» отримала санітарний паспорт в центральній санепідемстанції МОЗ України. 7 вересня 2011 року телекомпанія «АТН» письмово повідомила про отримання санітарного паспорта Головного санітарного лікаря м. Харкова І.А.Зубкову і в.о директора ХОРТПЦ О.І.Дергільова.

12 вересня 2011 року телекомпанія “АТН” отримала лист від в.о. Головного державного санітарного лікаря м. Харкова Чегрінець М.О., в якому він зазначає, що підстав для відміни Постанови про заборону роботи радіорелейної станції ТОВ «Телекомпанії «АТН» немає. У листі він зазначає, що не впевнений у відповідності даних, вказаних в Санітарному паспорті, виданому Центральною санепідемстанцією МОЗ України, і йому необхідно оригінал Санітарного паспорта для вивчення, а не копія. Керівництво ХОРТПЦ відмовляється поновити роботу АТН.

13 вересня 2011 року редакційний колектив новин АТН звернувся до Президента України з відкритим листом з вимогами захистити свободу слова. Окрім листа Президенту України, відкриті листи були відправлені до Генеральної Прокуратури України, в прокуратуру Харківської області, в МОЗ України, в Комітет з питань свободи слова та інформації та в СБУ.

14 вересня 2011 року без попередніх домовленостей та оголошень був відключений від ефіру канал «АТВК», того ж дня позбавили мовлення і телеканал «Фора». В ефірі обох зниклих з телеефіру каналів також транслювалися новини «АТН». Директор ТОВ «Українські цифрові комунікації» Максим Цзян, що забезпечує передачу сигналу, пояснив відключення телеканалу «А/ТВК» проблемами з документацією. У каналу «Фора», за словами М.Цзяна, є заборгованість перед «Українськими цифровими комунікаціями» (близько 36, 6 тис грн), а також проблеми з договором.

14 вересня 2011 року на своєму засіданні Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України оголосила про проведення позапланової перевірки «Телекомпанії «АТН»[29]. Президент Віктор Янукович доручив  уряду і Генпрокуратурі з’ясувати ситуацію навколо харківського телеканалу АТН[30].

АТН подала до Харківського окружного адміністративного суду позову на міську СЕС, яка, на їх думку, незаконно заблокувала сигнал телекомпанії[31]. Судові позови були подані керівництвом телеканалів "Фора" і "Право-А/ТВК".

Після зміни керівництва телеканалу «Фора», йому було відновлення мовлення. 18 жовтня Харківська телекомпанія АТН відкликала свій позов до головного санітарного лікаря Харкова І.А.Зубкової. Як повідомив у ході засідання генеральний директор телекомпанії Олег Юхт, АТН подало в Центральну СЕС Міністерства охорони здоров`я України документи на отримання санпаспорта, врахувавши зауваження І.Зубкової. За його словами, санітарний паспорт зараз допрацьовують[32].

«Справа організації «КЛАС»

Взимку 2011 року державна служба з боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) здійснила перевірку громадської організації «КЛАС» м. Алчевськ, що займається благодійністю і є постійним організатором літніх таборів для дітей-інвалідів та поїздок дітей-сиріт на море. Опитані всі працівники Театру естради «КЛАС», які брали участь у проведенні благодійних акцій та організації літніх таборів.

ДСБЕЗ зацікавила співпраця Театру естради з Антикризовою програмою МФ «Відродження», яка здійснювала фінансову підтримку малозабезпеченим верствам населення. На думку адміністрації «КЛАСу» правоохоронні органи активізувалися у зв’язку з участю в «Дитячій правозахисній мережі Донбасу», де «КЛАС» працював над проблемою списання заборгованостей за комунальні послуги по житлу, закріпленому за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківської опіки, здійснював супровід дітей до державних структур для вирішення проблем[33].

Крім благодійної діяльності, Театр естради «КЛАС» займався представництвом інтересів дітей-інвалідів та дітей-сиріт у суді та їх соціальною адаптацією.

25 лютого 2011 року начальник Алчевського відділення МВ УМВС України в Луганській області А.Л. Федотов (виконавець С.І. Чурилов, працівник відділу з боротьби з економічними злочинами) звернувся із запитом до громадської організації. У запиті УМВС вимагало документи, що стосуються працівників організації, соціальних проектів, у яких організація брала участь (у тому числі й Дитяча правозахисна мережа Донбасу), документи, що підтверджують отримання коштів і спрямування видатків.

2 березня 2011 за ініціативою Голови організації С.В.Зуєва відбулася зустріч із виконавцем листа С.І. Чуриловим. У результаті бесіди було встановлено, що перевірка проводитиметься у зв’язку із постійними скаргами в усній формі якоїсь жінки похилого віку начальнику МВ УМВС про економічні злочини, скоєні Зуєвим С. В. Прізвище жінки С.І. Чурилов назвати відмовився[34].

3 березня 2011 на запит начальника Алчевського відділення МВ УМВС України в Луганській області «КЛАС» підготував відповідь з проханням роз’яснити, що є причиною перевірки. 5 квітня 2011 було отримано запит прокурора про надання інформації з тими ж вимогами, що і від МВ УМВС.

8 квітня 2011 до прокуратури була надіслана інформацію про діяльність громадської організації згідно з прокурорською вимогою з додатком ксерокопій запитуваних документів. У листі організація попросила дати правову оцінку діям Алчевського МВ УМВС.

З цього ж самого часу С.І. Чурилов і С.В. Сафонов проводять особисті зустрічі з усіма учасниками проектів, включаючи волонтерів. Особливо ретельно міліціонери спілкуються з працівниками Дитячої правозахисної мережі Донбасу, наметового табору для соціальних сиріт (МФ «Відродження» 2009 рік), пришкільного табору для дітей інвалідів (МФ «Відродження», 2009 рік).

21 квітня 2011 була отримана відповідь з прокуратури, де вказувалося, що перевірка проводиться відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» і уточнюють, що вимога стосувалася надання інформації.

16 травня 2011 р. була проведена остання серія опитувань працівниками прокуратури. За заявою обласної прокуратури Луганської області, перевірка стосувалася «законності та цільового призначення 100 тис. грн. позабюджетних коштів».

За словами С. Зуєва, директора дитячої громадської організації «Театр естради «КЛАС»: «Ми досить давно працюємо з дітьми-інвалідами, дітьми-сиротами Алчевська. Організовуємо дитячі табори та допомагаємо дітям знайти місце в сучасному світі. Саме тому нам здається, що дії міліції ініційовані кимось зверху. Все, що хочеш, можна засудити, і все, що хочеш, можна виправдати, проте я не виключаю варіант, що перевірки ВБЕЗ і прокуратури проводяться з метою залякування організацій, що займаються правозахисною діяльністю.

До цих пір ні ДСБЕЗ, ні прокуратура не пояснили нам причини настільки ретельної перевірки нашої благодійної організації. Проте я майже впевнений, що своїми діями ми просто перейшли комусь дорогу ... »[35].

«Справа Центру правового захисту одеситів»

У січні 2011 року до громадської організації «Центр правового захисту одеситів» звернулася В.Швець для захисту своїх прав, які, на її думку, були порушені органами податкової служби, та для надання правової допомоги для захисту від кримінального переслідування.

29 квітня 2011 року співробітниками слідчого відділу ДПА в Одеській області був проведений обшук на квартирі Олени Гудзенко, директора громадської організації. Обшук проходив в рамках кримінальної справи, порушеної щодо громадянки В.Швець, права якої захищає організація. Під час обшуку був вилучений персональний комп’ютер директора центру. За словами Олени Гудзенко, під час обшуку співробітник слідчого відділу Зубенко повідомив, що остання своїми скаргами «заварила кашу», яку тепер « не расхлебает».

28 січня 2011 року оперуповноваженим слідчого відділом податкової міліції ДПА в Одеській області був проведений обшук приміщення громадської організації «Центр правового захисту одеситів» у рамках кримінальної справи, порушеної щодо громадянки В.Швець.

Без повідомлення та у відсутність керівника організації та інших її представників, без занесення до протоколу обшуку, були вилучені документи, надані громадянкою для захисту, а також майно організації та її членів: 3-и комп’ютера, печатка, грошові кошти, особисті речі та цінності членів організації[36]. Про факт проведення обшуку не було повідомлено, приміщення не було опечатано, внаслідок чого директор організації звернулася до міліції із заявою про злочин[37].

По факту обшуку організацією були направлені скарги в різні інстанції, які залишилися без розгляду по суті[38].

Після цього слідчим відділу податкової міліції Одеської області був проведений обшук у квартирі одного із керівників організації Сергія Володимировича Горбунова. Обшук був проведений без повідомлення та без присутності власника квартири, не були пред’явлена постанова на проведення обшуку та протокол за його результатами. В результаті обшуку були вилучені особисті речі. За словами С.Горбунова, за ним встановлена стеження, його телефон прослуховується.

Рядові члени організації, які не пов’язані із наданням правової допомоги по конкретній кримінальній справі, отримували повістки, викликалися на допити та вислуховували погрози щодо арешту у разі продовження своєї діяльності. Сама робота організації у зв’язку із вилученням техніки, документів та печатки організації заблокована.

У 2008 році члени організації займалися питаннями незаконних діянь працівників податкової служби, в результаті яких старший слідчий по особливо важливим справам податкової міліції ДПА в Одеській області А.Г.Деракчі отримав дисциплінарне стягнення. На даний час на постановах про проведення обшуку, інших документів, які стосуються даної справи, знову фігурує його прізвище.

«Справа Демократичного Альянсу»

12 червня 2010 року співробітник СБУ, який представився старшим лейтенантом Юрієм Скрилем, без попереднього офіційного запрошення провів зустріч з головою Миколаївського обласного осередку ВМГО «Демократичний Альянс» Юлією Гречкою, на якій розпитував про діяльність організації та безпосередньо про акцію «Вихід з демократії: Пароль 2450» та з’ясовував можливість подальшої співпраці[39].

15 червня 2010 року представники СБУ (представився як Олександр Рибалка) та МВС провели зустріч із організатором акції «Вихід з демократії: Пароль 2450» у м. Черкасах, головою Черкаського обласного осередку організації Таїсією Плахутою. Співробітники правоохоронних органів передзвонили й попросили активістку Демократичного Альянсу спуститися у двір будинку, де й відбулася зустріч[40].

В кінці липня 2010 року голова Чернігівського обласного осередку Ігор Андрійченко отримав телефонний дзвінок з пропозицією про зустріч від співробітника СБУ. Активіст Демократичного Альянсу попросив надіслати йому офіційне запрошення. Тоді, чоловік, який представився працівником Служби безпеки України, поставив декілька запитань про діяльність осередку, в тому числі про кількість членів, що стоять на обліку.

21 вересня 2010 року співробітник СБУ, який представився Євгеном Володимировичем, подзвонив на домашній телефон попереднього керівництва Черкаського обласного осередку Демократичного Альянсу та провів неофіційну зустріч з Віталієм Луциком, який входив до попереднього складу Правління місцевої організації Демократичного Альянсу у Черкасах. Саме його домашня адреса до сьогодні зазначена в якості юридичної в реєстраційних даних осередку. На зустрічі представник СБУ намагався отримати інформацію щодо джерел фінансування організації як на місцевому, так і центральному рівні[41].

5 листопада у Харкові співробітник Служби безпеки України провів неофіційну зустріч з активістом «Демократичного Альянсу». Працівник СБУ цікавився діяльністю обласного осередку організації та детально розпитував про його керівництво.

Ще одна подібного характеру зустріч була зафіксована 6 березня 2011 року.

Служба безпеки України повідомила громадську організацію «Демократичний Альянс» про те, що зустрічі з її активістами відбувались «виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

«Справа Української асоціації студентського самоврядування»

ВМГО «Українська асоціація студентського самоврядування» є неприбутковою молодіжною громадською організацією, що об’єднує органи студентського самоврядування ВНЗ та є єдиною студентською організацією визнаною як національне об’єднання студентів України Європейським союзом студентів. З квітня 2010 року знаходиться у відкритому конфлікті з Міністерством освіти, науки, молоді та спорту у зв’язку із публічною критикою політики Міністерства.

У червні 2010 року до Секретаріату ВМГО «Українська асоціація студентського самоврядування» (УАСС) надійшло повідомлення від Міністерства юстиції України про реєстрацію змін керівника організації та виконкому УАСС. Відповідно до рішення Мінюсту керівником було зареєстровано М.В. Гнилицького, що припинив свої повноваження в даній ролі 6 березня 2010 року. Секретаріатом УАСС у вересні 2010 року було подано Міністерству юстиції України документи, що засвідчують зміну керівних органів організації відповідно до результатів виборів 6 березня 2010 року. Міністерство юстиції через 2 місяця після подання відповідних документів надало відмову у перереєстрації керівних органів організації у зв’язку з наданням неповного переліку документів та недотриманням норм Статуту при проведенні виборів.

26-28 листопада 2010 року на базі Вінницького національного технічного університету пройшов захід Української асоціації студентського самоврядування. Після його проведення Голова органу студентського самоврядування університету (ОСС) виступив з критикою діяльності Міністерства на з’їзді Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві (ВСР при МОН). Після цього виступу ректор почав отримувати дзвінки від керівництва Міністерства з вимогою зняти керівника ОСС, що ректор відмовлявся робити до того часу, поки йому не подзвонив особисто міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник.

Починаючи з листопада 2010 року, зареєстрований Міністерством юстиції України як керівник організації М.В. Гнилицький подавав заяви до правоохоронних органів, Міністерства юстиції та Службу безпеки України про викрадення уставних документів та печатки УАСС.

У травні ж 2011 року під час проведення засідання Правління Європейського союзу студентів М.В.Гнилицький надіслав листа про викрадення документів та нелегітимність делегації УАСС. Таке звернення призвело до блокування роботи Правління на 1, 5 годин та змусило присутніх від УАСС делегатів надати копії рішення Правління УАСС, щодо складу делегації та повноважень відповідних представників.

Аналогічного листа М.В. Гнилицьким було надіслано до правління Європейського союзу студентів в листопаді 2011 року. До звернення ним було додано відповідь Державної реєстраційної служби на запит Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо складу керівних органів УАСС. Серед керівних органів було зазначено зареєстровано членів виконкому організації, склад яких не відповідає обраному виконкому навіть в 2009 році.

На даний час М.В.Гнилицький постійно залучається в якості керівника УАСС Міністерством. Звернення що надходять до Міністерства від Правління УАСС, що згідно Статуту є органом, який приймає рішення в організації, не розглядаються. Заяви М.В. Гнилицького М.В. на підтримку дій Міністерства суперечать рішенням Правління УАСС, що є прямим порушенням Статуту УАСС.

З середини 2010 року представники Міністерства почали відвідувати вищі навчальні заклади (ВНЗ) та проводити окремі зустрічі з представниками органів студентського самоврядування та адміністрацією. За словами керівництва УАСС, адміністраціям ВНЗ надавалися поради не надавати фінансування органам студентського самоврядування, а списувати відповідні витрати на статті, підконтрольні адміністрації. У відповідь на депутатські звернення до ВНЗ щодо розподілу коштів було з’ясовано наступне. До коштів, що використані органами студентського самоврядування відносяться - заробітні плати працівників виховних відділів, ремонт в приміщеннях університетів та гуртожитках, стипендії членів ОСС, соціальні виплати студентам від профспілкового комітету студентів тощо.

У 2011 році поширеною стала практика керівників ВНЗ щодо відстеження участі студентів ВНЗ в громадській та політичній діяльності. Адміністрація ВНЗ повідомляла ОСС чи інші студентські організації (колективні збори старост) про те, що участь студентів у відповідних заходах є небажаною. Після цього адміністрація направляла своїх співробітників на відповідні заходи, де вони проводили фото чи відео-зйомки. Студенти ВНЗ, що були зафіксовані, як учасники заходу, викликалися на «виховні бесіди». Такі ситуації стали системними, наприклад, в Національному авіаційному університеті та Київському національному університет ім. Т. Шевченка.

Зафіксовані випадки тиску на студентів щодо примусової підтримки реформ Міністерства, зокрема, ініційованого ним проекту Закону України «Про вищу освіту». Так, на засіданні колегії Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві, під час процесу голосування більшість представників не підтримали ідею всеукраїнського опитування студентів щодо варіантів стипендіальної реформи. Тимчасово виконуюча обов’язки керівника секретаріату ВСР при МОН відкликала одного з членів колегії, студента Сумського державного університету. Після повернення студент вголос заявив про те, що відповідна особа погрожувала йому, що в ситуації повторного голосування проти запропонованої пропозиції, до його університету із проханням розібратися подзвонить заступник Міністра Євгена Миколайовича Суліми. Заява студента є записаною на аудіо.

Під час круглого столу, що проходив за участі заступника Міністра, студентка НПУ ім.Драгоманова негативно прокоментувала фразу заступника Міністра Є.М.Суліми, який назвав Києво-Могилянську академію «сараєм». Після чого заступник Міністра здійснив телефонний дзвінок ректору університету із вимогою провести виховну бесіду з дівчиною.

26 березня 2011 року ВСР при МОНУ у м. Миколаєві проводили всеукраїнський з’їзд органів студентського самоврядування, де розглядали питання зміни в структурі консультативно-дорадчого органу (ВСР при МОНУ). До ВНЗ, де навчалися студенти, які активно критикували запропоноване Положення, після завершення заходу передзвонили з Міністерства із скаргою на неправильну поведінку студентів.

Під час же проведення обговорення з ОСС ініційованого Міністерством проекту Закону України «Про вищу освіту» в регіонах України на більшість обговорень разом з ОСС приходили проректори відповідних ВНЗ. Представники адміністрації на місці погрожували очільникам ОСС, що відмовлялися підтримати законопроект, наприклад, збори у Херсонському національному технічному університеті. Більше того, до ВНЗ, чиї голови ОСС були помічені на мітингах проти даного законопроекту, приходили листи із вимогою провести обговорення законопроекту в своєму ВНЗ, наприклад, Івано-франківським національним університетом нафти і газу. У такому разі адміністрації організовували заходи, на яких без обговорення затверджували підтримку законопроекту студентами університету.

Починаючи з червня 2011 року по різним областям України для участі у таких обговореннях були організовані поїздки керівника секретаріату ВСР при МОН Анастасії Сабової та Президента Національного студентського союзу Ігоря Ігнатовича.

Також, нещодавно в Києві була створена Асоціація керівників органів студентського самоврядування м. Києва. За словами УАСС, представники Міністерства продзвонили адміністрації київських ВНЗ та «порекомендували» переконати їх ОСС вступити до даного об’єднання. У деяких ВНЗ, наприклад, Університет «КРОК», проінформували про те, що ОСС їх ВНЗ включено до її складу.

«Справа Фундації Регіональних Ініціатив»

Представник Житомирського обласного управління СБУ 12 липня 2011 року вимагав від громадського активіста, члена Житомирського осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ), члена Громадської ради при Житомирській облдержадміністрації Віталія Кічкарука провести зустріч для обговорення фактів участі членів організації у протестах проти ініційованого Міністерством проекту Закону України “Про вищу освіту”.

“Він подзвонив, представився чи то як Котенко, чи то Костенко, і почав наполегливо вимагати зустрітися в одному з громадських місць Житомира, — повідомляє Віталій Кічкірук. — Я спершу під таким натиском погодився на зустріч, але потім згадав, що я абсолютно не зобов’язаний співпрацювати зі спецслужбою. Я не бажаю зустрічатися без дотримання усіх формальностей — отримання повістки та інших процесуальних моментів. А ставати добровільним інформатором за жодних обставин не буду”.

Після цього з представником спецслужб зв’язалися керівники ВМГО ФРІ. Після короткої розмови представник СБУ запевнив, що надалі не буде звертатися до активістів із подібними вимогами. За фактом такого звернення були направлені скарги до СБУ, Генпрокуратури та Президента України.

24 жовтня 2011 року мала відбутися акція протесту у місті Рівному біля 7 корпусу Національного університету водного господарства та природокористування проти псевдореферендуму міністра Дмитра Табачника щодо ініційованого Міністерством проекту Закону України «Про вищу освіту». Організаторами акції виступили ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив» та Незалежна студентська профспілка Пряма Дія. За кілька годин до початку протесту начальник охорони громадського порядку м. Рівного, капітан Дмитро Віталійович Савчук запросив організаторів акції на неформальне спілкування. Після отримання відмови організаторам подзвонив заступник начальника Рівненької міліції підполковник Михайло Михайлович Роман, який запропонував зустрітися в сусідньому кафе, для «спільного узгодження алгоритму проведення акції».

Під час проведення акції, міліціонери намагались перешкодити проведенню протесту. Одному з учасників акції Віталію Примаку погрожували затриманням для встановлення особи після того, як він відмовився відповідати на вимогу назвати адресу проживання та ВНЗ, в якому він навчається.

Під час акції, до студентів вийшли проректор Національного університету водного господарства та природокористування та заступник декана одного з факультетів, які почали відганяти учасників акції від університету.

21 квітня 2011 року активісти всеукраїнської громадянської кампанії “МОЛОДІЖНА ВАРТА: молодь за Вами спостерігає» проводили “Акцію безквартирної молоді” під Адміністрацією Президента. Учасники акції вимагали від влади виконати свої обіцянки щодо забезпечення молоді доступним житлом.

Під час її проведення учасника акції Максима Кицюка силоміць та без пояснення причин посадили у автомобіль міліції. Учасники акції заблокували виїзд автомобіля, і в за півгодини активіста відпустили.

Всередині автомобіля міліціонер спецпідрозділу “Беркут” погрожував вдарити Максима “просто так”. Це сталося після того, як Максим через вікно дав знак товаришу, що він знаходиться у машині. Наявний аудіозапис даних погроз[42].

«Справа Незалежної студентської профспілки «Пряма Дія»

У 2010 році були численні випадки тиску представників адміністрації на членів профспілкової організації. Зокрема, відбувався тиск на активістів через погрози звільнити батьків активістів, виключення членів профспілки з університету, залякування та індивідуальні бесіди з кожним, хто допомагав профспілці, а також залякування зі сторони спецслужб[43].

Наприклад, у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка адміністрація погрожує звільненням батькам активістам[44]. Членів профспілки, використовуючи формальні причини, спробували виключити із університету[45].

Після проведення прес-конференції та численних протестів, в тому числі, акцій міжнародної солідарності у різних країнах, такі випадки зменшилися.

22-23 вересня 2011 року профспілка, громадський рух «Відсіч» та партнерські організації мали проводити «Студентський контрфорум». Водночас окружний адміністративний суд виніс заборону на проведення акцій у центрі міста протягом двох днів під час проведення Форуму міністрів освіти європейських країн[46], який мав відбутися у ці дати в місті Києві. 22 вересня 2011 року під час проведення Студентського контрфоруму в організаторів була вилучена звукопідсилююча апаратура. У ході спротиву даної конфіскації чотири особи були затримані[47]. 23 вересня 2011 року під час спроби мирної пішої ходи співробітники Беркуту взяли частину учасників контрфоруму у кільце, обмеживши пересування півсотні людей на кілька годин[48].

«Справа активістів «Податкового Майдану»

16-18 листопада 2010 року близько 10 тисяч підприємців проводили акції протесту. Під час акції підприємці завдали матеріальної шкоди облдержадміністрації, зламавши вхідні двері.

22 листопада 2010 року під час перекриття протестувальниками вулиці Інститутської у місті Києві було пошкоджено автомобіль "Шкода-Октавія" (пошкодження дзеркала на суму 26 тис. грн.). За підозрою у скоєнні цього злочину 1 грудня 2010 року працівники Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві затримали С. Костакова та пред’явили йому обвинувачення за частиною другою статті 296 (хуліганство вчинене групою осіб) КК України. Шевченківським районним судом столиці йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. С Костаков утримувався в Лук’янівському СІЗО №13[49].

22-го лютого 2011 року апеляційний суд м. Києва відмовив у задоволенні скарги про незаконне затримання Сергія Костакова. 19 квітня 2011 року на судовому засіданні суддею Крістіною Тарасюк було відмовлено у передачі на поруки С.Костакова восьми народним депутатам[50]. 5 травня 2011 року суд допитав трьох свідків і знову відмовився змінити йому запобіжний захід, не задовольнивши прохання Громадської організації "Наш захист" взяти його на поруки[51].

На думку Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової, застосовуючи такий суворий запобіжний захід, як взяття під варту, судом не було враховано, що Сергій Костаков одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, батька та хвору на цукровий діабет і низку інших хвороб матір, працює начальником виробничої дільниці, інженером ЗАТ "Центртрубоізоляція", де позитивно характеризується, має постійне місце проживання у місті Києві. Крім того, С.Костакову лікарі встановили діагноз: хронічне порушення кровообігу[52].

Н.Карпачова подала провадження на захист С.Костакова. 11 липня 2011 року Печерський районний суд змінив запобіжний захід з арешту на підписку про невиїзд[53]. 21 липня 2011 року С.Костаков заявив, що оскаржить дії міліції і притягне до відповідальності за незаконне порушення кримінальної справи та утримання в СІЗО протягом 7 місяців[54].

Іншому затриманому активісту Ігорю Гаркавенку, запобіжний захід утримання під вартою обрав Голосіївський районний суд (слідчий – Євген Сеперович). Ігорю Гаркавенко були пред’явлені обвинувачення за ч. 2 статті 194 (умисне знищення або пошкодження майна з тяжкими наслідками) та за статтею 293 (групове порушення громадського порядку): перше, пошкодження плитки при встановленні наметів, друге - перекриття руху на Хрещатику (штраф 850 гривень до 10 років позбавлення волі).

1 березня 2011 року Ігор Гаркавенко оголосив голодування. 3 березня 2011 року Апеляційний суд. м. Києва звільнив Ігоря Гаркавенка підписку про невиїзд. Але разом з тим, було пред’явлене обвинувачення Сергію Мельниченку по ст. 28 КК України ("скоєння злочину групою осіб, за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією") і ст. 194 КК України ("умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло збиток у великих розмірах"), яка передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

Після розгону акції протесту 3 грудня 2010 року розпочалися масові допити учасників «Податкового майдану» у різних регіонах України, на яких останнім погрожували втратою роботу у рахі участі у подібних заходах.

25-28 грудня 2010 року Олександр Мандич за постановою слідчого 3 доби пробув в ізоляторі тимчасового тримання. Шевченківський суд відмовив слідчому в обранні запобіжного заходу утримання під вартою і його відпустили під підписку про невиїзд. Олександр Мандич за 3 дні в СІЗО був побитий охоронцями та втратив шматок переднього зуба[55]. За словами Олександра Мандича, він був випадковим відвідувачем мітингу, приєднався до протестувальників вже після розставлення наметів.

6 січня 2011 року близько 11.00 під час допиту у слідчому управлінні ГУ МВС у Києві раніше судимому Олегу Ахтирському було висунуто обвинувачення в умисному пошкодженні чужого майна, скоєному групою осіб за попередньою змовою. А саме: пошкодження гранітного покриття Майдану Незалежності під час встановлення наметового містечка.

Також відбулося об’єднання в одне провадження кримінальних справ, порушених за статтею 293 (групове порушення громадського порядку) і ч. 1 статті 194 (умисне знищення або ушкодження майна) КК України. Окрім Олександра Мандича, Ігора Гаркавенка та Олега Ахтирського звинувачення було висунуто наступним активістам: Сергію Мельниченко, Голова ГО "Коаліції учасників помаранчевої революції", Роману Федчуку, Олександру Заплаткіну, Олександру Мандичу, Віталію Грузинову, Ігорю Гаркавенко[56].

Відповідно до матеріалів справи, в ніч з 21 на 22 листопада 2010 було встановлено намети з використанням 132 кілків завдовжки 50-60 см, чим було завдано збиток у розмірі 212 292 грн.

29 квітня 2011 року суддя Євген Сидоров Щевченківського суду визнав, що міліція та прокуратура під час слідства порушували права обвинувачених і направив справу до прокуратури у зв’язку із порушеннями процедури розслідування. Також суд залишив в силі запобіжний захід обвинуваченим - підписку про невиїзд[57].

Прокуратура Шевченківського району м. Києва (прокурор – Тарас Юрко) не погодилась з рішенням 29 квітня 2011 року та оскаржила його до апеляційного суду. Суд виніс рішення на ї користь. Апеляційний суд Києва 1 липня 2011 року відправив справу активістів, звинувачених у пошкодженні плитки на Майдані під час податкових протестів восени 2010 року, назад в Шевченківський суд Києва на новий розгляд[58]. Справу знову мав розглядати суддя Євген Сидоров[59].

Шевченківський районний суд Києва переніс розгляд по суті кримінальної справи про пошкодження плитки на Майдані Незалежності учасниками акції протесту проти прийняття Податкового кодексу. 15 вересня 2011 року засідання за цією справою не відбулося, оскільки головуючий суддя Євген Сидоров занедужав і перебуває на лікарняному.

19 жовтня 2011 року було взято під варту, як підозрюваного в кримінальній справі Віталія Грузинова. 20 жовтня 2011 року суддя Наталія Чередніченко прийняла рішення залишити В.Грузинова під вартою до 27 жовтня 2011 року[60].

27 жовтня 2011 року суддя Голосіївського районного суду Києва Н.Чередніченко винесла рішення про звільнення з-під варти Віталія Грузинова та визначила йому міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Засідання суду тривало 5 хвилин[61].

«Справа Юрія Скрипки»

30 липня 2011 року Юрій Скрипка, підприємець із м. Дергачі Харківської області розказав у програмі «Гроші» телеканалу 1+1 про примушування обов’язкового внесення коштів до благодійного фонду «Правопорядок», головою правління якого є Юрій Шрамко [62]. За його словами, прокурор Дергачевського району Харківської області Олександр Фільчаков наполегливо пропонував підприємцю здати у вищезазначений фонд суму у 150 тис. грн., після чого вимагав зробити внески ще на більш великі суми. Підприємець відмовився вносити 200 тис.грн. у зв’язку з тим, що перший його внесок фонд витратив на купівлю автомобілю «Skoda Octavia»[63].

Після виходу програми в ефір обласна прокуратура провела перевірку і не знайшла у Дергачевському районі правопорушень. У Генеральній прокуратурі повідомили, що за останні два роки благодійна допомога фонду «Правопорядок» органам прокуратури склала 10 млн. грн.

Після цього Юрій Скриика був затриманий та доставлений у СІЗО. Його адвокат Сергій Красніков стверджує, що обвинувачення проти клієнта надумане та його 20 днів (замість 48 годин) незаконно тримали під вартою[64].

Наразі справу розглядає суддя Ігор Караченцев Дергачевського районного суду.

«Справа Дениса Олейнікова»

6 вересня 2011 року до офісу поліграфічної компанії ProstoPrint увійшли представники УБОЗу у масках та з автоматами. Один з працівників компанії встиг набрати Дениса та покласти телефон на стіл, тому останньому вдалося почути, що відбувалось протягом перших десятків секунд.

"Представники УБОЗу сказали, що це обшук. Всі працівники повинні були залишитись в офісі, їм заборонили виходити в туалет, по воду, користуватись телефоном. Далі зв‘язок зник"[65].

За результатами обшуку було вилучено всю документацію, оргтехніку, комп’ютери та машини для друку. Після цього протягом ночі допитували працівників кампанії. Серед питань, які ставилися співробітникам, були питання щодо різних сторін діяльності кампанії, наприклад, тривалості випробувальних термінів співробітників[66].

Центр громадських зв’язків Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Києві повідомив, що обшук у столичній компанії з виробництва футболок Prostoprint пов’язаний з підробкою сувенірної продукції до Євро-2012. "Сьогодні у рамках розслідування кримінальної справи, порушеної за підробкою сувенірної продукції до Євро-2012, працівники столичного УБОЗ в офісі компанії Prostoprint проводили відповідні слідчі дії". Такі дії співробітників міліції "жодним чином не пов’язані з випуском цією організацією футболок із написом, який згадувався в публікаціях в інтернет-мережі"[67].

Слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Києва порушило кримінальну справу проти близько 10 посадових осіб поліграфічної компанії ProstoPrint за підозрою в незаконному використанні торговельного знака-емблеми чемпіонату Європи з футболу 2012 року на футболках, чашках, кепках і іншій продукції.

Відповідно до заяви Головного управління МВС в місті Києві надійшло звернення стосовно “незаконного виготовлення товарів під логотипом Євро-2012”. Окремо було зазначено, що дана продукція виготовляється в кампанії більше року.

Директора кампанії коментує ситуацію наступним чином: «У нас так працює система, що кожен охочий може сам зробити через Інтернет макет того, що має бути зображено на футболці і відправити нам на друк. Але перед тим він має ознайомитися з Умовами оформлення замовлення, де безліч раз повідомляється, що відповідальність за макет несе замовник і попереджається про те, що замовник також відповідальний за порушення авторських прав»[68].

«Ніяких товарів з символікою Євро-2012, крім тих, які замовили самі співробітники міліції (і які ми надрукували, бо ми виготовляємо товари на замовлення клієнта) при обшуку у нас не знайшли»[69].

Тиждень перед цим до Дениса Олєйнікова зателефонував незнайомець, який порадив йому припинити виготовлення футболок із надписом "Спасибо жителям Донбасса" (уривок з образливого гасла українських вболівальників на адресу Президента України Віктора Януковича)[70].

7 вересня 2011 року Денис Олєйніков звернувся з відкритим листом до Президента України Віктора Януковича, в якому заявив про свою готовність просити політичного притулку за кордоном.

21 вересня 2011 року Денис Олєйніков виїхав з родиною з України. За його словами 19 серпня 2011 року йому вперше пригрозили розправою над сім’єю, після чого він вирішив найняти охоронне агентство[71].

«Справа Ганни Сінькової»

16 грудня 2010 року Ганна Сінькова (Ганна Лисиця) разом із Ганною Донець та двома іншими не встановленими слідством особами домовились провести акцію у Парку Вічної Слави, протестуючи проти ігнорування владою проблем українських ветеранів.

22 грудня Ганна Сінькова разом із іншими активістками в рамках акції об’єднання посмажила яєчню на Вічному вогні у Парку Вічної Слави. Після чого розмістила відео акції протесту в мережі Інтернет із обґрунтуванням даної акції.

18 лютого 2011 року слідчим Печерського районного відділу міліції була порушена кримінальна справа за обвинуваченням за ч.2 ст. 297 (склад злочину – «Наруга над могилою», яка карається від 3 до 5 років позбавлення волі).

18 березня 2011 року Ганні Синьковій було заочно пред’явлено обвинувачення та вона була оголошена в розшук. 29 березня 2011 року її було заарештовано на основі дозволу судді Печерського районного суду міста Києві від 25 березня 2011 року. З 29 березня до 30 червня 2011 року вона утримувалася в Лук’янівському СІЗО.

29 травня 2011 року кримінальної справи за обвинуваченням Сінькової Г.О. і Донець Г.В. було передано до суду. 30 червня 2011 року Ганна Сінькова суддею Печерського районного суду Києва Родіоном Кіреєвим була відпущена на поруки та звільнена під підписку про невиїзд[72].

Судовий розгляд триває по даній кримінальній справі триває.

20 червня 2011 року в столичному парку Слави Кирило Бабенцов - член київської “Свободи”, Богдан Тицький - активіст “Чорного Комітету”, які представилися учасниками арт-групи «Яйце», засмажили на вічному вогні три яєчні, виражаючи таким чином підтримку Ганні Синьковій, яку раніше було заарештовано за аналогічний вчинок. Відео свого вчинку вони оприлюднили в Інтернеті.

«Справа членів ВО «Тризуб»

Вечері 28 грудня 2010 року дев’ять членів всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С.Бандери, а саме: Анатолій Онуфрійчук, Василь Абрамів, Пилип Таран, Василь Лабайчук, Олексій Зануда, Віталій Вишнюк, Роман Хмара, Юрій Пономаренко, Едуард Андрющенко, відсікли голову бюста Йосифа Сталіна, що був встановлений біля офіційного обкому КПУ. Після цього хлопці переночували на квартирі місцевого жителя Е.Андрущенка та роз’їхалися у різні регіони України, де вони постійно проживають.

31 грудня 2010 року невідомий повісив на бюст Сталіна сумку та втік. За кілька хвилин відбувся вибух, під час якого ніхто не постраждав. За фактом вибуху СБУ порушило справу щодо здійснення терористичного акту за ст. 258 КК України[73].

У рамках розслідування даної справи по всім регіонам України були проведені численні допити та обшуки членів ВО «Свобода», ВО «Тризуб» і аналогічних організацій[74].

Перераховані вище члени ВО «Тризуб» були затримані в період з 8 по 19 січня 2011 року та звинувачені за ч. 2 ст. 296 КК України, яка встановлює відповідальність за хуліганство, здійснене групою осіб[75]. У затриманих були конфісковані їх речі, виданий легкий одяг, під час затримання їх не годували, перешкоджали зустрічам з адвокатом, деяких били[76]. Суд обрав у якості запобіжного засобу утримання під вартою.

На стадії передання справи до суду прокуратура кваліфікувала обвинувачення на умисне пошкодження майна.

У зв’язку із необхідністю лікування Віталія Вишнюка, який захворів на туберкульоз легень, звільнили із СІЗО 3 березня 2011 року. Едуарда Андрющенко взяв на поруки університет, де навчався хлопець. Решта 7 членів були звільнені 13 квітня 2011 року і переведені на підписку про невиїзд[77].

Судовий розгляд справи досі триває. Комуністи вимагають за зрізану голову пам’ятника Сталіну 350 тис. грн.[78] Суддя Жовтневого райсуду м. Запоріжжя Віктор Татарінов виніс постанову, де значиться, що по справі про пам’ятник Сталіну не існує потреби в бухгалтерській ревізії [79].

«Справа членів ВО «Свобода»

У травні 2010 року мало місце облиття фарбою пам’ятника Дзержинському на майдані Свободи у Запоріжжі. За даним фактом 19 травня 2010 року була порушена кримінальна справа проти Юрія Гудименка, Голови Запорізької обласної організації ВО «Свобода». Через вісім днів кримінальна справа була закрита у зв’язку із відсутністю у діях Юрія Гудименка складу злочину [80].

5 січня 2011 року прокурором Запорізької області було скасоване попереднє рішення та знову порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 296 КК України (групове хуліганство, вчинене з особливою зухвалістю)[81].

Після затримання Юрія Гудименка на три доби правоохоронці Запоріжжя звернулися до суду з поданням про застосування до свободівця запобіжного заходу – утримання під вартою на час розслідування справи. Жовтневий районний суд Запоріжжя продовжив термін затримання до 10 днів. 20 січня 2011 року була ухвалена постанова про перебування Юрія Гудименка в СІЗО протягом двох місяців.

Заступника голови Запорізької обласної організації ВО «Свобода» Артема Матвієнко було затримано без відповідних документів. Надалі він проходив у справі як співучасник Юрія Гудименка в облитті пам’ятника Феліксу Дзержинському в Запоріжжі в травні 2010 року. По цьому факту ВО «Свобода» звернулася до прокуратури із проханням розслідувати можливі порушення з боку працівників Жовтневого районного відділення міліції під час розслідування справи про облиття фарбою пам’ятника.

10 березня 2011 року Юрія Гудименко було визнано винним у хуліганстві та присуджено до двох років позбавлення волі умовно.

31 січня 2011 року суддя Жовтневого районного суду під час розгляду скарги ВО «Свобода» на незаконність порушення кримінальної справи відносно Артема Матвієнко, зачитала постанову прокуратури Запорізької області від 20 січня 2011 року щодо припинення даної кримінальної справи[82].

За результатами службової перевірки керівництво запорізької міліції визнало порушення прав та свобод заступника голови Запорізької обласної організації ВО «Свобода» Артема Матвієнка. Співробітників міліції, які здійснили незаконне затримання, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності[83].

«Справа Руслана Забілого»

8 вересня 2010 року директора Національного музею «Тюрма на Лонцького», співробітник СБУ, історик Руслана Забілого на вокзалі у місті Києві було затримано співробітниками СБУ без санкції суду. Було проведено обшук і конфісковано особистий комп’ютер та зовнішній накопичувач інформації з науковими матеріалами.

Також СБУ провела обшук у кабінетах працівників музею "Тюрма на Лонцького" у Львові, де вилучила два ноутбуки, один жорсткий диск, паперові копії історичних документів, а також відео-свідчення дисидентів, записані дослідниками протягом 2009-2010 років.

9 вересня 2010 року СБУ розповсюдила повідомлення про порушення кримінальної справи за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю.

З повідомлення сайту спецслужби: «Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України.

Встановлено, що співробітник СБУ Забілий Р. В. з метою передачі третім особам несанкціоновано зібрав відомості, що становлять державну таємницю. 8 вересня 2010 року після прибуття зі Львова до Києва він був затриманий із цими відомостями. Наразі встановлюється коло осіб, яким призначалась зазначена інформація»[84].

У місті Львові Службою безпеки України були допитані історики та працівники Національного музею. Працівників допитали як свідків у кримінальній справі за фактом замаху на розголошення відомостей, що можуть становити державну таємницю

Справа досі знаходиться на розслідуванні. Матеріали справи засекречені. Сам Руслан Забілий проходить у ній як свідок[85].

Руслан Забілий подав до суду на неправомірні дії співробітників СБУ та програв суд у першій інстанції. Наразі готується судовий розгляд його апеляційної скарги.

«Справа Тараса Шаха»

Тарас Шах директор Бібрської школи на Львівщині, член УВАН у Канаді, депутат Перемишлянської районної ради, за його словами, із 2002 року має конфлікт з Головою Перемишлянської райдержадміністрації Орестом Краєвським.

«Усе розпочалося 2002 року, коли головою міської ради Бібрки став все той же Орест Краєвський. З чого він почав? Із того, що самовільно захопив шкільну навчально-дослідну ділянку. Я виступив категорично проти цього. Тепер на тій ділянці є базар, яким керує дружина Краєвського”[86].

За ініціативою новопризначеного Голови Перемишлянської райдержадміністрації Ореста Краєвського та керівника районного відділу освіти Наталії Борщ з 19 квітня до 6 червня 2011 р. у школі було проведено сім перевірок. У результаті перевірок було оголошено чотири догани директорові школи.

Наприклад, наказ відділу освіти Перемишлянської РДА Львівської області з 12 травня 2011р. № 94: «На виконання подання прокуратури Перемишлянського району від 19 квітна 2011 № 483 вих. № 11 наказую: за формальне неналежне виконання посадових обов’язків оголосити догану 12 травня 2011 року Шаху Тарасу Ярославовичу, директору Бібрської СЗШ І-Ш ст. ім. У.Кравченко. Керівник відділу освіти Н.Г.Борщ»

26 травня 2011 Тарас Шах виступив у школі зі щорічним звітом перед колективом школи, батьками та представниками громади міста. Конференція визнала працю директора доброю, а також прийняла звернення до голови Львівської обласної ради О.Панькевича з проханням об’єктивного розслідування ситуації на місці. Депутатська комісія з питань освіти Львівської обласної ради розглянувши це питання з виїздом на місце, визнала (протокол № 10 засідання комісії з питань освіти і науки від 15 червня 2011 року) згадану ситуацію «політично упередженою».

Головне управління освіти і науки Львівської ОДА в листі з 20 червня 2011 р. ( № 8-11/161-Ш) за підписом начальника М.Брегіна, зазначає: «Враховуючи викладене, головне управління освіти і науки зобов’язало відділ освіти Перемишлянської райдержадміністрації вжити усіх можливих заходів щодо врегулювання конфліктної ситуації, а в подальшому – об’єктивно розглядати приводи і підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності директора школи»[87].

Отримані догани Тарас Шах оскаржив у суді. Не дочекавшись рішення суду 30 серпня 2011 року наказом №229 керівника відділу освіти Перемишлянської РДА його було звільнено не лише з посади директора школи, але й з посади вчителя історії. Перед цим на районній нараді працівників освіти Бібрську школу назвали серед числа найкращих.

«Справа Тараса Токаря»

23 травня 2011 року наказом виконуючого обов’язки голови Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі С.А. Янко фахівця з інформаційно-технічного забезпечення І категорії фонду Тараса Токаря звільнено з роботи. Офіційною підставою звільнення є скорочення посади.

Тарас Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом.

На даний час триває судовий розгляд Октябрському районному суді м. Полтави під головуванням судді Валерія Бурбака кримінальної справи, ініційованою прокуратурою Октябрського району м. Полтави проти голови Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора Токаря. Він обвинувачується у нецільовому використані коштів, нанесення збитків державі в особливо великих розмірах, підробку документів.

Своє звільнення та переслідування органами прокуратури свого батька Віктора, Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією[88]. Зокрема, він виступав організатором різних заходів, серед яких: акція проти незаконного виселення з приміщення Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного, акція проти підвищення тарифів на комунальні послуги, акція проти підвищення вартості проїзду у комунальному транспорті, чисельні пікети і т. д.[89]

«Справа Олександра Володарського»

2 листопада 2009 року митець та блогер Олександр Володарський та його анонімна партнерка провели мирну акцію у формі перформанс під час якого імітували статевий акт біля будівлі Верховної Ради України. Ця акція мала на меті привернення суспільної уваги до масових порушень прав людини в Україні, а також до Закону України «Про захист суспільної моралі» та репресивної цензури Національної експертної комісії з питань суспільної моралі[90].

Олександр з напарницею роздяглися та імітували статевий акт перед будівлею Верховної Ради України, в той час, як конферансьє просив цензорів провести експертизу цих дій. На акцію були запрошені представники преси.

Після закінчення трихвилинного перфомансу Олександр Володарський був заарештований, інші учасники акції втекли. Міністерство внутрішніх справ України порушило проти Олександра Володарського кримінальну справу за ч. 2 ст. 296 КК України «Хуліганство». Півтора місяця у період з 02 листопада 2009 року до 18 грудня 2009 рокувін провів у СІЗО.

У ході слідства, за словами Олександра Володарського йому та його родичам погрожували та вимагали гроші. Він неодноразово відмовлявся від послуг безкоштовного адвоката із Київської міської колегії адвокатів, що було проігноровано. Найнятого ним адвоката не було допущено до захисту[91].

18 грудня 2009 року Олександра Володарського було звільнено на поруки до суду. 4 січня 2010 року було вирішено повернути справу на дорозслідування. У відповідь прокуратура подала апеляцію на це рішення. 16 березня 2010 року апеляційний суд постановив рішення відправити справу на подальший судовий розгляд, а порушення слідчого та державного адвоката були проігноровані або визнані незначними.

9 вересня 2010 руку суддя В.В. Підпалий Печерського районного суду м. Києва оголосив вирок у справі Володарського, відповідно до якого Олександра Володарського засудили до року обмеження волі, півтора місяці терміну він вже відбув у СІЗО після затримання, а потім майже рік провів під судом[92]. Апеляційний суд міста Києва після розгляду апеляційної скарги 24 грудня 2010 року залишив його незмінним.

1 березня 2011 року Олександр Володарський почав відбувати ув’язнення в Ірпінському виправному центрі № 132 у смт Коцюбинське Київської області.

Касаційний суд відхилив його касаційну скаргу 23 червня 2011 року.22 липня 2011 року Олександр Володарський був достроково звільнений.

«Справа Костянтина Лаврова»

Представники ініціативних групи жителів кварталу будинків по вулиці Університетські 48-а, 46, 50, Ватутіна 18 та 20-а провели серію акцій протесту у зв’язку із знесенням готелю «Дружба» та побудовою висотного будинку на цій ділянці та на їх прибудинкової території, в тому числі дитячому майданчику жителів кварталу. Новий висотний будинок будує корпорація МАКО, президентом якої є син Президента України Олександр Янукович.

Костянтин Лавров екс-лідер місцевої організації громадянської мережі «Опора», лідер місцевої організації «Громадянська сила» приймав участь у протесті 8 червня 2011 року, де під час зіткнення із представниками субпідрядника на будівельній площадці постраждали люди[93]. Мешканці кварталу, щоб завадити початку будівельних робіт зайняли територію дитячого майданчику, яку будівельники намагалися відгородити забором. До них підійшло кілька десятків молодих людей спортивного складу, які силою витіснили їх з цієї території[94].

За словами Костянтина Лаврова, зі сторони міліції, були спроби затримати мешканців: «На місці потасовки були працівники Ворошиловського райвідділу міліції, а також був присутній сам начальник донецької міліції Віктор Дубовик. І мене самого намагалися затримати, щоб я не заважав цим бикам у спортивній формі орудувати на дитячому майданчику»[95].

Костянтина Лаврова затримали 20 червня 2011 року за фактом вимагання 7 тис. доларів від представника корпорації МАКО за припинення протестів. «Сьогодні Донецьким міським управлінням ГУМВС України в Донецькій області був зафіксований факт вимагання жителем Донецька 7 000 доларів США за припинення його діяльності щодо провокування людей на акції протесту, пов’язані з демонтажем будівлі готелю «Дружба»[96].

Начальник управління по зв’язкам із громадськістю МАКО Наталія Бойко не змогла надати інформацію: хто і за яких умов передавав грошові кошти. Захист Костянтина Лаврова стверджує, що МАКО сама запропонувала співпрацю, після чого його і заарештували.

«Забудовник запропонував співпрацю. Забудовник не захотів спілкуватися з великою кількістю людей. Він запропонував Лаврову викласти у договорі, які недоліки і чого хочуть мешканці, щоб це врахувати і підняти репутацію підприємства на місцевості», - говорить юрист Євгеній Сердюк [97].

Десятиденний термін затримання мав закінчитися 30 червня 2011 року. «Проте вчора, перервавши слідчі дії, слідчий повідомила Костянтину Лаврову і його захисниці Тетяні Іванової, що у Ворошиловському суді буде розглянуто справу про обрання запобіжного заходу. Прокурор і слідчий наполягали на запобіжний захід «утримання під вартою». Обґрунтовували свою вимогу формулюванням «в силу тяжкості статті», - зазначив представник захисту Лаврова, Євген Сердюк.

29 червня 2011 року Ворошиловський районний суд міста Донецька обрав в якості запобіжного засобу утримання під вартою, після чого Костянтин Лавров із ізолятора тимчасового затримання був переведений до Донецького СІЗО. Основою для взяття під варту суддя Ірина Бухтіярова у постанові суду вказала тяжкість статті та погану характеристику особи. Апеляційний суд залишив запобіжний засіб без змін.

З 06 жовтня 2011 року почався розгляд справи по суті. У рамках судового слідства були опитані підсудний, потерпілий (представник корпорації МАКО), та один із свідків. Жодних доказів погроз підсудного до потерпілого чи іншої особи в залі суду поки не прозвучало.

Судове слідство та опитування свідків продовжується[98].

«Справа Олексія Чорного»

Олексій Чорний, Голова Одеського осередку всеукраїнської молодіжної громадської організації «Демократичний Альянс» у рамках проекту по оприлюдненню декларацій чиновників України надіслав інформаційний запит міському голові міста Одеса Олексію Костусєву з вимогою надати копію декларації про доходи.

Відповідно до даних, наведених у декларації, Олексій Костусєв за минулий рік отримав 1 мільйон 106 тисяч гривень матеріальної допомоги. 10 серпня 2011 року організація оприлюднила декларацію про доходи міського голови Одеси Олексія Костусєва. 12 серпня 2011 року Олексій Чорний заявив журналістам, пославшись на офіційну відповідь з Одеської міськради, що Олексій Костусєв отримав минулого року матеріальну допомогу на суму понад 1 млн. грн. [99].

У відповідь 22 серпня 2011 року міський голова звернувся до Приморського районного суду Одеси з позовом про за розповсюдження недостовірної інформації. Відповідачами у даній справі визначені дві одеські телекомпанії - "Круг" і "Нова Одеса", а також Олексій Чорний. Позивач вимагає відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 тис. гривень. Олексій Чорний в позові фігурує як особа, яка поширила дану інформацію в Інтернеті.

Окремим доказом суд зареєстрував лист від головного редактору сайту «Українська правда». У ньому зазначено, що «Жодної інформації щодо можливих джерел надходження матеріальної допомоги міському голові Олексій Чорний не повідомляв»[100].

Через тиждень після подання позову суд виніс ухвалу про відкриття провадження по справі. За словами Олексія Чорного, йому не була вручена повістка у зв’язку з тим, що з кінця серпня 2011 року він знаходився у Великому Новгороді. Відтак про суд дізнався з Інтернету[101].

12 жовтня в Приморському суді Одеси розпочалося слухання[102].

Розгляд справи по суті, який мав відбутися 7 листопада 2011 року перенесено через хворобу судді[103].

«Справа Заіра Смедляєва»

22 червня 2006 року керівник секретаріату Меджлісу кримськотатарського народу Заір Смедляєв був присутній біля Апеляційного суду АР Крим, де розглядалася справа учасників бійки у нічному клубі «Коттон» в Акмесджиті.

21 грудня 2011 року прокуратура Криму висунула проти Заіра Смедляєва звинувачення у спротиві правоохоронцям. За справою, порушеною після мітингу кримських татар у 2006 році, йому загрожує до 4 років позбавлення волі.

Заір Смедляєв обвинувачується за ч.1 ст.28 та ч.2 ст. 342 КК України у спротиві працівникам правоохоронних органів у зв’язку із виконанням ними службових обов’язків, яке скоєно групою осіб без попереднього зговору, а також за ст. 293 КК України, яка передбачає активну участь у групових порушеннях суспільного порядку.

За версією обвинувачення, Заір Смедляєв у стін Апеляційного суду керував мітингом, в якому приймала участь близько 500 представників кримськотатарського народу. Після того як судовий розпорядник оголосив, що в суд більше ніхто не ввійде у зв’язку із відсутністю місць, учасники мітингу зробили спроби силоміць пройти до залу суду. Цьому протидіяли 10 працівників Залізничного району міліції. У результаті заворушення працівники правоохоронних органів отримали травми середньої тяжкості.

Кримінальна справа за фактом порушення громадського порядку була порушена міліцією ще 2006 року, але кілька місяців тому прокуратура автономії її реанімувала і передала до суду.

Заір Смедляєв заявив, що таким чином влада готується до знесення постійного пікету кримських мусульман на місці, де вони збираються звести Соборну мечеть і де заборонила це будівництво місцева влада[104]. Саме він є формальним організатором цього пікету, що триває уже 4 роки поспіль.

Справа розглядається судом Залізничного району міста Сімферополя[105].

«Сегодняшнее заседание суда ни чем не отличается от остальных, и оно только в очередной раз показало необоснованность выдвинутого обвинения, так как мы могли наблюдать на предоставленной суду видеозаписи, что подсудимый не являлся инициатором беспорядков, а наоборот стремился успокоить участников тех событий», прокоментував чергове судове засідання адвокат Олександр Лісовий[106].

Наступне засідання суду призначено на 2 грудня 2011 року.

«Справа Сергія Веселовського»

23 червня 2011 року група журналістів через соціальні мережі в Інтернеті організувала протестну акцію проти вирубування дерев на вулиці Горького. Масова вирубка дерев, яка розпочалася 15 червня 2011 року в рамках реконструкції вулиці Горького, викликала багаточисельні протести зі сторони мешканців міста[107].

Учасники акції прийшли до місту вирубки з табличками, в яких закликали не рубити дерева. Деякі учасники акції в знак протесту прив’язали себе мотузками до дерев[108]. Після акції кілька учасників пішли до будівлі Ради міністрів, де чверть години без шуму посиділи на сходинках спиною до парадного входу.

Саме у зв’язку із епізодом «мовчазного сидіння» учаснику акції Сергію Веселовському інкримінували «організацію несанкціонованого антиурядового мітингу на площі Леніна у Сімферополі 23 червня 2011 року"[109].

Сергій Веселовський прокоментував у Facebook: «Вот в этом действе «правоохранители» усмотрели признаки злостного нарушения закона: якобы мы организовали несанкционированный властью пикет […] В понедельник мне рекомендовано в 10.00 явиться в Центральный райотдел с паспортом для препровождения под конвоем в Центральный районный суд по обвинению в «организации несанкционированного антиправительственного митинга на пл. Ленина в Симферополе 23 июня 2011 года».

25 липня 2011 року суддя Сергій Іванов Центрального районного суду Сімферополя визнав винним у здійсненні адміністративного правопорушення громадського активіста Сергія Веселовського і виніс йому попередження.

[1] Підготовлено Олександрою Матвійчук, Центр Громадянських Свобод.

[2] http://www.hrw.org/sites/default/files/related_material/Health_2010_fedpsov_uk.pdf

[3] http://news.dt.ua/SOCIETY/zvit_amnesty_international_trivozhno_za_ukrayinu-80861.html

[4] http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-349/

[5] http://www.edu.helsinki.org.ua/ru/index.php?id=1290324228

[6] #_ftn3

[7] http://www.youtube.com/watch?v=rF2RqM0VkqQ .

[8] http://www.myvin.com.ua/ua/news/news_vin/zmi/7038.html

[9] http://ord-ua.com/media/uploads/image_5.jpeg

[10] http://33kanal.com/11-19/2213-11-19-19

[11] http://www.youtube.com/watch?v=Wg8Cvpd1Xs8&feature=player_embedded

[12] http://umdpl.info/index.php?id=1305292630

[13] http://www.youtube.com/watch?v=stNP4N01owo&feature=player_embedded

[14] http://mstyle.lugansk.ua/topnews/903-delo-yuriya-kosareva-zavisit-ot-obschestvennosti.html

[15] http://mstyle.lugansk.ua/topnews/903-delo-yuriya-kosareva-zavisit-ot-obschestvennosti.html

[16] http://mstyle.lugansk.ua/topnews/903-delo-yuriya-kosareva-zavisit-ot-obschestvennosti.html

[17] http://mstyle.lugansk.ua/uploads/posts/2011-06/1309323301_kosarev-otvet-iz-kieva.jpg

[18] http://mstyle.lugansk.ua/topnews/903-delo-yuriya-kosareva-zavisit-ot-obschestvennosti.html

[19] http://mstyle.lugansk.ua/uploads/posts/2011-07/1310138529_prokuratura-lug.jpg

[20] http://sites.google.com/site/mediaprofspilka/hot-news-1/pecerskamiliciaznovuporusilazakonsodozurnalista

[21] http://bilozerska.livejournal.com/2011/01/13/

[22] http://bilozerska.livejournal.com/366394.html

[23] http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/12/5776480/

[24] http://www.ua.glavred.com/archive/2011/01/14/192624-6.html

[25] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1304254094.html

[26] http://www.guard.in.ua/blog/moderator/1902.html

[27] http://www.naso.org.ua/kiev/

[28] http://www.chornomorka.com/node/4820

[29] http://maidan.org.ua/2011/09/hronolohiya-podij-%E2%80%94-pozbavlennya-telekompaniji-atn-efiru/

[30] http://news.dt.ua/SOCIETY/u_borotbu_za_svobodu_slova_v_harkovi_vplutavsya_evrosoyuz-88570.html

http://news.dt.ua/SOCIETY/yanukovich_doruchiv_kabminu_ta_prokuraturi_zahistiti_prava_harkivskoyi_telekompaniyi_atn-88255.html

[31]http://news.dt.ua/SOCIETY/harkivski_televiziyniki_podali_do_sudu_na_ses, _yaka_nibito_za_vkazivkoyu_kernesa_zablokuvala_signal-88253.html

[32] http://www.unian.net/ukr/news/news-463101.html

[33] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1305104530.html (Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»)

[34] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1305104530.html (Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»)

[35] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1305104530.html (Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»)

[36] http://postup.org.ua/sites/default/files/news/2011/02/prot_obyska.jpg

http://postup.org.ua/sites/default/files/news/2011/02/prot_obyska1.jpg

[37] http://postup.org.ua/sites/default/files/news/2011/02/obraschenie_cpzo.pdf

http://postup.org.ua/sites/default/files/news/2011/02/dscn0323.jpg

[38] http://postup.org.ua/sites/default/files/news/2011/02/ot_prokuraturi_malinovsk_r-na_odessi.jpg

http://postup.org.ua/sites/default/files/news/2011/02/obr_008.jpg

[39] http://www.dem-alliance.org/main/rn/120/news/1375/

[40] http://www.dem-alliance.org/main/rn/120/news/1377/

[41] http://www.dem-alliance.org/main/rn/120/news/1475/

[42] http://fri.com.ua/wp-content/uploads/2011/04/berkut_fri_.mp3

[43] http://direct-action.org.ua/?p=259

[44] http://direct-action.org.ua/?p=261

[45] http://direct-action.org.ua/?p=262

[46] http://www.youtube.com/watch?v=eDVIUN3Xdnw&feature=player_embedded

[47] http://direct-action.org.ua/?p=938

[48] http://www.youtube.com/watch?v=SIY2FteLz5A&feature=player_embedded

http://www.youtube.com/watch?v=PV1Fdw6s5IM&feature=player_embedded

http://www.youtube.com/watch?v=Vtun3wrOTA8&feature=player_embedded

[49] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1306759816.html

[50] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1303232705.html

[51] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1304528462.html

[52] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1308907996.html

[53] http://tsn.ua/ukrayina/aktivista-podatkovogo-maydanu-pislya-7-misyaciv-u-sizo-vidpustili-na-volyu.html

[54] http://blogs.telekritika.ua/?id=2437

[55] http://www.svidomo.org/defend_article/3137

[56] http://www.kommersant.ua/doc/1594674

[57] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1304075364.html

[58] http://tsn.ua/ukrayina/sud-povernuv-na-dorozsliduvannya-spravu-proti-aktivistiv-podatkovogo-maydanu.html

[59] http://www.svidomo.org/defend_article/4382

[60] http://bezyanukovicha.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2477:2011-10-23-13-44- 41&catid=44:srochno&Itemid=71

[61] http://tyzhden.ua/News/33962

[62] http://www.youtube.com/watch?v=AfPKPoZhHhY

[63] http://stroyobzor.net.ua/news/75241

[64] http://tsn.ua/spetsproekti/groshi/biznesmena-kinuli-za-grati-za-vidmovu-dati-habar-prokuraturi.html

[65] http://tyzhden.ua/News/30192

[66] http://www.kyivpost.ua/opinion/op-ed/odinnadcat-voprosov-k-milicii-ot-denisa-olejnikova-po-delu-prostoprint-28906.html

[67] http://tyzhden.ua/News/30201

[68] http://www.kyivpost.ua/ukraine/article/represivna-mashina-pracyuye-na-povnu-sprava-prostoprint-pokazuye-yak-29272.html

[69] http://tyzhden.ua/News/30256

[70] http://tyzhden.ua/News/28292

[71] http://www.ut.net.ua/News/31588

[72] http://www.newsru.ua/ukraine/02jul2011/fmiek.html

[73] http://news.tochka.net/ua/57481-genprokuratura-obyavila-vzryv-stalina-teraktom/

[74] http://news.tochka.net/ua/57375-zaderzhannykh-posle-vzryva-stalina-aktivistov-tyagnyboka-otpustili/

[75] http://news.tochka.net/ua/57645-za-vzryv-stalina-zaderzhali-aktivistov-trizuba/

[76] http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/08/110823_sbu_terrorists_lawyer_dt.shtml

http://www.politarena.org.ua/2011/02/05/k_zaderzhannym_trizubovcam_ne_pustili_advokatov.html

[77] http://www.newsmarket.com.ua/2011/04/u-zaporizhzhi-vidpustili-trizubivtsiv/

[78] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1308160639.html

[79] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1306271648.html

[80] http://www.radiosvoboda.org/archive/news/20110115/630/630.html?id=2277419

[81] http://khpg.org/index.php?id=1297633400

[82] http://www.ut.net.ua/News/7786

[83] http://www.poryad.com/?p=9743

[84] http://www.khpg.org/index.php?id=1284130492

[85] http://www.web-accountant.ru/u-lvovi-suditimut-tyurmu/

[86] http://galinfo.com.ua/news/95311.html

[87] http://khpg.org/index.php?id=1310977761

[88] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1306327371.html

[89] http://viktortokar.wordpress.com/2011/09/10/stop-sud/

[90] http://free.shiitman.net/

[91] http://ua-human-rights.livejournal.com/43243.html

[92] http://free.shiitman.net/lang/ru/2010/12/08/%d1%82%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%82-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b0/

[93]http://censor.net.ua/photo_news/171543/ohrana_syna_yanukovicha_na_glazah_u_militsii_razognala_donchan_zaschischavshih_svoyu_detskuyu_ploschadku

[94] http://www.youtube.com/watch?v=WzR17pklq8c

[95]http://censor.net.ua/photo_news/171543/ohrana_syna_yanukovicha_na_glazah_u_militsii_razognala_donchan_zaschischavshih_svoyu_detskuyu_ploschadku

[96] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1308603266.html

[97] http://vlasti.net/news/127938

[98] http://donpravo.com.ua/rus/actual/11-delo-doneckogo-obschestvennika-konstantina-lavrova.html

[99] http://novynar.com.ua/politics/192645

[100] http://www.dem-alliance.org/userfiles/images/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%A3%D0%9F%282%29.jpg

[101] http://ru-ru.facebook.com/note.php?note_id=287627467920235

[102] http://www.youtube.com/watch?v=Dnc0yGkoX_o

[103] http://www.ktv.odessa.ua/allnews/1149-brifing-lidera-demokraticheskogo-alyansa-alekseya-chernogo-video.html

[104] http://texty.org.ua/pg/news/kulch/read/26441/U_Krymu_pravoohoronci_pereslidujut_chilnogo_aktyvista_Medzhlisu

[105] http://www.youtube.com/watch?v=IrYezxZ4BF0

[106] http://qha.com.ua/haber2.php?id=7800

[107] http://novoross.info/people/8297-v-simferopole-zhurnalisty-proveli-akciyu-v-zaschitu-derevev-na-ulice-gorkogo-foto.html

[108] http://investigator.org.ua/news/14484/

[109] http://maidan.org.ua/static/news/2011/1311610829.html

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори