пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201204
10.02.2012 | Федір Веніславський, доцент, НУ «ЮАУ ім. Я.Мудрого»

Метаморфози кредитно-модульної системи

   

Метаморфози кредитно-модульної системи
або
Свята і будні «особливих» студентів

 

В ідеалі будь-яке реформування системи вищої освіти має своєю кінцевою метою підвищення її якісного рівня, забезпечення отримання майбутніми фахівцями глибоких знань, умінь та навичок подальшої практичної діяль-ності. Саме задля досягнення таких високих цілей Україна приєдналася до так званої Болонської Декларації, основою якої є “Європейський стандарт вищої школи”. Як наслідок у ВНЗ України в цілому і в Національному уні-верситеті «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» було запроваджено кредитно-модульну систему оцінки знань студентів. Її головна відмінність від існуючої раніше системи полягає в запровадженні спільної постійної роботи викладача і студента в отриманні і закріпленні знань, умінь та навичок в процесі навчання. А окрім підсумкового контролю знань у формі іспитів та заліків, з’явилися декілька проміжних змістовних модульних оцінювань. Тепер студент розуміє, що обов’язковою умовою допуску до іспиту й високої підсумкової оцінки є активна робота на семінарських і практичних заняттях і виконання контрольних модульних робіт.

Однак це все теоретично. А практика, на превеликий жаль, досить часто суттєво відрізняється від теорії. На практиці в університеті є достатньо чи-сленна категорія “особливих” студентів, які можуть взагалі не відвідувати семінарських (практичних) занять, не мати жодного балу з кожного змістовного модулю і почуватися абсолютно щасливим. Адже вони щиро і абсолютно обґрунтовано переконані, що сам факт їхнього зарахування до такого престижного і популярного серед абітурієнтів ВНЗ, яким є наш університет, це велике щастя і небачений успіх саме для навчального закладу, а не для студента. І взагалі не зрозуміло, чому і для чого між наказом ректора про їх зарахування і святковим днем отримання бажаного диплому такий тривалий проміжок часу, який, чомусь, як виявляється, відведено для відвідування лекцій, семінарських і практичних занять, а ще й ¬для самостійної роботи?

Ні, це вже занадто надмірні вимоги, які істотно обмежують конституційні права “особливого” студента на свободу та вільний розвиток своєї особистості. Адже Конституція України прямо закріпила, що людина є найвищою соціальною цінністю. А усвідомивши цю істину, окремі студенти протягом навчального року взагалі не вважають за потрібне відвідувати якісь там заняття. А коли й дозволяють собі це зробити, то абсолютно не для того, щоб взяти участь в обговоренні проблемних питань тієї чи іншої теми, а винятково заради задоволення свого інтересу: “А що ж там відбувається? І що там роблять одногрупники?”

А що ж далі? А далі – нічого страшного. Адже вони – «особливі» сту-денти, і університет не зможе саме без них існувати. Без жодних перешкод їх переводять на наступний курс (а потім – і ще на наступний), після чого декан факультету буде їх «за ручку» водити до викладача і гнівно вимагати від останнього «негайно» (максимум – за тиждень-другий) забезпечити перескладання «особливими» студентами всього матеріалу, на засвоєння якого навчальною програмою відведено цілий навчальний рік. А якщо таких студентів багато? Ну, наприклад, на 4-му курсі факультету № 10 «успішно» навчається біля двох десятків студентів, що не склали іспит з конституційного права України за 2-й курс. На 3-му курсі студентів, які за навчальний рік (два навчальні семестри) жодного разу не відвідали семінарське заняття з конституційного права України також більше двох десятків. Та в цьому немає нічого страшного, адже вони “особливі”, а тому “оцінювання” їх знань можуть здійснити й інші викладачі. Як наслідок, “особливим” студентам створюються усі мож-ливості для успішного складання змістовних модульних робіт. А студенти, які за навчальний рік або не з’являлися на заняттях взагалі, або дозволяли собі відвідати 1-2 заняття з 24, за один-два тижні здають 4-6 змістовних модулів і отримують право складати іспит. Ще й самостійну роботу ви-конують з найвищим можливим балом. І все це з усвідомленням своєї соціальної самозначущості і «особливості»!

Виникає цілком закономірне запитання: яким чином і за що саме можна за-служити таке уважне і бережливе ставлення до своєї особистості? Так що, шановні «особливі» студенти, не переобтяжуйте свій інтелект наполег-ливим навчанням, не чиніть насильство над своєю волею, відпочивайте і насолоджуйтесь усвідомленням унікальності свого нинішнього становища. Немає бажання відвідувати заняття – не відвідуйте. Не хочеться до них готуватися – не готуйтесь. Ви ж знаєте: те, що необхідно опановувати цілий рік, можна «успішно» скласти за один тиждень. А не захоче викладач своїм підписом засвідчити ваші глибокі знання, засвідчить завідувач кафедрою, або, за його дорученням, інший викладач, який вміє цінити “особливих” студентів. І немає жодної різниці. Навіщо працювати більше? І навіщо хвилюватися? Адже нормативні акти, що передбачають відрахування студентів, які мають академічну заборгованість, та передбачають обов’язкове відрахування тих з них, які отримали оцінку «незадовільно», складаючи іспит комісії, до студентів-юристів не застосовуються! Так само не застосовується передбачена кредитно-модульною системою можливість залишення студента на повторний курс. Адже вони – МАЙБУТНІ ПРАВОЗНАВЦІ!!!

 

Ф. В. Веніславський, к.ю.н.,
доцент кафедри конституційного права України
НУ «ЮАУ ім. Я.Мудрого»



 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори