пошук  
версія для друку
20.02.2012

Петро Цимбал: Оволодіння механізмами реанімації демократії є актуальним завданням

   

З проблем упровадження демократії  і розвитку громадянської освіти ми розмовляємо з кандидатом історичних наук, доцентом, експертом з демократичного розвитку Петром Цимбалом

 

«Права людини»: Нещодавно у програмі Миколи Княжицького гостем був Юрій Афанасьєв, соратник академіка Сахарова. Вони стояли у витоків історико-просвітницького товариства «Меморіал» і демократизації радянського суспільства. Ви також були у вирі тих подій, вважаєте себе учнем Афанасьєва, але сьогодні про перебудову мало говорять, а багато хто, навіть вважає, що перебудова і гласність не справдили надії.

Петро Цимбал: У кінці 80-х років я навчався у аспірантурі Московського держуніверситету і більшість із нас була захоплена хвилею перебудови та долучилася до створення «Меморіалу» і процесів демократизації. Без пафосу, з позицій сьогоднішнього дня, маємо чітко сказати, що перебудова стала надзвичайно позитивним і прогресивним явищем. Мільйони людей і багато країн в усьому світі ефективно використали ідеї й практику перебудови для свого розвитку. Нажаль, найменше плодами перебудови скористалися ми, росіяни, білоруси та середньо азійські республіки. Цим народам не вдалося надати процесам демократизації радикального характеру, Як це було зроблено у країнах Балтії, Польщі, Чехії та інших. Вони зараз уже у Європейському Союзі і є країнами сталої демократії. До речі, Афанасьєв якраз і виступав за рішучу системну або радикальну перебудову, і сьогоднішній стан Росії ( як і України) підтверджує, що його лінія була найбільш прозорлива і перспективна. Тоді, прихильники його платформи піднімали громадськість на те,  щоб тоталітарну систему повністю демонтувати. Коли ж це не вдалося зробити – вони не продалися бюрократичній владі, яка прагнула спертися на їх авторитет. Більше того, Афанасьєв постійно говорив, що нова хвиля демократизації рано чи пізно підніметься.  Хотілося б, щоб сьогодні молоді представники нової хвилі демократизації на площі Сахарова у Москві врахували помилки перебудови чи Помаранчевої революції у Києві, і домоглися права на чесні демократичні вибори та відкрили шлях до об’єднаної демократичної Європи.  

ПЛ: -Тож, за вашою думкою, наш помаранчевий майдан не виконав повністю своєї місії у процесі демократизації країни, тому що не був достатньо радикальним. Який досвід для демократичного розвитку ми можемо виявити, коли аналізуємо події 2004 року ?

П.Ц.: - Для успішного процесу демократизації потрібно мати, як мінімум, дві складові: наявність політичної волі з боку влади  і активний рух з низу, тобто бажання людей жити у демократичній крані. Під час майдану виявилося бажання людей іти до демократії, але політичної волі з боку влади до демократії не було. Помилкою Тимошенко, Луценко, Стецьківа та іших було те, що вони рано розпустили майдан, видавши людям символічні посвідчення учасників Помаранчевої революції. Натомість, після вирішення питання президентських виборів енергію майдану потрібно було зорієнтувати на повний демонтаж бюрократичної системи кабміну, силових структур тощо, а також переміститися до проблемних регіонів, щоб надати допомогу на місцях. Громадськість тоді була в здатності установити демократію, запустити механізм демократичного розвитку. Але реальністю стало те, що після перебудови Єльцин став елементом бюрократичної системи там,   Ющенко після майдану, – тут, а ті що з цим не погодилися потрапили до в’язниці чи зазнають тиску і переслідувань.

Який висновок можна зробити з минулого, щоб діяти успішно у майбутньому ? Думаю, що рацію мають ті, що розглядають діючий режим як окупаційний. Якщо ми будемо досліджувати існуючу політичну владу через призму окупаційного режиму, ми зможемо вибудувати вірну стратегію протидії йому. Людям потрібно пояснювати, що є  окупаційний режим, його ставленики внизу на місцях, і таких режимів в історії людства було достатньо, і всі вони рано чи пізно гинули.

ПЛ: У політологічній літературі часто говорять про перехідний режим, транзитний чи такий, що є на шляху демократизації. Врешті, через реформи суспільство переходить до демократії.

П.Ц.: - Ви говорите вірно, перехідні режими переходять до демократії, як, наприклад, це було у колишніх братніх соціалістичних країнах чи країнах Балтії. Наш нинішній режим ні до якої демократії не рухається. Все те, що ми сьогодні спостерігаємо – це імітація демократизації під тиском Заходу, і тільки тому, що у кранах сталої демократії є кредити, технології, капітали, інвестиції тощо. До того ж там знаходяться інтереси керманичів режиму: члени родини, вклади, нерухомість і таке інше.

Характерними рисами сучасного окупаційного режиму є: встановлення панування за допомогою політичної злочинності, корупції; оволодіння багатствами країни та їх перекачування за кордон; знищення всього національного і розмивання суспільної моралі, розгортання репресій та пропагандистських кампаній зі спотворення свідомості населення й цінностей демократії та інше. Як правителі окупаційного режиму, так і його дослідники, розуміють тимчасовість цього режиму, але кожний робить свою справу. Для демократичних сил, наразі актуальним завданням є оволодіння механізмами і стратегіями реанімації демократії, іншими словами, треба бути в готовності до запровадження демократичних стандартів функціонування соціального організму. Нам слід звернути увагу на досвід руху обурених ( іndignados 15М), який розпочався з травня 2011 року у Мадриді, поширився у світі і поставив питання про відповідальність держави й конкретних держпрацівників за нерівність, збідніння, корупцію. В українській практиці до цього слід додати ще й факти швидкого збагачення представників влади за умов фінансово-економічної кризи, що значно радикалізує суспільний протест. Аналізуючи соціальні вибухи на кшталт погромів у Лондоні (серпень 2011 р.), де відбулося переплетення проблем низької моралі, бідності, заниженого рівня очікування і відсутності можливостей чи події у Греції, маємо сказати, що їх уряди здатні діяти за умов кризи, чого не можна сказати про нашу владу.

ПЛ: - Думаю, що у цьому контексті доцільно сказати про досвід країн Східного Партнерства. Зараз, наприклад, у Грузії ми спостерігаємо динамічний процес демократизації. Здається, що у цій країні відбувається поєднання політичної волі влади й громадської активності у справі утвердження демократії. Вони демонструють демократичні практики, які доцільно нам засвоїти.

П.Ц.: - Цілком погоджуюсь з вами і додам, що реанімація демократії передбачає динамічні, радикальні дії. У тій же Грузії корумповані структури по декілька разів повністю розпускалися, і, по-новому, за допомогою окреслених критеріїв відбору, через систему тренінгів і залучення громадськості формувалися. Зважаючи на тотальність корупції в Україні, запровадження демократичної системи функціонування незалежно яких органів і структур не може відбутися без їх кардинальної трансформації і  без допомоги з боку європейського співтовариства. Тому, уже сьогодні, ми маємо говорити суспільству, що демократія буде утверджуватися через знищення корупції і декриміналізацію всього суспільства.

ПЛ: - Яким чином вибори, що наближаються можуть вплинути на існування режиму і повернення на шлях демократичного розвитку?. Під час  Харківського громадського обговорення виборчого законодавства ви запропонували тему для обговорення «Напрями громадського впливу на виборчий процес за умов суспільно-економічної кризи» і негативно оцінювали новий закон. Проте суспільство, навіть за цих умов, має бути активним і пропонувати та відстоювати свою позицію. Наприклад, у нашому бюлетені ми розповідаємо про актуальні громадські ініціативи, як-то « 1 грудня», коли відомі люди: Любомир Гузар,   Богдан Гаврилишин, Євген Сверстюк, Мирослав. Мартинович та багато інших об’єднують свої зусилля заради блага країни. Слава Богу, є ще інтелектуали, ба більше, сподіваємося на активність молоді.

П.Ц.: - Незалежно який режим може бути усуненим за допомогою виборів, але для цього потрібно, щоб суспільство усвідомило свою роль і повірило у свої можливості. Під час Харківського громадського обговорення виборчої реформи (22.11.2011, стадіон  «Металіст») я акцентував увагу на тому, що протягом вересня-жовтня Громадським консорціумом виборчих ініціатив (КВУ, Центр законодавчих ініціатив, Опора, УЦНПД) шляхом письмового анонімного анкетування респондентів, було проведене експертне опитування „Напрями удосконалення законодавства про вибори народних депутатів України” у якому взяли участь 571 респондент із 22 регіонів України, зокрема – 190 представників політичних партій, 120 колишніх членів виборчих комісій, 139 незалежних експертів, 98 представників ЗМІ та 24 науковців. Результати загальноукраїнського експертного опитування щодо реформування виборчого законодавства України були передані до парламенту та донесені до широкої громадськості. У них чітко було зазначено, що пропорційна система з відкритими партійними регіональними списками є кроком до демократії. Проте, парламент зігнорував виконану роботу й думку громадськості, як і Венеційської комісії, і прийняв закон, який відкидає суспільство далеко назад. Зрозуміло, що депутати думали про своє збереження у парламенті та проте, як через мажоритарні округи, через «здобрення» виборців знову залишитися у депутатських кріслах. Попри те, що опозиція переслідується і ув’язнюється, на порядку денному залишається питання заміни цього режиму через вибори. Загалом, якщо Результати загальноукраїнського експертного опитування стануть орієнтиром для громадянського суспільства під час вибрів, а опозиція запропонує новий підхід і високий рівень єдності, то прихильники цього режиму разом з «тушками» будуть відсторонені від влади. Таким чином, суспільство отримає нову можливість для запровадження демократії.

ПЛ: - Ви впевнено говорите, але на практиці рівень громадянської освіти і громадської активності знаходиться ще на початку свого становлення. Ми регулярно подаємо найбільш актуальні інформаційні матеріали, методичні матеріали для навчання з прав людини, включно з виборчими правами, рекомендації і резолюції європейських інституцій, спогади в’язнів тоталітарних систем та таке інше для того, щоб процес формування демократичної правової культури був динамічним і охоплював всі суспільні прошарки. Наша редакція постійно розмірковує над тим, яким чином цей добротний матеріал подати, щоб зацікавити і розширити аудиторію. Позитивним є встановлення двохсторонніх зв’язків і розвиток громадського діалогу/полілогу. Тож, сподіваюсь, що ви не відмовитеся від постійного обговорення на шпальтах нашого видання питань утвердження демократії та громадянської освіти. Хотілося б, щоб наші читачі також залучалися до розмови і направляли до редакції свої роздуми, питання, зауваження тощо. Утверджувати демократичні цінності будемо спільними зусиллями!

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори