MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Колишній в’язень: українські СІЗО – це справжнє пекло!

01.02.2012    джерело: www.dw-world.de
Лілія Гришко
Правозахисники ініціюють проведення громадських «перевірок» українських слідчих ізоляторів. На їхню думку, саме там в Україні найбільше порушуються права людини.

Слідчі ізолятори в Україні є найзакритішими й найскандальнішими установами. Втім, про умови перебування в українських СІЗО журналісти та політики згадують лише тоді, коли за ґрати потрапляють VIP-особи, або там вкотре за загадкових умов помирають затримані.
А смертей багато. За даними державної пенітенціарної служби України, лише у першому півріччі 2011 року в закладах виконання покарань померла 601 особа. Це при тому, що за увесь 2010 рік там було зафіксовано 808 смертей, а у 2009 році – 761. Тенденція зовсім не втішна.
Середньовічне пекло
Самі затримані, які відсиділи в СІЗО певний строк, називають перебування в цих установах справжнім пеклом. «Наші СІЗО – це територія, де людина не може довго прожити. Це не 21-ше, а якесь 19-те століття, коли затриманих катують та просто знущаються», - ділиться 39-річний киянин Ігор Кіценко, який відсидів в одному зі слідчих ізоляторів сім місяців свого життя і ледь не помер там.
Нині Ігор у лікарні лікується від туберкульозу, яким заразився у СІЗО. «Життя зламане. Роботу втратив. Здоров’я втратив. Все втратив через те, що у міліції було відпрацювання території і за затриманих понаднормово їм дають премії. Я якраз потрапив їм під руку», - розповів Deutsche Welle Ігор Кіценко. Нині чоловіка випустили з СІЗО «на підписку про невиїзд». Він чекає суду і впевнений, що виграє справу, адже обвинувачення й досі не може надати докази його вини. Про час у слідчому ізоляторі згадує з жахом. «Там двадцять ліжок, а ув’язнених близько сорока. Спали по черзі. Сісти не було куди. Через те, що я хворий на діабет важкої форми почали набрякати ноги. У медчастину мене перевели тільки через місяць, коли вже не міг ходити», - згадує Ігор і підсумовує, що до «нелюдських умов» в СІЗО нікому не має діла.
Медицина з-під палки
Правозахисник, координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко наголошує, що вина людей, які сидять у слідчих ізоляторах не доведена, а утримуються вони в Україні набагато гірше, а ніж засуджені. «У СІЗО людина обмежена в правах. Особливо у праві на медичне обслуговування», – зауважив в інтерв’ю Deutsche Welle  Діденко. За його словами, медичні працівники СІЗО підпорядковуються державній пенітенціарній службі і «часто-густо забувають про клятву Гіппократа». Медичні послуги, які вони надають, знаходяться на вкрай низькому рівні.
Самі ж медпрацівники є залежними від керівництва СІЗО і нерідко нехтують професійною сумлінністю на користь вимог керівництва слідчого ізолятору. До того ж, існує низка неврегульованих проблем у використанні медпрепаратів медичними структурами відомства, каже Андрій Діденко. Тож правозахисники неодноразово просили передати підпорядкування медперсоналу СІЗО від державної пенітенціарної служби до міністерства охорони здоров’я, однак чиновники поклали це питання у довгу шухляду.
Марні сподівання на всесильних?
З порушенням прав людей на медичне обслуговування правозахисник Діденко пов’язує велику кількість смертей у СІЗО і закликає депутатів, омбудсмана та громадські організації провести «неочікувані незалежні рейди» в ізоляторах. «Депутати мають такий мандат – відвідувати СІЗО. Та, на жаль, ніхто ще на цю пропозицію не відгукнувся», - прокоментував Діденко. Ще більше повноважень на відвідування слідчих ізоляторів має Уповноважена Верховної Ради з прав людини. Та, нажаль, у Ніни Карпачової зараз інші клопоти. Наступного тижня парламент обиратиме нового омбудсмана, тож питання інспектування СІЗО відкладається.
Єдина надія у правозахисників – на новостворену комісію з питань попередження катувань, яку Україна зобов’язалася створити ще у 2006 році після ратифікації факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. Втім, зібрали таку комісію лише наприкінці минулого року. «Головне, аби ця комісія не була бутафорною і зайнялася інспектуванням реальних проблем затриманих у СІЗО, а не відписками», - сказав Deutsche Welle голова Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров.
Зараз в Україні діє 32 ізолятори. Половину заснували понад 200 років тому. Три з них узагалі існують уже чотири століття, констатує помічник голови Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко. За його словами, через велику кількість затриманих ці заклади жодного разу не звільнялися, щоб зробити капітальний ремонт.
 
Автор: Лілія Гришко
Редактор: Захар Бутирський
31.01.2012

 

 Поділитися