пошук  
версія для друку
22.11.2011 | Андрій Черноусов
джерело: khisr.kharkov.ua

Місця несвободи в Міністерстві внутрішніх справ України

   

Місця несвободи в Міністерстві внутрішніх справ України

1. Міські, районні, обласні та лінійні органи внутрішніх справ.

2. Кімнати для затриманих та доставлених осіб.

3. Ізолятори тимчасового тримання.

4. Спеціальні – приймальники.

5. Приймальники – розподільники для дітей.

6. Спеціальні конвойні автомобілі (автозаки).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань[1]. Міліція є найбільшим правоохоронним органом із фактичною чисельністю близько 290 тис. працівників, на яку покладено низку повноважень, серед яких нас в даному контексті цікавлять наступні:

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, – на строки і в порядку, передбачені законом;

осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, – на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, – на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, – на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на 8 годин;

осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, – до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, – до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких – до їх витвереження;

осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, – на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, – до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, – до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, – в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України[2].

Як бачимо з переліку міліція має право затримувати та поміщати у спеціально обладнані місця 10 категорій громадян, іноземців та осіб без громадянства при виконанні покладених на міліцію завдань.

Міські, районні, обласні та лінійні органи внутрішніх справ

Відповідно до затвердженої структури в адміністративно територіальних одиницях міліція представлена 27 територіальними ГУМВС та 6 ГУМВС на транспорті[3]. В складі територіальних управлінь є міські управління (відділи) органів внутрішніх справ, відділи з обслуговування міст та відповідних районів, районні відділи (управління) внутрішніх справ, селищні відділи (відділення) органів внутрішніх справ, лінійні відділи (відділення), міські в містах відділи (відділення) внутрішніх справ (разом 901). В кожному управлінні – відділі-відділенні працюють галузеві служби:

• Слідчі;

• Охорони громадського порядку;

• Профілактики правопорушень;

• Боротьби з організованою злочинністю;

• Боротьби з економічною злочинністю;

• Боротьби з незаконним обігом наркотиків;

• Карного розшуку;

• Кримінальної міліції у справах дітей;

• Боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми та інш.

Працівники вказаних служб виконують свої функціональні обов’язки в кабінетах вказаних установ. Для попередження поганого поводження та тортур критично важливим є той факт, щоб усі ризики такого поводження в органах міліції було мінімізовано. Включення кабінетів слідчих, розшуковців, працівників міліції інших служб до переліку місць несвободи ґрунтується на загальному принципі роботи міліції – ПРИМУСІ. Людина, яка відвідує орган міліції з будь – якої причини: оформлює документи, запрошена на допит або іншу слідчу дію, затримана або доставлена за підозрою у скоєнні злочину/правопорушення знаходиться під абсолютною юрисдикцією посадової особи міліції, що її запросила і самостійно вже не визначає (у більшості випадків) момент, коли вона може залишити орган міліції.

Камери для затриманих та доставлених осіб (КЗД)

Для тимчасового тримання затриманих та доставлених осіб в черговій частині органу внутрішніх справ обладнується КЗД. При розміщенні в КЗД необхідно дотримуватися вимог щодо окремого тримання:

• Жінок від чоловіків;

• Неповнолітніх від дорослих;

• Осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності;

• Осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, від осіб, які не перебували в зазначених місцях;

• Осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, від інших осіб;

• Осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, від інших осіб;

• Обвинувачених та підозрюваних в одній і тій же кримінальній справі;

• Хворих на інфекційні захворювання від здорових[4].

Міністр внутрішніх справ А.Могильов нещодавно на брифінгу МВС України 25 жовтня 2011 р. офіційно повідомив: «На цей час в ОВС знаходяться 1500 кімнат для затриманих, з яких 29% – відповідають вимогам Європейського комітету, 553 – знаходяться в задовільному стані та 501 – потребує ремонту»[5] .

Окрім матеріального стану самих приміщень КЗД, на чергові частини покладено обов’язок опікуватися:

• Постійним наглядом за поведінкою затриманих та доставлених;

• Недопущенням спілкування працівників ОВС із затриманими та доставленими, передачі їм заборонених речей та предметів;

• Належним освітленням у КЗД;

• У разі тимчасового не функціонування санвузла забезпеченням затриманим виведення за потребою (не рідше 1 разу на чотири години).

• У разі скарги затриманого на погіршення стану здоров’я надати першу допомогу та викликати швидку медичну допомогу.

Ізолятори тимчасового тримання (ІТТ)

Закон України «Про попереднє ув’язнення» до установ попереднього ув’язнення поруч із СІЗО та гарнізонними гауптвахтами вказує і ізолятори тимчасового тримання[6].

ІТТ є спеціальними установами міліції для роздільного тримання[7]:

• затриманих за підозрою в скоєнні злочину осіб;

• узятих під варту осіб на термін до 3 діб (якщо доставляння ув’язнених до слідчого ізолятора (далі – СІЗО) у цей строк неможливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть триматися в ІТТ не більше 10 діб);

• підсудних (засуджених), які прибули із СІЗО й установ виконання покарань у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих дій;

• адміністративно заарештованих за відсутності спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту;

• осіб, затриманих за бродяжництво, на строк, необхідний для їх доставляння до приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво, але не більше 3 діб.

На початок жовтня 2011 року, згідно зі відповіддю Департаменту громадської безпеки в системі МВС України функціонувало 478ІТТ.

Поміщення до ІТТ осіб відбувається за наявності таких документів:

• Протокол про затримання за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України. Строк затримання підозрюваного у вчиненні злочину рахується з моменту затримання цієї особи органом дізнання або слідчим.

• Постанова судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту.

• Вирок або ухвала суду про взяття під варту.

• Вирок суду, що набрав чинності, про засудження до позбавлення волі особи, яка не перебувала під вартою до набрання вироком чинності.

• Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту, а також постанова суду про затримання особи, яку запідозрено у занятті бродяжництвом.

Звільнення осіб з ІТТ відбувається за наступних підстав:

• Скасування запобіжного заходу;

• Зміна запобіжного заходу;

• Закінчення передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом України строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законодавством України порядку.

Права осіб, які поміщуються до ІТТ:

• Особи, які тримаються в ІТТ, мають право:

• На захист своїх прав всіма не забороненими чинним законодавством способами.

• На ознайомлення з власними правами й обов’язками, які оголошуються адміністрацією ІТТ під час поміщення до спеціальної установи.

• На щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин.

• Одержувати передачі або посилки та грошові перекази на особовий рахунок у порядку, визначеному Законом України «Про попереднє ув’язнення».

• Купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування та предмети першої необхідності, письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу, на замовлення відповідно до чинного законодавства.

• Продукти харчування й предмети першої необхідності для осіб, які тримаються, купуються працівниками ІТТ у підприємствах місцевої торговельної мережі.

• Затриманим, узятим під варту особам і засудженим, які бажають придбати продукти харчування або предмети першої необхідності, видаються бланки заяв, які після заповнення здаються черговому разом з квитанцією фінансової частини про наявність коштів на їхніх особистих рахунках. Працівникові ІТТ, якому доручена купівля, затримані та взяті під варту особи видають доручення на одержання необхідної суми грошей з їхніх рахунків у касі фінансової частини органу внутрішніх справ.

• Видані гроші списуються з рахунку підзвітної особи на підставі авансового звіту й документів, що підтверджують видачу придбаних продуктів або предметів першої необхідності особам, які подали про це заявки. На підставі заяви та розписки про одержання продуктів і предметів першої необхідності їх вартість списується з особистих рахунків узятих під варту й засуджених осіб.

• Про суму грошей, витрачених на придбання продуктів харчування й предметів першої необхідності для осіб, що перебувають в ІТТ, робиться відмітка на спеціальному аркуші особової справи.

• Користуватися власним одягом і взуттям.

• Користуватися телевізорами, малогабаритними холодильниками, ектрокип’ятильниками з дротом, довжиною не більше 50 см, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами та книгами з бібліотеки ІТТ і придбаними через торговельну мережу.

• Здійснювати віросповідання будь-якої релігії або висловлювати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії, з обмеженнями, які необхідні для забезпечення ізоляції, передбаченої чинним законодавством.

• Відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди та користуватися релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного культу, властивими їх віруванню, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений в ІТТ порядок та не обмежуються права інших осіб.

• Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення встановлених вимог режиму в ІТТ. Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні особами, що тримаються, свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії.

• На восьмигодинний безперервний сон у нічний час (з 22.00 до 06.00), у період якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків:

• у разі ускладнення обстановки (пожежа або повінь) і в особливих умовах (у разі землетрусу, виявлення вибухових, радіоактивних чи інших речовин, небезпечних для життя і здоров’я);

• якщо життю та здоров’ю осіб, що тримаються в ІТТ, загрожує небезпека;

• для звільнення з-під варти;

• для конвоювання на обмінний пункт;

• для припинення протиправних дій серед осіб, які тримаються, або підготовки до втечі;

• для надання невідкладної медичної допомоги.

• На медичне та санітарно-протиепідемічне забезпечення, у тому числі платні медичні послуги за власний рахунок, згідно із законодавством України.

• Звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб у порядку, установленому законодавством України.

• Оскаржувати дії особи, яка провадить перевірку, слідчого або прокурора, керівництва та посадових осіб органів внутрішніх справ.

• На побачення із захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу.

• З дозволу особи або органу, у провадженні яких перебуває справа, мати короткочасні побачення з родичами або іншими особами тривалістю від 1 до 4 годин.

До взятих під варту й засуджених осіб, які порушують вимоги режиму, керівництво ІТТ може застосовувати такі заходи стягнення:

• Попередження або догану.

• Позачергове залучення до прибирання приміщення.

• Особи, які злісно порушують вимоги режиму, зокрема не дотримуються встановлених правил внутрішнього розпорядку, не виконують вимоги адміністрації ІТТ, принижують гідність працівників міліції, протидіють виконанню ними своїх обов’язків, завдають шкоди інвентарю, обладнанню та іншому майну спецустанови у виняткових випадках за мотивованою постановою начальника ІТТ можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні – на строк до п’яти діб із санкції прокурора.

Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням установлених норм харчування, матеріально-побутового та медичного забезпечення.

Вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Кожний випадок застосування заходів заохочення і стягнення оформлюється постановою начальника ІТТ або особою, що його заміщує, та реєструється в Книзі обліку стягнень та заохочень осіб, які тримаються в ІТТ.

Постанови про стягнення оголошуються під розписку особам, щодо яких вони винесені. Копії постанов разом з матеріалами перевірки додаються до особових справ порушників.

Поміщені до ІТТ особи тримаються в камерах з повним інженерним обладнанням, природним та штучним освітленням згідно із санітарними нормами з розрахунку не менше 4 кв. м корисної площі на особу. Вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей, розміщуються в найбільш освітлених камерах з розрахунку 7 кв. м. корисної площі на особу.

Особи, які тримаються в ІТТ, розміщуються в камерах, обладнаних одноярусними або двоярусними ліжками. У камерах мають бути столи для приймання їжі, лави (стільці), ніші або настінні шафи для зберігання продуктів харчування й особистих речей.

Утримувані забезпечуються постільними речами та столовими наборами відповідно до норм відповідно до законодавства України. В опалювальний період у камерах та приміщенні ІТТ повинна підтримуватися температура не нижче +18 град. С.

Особи, що тримаються в ІТТ, забезпечуються триразовим гарячим харчуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року N 336 (336-92-п ) "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ". На сніданок та вечерю дають одну страву, на обід – дві. Готову їжу доставляють в ІТТ з підприємств громадського харчування за договором.

ІТТ мають право відвідувати без спеціального дозволу:

• Президент України;

• Прем’єр-міністр України;

• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; народні депутати України;

• Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за дотриманням законності в ІТТ на відповідній території.

• Слідчі органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України й особи, які провадять дізнання, слідство.

• Посадові особи органів внутрішніх справ, які здійснюють інспекту­вання або контроль за організацією й несенням служби щодо охорони затриманих і взятих під варту осіб.

• Інші працівники міліції, які беруть участь у кримінальному процесі, у супроводі слідчого або особи, яка веде дізнання, слідство – при пред’явленні посвідчення – у кабінети для проведення слідчих дій.

• Захисники – при пред’явленні посвідчення і документа про їх допуск до участі в справі – у кабінети для проведення слідчих дій.

• Медичні працівники, які прибули в ІТТ за викликом чергового для надання медичної допомоги особі, яка її потребує.

Спеціальні приймальники (СП)

СП є установою міліції, що виконує функції утримання осіб , підданих адміністративному арешту[8]. Згідно із даним и МВС України на початок жовтня 2011 року в Україні функціонує 28 спеціальних приймальників.

У СП обладнуються, як мінімум такі приміщення:

• камери для окремого утримання чоловіків та жінок;

• ізолятори для окремого утримання заново доставлених осіб, які не пройшли санітарної обробки, хворих і осіб, підозрілих на інфекційні хвороби;

• кімнати для чергового, начальника СП, інспекторів, медпрацівника, канцелярії, прийняття їжі з обладнанням для миття і зберігання посуду, відпочинку, а також туалету;

• санітарний пропускник з душовою і дезінфекційною камерою, сушила, приміщення для підігрівання і прийняття їжі, миття і зберігання посуду, зберігання особистих речей адмінарештованих і інших господарських предметів, санітарний вузол, окремі кімнати для зберігання чистої та брудної білизни.

В органах внутрішніх справ, де утворення СП недоцільне, особи, піддані адміністративному арешту, утримуються в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). Для цього в ІТТ виділяються спеціальні камери, обладнані належним чином. На адмінарештованих, що тримаються в ІТТ, в повному обсязі розповсюджуються всі вимоги щодо режиму та умов тримання у СП.

СП приймає адмінарештованих цілодобово при наявності таких документів:

• постанови судді про адміністративний арешт;

• протоколу особистого обшуку з вилученими цінностями і предметами;

• документу, що посвідчує особу адмінарештованого.

Адмінарештовані, за їх згодою, використовуються на фізичних роботах на промислових підприємствах, будовах інших організаціях за заявками керівників цих підприємств і організацій. Оплата праці адмінарештованих на фізичних роботах провадиться згідно договору, що укладається приймальником із господарськими органами, за фактично виконаний об’єм роботи згідно з нормами і розцінками, діючими у відповідних галузях народного господарства, або за почасовими тарифними ставками. Кошти, що надходять від підприємств і організацій за роботи, виконані адмінарештованими, зараховується у відповідні місцеві бюджети.

Приймальники – розподільники для дітей (ПРД)

Приймальники-розподільники для дітей (далі – ПРД) є спеціальні установи для дітей органів внутрішніх справ, що призначені для тимчасового тримання окремих категорій неповнолітніх, яких необхідно ізолювати. На початок жовтня в системі МВС України функціонувало 18 ПРД.

Основними завданнями приймальників-розподільників є:

• недопущення з боку неповнолітніх правопорушень;

• здійснення серед них профілактичної і виховної роботи;

• виявлення причин і умов, які сприяють злочинності у підлітковому середовищі;

• забезпечення належних умов їх тримання.

Приймальники-розподільники для дітей (ПРД) створюються для тимчасового тримання в них неповнолітніх віком від 11 до 18 років, які:

• вчинили у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно-небезпечні діяння, якщо є потреба негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціонованою прокурором, або за постановою суду);

• згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для дітей;

• самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували[9].

Не підлягають поміщенню у приймальники-розподільники діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якого за такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадків припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у спеціальні установи для дітей за рішенням суду.

Підставою для поміщення дітей у приймальник-розподільник є:

• Постанова органу дізнання, слідчого, санкціонована прокурором, або постанова суду;

• Ухвала суду про те, що конкретна особа направляється у спеціальні установи;

• Постанова, затверджена начальником (або його заступником) міськрайвідділу внутрішніх справ.

Діти можуть триматись у приймальниках-розподільниках протягом часу, необхідного для їх влаштування, але не більше 30 діб.

До терміну тримання дітей у приймальнику-розподільнику не входить час їх знаходження на лікуванні або обстеженні у медичних закладах, а також у період карантину, оголошеного органами охорони здоров’я, у зв’язку з наявністю інфекційного захворювання осіб, які тримаються у приймальнику-розподільнику. Про такі факти в журналі обліку дітей, доставлених у приймальник-розподільник, робиться відповідний запис. Повторна реєстрація дітей, доставлених у приймальник-розподільник після виписки із лікувального закладу, не проводиться.

Начальником приймальника-розподільника можуть застосовуватись до дітей такі заходи стягнення: попередження, винесення догани усно або в наказі.

Діти, які грубо порушують дисципліну і правила внутрішнього розпорядку або щодо яких заходи виховного характеру не дали позитивних результатів, можуть поміщатися у дисциплінарну кімнату, порядок перебування в якій визначається Правилами тримання неповнолітніх у дисциплінарній кімнаті приймальників-розподільників для дітей.

Поміщення у дисциплінарну кімнату проводиться тільки на підставі постанови, винесеної черговим приймальника-розподільника та затвердженої його начальником, не більше, як на три доби. Відомості про застосування вказаного заходу стягнення реєструються у журналі обліку дітей, поміщених у дисциплінарну кімнату приймальника-розподільника.

У разі вчинення неповнолітніми у нічний час суспільно-небезпечних дій або спроби самовільного виходу із приймальника-розподільника черговий приймальника-розподільника має право тимчасово помістити таких осіб, на підставі винесеної ним постанови, в дисциплінарну кімнату до прибуття начальника приймальника-розподільника, але не більше, ніж на 8 годин.

Начальник приймальника-розподільника після перевірки підстав, які стали приводом для поміщення підлітків у дисциплінарну кімнату, затверджує відповідну постанову або негайно звільняє дітей.

Спеціальні конвойні автомобілі (автозаки)

Конвоювання підсудних (засуджених) із слідчих ізоляторів, тюрем, виправно-трудових установ (далі – ВТУ) у судові органи та охорона їх під час судових засідань і на їх виїзних засіданнях, а також конвоювання їх у зворотньому напрямі у місця попереднього ув’язнення та позбавлення волі здійснюється військовими частинами і з’єднаннями внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України за місцем їх дислокації.

У пунктах, де немає військових частин (підрозділів) внутрішніх військ, що здійснюють конвоювання підсудних (засуджених), ці завдання виконуються силами міськрайорганів внутрішніх справ або охороною відповідних місць позбавлення волі[10]. На початок жовтня 2011 року в системі МВС України налічувалося 696 спеціальних конвойних автомобілів (автозаків).

Автозак – це спеціальний автомобіль, побудований на базі (шасі) вантажного автомобіля, автобуса або мікроавтобуса, обладнаний для перевезення взятих під варту та засуджених осіб для участі у судових засідання та слідчих діях, в умовах які унеможливлюють порушення режиму утримання. У якості автозаківв Україні використовують шасі ГАЗель, ГАЗ, ХАЗ, ФОТОН.Базовим обладнанням автозаку є суцільнометалевий кузов типу «фургон », поділений на декілька відсіків: відсік конвою, загальна камера для взятих під варту, одна або декілька окремих камер (боксів) для осіб, які вимагають окремого утримання (спільники у скоєнні злочину, неповнолітні, жінки тощо), спеціальні кріплення для фіксації наручників. Автозак також обладнується переговорним приладом для підтримання зв’язку між конвоїрами у кузові та кабіні водія; освітленням та системою вентиляції. На жаль, сучасні українські автозаки і досі не обладнані кліматичним устаткуванням, що робить перебування в ньому у пік холодного/спекотного сезону серйозним випробуванням для етапованих осіб. Автозак також може обладнуватися скоб – трапами для підйому на дах автозаку.

 

[1] Закон України «Про міліцію»//Електронний ресурс. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12

[2] Закон України «Про міліцію»//Електронний ресурс. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12

[3] http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/67339

[4] Наказ МВС України від 28.04.2009 року №181 «Про організацію діяльності чергових частин органів та підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань»

[5] Прес-конференція за участю Міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова на тему: «Актуальні питання в діяльності органів внутрішніх справ»/ http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/80964;jsessionid=6CCF9F07B6BE9E7C728E7E18BB1AE4DD

[6] Закон України «Про попереднє ув’язнення» // Електронне джерело. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3352-12

[7] Наказ МВС України від 02.12.2008 р. № 638 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України».

[8] Наказ МВС України від 18.09.1992 р. № 552 «Про затвердження Положення про спеціальний приймальник при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту». Мобільні групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності ОВС: практичний посібник. – ХІСД, 2006 р.

[9] Наказ МВС України N 384 від 13.07.96«Про затвердження Положення про приймальники-розподільникидля неповнолітніх органів внутрішніх справ»//Електронне джерело. www.rada.gov.ua

[10] Наказ МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, СБ України від16.10.1996 р.N 705/37/5/17-398 1-3/503/239 «Про затвердження Інструкції про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних, (засуджених) за вимогою судових органів»//Електронний ресурс. www.rada.gov.ua

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори