пошук  
версія для друку
07.02.2012 | Інна Сухорукова

Судовий розгляд справи Якова Строгана вочевидь затягується

   

Нагадуємо зміст справи Якова Строгана, про яку ми неодноразово писали. Яків Строган звернувся до Харківської правозахисної групи у жовтні 2010 року зі скаргою на те, що його катували співробітники Київського райвідділу МВС. Якова Строгана затримали після п’яної сутички з сусідом – Марченком, який, за словами свідків, був ініціатором штовханини, після того, як вони з Яковом мирно відпочивали на річці.

Міліціянтам було відомо, що нещодавно Строган продав машину, отже, всі вимоги під час катування, за словами Якова Строгана, стосувалися грошей, які Яків чи його дружина повинні були принести катам. Те, що Якова відпустили, коли він ці гроші пообіцяв, доводить, що на цьому етапі жодних серйозних підстав тримати його під вартою не було.

Строган повідомив про свої поневіряння ЗМІ на прес-конференції. У 2009 цього було б достатньо, аби ті, хто катував Строгана й вимагав у нього гроші, були б, принаймні, звільнені з роботи. Але часи тепер інші. І міліціянти вирішили помститися Якову. Строгана знову затримали, знову піддали нелюдським катуванням. І в такому понівеченому стані міліціянти доставили Якова Строгана до Київського районного суду для обрання запобіжного заходу. Бо вони вирішили, що найкращий захист – це напад. І висунули Строгану звинувачення в замаху на вбивство Марченка (ст.15, ст.115 КК України). Як повинна була поводити себе суддя Київського суду О. Муратова, побачивши людину, наявно побиту, з величезним сінцем під оком і з усіма ознаками струсу мозку? Напевно, хоча б зробити чесний висновок щодо причин такого стану підсудного? А коли Якову стало зле, і викликали швидку до залу суду, чи не повинна була вона погодитись на те, щоб його відвезли до лікарні?

Дії судді Муратової вже знайшли свою оцінку в суспільстві. Українська Гельсінкська спілка, куди входять, як відомо, 30 громадських організацій, нагородила її антипремією «Будяк року» за злісне порушення прав людини. Тим часом справу почали слухати по суті звинувачення (ст. 115 через ст.15 КК) в тому ж Київському суді. Засідання проходять у складі колегії суддів під головуванням судді Бородіної Н.М. З самого початку суд зайняв обвинувачувальну позицію: відхилялись свідки захисту, клопотання адвоката, навіть такі, які були необхідні для з’ясування суті справи. Суд відхилив клопотання про зміну запобіжного заходу через стан здоров’я. Бо після катувань у Якова залишились серйозні проблеми з хребтом: він постійно відчуває біль у спині, кульгає, в нього проблеми з нирками. Незважаючи на те, що тема катувань неодноразово піднімалась під час судових слухань, ніхто з суддів не приділив цьому ніякої уваги.

По суті справи Якова Строгана звинувачували в тому, що він наніс ножем Марченку декілька поранень, через які той був шпиталізований, переніс операцію. Строган, ще спочатку, коли звернувся до Харківської правозахисної групи, розповів, що під час штовханини Марченко впав на скло від пляшок від пива, які сам і розбив, знаходячись у нетверезому стані. Це говорила і свідок події – двірник, яка в суді досі не була допитана. Але найзначущою була експертиза. Судово-медичний експерт був таким фахівцем своєї справи, що не міг назвати м’язи спини, не кажучи вже про його докази по суті. Адвокат Строгана – С.І. Мєдвєдєв – розбив експертизу вщент. Це було так наявно, що прокурор і суд вирішили призначити ще одну експертизу – комісійну. Вона триває й досі – майже півроку. Справа наявно затягується, можливо, щоб вщухла зацікавленість суспільства, яка є неабиякою.

З самого початку справа набула великого розголосу, як в Україні, так і за кордоном. Вона згадана в річних звітах Держдепартаменту США, Amnesty International.

Але, здається, наша вітчизняна Феміда буде відстоювати чесноти міліціянтів до кінця. Отож справу і тягнуть. З цієї справи видно, що суди в нас аж ніяк, жодним чином, не захищають права громадян. І це зайшло так далеко, що просто судова реформа нічого не змінить. Треба робити судову революцію, як в Грузії, щоб суд перетворився на справжню незалежну інституцію. Зараз суддя Бородіна не допускає до Строгана адвоката, не дозволяє побачень з дружиною. А на черзі ще одна справа, пов’язана і з Київським райвідділом, і з Київським судом. І недарма, бо міліція впевнена в тому, що захищена, на відміну від громадян, широкими мантіями наших суддів і не менш широкими плечима прокурорів. За 20 років роботи ХПГ такого безладу ще не було.

На контролі Харківської правозахисної групи знаходиться декілька жахливих справ, які виглядають тим більш жахливішими, що в наші часи вони є пересічними, а не унікальними. В кожній з цих справ головним є повна неадекватність судової гілки влади. Здається, суду в нашій країні зовсім немає. Так собі збираються якісь люди, про щось говорять, їх ще «Ваша честь» чомусь обзивають, а ніякого толку з їх балаканини немає. От і постає питання: «А судді хто?».

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори